Приречені на щастя

Що таке щастя? Мабуть, кожен визначає його власний розсуд. Для Юти, наприклад, воно вмістилося в одному короткому слові. Всього у кількох звуках. «Так». Адже що може бути важливішим і щасливішим, ніж момент, коли омега погоджується на пропозицію альфи пов’язати із ним життя назавжди? Можливо, тільки момент, коли альфа вперше бере на руки найголовніший подарунок свого життя – сина від коханого. Але це вже буде потім. А спочатку те саме «так», котре Юті сказали перед кількома десятками тисяч свідків.

Щастям Сичена стала бешкетлива, але найщиріша на світі усмішка. Особливо коли нею супроводжують слова, що здатні розчулити будь-якого омегу. «Хочу з тобою такого ж малюка». Почути таке від одного з найбільших ловеласів футбольного світу і найбажанішого нареченого Японії було неочікуваним і разом з тим найпрекраснішим, що хлопець коли-небудь чув. Ну хіба це не щастя?

– Досі не віриться, що все відбувається насправді, – Джонні намагається підколоти товариша. – Щоб найжаданіший альфа «Баєрна» і одружився.

– Знаєш, мені й самому поки що складно повірити у це, – відповідає Накамото, поправляючи прищеплену до смокінга бутоньєрку з незабудок на маргариток. Хоча вони зараз знаходяться у кімнаті очікування для альф у одному з найгарніших соборів Європи, і буквально за годину він буде чекати біля вівтаря омегу, що зміг завоювати його серце.

­– Тільки не думай там знепритомніти перед священником. А то я з висоти свого зросту чую, як трясуться твої коліна.

– Повір, я не зроблю цього хоча б тому, щоб не дати тобі приводу тролити мене решту життя, – альфи починають сміятися, розряджаючи обстановку. Та насправді Со мав рацію. Юта відчував, що ще трохи, і він знепритомніє від хвилювання. Освідчуватись і то не було так страшно. Хоча… Який там може бути страх, коли у крові все ще вирував адреналін після перемоги у Лізі Чемпіонів? Тієї ночі, піднявши над головою кубок переможця, Накамото зрозумів, що це саме той момент, на який він так довго чекав. Або зараз, або ніколи.

Решта команди тільки обмінялися здивованими поглядами, коли їх капітан попросив у ведучого мікрофон. Навіть друг, що стояв поруч із ним на полі не очікував такого.

– Я… Мабуть ви зараз чекаєте від мене промову про те, наскільки цей кубок є важливим для нашої команди, яка це честь. Так, це правда. Але зараз я хотів би сказати дещо інше. Сичен-а, покажись, будь ласка, – погляд альфи забігав трибунами, де сиділи гості футболістів, родичі та друзі. Побачивши, як переляканий омега підвівся зі свого місця. Юта знов усміхнувся тією самою бешкетливою усмішкою. – Хочу попросити операторів показати усім найгарнішого у світі хлопця, – хоча тут і просити не треба було. Глядачі затримали подих, очікуючи продовження, а камери одразу показали ошалілого омегу і його друзів на всіх екранах стадіону. – Сичен-а, знаєш… Я вже дуже довго намагаюся вгадати з моментом. Чесно… Он Джонні з Джехьоном можуть підтвердити, – альфа почергово показав на товариша по команді та агента, що так само сидів на трибунах. – Але зараз, отримуючи цей кубок, я зрозумів, що ось він – момент. Нарешті настав. Не один раз і не двічі в інтерв’ю я казав, наскільки важливим у моєму житті є футбол. І ця перемога. Ви всі повинні знати, що за цю перемогу треба подякувати саме Сиченові. Тому що ти моя найсильніша підтримка. Навіть якщо ти не можеш поїхати зі мною і вболівати з трибун, я відчуваю їх. Твою підтримку та любов. Я теж кохаю тебе. А, дідько…

І більше ніж п’ятдесят тисяч глядачів, присутніх на стадіоні, побачили збентеженого та зашарілого Юту.

– Дун Сичен, виходь за мене!! Каблучку я з собою не привіз, але можу віддати зараз цей кубок. Навіть якщо його доведеться викрасти в охоронців з-під носа. А каблучка вже давно чекає нового власника у нас вдома. Вона схована в тій самій коробці від моїх перших бутсів, яку я не дозволив тобі викинути. Найдивовижніший і найпрекрасніший омега на всьому білому світі, чи згоден ти зв’язати своє життя зі мною назавжди? Згоден стати моїм чоловіком?

Стадіон завмер в очікуванні відповіді. Глядачі втупилися в екрани, де все ще показували шокованого омегу.

Сичен спочатку закивав, ховаючи обличчя в долонях, щоб камери не зняли його почервонілих очей і носа. Слова альфи його розчулили. І нехай Накамото не раз казав про свої почуття, але омега і уявити не міг, що є настільки важливим для нього.

– Ріднесенький, звідси дуже погано видно. Тим паче, від хвилювання у мене потемніло в очах. Не міг би ти повторити, що сказав? – не заспокоювався Юта. Звісно, він бачив кивки, але дуже хотілося почути його слова.

Дун прибрав руки від обличчя зітерши зі щік вологі доріжки, а потім настільки голосно, наскільки міг, закричав:

– Так. Так, Накамото Юта, я згоден стати твоїм чоловіком.

Стадіон зааплодував.

Церемонію нагородження продовжили, а вже по її закінченню Юта з Сиченом дуже довго цілувалися біля роздягальні, не зважаючи, що на вулиці журналісти вичікували тріумфатора сьогоднішнього вечора.

Двері в кімнату очікування відчинилися, і туди проскочив Джехьон з однорічним малюком на руках. Дивлячись, як Сичен доглядає саме за цим малюком Накамото зрозумів, що хотів би, аби такий малюк був не тільки сином їх друзів, але і його власним. Його і Сичена…

– Ну і як він? – запитав Юта.

У Чона була відповідальна місія. Під приводом того, що прийшов забрати сина на деякий час, він повинен був розвідати обстановку в кімнаті омег. Адже нареченому туди не можна.

– Ти тільки не непритомній, добре? – обережно почав Джехьон, але його одразу перервав дикий ржач Джонні. – Що?

– Буквально перед твоїм приходом я казав йому те ж саме, – пояснив Со.

– Та щоб вас! – відвернувся від друзів Накамото.

– Заспокойся. Твій Сичен не передумав. Сидить зараз у кімнаті очікування і зводить з розуму присутніх. І найгарніший там. Після Тейона звісно ж.

– Він завжди найгарніший. Гарніше навіть за твого Тейона, – вступився за омегу Юта.

– А ось і ні.

– А ось і так.

– Мій Тейон подарував мені сина-альфу! Тому він найгарніший.

– А Сичен народить мені двох – альфу і омегу!

– А Тейон…

– Ша, дівчатка, досить! – вліз Джонні, розбороняючи друзів. – Для кожного з вас його омега найкращий. Можете хоч вічність це доводити. Але весілля сьогодні у Сичена. Отже у нього є виключне право бути сьогодні найгарнішим на планеті.

– У цілому всесвіті, – підправив Юта, показав Джехьону язика. Адже перемога цього разу на його боці.

– Добре. У цілому всесвіті, – не став сперечатися Со.

 

* * *

 

В цей же час у кімнаті очікування омег назрівав апокаліпсис.

– Та вгамуйся вже ти! Якщо іще раз зіпсуєш зачіску, запізнишся на власне весілля, – Янян вдесяте причесав волосся друга. Якщо чесно, то зараз він зовсім не заперечував пропозиції прив’язати руки Сичена до тих пір, поки не почнеться церемонія. Щоб він точно не встиг нічого зіпсувати.

– Якщо він просто запізниться, це ще добре буде, – заперечив Тейон, зайшовши до кімнати. В руках омега тримав смокінг нареченого. – Подякуй, що це була просто вода, тканина, на якій не залишається розводів, і мені вдалося знайти хоча б щось, чим можна було усе це просушити.

– Праска? Фен?

– Чистий пилосос і зворотня тяга. Тримай, – Лі передав Сичену смокінг. – Вдягай. І тільки спробуй ще щось утнути.

– Ось ти, Тейон, міг би мене й зрозуміти. Невже ти зовсім не нервував у день свого весілля?

­– Я не псував свою зачіску десять разів. Плюс наші з Джехьоном костюми тоді були скромнішими. У мене не було друга-дизайнера, здатного врятувати будь-яку ситуацію. Знаєш скільки зусиль пішло на твій смокінг? Щоб він вийшов ідеальним. А не таким, наче його взяли напрокат.

– Дякую, – раптом зовсім-зовсім тихо сказав Дун.

Він дійсно був дуже вдячним Тейону за вбрання для церемонії. Та й взагалі, за те, що допомагав впродовж усього процесу підготовки. Вони ж бо з Яняном – два жовторотика у цих питаннях – наробили б лиха.

– Але я дійсно не знаю, як так сталося.

– Та годі тобі. Не побивайся так сильно з цього приводу, – Тейон повернув собі незворушність. – Головне, що все минулося.

Поправивши нареченому елегантний чорний смокінг, Лі задоволено хмикнув, а потім взяв зі столика невелику бутоньєрку і приколов її до карманчика на грудях. Маленькі сині фіалки гармонійно поєднувалися з білими квітами апельсинового дерева. Чимосб вони нагадували самого Сичена – такі ж ніжні, невинні, наївні. І тільки самим найближчим відомо, скільки сили криється у цьому на перший погляд тендітному створінні. А насичений запах білих бутонів наче був продовженням самого омеги з його природним запахом апельсинів.

– Юта втратить голову остаточно. Здається, нам треба буде пильнувати за твоїм майбутнім чоловіком увесь день. Щоб він не забрав тебе перш ніж усе закінчиться, – прокоментував Лю.

Після цих слів Сичен відвернувся від друзів, ховаючи обличчя в долонях.

– Ну що знову? – ледве не в один голос запитали омеги.

– А якщо… – почулися перші схлипування. – Раптом він передумав? Раптом він подумав, що я занадто звичайний для ного? Адже я… Я просто ілюстратор дитячих книжок. І то, ще не завершив навчання. А він… Він же зірка. Моделі, співаки, актори за ним бігають натовпом. І вони набагато красивіші за мене. Я… Я так боюся втратити його. Він же не передумає?

Останнім часом такі думки все частіше навідувалися в голову омеги. У ньому дійсно не було нічого особливого. Звичайнісінький омега – трошки замкнений, тому що опинився один у чужій країні, далеко від дому. Він не міг похвалитися красивим чи сексуальним тілом. Часом Дун взагалі вважав себе занадто худорлявим. Любитель книг і затишних вечорів у компанії коханого. Він зовсім не був схожим на омег, що існували у світі Юти.

Але разом з тим хлопець усвідомлював, що без цього альфи вже не може уявити свого життя. Накамото проникнув у кожну клітинку його серця, в кожен куточок. Просто всотався під шкіру. Давалось, його бодяновий запах разом з киснем наповнював легені з кожним новим вдихом (навіть якщо альфа був на іншому кінці земної кулі), тік по венам разом з кров’ю.

Зараз ці переживання сягнули апогею. Тому омега і псував постійно свій зовнішній вигляд.

– Якщо ти зараз не припиниш, я підключу важку артилерію, – не витримав Тейон. – І використаю фірмове заспокійливе Джонні. П’ять крапель валер’янки…

– Тю, і тільки, – перебив Янян. Він очікував чогось більшого.

– … на пляшку віскаря, – спокійно закінчив Лі. – І повір мені, краще ти заспокоєшся сам.

– Невже його випробували на тобі? – поцікавився Лю.

– Не на мені, на Джехьоні. До речі, про мого чоловіка. Що він тут забув?

– Заходив забрати Джиюля. Сказав, що малюк повинен привітати хрещеного найпершим.

– Ну звісно, – пирхнув найстарший омега. – Роки йдуть, а методи цієї трійки не змінюються.

– Тобто? – не зрозуміли Сичен та Янян.

– Мого чоловіка відправили у розвідку. Якщо самого Юту ніхто не пустить сюди. Подивитись, що тут і як. Чи бувало не накивав п’ятами наречений, – Тейон виразно подивився на Дуна. – Так що ніхто там не передумав. А ти сідай, бідося, будемо знову поправляти тобі макіяж.

 

* * *

 

В головному залі Кельнського собору зібралося дуже багато гостей. При чому, деяких з них винуватці урочистої події навіть не знали. Але ж і не кожного дня одружується капітан однієї з найуспішніших футбольних команд Європи.

Коли гості почали приїжджати, Джонні та Тейона відправили до них. Розважати, спілкуватися, адже на такі заходи ходять не тільки заради святкування. Для декого це шанс обговорити справи, потенційно-можливі угоди. А от Джехьону з Яняном належить виконати ще одну важливу роль в житті своїх друзів – стати свідками на весіллі, засвідчити перед гостями та Богом священній союз.

Дзвони задзвонили перший раз. Гості зайняли свої місця. Біля вівтаря з’явився Юта в супроводі Джехьона. Чон тримав невелику срібну тацю з обручками.

Дзвони задзвонили вдруге, і в проході біля дальніх дверей з’явився Янян. У нього в руках була скринька, де лежали клятви, якими належить обмінятися молодятам. Він впевнено пройшов до вівтаря, хоча по тремтінню в руках було зрозуміло, що він теж хвилюється.

Після того, як дзвони пробили втретє, усі гості підвелися, щоб привітати нареченого-омегу. Юта теж обернувся до дверей, через які ввійде його особисте сонечко. Важкі двері відчинилися. За ними вже стояв Сичен у супроводі батька. Перші кроки якісь несміливі. Хлопець ніяковів від поглядів, що були направлені тільки на нього. Хоча, в принципі, такого бути не повинно, адже саме він центр сьогоднішнього свята.

Пройшовши десь половину шляху, Дун, нарешті, насмілився подивитися вперед. Погляд омег одразу ж зустрівся з поглядом альфи. І невпевненість просто зникла. Юта дивився на Сичена, як на божество, що спустилося до смертних. Він не міг повірити, що цей омега зовсім скоро стане тільки його, не міг зрозуміти, чим заслужив таке щастя.

Дійшовши до вівтаря, батько вклав долоню Сичена в руку майбутнього зятя і приєднався до свого чоловіка у першому ряду. Прийнявши із рук старшого альфи свій скарб, Юта не зміг втриматися, щоб не поцілувати його долоньки. За що отримав несхвальний погляд священника і тактовне покашлювання. Після чого служитель почав читати обов’язкову молитву.

А далі традиційні промови, проповіді, благословення батьків, чисто формальне запитання, чи є хто незгодний з цим союзом. Після чого Янян передав Юті конверт з його клятвою.

– Сичен-а, ріднесенький, коханий, ти не уявляєш, скільки всього я б хотів зараз сказати. Ти – то є найпрекрасніше, що траплялося зі мною в житті. І я навіть не знаю, кому мені за це дякувати. Дорожче за тебе в мене нікого немає. І зараз перед обличчя всевишнього і за присутності численних гостей я присягаюся захищати тебе і наших майбутніх дітей, хто би в нас не народився – омежка, альфочка, беточка, двійнята, трійня чи навіть четверо. Я стану вашою надійною стіною і опорою. Присягаюся робити твоє життя щасливішим кожного дня, щоб це щастя допомагало тобі створювати найпрекрасніші, тільки світлі малюнки до дитячих книжок. Присягаюся любити тебе до свого останнього подиху. Любити таким, яким ти є – омегою, я котрого я закохався через його плейлист у старенькому айподі. Так-так, в тому самому, що був з тобою в день нашого знайомства, – Сичен витріщився на Юту ошелешеним поглядом. – Ти якось питав, чи не бачив я його. Так, бачив, тому що підібрав його тоді в парку. Але повернути так і не зміг., тому що в дні розлуки я досі слухаю його. Я покохав тебе таким, яким ти є. і, будь ласка, залишайся таким завжди. Не змінюйся, хто б що не казав. Я кохаю тебе, Дун Сичен, і присягаюся робити тебе щасливим кожного дня.

Юта передав свій конверт з клятвою, взяв з таці у Джехьона обручку і надягнув на безіменний палець Сичену, а потім, незважаючи на на суворий погляд священника, нахилився до омеги.

– А ще я не можу дочекатися моменту, коли ти станеш повністю моїм. Щоб кожен це знав, – омега почервонів, зрозумівши, про що саме каже альфа. Мітка. Адже вони так і не наважилися її поставити. Але зараз Сичен зрозумів, що вони повинні зробити це сьогодні. Тому що він, здається, і сам більше не може чекати.

Юта повернувся на місце, а все ще зніяковілий Сичен взяв свій конверт.

– Юта… З того моменту, як ти чотири роки тому запропонував мені зустрічатися, і до цього дня я неодноразово ставив собі питання «Чому я?». чому серед усіх омег на планеті ти обрав саме мене? Але відповіді так і е знаходив. Кожного ранку, прокидаючись у твоїх обіймах, я подовгу боявся розплющувати очі. Тому що все могло виявитись просто сном. Сновидінням наївного і недалекого хлопчини, що з першого погляду закохався у світову зірку. Дуже довго я боявся мріяти про щось, пов’язане з тобою. Мені навіть зараз ще трохи страшно. Але подумки я продовжую переконувати себе, що це правда. І я присягаюся бути твоїм супутником до самого кінця. Куди б нам не довелося вирушити, куди б доля не ризикнула нас занести, – Сичен зітер сльози, що знову виступили на очах. – Присягаюся бути твоєю незримою підтримкою. Тим самим дванадцятим гравцем. Присягаюся піклуватися про тебе і дітей, щоб наш дім став тим місцем, де ти завжди зможеш сховатися від зовнішнього світу і його проблем. Накамото Юта, я присягаюся любити тебе і робити щасливим до самого останнього подиху.

Сичен так само віддав альфі конверт зі своєю клятвою, взяв у Джехьона обручку і надягнув її на безіменний палець. А потім став навшпиньки, аби міг почути тільки Юта.

– Давай зробимо це сьогодні ввечері! Те, про що ти казав.

Відсторонившись, омега подивився на альфу й одразу потонув у морі ніжності в очах навпроти. В морі ніжності, безмежної любові, захоплення. І Сичен вже не чув, що там далі говорив священник, як вимовив найзаповітніше «віднині ви одне ціле і перед лицем Господа бога я оголошую вам подружжям». Тільки легкий доторк до вуст і запах бодяну, що наповнював легені.

А потім круговерть побій захопила молодят і їх гостей, не дозволяючи втекти від реальності. Прогулянки, банкет, привітання, побажання. Щасливі усмішки, море поцілунків. І все це навколо двох людей, котрим, по суті, зараз окрім один одного ніхто не потрібен був.

Сичен час від часу подивлявся на свою ліву руку, де тепер красувалася обручка. Йому все ще складно вірилося. Так само, як і Юті, що час від часу посмикував великим пальцем обручку – так незвично і зворушливо.

 

* * *

 

Сонячні промені проникали у кімнату крізь незашторене вікно, наче спеціально збираючись біля великого ліжка, де серед пухнастих і пухких ковдр та подушок ледве можна було розгледіти два тіла в обіймах один одного.

Сичен скривився від неприємного світла в очі, намагаючись сховатися під ковдрою. І варто було на його обличчі з’явитися виразу невдоволення, як світло зникло, наче перед ним виросла перешкода. Відкривши око, омега побачив, що закрило йому сонце. Точніше, хто – Юта, сперся на лікоть, продовжуючи розглядати свого вже чоловіка. Він все ніяк не міг на нього надивитись.

– Доброго ранку, ріднесенький, – усміхається Юта.

– Доброго, любове моя, – відповідає Сичен і тягнеться за поцілунком.

Накамото цілує без поспіху, ніжно, тягнуче. Зовсім не так, як цілував вчора ввечері. Від губ він опускає ланцюжок поцілунків до шиї, а потім проводить по ній кінчиком носа, вдихаючи запах.

– Як же ти тепер пахнеш! Я вже ревную сам до себе.

Сичен починає сміятись, а Юта згрібає своє усміхнене чудо в обійми і цілує в основу шиї. А запах помаранчів поступово змішується з бодяном.

– Я тільки твій. І більше нічий, – навіщось шепоче омега.

– І ти не уявляєш, який я щасливий усвідомлювати це, – так само пошепки відповідає альфа.

І обоє впевнені, що їх життя більше не буде таким, як раніше. Вчорашній день змінив багато що. І тепер вони приречені. Приречені бути щасливими решту свого життя.