Пролог

«Складно кохати супер-зірку…»- подумав Френк і ще раз поглянув на Джерарда. Той сидів у своїй звичній позі, закинувши одну ногу на іншу. Він був прекрасним у всіх сенсах цього слова. Можливо, Френку здалося, але їх з Джи погляди в одну мить перетинулися. Це була одна з найкращих секунд його життя, бо у ній був присутній Вей. Хлопець частенько згадував їх спільні спогади й це зігрівало його душу, в якій до цього завжди панувала зима. Але сонце заходить і сходить, по звичці…