Пролог. Дах, гривня і кохання

Вона стояла на даху і курила. Я вже восьмий місяць поспіль спостерігала за нею і чекала, але знала, що ані сьогодні, ані завтра вона не стрибне – як не стрибала вчора і позавчора. І вже сама задавалась питанням, навіщо стільки часу я трачу на цю безглузду затію.

– Нехай іде під три чорти! – вона раптово замахнулась і кинула недопалок кудись вперед, і він полетів вниз на асфальт.

Дурна дівчина. Їй-бо, і що ж так побиватись за тим хлопцем? Я бачила його особисту справу у колеги, і він аж ніяк не тягнув на кохання всього життя, ще й щоб так за ним побиватись. Але було цікаво, ьо то ж треба своє життя на таке марнувати!

Скрегіт підборів по металу раптово перетворився на глухий стукіт бетону – вона розвернулася і пішла сходами вниз. Ну от, вкотре, – я ж казала. Зітхнула і попрямувала за нею.

Насправді з нею я знайома не так давно – дарма, що вона мене не бачить, – та ми вже доволі близькі. І весь час мого спостереження вона закохана – принаймі, так це називають ці люди, намагаючись пояснити такий незрозумілий і безглуздий потяг до іншої людини. Їй не пощастило – хлопець не відповів взаємністю. Ще до мого приходу інша чортиця терпляче чекала на її самогубство, аби записати душу у свій звіт, але врешті-решт зреклася тієї ідеї, бо тягнулося це все надто довго. І радо погодилась передати її мені. Навіщо? Мені було до біса цікаво – халепа, знову не дотримала слова Стефа не згадувати. Але сама я вже теж не відчувала сил цього терпіти, і, якщо чесно, за кілька днів готова сама була зректись – хоч і мала шанси програти дівчатам у закладі. Дивились ми на оце кохання як на серіал – комедійний, авжеж.

Втім, на думку спала цікава ідея.

***

– Не бачиш куди йдеш? Могла б обережніша бути, – вона виглядала дуже невдоволеною.

Я схопила її за рукав.

– Агов, мала!

– Чого вам треба?! Відчепіться і дайте пройти!

– Та чекай-чекай!

Вона вперто намагалась вирватись і попрямувати далі про справах, але я тримала міцно.

– Катю, та заспокойся ти нарешті!

Ім’я дало ефект: вона застигла і витріщилася на мене напівпереляканими очима.

– Звідки ви знаєте як мене звати?

Я посміхнулась.

– Бо я твоя персональна чортиця.

– Ідіть до біса, навіжена! – емоції знову змінились до невдовлення і гніву. – Я поспішаю, відчепіться!

Не подіяло. Ну що ж…

– Не поспішаєш. Гортання сторінки того твого Макса точно зачекає.

– Звідки ви… Неважливо, та ж дайте вже пройти, бо я закричу!

Дурна погроза, ех.

– Ой, мила моя, ти ні закричати, ні розлюбити, ні стрибнути не зможеш – я вже скільки часу поспіль за тим спостерігаю. Та в мене питання: чому ти так закохана у того Макса?

Я і не сподівалась, що вона відповість, але Катя раптом гірко розсміялась, і сміх її звучав як уламки битого скла.

– Чому? О, якщо ти справді чортиця – то маєш знати!

Дурна і дивна дівчина.

– Не знаю. Та й навіщо ти так по тому хлопцеві побиваєшся – оно скільки радощів життя могла б пізнати, але, дурна, сумуєш скільки часу вже!

– Дурна? Дурна?! Ти, певно, кохання ніколи не знала, тому не смій мені нічого казати!

Я здвигнула плечима.

– Не знала, то й що? Тебе ж питаю, навіщо побиваєшся?

– Як закохаєшся – дізнаєшся.

Ага, якби ж то я могла! І раптова думка блискавкою пронеслася в голові.

– А ти продай мені своє кохання?

– Що? – на обличчі її ясно малювалось нерозуміння, а ще, схоже, вона нарешті почала приходити до свідомості і знову зробила слабку спробу вирватися з моєї руки.

– Продай мені своє кохання і я дізнаюсь, що то таке. І тобі краще буде – позбавишся такого болю.

– Справжнє кохання не продається, – насупилась вона, втім, зацікавлення вже було видно в її очах.

– Яке ж воно справжнє, якщо ти вбитися через нього хочеш? Погоджуйся, вдруге не запропоную!

Вона насупилась і кілька секунд мовчала, а потім різко мотнула головою вниз.

– Я згідна. Як продати?

І тут я згадала, що не маю за що купляти, і вже хотіла з сумом сказати про це, та… у бруді паркової стежки раптом зблиснула монетка, наче знак.

Підняла, провернула в руках. На звороті – «1 гривня».

– За гривню продаш?

Вона усміхнулась.

– Продам!

І ми потисли руки одна одній.

Краще я б у той день замість неї стрибнула з даху.