Пролог

Темна, чорна та така самотня ніч. Лише зорі блискотять у такому чорно-синьому могутньому, загадковому небі. Сьогодні ніч безхмарна. А небо яскраве, через сотні вогнів на небесному полотні.

Якраз такі ночі й любить Неллі. Відірвавши сигарету від рота, вона тьмяним поглядом глянула на багатоповерхівки, що стояли напроти її будинку. Вони були темними, немов згаслі вогники. Звісно ж, а чого вона очікувала? Ніби-то хтось вночі сидить на балконі та дивиться на зірки, як вона.

Їй здавалось це чимось романтичним. Адже вони такі красиві і далекі. Їх неможливо дістати і виглядають вони холодно, чарівно і загадково.

Неллі видихнула дим і потерла скроню. Вона загасила сигарету об поручню балкона і знову глянула на небо, одною рукою тримаючись за двері до квартири.

Батьки вже сплять. А завтра вівторок. В школу йти не хочеться зовсім. Можливо, завтра вона знову її пропустить і буде спати до обіду? А потім Дивитись улюблене аніме до четвертої ранку. Можливо, завтра вона знову скаже мамі, що у неї температура. Можливо, завтра вона знову буде сидіти в ванні та думати про те, чому у неї таке звичайне й нецікаве життя.

Неллі — звичайний романтик, який мріє про палке кохання до старості, вічні пригоди та вірних друзів, які не будуть забувати про неї ніколи. Але, на жаль, вона народилась в звичайнісінькій сім’ї, ходить в звичайну школу, має звичайних знайомих, які зовсім не годяться на роль її вірних друзів чи кохання на все життя.

Дівчина сіла на ліжко. Її кімната напевно була єдиною в усій окрузі, в якій в такій годині світилось світло. А точніше, різнокольорові вогні. Світлодіодна стрічка плавно змінювала світло в кімнаті з персикового на ніжно-рожевий. Взявши канцелярський ніж з свого робочого стола, вона піднесла його до своїх рук і декілька разів провела лезом по руці. Це вже ніби ритуал. Щоденний ритуал, який допоміг би Неллі відчути хоча б щось. Але, на жаль чи на щастя, це не допомагало вже надто довго. Десь з п’ятнадцяти років.

Багряна кров маленькими капельками стікала з її рук. Та це аж ніяк не бентежило нашу срібноволосу дівчину. Вона завалилась на подушку та прикрила очі, важко видихаючи свинцеве повітря.

Сьогодні Неллі Блакитна заснула о п’ятій годині ранку. Навіть для неї це було досить пізно. А вставати їй через чотири… Ой, три години! Мало, та нічого. Завтра вона точно щось придумає. Придумає щось, аби залишитись вдома.