Пролог

Скільки незвіданих доріг та шляхів є у кожній історії? Що ми могли втратити або знайти, пройшовши однією з накреслених доріг, якій не судилося збутися?
А може, дороги, крім історії, яку вони несуть, мають ще й кольори? Може, це червоний та синій, чи зелений та фіолетовий? Чи можна стверджувати, що чорний та білий — це кольори доріг, чи це те, у що ми хочемо вірити? Адже нам кажуть, що за темною смугою одразу йде світла, а за білою – чорна. Хіба це правда? Хіба ми можемо бути впевнені у цьому? Чи це те, що допомагає нам жити далі? Адже далі світла смуга, далі радість, далі щастя – ось що ми думаємо.
А може, кольори доріг, це самообман? Може, немає білої смуги життя чи чорної? Хіба ми знаємо, коли почнеться наша світла смуга, щоб знати, що далі на нас чекає щастя? А хіба не ми ставимо ярлики білої та чорної смуги, і коли вони починаються?
Якщо поміняти одну несуттєву мить, як вона змінить історію? Чи спричинить вона за собою смугу щастя? Чи, може, перевага буде у чорної смуги?