Пролог

Ніжні білі простирадла, обіймають мою голу шкіру. Я обожнюю спати голою. В цьому щось є. Щось вільне, і приємне, таке що надихає й збуджує.

Підіймаюся з ліжка, і прямую до ванної кімнати, після чого йду милуватися своїм тіло в дзеркало.
Так. Я роздивляюся своє оголене тіло: груди, ноги, ключиці, живіт, молочну шкіру, точніше майже, як молоко, свою проміжність вкриту волоссям. Це моя традиція кожного ранку, роздивлятися себе, щоб знову впевнитися, що я нормальна й зі мною все гаразд.

Мої тіло ідельне. Навіть якщо є трішки складок на животі, трішки завеликі стегна, й навіть пару розтяжок. Але це норма. Людина ж не лялька. Кожне тіло має свою унікалтність.

Можливо я і виглядаю самозакоханою, але краще так, ніж ненавидіти себе.

Годинник показує сьому ранку. О цій годині я починаю збиратися до університету.

Одягаю легкий одяг, щось типу, ніжно-рожевого сарафану, і йду на навчання.

Дорогою мене зустрічають різні яскраві запахи квітів. Весна моя улюблена пора року, коли ти можеш на повні груди відчути справжні парфуми притаманні тільки цій порі.

Легкий вітерець підіймає моє світле волосся, торкається шкіри, ніби граючись. Усмішка сама з’явилась у мене на обличчі. Сьогодні день, коли я люблю себе, і радію життю. Сьогодні ще один день мого сірого буденного дня, коли я люблю себе яка я є. Коли я люблю цю буденність, адже можу насолодитися тишею та спокоєм. Я навчилася радіти кожній дрібниці, й можливо навіть романтизувати своє життя, і кожну мить. Тепер я радію, навіть не уявляючи, що мене чекає далі.