Пролог

• Авада Кедавра! – насичений смарагдовий промінь пройшов крізь одного з учнів, чим назавжди забрав з очей світло життя. Його погляд, націлений в сіре від темних чар небо, вже не відображав ні болі, ні смутку, ні завзяття які Герміона бачила в ньому раніше. Це був Томас Вайнскот – учень п’ятого курсу рейвенкловського гуртожитку. Вона навіть пам’ятала його перший день в школі, настільки хлопчик був унікальним чарівником. Та зараз все закінчилось – життя, унікальність, завзяття і те, що відьма бачила за секунду до того, як він закривши її собою прийняв смерть. Її смерть.
• Проклятий виродок! Проклятий бруднокровий виродок! – лаяння смертежера вирвали її з оціпеніння.
• Петрифікус тоталус! – слова які вирвалися з неї від безвихідності, потрапили прямісінько в ціль.

Ноги підвели, вона їх просто не відчувала, а в голові нещадно кричали всі демони: «Вбий! Вбий, він того заслуговує. Він вбивця, кат, смертежер. Один з тих хто хотів вбити таких як ти, тебе, твою сім’ю, друзів, знайомих. Він вбив Томаса, а йому було лише п’ятнадцять… Нуж бо, два слова. Всього два слова…».

Рука піднялася і намалювала в повітрі руну смерті, десь на краєчку свідомості Герміона почала задумовуватися звідки вона знає послідовність дій, але рука чітко робила своє. Свідомість покидала, два слова про які шепотіли демони вже були на кінці язика.

• Авада К…

Різкий біль в грудях змусив зробити глибокий вдих, від чого нещадно запекло. Зажмурені очі наповнені сльозами, тремтіння тіла, холодний піт і відчай. Герміона сиділа посередині своєї кімнати, яку їй виділили в Норі розгойдуючись в перед і назад. Невербальною магією покликавши свою чарівну палочку і промовивши потрібні слова вона спостерігала, як кінцівка почала розсіювати темноту світлом від Люмосу.

За вікном світало, сьогодні потрібно заглянути в декілька крамничок на алеї Діаґон і підготуватися до повернення в школу. Війна закінчилась, літо закінчилось, а отже їх повернення в школу, повернення до нормального життя – питання декількох днів. Безтурботний Гоґвортс, останній рік навчання і дитинства…

З думок Герміону збив шум крил за вікном. Сова, а в дзьобі лист з гербом Гоґвортсу і все відійшло на задній план… Як же ж вона на нього чекала.