ПРОНИКНЕННЯ

Що роблять королі в першу чергу, як тільки переступають поріг дівочого гуртожитку, тягнучи картонну фігуру в повний зріст відомого (чи ні), американського актора? Мабуть, просто видихають, бо не царська справа возити якихось кріпаків, про існування яких я дізнався чисто випадково. І все було б добре, але на прийомі у вайджі добра тітка-сторож вкупі зі досвідченим охоронцем не оцінили його божественного почуття гумору: бідолашну невинну картонну фігурку Кріса Еванса від нього не забрали лише дивом. Але Ку Джуне далеко не промах – він ас у своїй галузі. Чарівна ангельська посмішка розтопила (чи зламала?) не одне черстве жіноче серце. А саме серце, в свою чергу, замовило слівце за Цундере перед розлюченими людьми в погонах, і – вуаля – милий хлопчик раз-два діставав ключі від чужої кімнати.
Хоч Ку до останнього думав, що йому доведеться пройти через вікно… Але це минуло. Правда, не королівська Ну… Ну так, всі в курсі.
Запилена фігура, ніби докірливо, але, слава Богу, хоч мовчки, скоса поглядала на божевільного хлопця, який тягне її сюди-туди усю дорогу.

– Що, до біса, я взагалі роблю? – Джуне хрипить і пихкає, стираючи, але більше розмазуючи, піт і пил з чола тильною стороною долоні, і проклинаючи ідіота Еванса і його двометрове картонне втілення. Фігурка ніби все більше і огидніше подхіхікує, та,ніби навмисне, чіпляється за всі відкриті поверхні, намагаючись підставити свого чарівного дебіла, якщо це взагалі можливо.
З ноги відчинивши двері в дівоче царство, Ку занурився у темряву і пахощі густого багатовікового пильного середовища. Дзвінко чхнув, після чого незграбно стер з фігурки свою ж слину і кинув її в проході, тут же спотикнувся і наступив на картонне обличчя. Розанна вбила б його, якби дізналася, що він залишив на Евансі частину себе. І це все разом вб’є всіх дівчат, коли підрахувати, що це його сандалі топчуть поріг негостинного жіночого гуртожитку. Якщо все-таки порахувати, звичайно.
Очиці зловмисника зрадницьки блищали від хвилювання: на годиннику вже 12 ночі, і тому в Цундере прокинулося бажання створити моторошне невідоме лайно. Копіюючи з третьокласного шпигунського трилера, він прослизає в квартиру, тихенько прикриваючи вхідні двері, досліджуючи коридори, проходячи, тикаючи носом у всі кімнати по дорозі. Він точно не знає, яка належить Роуз, тому що речі відсутні, і тому вирішує поставити картонну фігурку прямо посередині вітальні і шукати їжу.
Хто знає, можливо тут побував хтось до нього, і, втомився від шляху мандрівки, він скуштує щось смачненьке.
Шмон під хлопання дверцят холодильника и шафок на кухні не скінчився нічим, окрім випадково прищимлених пальців, мелодійного опису особистого царського відношення до ситуації та перевернутого стільця, котрий – от лишенько – трішка зламався.
– Твою дівізію … – шипить крізь зуби, коли хапається за ніжку перевернутого табурету і розуміє, що вона залишилася в його руках … без стільця. – Щось якось не так, – спантеличено оглядає кухню, потім постраждалий стілець і виносить вирок: лагодити банально лінь. Нехай менеджер розбирається.
Залишивши за собою розгром на кухні – це не я, це воно саме – він повертається до вітальні. Покинута напризволяще картонка нахабно вирячилася, в напівтемряві приміщення навіть здається, що ось-ось намальована рука злетить на рівень очей і продемонструє наявність середнього пальця на правій руці. Хлопець люто пропалює зухвальця у відповідь поглядом – було б чим, пропалив би не фігурально, а буквально – і штовхає її, перекидаючи і заїжджаючи прямо по американському випещеному обличчю черевиком (да-да він їх так і не зняв, зараза). На голлівудській посмішці закономірно залишився смачний слід:
– Е-е-е, мужик! Ти це, живи! – з шаленою швидкістю стирає з глянцю слід від черевика.
Звідкись з-поза долинають дражливі запахи: напевно, це чиясь порядна дружина готує вечерю сім’ї, поки він змушений вошкатися тут у пилюці та голоді.
– Цар хоче їсти – цар отримає їжу! – войовничо висовується у вікно, приміряючись до відстані. Повзти не так далеко, якийсь один проліт, та й з його класним зростом – взагалі раз плюнути. Довго роздумувати не доводиться – аромати стають сильнішими і розпалюють у ньому апетит. Мотузок, як у тому самому пристойному третьосортному бойовику, під рукою не виявилося і самим логічним йому здалося притягнути простирадла зі спалень, зв’язати їх і спуститися, бо сходами довго, ліньки, ніжки трудити, і взагалі, хто ж його пустить вночі на вогник ? А через вікно… Ну не скинуть вони голодну дитину вниз?

Туго зв’язавши між собою простирадла в довгу рятівну ковбасу, Джу спустив саморобний канат, зав’язавши його на балконі потрійним морським, як він сподівався, вузлом, і неквапливо, з воістину царським апломбом, приступив до спуску. Шлунок гасив будь-які інші звуки, навіть звук дверей, що відкрилися, в квартиру BlackPink – вахтерка піднялася перевірити милого хлопчика. Гасили також і зойки жінки, яка вимагає лізти назад, бо небезпечно, та й айдолу негідно і взагалі він, напевно, п’яний чи обкурений і треба повідомити Ян Хенсоку, щоб негідника покарали. Але заповітна мета така близька, що вуха головного вокаліста, здається, теж залило слиною, а перед очима вже замаячив примара курки із золотистою скоринкою. Правда хрускіт тканини простирадла він чує, а скоріше навіть відчуває одразу. Різко закинувши голову, Ку з жахом усвідомив, що мужня вахтерка намагається витягнути непослуха назад, але для дерготні брендова тканина простирадла не призначена, і від таких спецоперацій перетирається об край балкона та жалібно потріскує під вагою вокаліста.
– Ей, аджумо, я вас дуже прошу, не треба. Ну, будь ласка, я ж жити хочу…ТІТОНЬКО, НЕ торкайтеся цієї чортової ПРОСТИ… тииии… нь…
Відбита дупа, розсаджений лікоть і дивом не зламана шия – просто копійка за можливість бути живим. Ось тільки опинився він не на балконі гостинного сімейства та їхньої прекрасної курочки, а на балконі місцевої охорони, що затишно влаштувалася навколо каструльки з раменом, що булькає на переносній плитці.
– Лапшичка… – Ку облизує губи, відчуваючи себе побитим собакою, але виду не подає – встає з гордим виглядом і піднятим підборіддям, поспіхом ковтаючи слину. Неглибоко кланяється,  натягує нижче на голову кепку, що з’їхала, щоб його не запідозрили, і подумки ниє про те, що геть відбита дупа, розкурочений стілець, порвані простирадла і постать Кріса Еванса зі слідами його ноги на обличчі коштуватимуть йому щонайменше печінки, яку склює одна шкідлива гарпія. Або чотири.