Пролог

Цигарка дотліла до фільтру, але перш ніж викинути її Ендрю почув як його гукає Нікі. Викинувши те, що зосталось, хлопець вийшов зі свого сховку, де зіткнувся з Хемміком.

— Нас Ваймак збирає. В нашому відділку новенький, можеш собі таке уявити? — в захваті прошепотів кузен Міньярда, а той лишень кинув на нього байдужий погляд. Певне він втече вже десь через тиждень.

Але що ж робити, як капітан їхнього дитячого садку кличе? Хлопець проігнорувавши подальші промови з захопленням від Ніколаса, пішов до кабінету Девіда Ваймака. 

Він був самим дорослим тут. Як фізично так і морально. На диво в його відділенні працювали одні психи та ті, кому мало хто дав би і другий шанс. А він дав. І другий, і третій, і двадцять п’ятий. 

“Головне на один більше, ніж тобі дадуть інші” – цитата, що зібрала їх тут усіх.

Кого він не зміг взяти на роботу легально, от як Ендрю, він брав їх за консультанта поліції. Таких було тільки двоє – Ендрю та Рене. Обидвоє в молодому віці сиділи отож якийсь час не мають права працювати в поліції.

Всі вони не були дурними підлітками і могли поладнати одне з одним. Хоча Ендрю все ще довіряв тільки своїй банді, проте жив доволі мирно з іншими. 

Окрім Сета Гордона. Чесно цей тип його до чортиків дратував. Особливо коли посирав Нікі за його гомосексуальність. 

Увійшовши в кабінет Ваймака Ендрю зрозумів, що тільки його і чекали. На стільчику біля капітана сидів якийсь хлопчик, років так дев’ятнадцяти чи то двадцати…

— Вітайте нового колегу – Ніла Джостена, — з легкою байдужістю промовив Ваймак. Хлопець біля нього махнув рукою в знак вітання. — Він детектив, тому, Метт, він на тобі.

Бойд посміхнувся та кивнув.

— Чудово, п’ять хвилин на знайомство і до роботи! — оголосив чоловік і вийшов з кабінету. “Лиси”, як відділок себе назвав, вмить обліпили новенького, щоб розпитати про нього і розказати про себе. Говорити почав Нікі.

— Привіт! Я Ніколас Хеммік, а це мої кузени – Ендрю та Аарон, — він вказав на двох близнюків біля себе.

— Я Метт Бойд, твій напарник, — брюнет простягнув новенькому руку. Той дивився на неї з хвилину, але все таки потиснув її і навіть подав голос.

— Рад зустрічі.

— Я Ден! Дівчина Метта і криміналіст. Ніккі, до речі. Аарон в нас патологоанатом, а Ендрю працює консультантом поліції.

— Я також, — дівчина з блонд каре і різнокольоровими прядками підняла руку. — Рене Уокер.

— А мене звати Елісон Рейнольдс, — біля неї махнула рукою білявка. — Я детектив, як і ви з Метом. Але в мене є постійний партнер.

— Сет Гордон, — лиш подав голос її напарник і Елісон закотила очі, пихнувши його локтем. 

— Кевін Дей, також детектив. Працюю з Ендрю, — коротко сказав зірка їхнього відділку.

Кевіна Дея всі знали в кримінальному світі та ті, хто слідкував за його життям. Працюючи в самому успішному відділку країни, зайнявши нарешті гарну посаду, він раптом зірвався з місця і покинувши все перевівся сюди. До “Лисів”. 

— П’ять хвилин пройшло! На вихід з мого кабінету, йдіть працювати, — гиркнув на інший Ваймак, увійшовши до свого кабінету і всі як він сказав, так і зробили. 

Рене та Ендрю виходили останніми. Дівчина ніби спеціально чекала, поки вийдуть інші. Метт нахилився і прошепотів щось новенькому, коли блондинка заговорила з Міньярдом.

— Як гадаєш, він як Ден та інші чи як ми? — поцікавилась Рене у хлопця.

— Будь він як ми, то працював б консультантом, не думаєш? — він їй всміхнувся, а потім зітхнув. — Гадаю, він швидше як ми.

— Чому? — але хлопець не відповів, йдучи далі і залишаючи дівчину позаду. 

Вона лиш посміхнулась Ден, коли та з докором поглянула на неї. Всі чомусь думали, що вони зустрічаються, хоча й сама Рене говорила, що це не так. Але Ендрю було начхати, зате не лізуть туди – куди не треба.