Пролог
від КассіельЛітній чоловік неквапливо йшов вулицею, з усмішкою озираючись на всі боки. «Ах, як же добре опинитися в рідному місті, в місці, в якому я виріс і в якому пройшли мої дивні дні молодості», – подумав Едвард. Багато фрагментів з минулого промайнуло у нього перед очима. То як його матір звільнили з роботи, і вони залишилися ні з чим. Чи те, як він крав книги у матері, через велику любов до них. І навіть його перша закоханість.
А тепер, вже сивоволосий, детектив проходив по вулиці, де якийсь юнак намагався виконати пісні Генка Вільямса. Але раптом погляд Едварда зупинився на дівчині, що йшла в картатій сорочці і в підкочених джинсах. «По її вигляду можна подумати, що десь тут автомайстерня» – спало на думку чоловікові.
– Доброго дня, Барбара. – зупинившись, привітався з нею містер Уайт.
– Здрастуйте, дядечко Ед! – голосно вимовила вона і підбігла обійняти давнього знайомого.
– Ого, та ти виросла. Минулого разу, коли я тебе бачив, ти була – ось така! – жестом він показав до пояса.
– Не може такого бути, – розсміялася дівчина. – Давно ми з вами не бачилися.. Ой, вибачте, я б ще з вами поговорила, але мені вже пора, до побачення! – крикнула вона втікаючи.
– Матері привіт передавай, – з усмішкою вимовив він.
Раніше Едвард був дуже дружний з сім’єю Робінсон, але після від’їзду за кордон він так і не зумів побачитися з місис Робінсон і її дочкою Барбарою. Вони хіба що пересилали один одному листи.
І так, згадуючи давні часи, Едвард навіть не помітив, як підійшов до фонтану, де у нього була призначена зустріч.
– Містер Уайт? Я Рональд Хілл, комісар до ваших послуг.
До детектива підійшов повненький чоловік середнього віку в діловому костюмі й з високим циліндром на голові.
– Можна просто Едвард, я приватний детектив мене найняла дружина жертви. Вдова Міллер. Оскільки я тільки розмовляв з потерпілою, хочу почути офіційну версію події, і що там з тілом?
-Окрім містера Міллера було виявлено ще два трупи. Відомо, що це були діти Кетрін та Лейла Міллер. Дівчатка 10 років. Бідні діти, помилуй Господи, – зітхнув комісар.
Обличчя Едварда різко спохмурніло, було видно, що до нього прийшла страхітлива думка.
– Почекайте…Вони близнюки?
– Двійнята, – почув він у відповідь, що підтвердило здогадку детектива. – Вбили їх близько півночі, на цю поляну жертв хтось привів, ми вважаємо, що чоловік в першу чергу задушив дітей, а після і сам повісився. Їх тіла знайшли сьогодні в річці, яка протікає поруч.
– Стривайте, але вам не здається, що ця історія… – після сказаної фрази Едвард затнувся і про щось замислився.
– Так, можливо є зв’язок з тим вбивством, яке ви намагалися розслідувати 20 років тому, але так і не прийшли до розгадки. Насправді це я запропонував вдові Міллер найняти Вас.
– Дозвольте підійти до трупів, – холодним голосом вимовив детектив.
– Звичайно, вони там, – показав рукою за собою комісар.
Кожен крок, що робив Едвард до цих мертвих тіл, лякав його. Тіла ще були в нормальному стані, не зважаючи на гематоми на шиї. Чоловік задушив дітей батогом , а сам повісився на мотузці , ні того, ні іншого не було . Слідів самозахисту у дітей не виявлено, той же почерк. Він знав, що вони мають справу з серійним вбивцею, і сподівався, що нічим жахливим це дивне розслідування не закінчиться.
Мені дуже сподобалось оповідання. Найбільше мене за
оплювало те, що ми могли дивитися одночасно на розгортання обо
подій–вбивст і в Англії, і Італії. Також мені сподобався детальний опис приміщень та увага яку автор приділяв кожному герою щоб розкрити його на максимум. Завдяки цьому твору я відчула себе детективом, котрий ганяється за вбивцею по всьому світу і все ж таки зна
одить винного. Я була дуже здивована, коли дізналась
то насправді відноситься до вбивств та так жорстоко обійшовся з сестрами Нітті. Сподіваюсь прочитати подальші справи детектива Едварда!!
Мені сподобалося те, що тут не суцільний
еппі-енд, а також є моменти “драми”. Наприклад, смерть ко
аної Едварда, проте вбивства він розкрив. Я люблю детективи, бо там можна працювати мозком, і є такий собі “ефект неочікуваності”, коли ти сам пробуєш дізнатися
то вбивця, проте це може виявитися зовсім неочікуваний персонаж. Чесно кажучи, я почала підозрювати Мартіна тільки після його слів, що він працює лікарем та після моменту з синцями Барбари. Хоча сам сюжет йде про серію вбивств, проте тут не забували і про звичайне життя героя, емоції і все інше. Не забував автор також і про розкриття деяки
персонажів, що не аби як цінується, бо на мою думку, тільки розкриттям автор може прив’язати читача до героя. Загалом,
оча це й невелика книга, але за ці сторінки ви можете відчути і радість, і смуток, і ніяковість, і в кінці кінців гордість, за те, що детектив довів справу до кінця.
Ця книга тримала мою увагу до останнього слова , колоритні персонажі та заплутане розслідування залишаються у спогада
ще дуже довго. Я без сумнівів рекомендую всім принаймні один раз прочитати і проникнутися трагічною смертю сестер.