Фанфіки українською мовою
    Попередження щодо вмісту: Ч/Ч

    – Соня покликала нас з тобою на бачату.
    Янович, що саме сьорбав флет-вайт з широкої фаянсової чашки, ледь не вдавився кавою.

    – Шоо, вибач? А ми будем втрьох за ручки танцювати, чи як це працює?

    – Та чого втрьох, можемо по черзі. Спочатку я з нею, потім – з тобою, – Спартак багатозначно звів брову, твердий погляд вперся в теплі очі Яновича. Секунда, друга.. Субота засміявся, опустив погляд. – ну, якщо серйозно, Соня буде з подругою.

    – І ти не проти таких активностей? – недовірливо перепитав Женя.

    – Ну, я не танцював десь з часів розлучення, тож подумав, що то не така погана ідея.

    – Тю, Спартачок, та я так хочу побачити як ти танцюєш, що готовий лажатись перед твоїми подругами хоч весь вечір, без питань! – азарт виблискував у погляді Жені, вуста розтягнулися в широкій посмішці. Чоловік витягнувся в кріслі, почуваючи себе мов семирічка напередодні дня Святого Миколая, коли рука вже схована під подушкою і нетерпляче передчуття свята не дає заснути.

    Ці дивні, теплі відчуття не відпускали й наступні кілька днів. Щось було в тому страшенно хвилююче, уявляти, як може минути вечір танців в компанії його стриманого, подекуди навіть скутого товариша.
    Зі Спартаком завжди відчувався цей парадоксальний мікс: маючи досить високу самооцінку, хлопець водночас поводився ані краплі не розкуто на публіці. Наче натягнута струна, той завжди був в формі, але ніколи не позбавлений напруги.

    То який він буде на танцях? Чи відчуватиметься в його рухах така ж педантична точність і прохододна ввічливість до партнерки? Чи може той дасть собі на годинку забутись у музиці, відпустить повіддя і сповнить свій танець свободою? Чи то й, прости господи, пристрастю..
    В пам’яті виринув довгий погляд холодно-блакитних очей з припіднятою бровою, і Женя судомно втягнув повітря в легені. Ох, ці “гомоеротичні жарти”, як їх назвала інтерв’юерка Спартака на одній з останніх розмов. Самі хлопці звали їх просто гейськими, нащо ускладнювати? Сам факт існування цих жартів вже достатньо ускладнював життя Яновичу, нехай хоч семантика лишається простою, як двері.

    Отак буває, знайомишся з людиною, відчуваєш близькість поглядів, подібність почуття гумору, потенціал для цікавих глибоких розмов, і хочеться пірнути в це спілкування з головою.
    І ти пірнаєш, поступово займаючи новим знайомцем все більше пустого простору твого життя. Круто ж, коли це відчувається так легко і природньо, як дихання. Близький товариш, та ні, справжній друг, стає джерелом радостей і хвилювань, а ще міцною опорою в тяжкі моменти. Пощастило.

    Втім, після кількох місяців такого спілкування Євген відчував себе ще й трошки обдуреним. Виявилось, підпускати когось так близько це також означає і легкий смуток та пустку, коли друга немає поруч, аби розділити смішне чи гарне. І клубок в горлі, коли на пропозицію разом піти в кіно отримуєш коротке “вибач, зайнятий”. Кордони, Жека, кордони, бережи свої, поважай чужі.
    А ще це, здається, означає, що в певний момент після сотого гейського жарту, в супроводі отак затриманого зорового контакту чи грайливо закушеної губи, всі нутрощі можуть раптом стиснутися в вузол, наче хтось короткозорий сплутав тебе з одним з братів Кличків і гарненько зарядив під дих. Але тобі чомусь приємно переживати цей удар знову й знов. Прокручувати жарт у спогадах. Бачити ту закушену губу уві сні.

    – Дурка якась, – тряхнув головою Янович, кучері пружно похитнулись в сторони.
    Він стояв перед дзеркалом, готувався до першої в житті своєму бачати. – Ну, я ж його попередив, що буду лажати, – зловтішно стенув плечима Женя, прискіпливо оцінюючи власне відображення.
    Біла сорочка чудово контрастувала з теплим тоном шкіри та темною щетиною й кучерями чоловіка. Світла тканина не надто тісно прилягала до тіла, але красиво окреслюювала сильні руки, широкі плечі. Бонусом цієї дружби став чи не перший не прострочений абонемент в зал та, як наслідок, неабияк зміцніла статура чоловіка. Чорні джинси здалися гарним доповненням: не надто офіційно, не надто буденно й розхлябано.
    – Ну, поїхали, – підбадьорливо кивнув відображенню Євген. Погасив світло в квартирі і вийшов за поріг.

    ______________________________________________________

    Привіт, не можу зрозуміти чи ця замальовка ок і чи варто інвестувати час в продовження. Будь ласка, лишайте зворотній звʼязок, буду дуже і дуже вдячна!

     

    8 Коментарів

    1. Mar 4, '23 at 23:12

      Буду чекати продовження з нетерпінням, вже навіть знайшла прейлист для бачати🥺

       
      1. @Харука ІчікоMar 6, '23 at 23:05

        Дякую!
        Блін, побачила нові коменарі і повернулась до написання, це дуже приємно, що ви пишете!

         
    2. Mar 1, '23 at 01:18

      Заінтригувало, дуже сподіваюся на продовження 💜

       
      1. @Маша ЄвдокименкоMar 6, '23 at 23:06

        Спасибі! 🧡

         
    3. Feb 28, '23 at 20:04

      Це правда цікаво і класно написано!! Сподіваюсь на найшвидше продовження 🥰

       
      1. @__author__Mar 6, '23 at 23:07

        Дякую дуже, так приємно ☺️

         
    4. Feb 28, '23 at 16:51

      Відчуваю тут буде щось) з нетерпінням чекаємо продовження ☺️

       
      1. @wwxcscFeb 28, '23 at 17:08

        Дякую вам, це дуже підбадьорює! 🥰

         
    Note