Пролог

Люди говорять багато зайвого один одному, особливо коли справа доходить до гострих тем. Такі дискусії безжальні, і кожен кортить урвати частинку істини для себе, намагаючись переконати опонента у своїй правоті. Такими є дебати про війну, політику, жінок. Іноді про війну жінок; частіше про жінок в політиці. Сексисти, які нігілістично та поверхнево ставляться до все дедалі прогресуючої ролі жінки у суспільстві, ніяк не можуть зрозуміти, що ці та інші жінки давно перейшли їхню “межу осілості”. Розумні люди вже не вигукують стереотипні масні жарти про “жіночу” суть та призначення. Натомість, вони радо споглядають на широкі та невідворотні досягнення цієї половини людства. Більшості людства, до речі.

Ці досягнення, іноді сховані від мас, як-от вигадливі та динамічні жінки-CEO транснаціональних компаній, про яких ми мало знаємо, але з насолодою та без упину споживаючи товари та послуги таких компаній. Це й лідерки думок та активістки, які змінюють систему докорінно та вже зарекомендували себе надійними рушіями змін. Це, врешті решт, політичні лідерки – леді в політиці, які ставлять виклики своїх громад чи держав на найвищий для себе рівень, часом нехтуючи власними інтересами та інтересами своїх сімей. Безумовно, таким особистостям непереливки у більшості владних кіл, де все ще превалюють чоловіки. Але суспільство все частіше робить ставку на молодих та талановитих функціонерок, які пробивали свій шлях крізь маскулінну упередженість та стереотипне мислення.

Та чи є у цій боротьбі дещо інше, тепліше за політичний конфлікт та гарячіше, ніж будь-яка прикордонна криза двох нестабільних держав?