Приречений план

— Так, давайте по черзі.–Дастін прокручував код Робін в голові раз за разом.–Фанґорн. Це скоріше за все ліс, в який ми маємо приїхати.

–Але який саме? І куди саме? І чому ж саме ліс? Поки розбираєтесь то хоча б пояснюйте по ходу, можливо ми також зможемо допомогти!–Стів підійшов до підлітків, які сиділи в колі і намагалися розшифрувати.

–Стів, це все Володар Перснів, Фанґорн це ліс. Мері і Піпін, це члени команди, одного братерства, яких викрали, але вони змогли втекти в ліс, в якому їх врятували.–Едді також намагався допомогти з розшифровкою, але інформації було занадто мало, як ніби Баклі сказала лише половину, а другу, яка б пояснила це все десь сховала, десь в іншому місці, але де?

— Значить ми маємо їх врятувати в якомусь лісі, але в якому?

–Старший брат допоможе.–Вілл подивився на Джонатана.–Можливо цей ліс зв’язаний з тобою.

–Але я не читав цієї книжки, я не можу розгадати цей шифр, точніше, єдиний ліс, який зі мною зв’язаний, це в якому ми з Ненсі шукали тебе і Барб.

–Джонатан, гадаю це дійсно зв’язано з цим, ось, поглянь.–Джойс простягнула листок із словами сину.–Ці слова з’являлися на екрані, поки Робін говорила, там є наша фамілія, і ще слова “лань”, “дерево”, “ворота”. Можливо це зв’язано якось з тим вечором?

–Лань.. дерево… ворота…–Джонатан перенісся в той злощасний вечір і зрозумів як саме можна вийти з вивороту, зрозумів план, який його лякав, по справжньому лякав.–ЧОРТ. Якщо я правильно розумію, то це самогубство, а не план.

–Може поясниш? В нас обмаль часу.

— Коли ми з Ненсі шукали Вілла і Барбару в лісі, ми знайшли лань, яку збила машина. Вона була вся в крові, схоже це привернуло увагу демогоргона, він затягнув її до вивороту в нас на очах, але ми це зрозуміли не одразу. Вона просто зникла, а потім ми, як справжні дурні розділилися і Ненсі побачила ворота в дереві, зайшла в них і ледь там не загинула.

— Демогоргон створює ворота, коли ходить полювати, вони просто дуже малі і не довго тримаються.–Джойс здається також почала розуміти сенс плану.–Коли я намагалася спілкуватися з Віллом демогоргон декілька разів намагався напасти на мене. Він вилазив із стін, але тоді ні разу не виліз повністю, гадаю, що це врятувало мене і не дало йому зробити ворота.

–Демогоргон! Це і є орк, який має за ними піти до лісу і від якого ми маємо їх захистити! Робін, ти скажена, якщо змогла придумати такий план.

— Або це останній можливий шанс для них врятуватися. План мені зрозумілий, але як щодо місця?–Джим почав розуміти план і хоч він йому і не подобався, другого не було. Якщо не витягнути їх протягом мінімум 6 годин, дівчата будуть мертві.

–Дерево, Баєрс, лань. Це і є відповідь. Той самий ліс, те саме місце, я зможу провести до нього.

–І ви дещо пропустили, як завжди.–Мюррею набридло слухати цих героїв, які вічно забували найголовніше.–Якщо цей демогоргон створить ворота, то це означає, що він буде в нашому світі, а це означає, що ми маємо стати тими, на кого він нападе. Я вкрав у Юрія вогнемет і декілька зарядів до нього, можливо це нам і допоможе, але діти залишаться, я не хочу підпалити когось із них і потім бути за це відповідальним.

–Ти вкрав вогнемет? Гаразд, потім про це. Мюррей правий, поїдуть тільки старші і Од, ви всі залишитесь тут, і будете тихенько сидіти.

–ТАМ МОЯ СЕСТРА! Я не можу просто чекати!–Майк вскочив з місця як ошпарений.

–Там твоя сестра, яка вб’є нас, якщо ти постраждаєш. А вона дійсно може вбити. Ти, Дастін, Лукас, Макс, Еріка, Вілл і друг Джонатана залишаються, а ти?–Джим повернувся до Едді. Хлопець був йому не знайомий, але офіцер вирішив дати йому право вибору.

–Я з вами. Віллер і9 Баклі рятували мою дупу, тепер настала черга віддати борг.–Він повернувся до Майка і поставив руку йому на плече.–Заспокійся, друже, я обіцяю, що зроблю все, щоб захистити їх всіх. А як тільки це все буде позаду, ми влаштуємо найбільшу кампанію, і обов’язково притягнемо Ненсі з Робін до гри, гадаю вони згодяться після тисячного вмовляння. Гаразд?

–Ага.

Вони швидко зібралися і поїхали по маршруту, який Джонатан складав по дорозі. Іншим в будинку залишили на всяк випадок два списа і пістолет.

–Майк, все буде добре.–Макс сіла коло нього і подивилася прямо в очі.–Ці двоє, це самий сильний і розумний дует, який я тільки бачила, вони справляться.

–Ага, це ти скажи їх попередньому плану.

–Ти про що?

–Вілле, ти можеш сказати яка б була доля тих, хто бився за Чорні Ворота, якщо б Фродо і Сема не було?

–Вони б всі померли. Їх би затоптали чисельністю вороги, але вони пішли на це свідомо, знаючи, що шанс вижити малий, і навіть нульовий.

Майк встав, відійшов на крок від всіх і дивлячись кудись далеко знов почав говорити, але зовсім тихо.

–Ви всі кажете, які вони сильні, але факт в тому, що вони вже на краю. Якщо б не Джойс, то вони вже б загинули. — він різко повернувся на носках і подивився на присутніх з лицем, повним гордості і злоби одночасно– Але вони були готові померти тільки в бою, вони не хотіли здаватися до останнього, а зараз, зараз ці двоє видряпують собі шлях скоріше через думки про нас, а не про себе. Вони воїни, справжні воїни. Але я більш ніж впевнений, що і Ненсі, і Робін приїдуть іншими людьми, не такими, якими ми їх пам’ятаємо.

 

–Ми вже близько, десь тут лежала лань, а через метрів 20 ми розбрілися, ось тут. Гадаю, ми в радіусі десятка метрів від правильного місця.–Джонатан стояв з ліхтариком в руці і світив на дерева коло себе, навіть не розуміючи, що стоїть саме коло того самого дерева.

–Так, нам потрібно знову спочатку знайти їх, встановити зв’язок, а потім вже почати діяти.–Джим кинув рюкзак коло Джонатана.–Джойс, будеш тут. Потрібно не загубити це місце і раптом дівчата проминуть нас і прийдуть одразу на місце зустрічі. Інші діємо так, як і перед цим.– Всі лише кивнули, взяли по рації і ліхтарику і пішли в різні сторони, але на цей раз через брак людей вирушили по одному.

 

–Віллер!!Баклі!!! Я обіцяв Майку, що витягну вас, так що давайте будь ласка швидше знайдіться!–Едді схилив голову і тихо добавив.–будь ласка, знайдіться.

Ліхтарик в його руці почав блимати. Серце пропустило удар.

–Не пройшло і три години! Хоча пройшло навіть більше, але неважливо. Це ж ви?

Ліхтар засвітився і погас.

Едді видихнув з полегшенням, витягнув рацію.

–Я їх знайшов, на півночі, веду до місця зустрічі.–не встиг він вимкнути рацію, як побачив вдалечині світло.–Еммм, якщо ніхто з вас не знаходиться близько до мене, то прошу підійти, бо схоже в нас гості.–Мансон дав приблизні координати свого місцезнаходження і сховав рацію.

–Я сподіваюсь, що ви зможете швидко йти, бо в нас невеличка проблемка намальовується.–Едді почав відходити і одночасно спостерігати за ліхтариком, чи дівчата поспівають. Ліхтарик так і блимав.

–Гей! Хто там йде, зупинися!–Це був голос Джейсона.

“Чорт, ну чому саме він?” Едді прискорив трохи крок, але побачив, що ліхтарик час від часу почав стихати і знов почав йти повільніше. “Зараз не час переживати за свою шкуру, дівчата в набагато більшій халепі.”

–Слухайте мене уважно, якщо я скажу ідіть, це означає, що ви маєте йти далі прямо, там маєте знайти інших. Джойс буде прямо там, на місці. Навіть не думайте мене чекати, просто ідіть.

–Стій!!!!

–Ідіть! Швидше йдіть, вам допоможуть. Я підійду чуть пізніше, обіцяю.– Едді вимкнув ліхтарик, який вже заспокоївся. Джейсон вже був в метрах 40 і зміг побачити лице людини навпроти.

–Мансон.

–Перед тим, як ти мене поб’єш, чи вб’єш, не знаю, що ти хочеш зробити більше, прошу вислухати! Я готовий розповісти тобі все! Абсолютно все, чуєш? Тільки не прямо зараз. Зажди пів години. Клянусь, що не втечу! І як би ти не вирішиш в кінці, я прийму все. Але хіба тобі не цікаво, якого хріна люди помирають магічним чином? Якого хріна за ці пару років з Гокінзом твориться всяка фігня? Думаєш, що це не зв’язано?

–ЗАТКНИСЯ! ЦЕ ТИ ЇХ ВСІХ ВБИВ! Мені не цікаво, як саме ти це зробив, я просто вб’ю тебе і закінчу з цим раз і назавжди.–Джейсон дістав пістолет і почав прицілюватися, але голос із лісу заставив його застигнути і випустити зброю з рук.

–Опусти зброю, хлопець! Швидко! Едді не той, кого ти шукаєш. Тобі потрібен вбивця, нам також.–Гопер стояв за спиною в Мансона і потихеньку підходив з пістолетом в руках.–Крісі була вбита, але це не рук Едді, він хотів її врятувати, і скажу тобі напряму, що якщо ти зараз вирішиш його вбити, то таке ж вбивство відбудеться знову. Ненсі Віллер, Робін Баклі і Макс Мейфілд. Вони наступні жертви і якщо ми зараз будемо вирішувати відносини, то вони помруть. Хочеш, щоб і їх життя обірвалися? Це вже буде і по твоїй вині.–Гопер підійшов впритул і потихенько присів, щоб забрати пістолет на землі, сховавши його він похлопав Джейсона по плечі.–Дякую за співпрацю, ти отримаєш відповіді на питання, але не зараз.

–Коли?–Тільки і зміг вимовити Джейсон. До останнього він списував силует мертвого шефа на якесь видіння чи примару, але він був справжній, дуже сильно змінився, але сто відсотків, що це саме Джим Гопер.

–Коли…коли ми врятуємо дівчат, а потім коли вб’ємо того маніяка. І не дивися так на мене, я не привид, я живий.

–Ваше повернення зв’язано з цими вбивствами?

–Можна і так сказати. Майже всі речі за ці останні роки пов’язані, але говорити про це не можна, а особливо не зараз.

“Шеф, ви там? Як Едді? Дівчата на місці, потрібно спішити, прийом.” Гопер дістав рацію, з якої було чути голос Стіва.

–В порядку, вже йдемо, прийом.

 

–Що він робить тут?

–Я казав йому забиратися, але це намарно, до того ж, якщо демогоргон тут з’явиться, то може напасти на нього, коли він буде один.

–З’явиться хто?

Всі проігнорували Джейсона метушячись коло світла.

–Дівчата, вам потрібно сховатися!–Місіс Баєрс сказала ці слова, і світло коло неї перестало блимати.

–Що тут до біса відбувається? Я схоже попав в якусь секту. –Джейсон вже думав повернутися, коли побачив Стіва з битою в руках, з якої стирчали цвяхи.

–Ти попав на поле битви, в самісіньке пекло, так що або забирайся, або стань так, щоб тебе не заділо і щоб не заважав.–Стів Гаррінґтон, якого знав Джейсон, як колишнього короля школи не було. Він виглядав повною протилежністю себе в шкільні роки, тіки по лицю можна впізнати, що це дійсно він, але і лице дуже сильно змінилося. Серйозне обличчя, впалі очі, весь побитий з слідами від удушення на шиї і перебинтованим животом. Він сказав це і показав сторону, в яку потрібно відійти.

–То, як нам привернути його увагу? Потрібна кров, так?–Едді поставив ліхтарик на землю, сам взяв ніж і приклав до долоні.

–Гей, постривай, давай я.–Джонатан не мав поняття хто цей хлопець, і чому він так старається допомогти. Були думки, що він хлопець Робін, але дійсно зараз було не цього.

–Бо ви стикалися з цим всім більше разів, отже ваша допомога, якомога ціліших і здоровіших потрібна більше.– З цими словами він провів лезом, зашипів від болю, але сціпив зуби і не видав більше ні звука. Метал зафарбувався в червоний, краплі крові капали з кінця леза, яке хлопець досі тримав в здоровій руці, зжавши другу в кулак. Рана пекла, з неї струменіла кров, падаючи і просочуючись в землю.

–Гаразд, тепер всі будьте на готові. Він має появитися скоро, як тільки появиться відбіжіть подалі, Мюррей його засмажить. Од, не трать сили намарно. Можливо тобі прийдеться тримати ворота.–Джим став по переду розглядаючи ліс в пошуках хоч якогось руху.

Од кивнула і Джейсон тільки зараз її помітив. Дівчина років 15-16 з коротко підстриженим волоссям, блідою шкірою і засохлою кров’ю під носом. Вона була одягнута в темно синю кофту з каптуром, схоже, вона одягала його, коли виходила на люди і в білих штанях.

–Знаєте що, я іду з відси, це якась секта, яку обов’язково потрібно прикрити, бо схоже ви ще когось збираєтеся вбити, що це за жертвоприношення? І де Ненсі і Макс з Робін? Що ви з ними зробили!?

Поки Джейсон відволік увагу всі інших Едді помітив мерехтіння ліхтарика. Крикнувши він зумів привернути увагу інших, але запізно. Обернувшись, Мансон побачив його. Демогоргон вийшов з-за дерева і підкрадався до Джейсона.

–Стережись!–Едді біг чим душ, більше він не втече, більше не дасть померти людині в нього на очах. Він встиг, відкинув Джейсона і попав під кігті тварюки. Вони врізалися йому в бік, знов і знов, права рука прийняла основний удар зубів, але декілька різців заділи і груди. Десь здалеку було чутно чийсь крик, потім він зник разом із вагою демопса. Був лише дзвін в вухах і кров, багато крові.

Од відкинула пса настільки, щоб Мюррей міг його підсмажити, а Гопер з Джойс побігли до хлопця.

–Не тупість, швидко шукайте ворота!–тіло демопса лежало зжатим від високих температур, а Баумен вже ходив по лісу і озирався по сторонах.

Струснувши головою Стів з Джонатаном побігли в різні сторони.

–Знайшов!–Джонатан намагався пробити плівку в корі дерева, вона була досить низько, але величиною з дупло.

–Відійдіть.–Скомандувала Од і підняла обі руки закривши очі і сконцентрувавшись. Ворота почали збільшуватися, поки не стали в людський зріст.

–Що тепер? А раптом Ненсі з Робін не знають де ворота з їхньої сторони?

–Ти правий.–Стів підбіг до воріт, розірвав плівку і заліз до середини.

–Стійте, не здумайте йти туди без зброї і плану!–Крик Джима пройшов повз вух Джонатана, який вже побіг за Гаррінґтоном прямо у виворіт.

 

–Ти як? Точно зможеш далі нас везти?–Ненсі вкотре перевірила Робін на наявність нових серйозних травм після неочікуваного нападу лоз.

–Так, так, зможу…–Робін спробувала підвестися, але зробила це занадто швидко, тому ледь не впала знову від запаморочення. Ненсі встигла її підхопити і всадовила назад на підлогу. Вони відійшли настільки далеко, наскільки їм дозволяв їх стан і сховалися в лісі в якійсь виямці, яка досить добре закривала їх від чужого ока.–Вибач, я в нормі, просто голова закрутилася.–Робін відчувала себе просто жахливо, руки і ноги боліли, шия також. на тілі досі відчувалися дотики лоз, які потрохи обвивали її тіло здавлюючи і ломаючи його.

–Ні, ти не в нормі. І ми не поїдемо, поки ти не зможеш хоча б стояти на ногах.–Ненсі дістала з рюкзака останню консерву і буквально заставила Робін з’їсти її, після чого дістала пляшку води і пластинку таблеток з аптечки.

–Я більш ніж впевнена, що ми робимо неправильно, але по другому ти не зможеш ні їхати, ні навіть йти.–Ненсі взяла останні дві пігулки і простягнула їх дівчині разом із водою, притримавши пляшку, коли Робін пила, щоб та не впала.

Пройшло хвилин 10. Дівчата так і сиділи, Робін закрила очі і сперлася спиною об землю і коріння дерев, які були імпровізованою стіною в їх сховку, напівлежачи напівсидячи, за весь цей час вона не поворухнулась, і не видала ні одного звуку.

–Ненс?

–Так?

–Як ти вбила ту тварюку в домі Баєрсів?

–Колективний розум. Виявляється, що він і біль передає, підпалиш лози, боляче буде і демопсам, вони будуть слабкими декілька секунд, а потім вже почнуть лютувати і стануть ще сильнішими, ніж до цього. Я просто встигла в ті пару секунд його слабкості.

–Віллер, ти чортів геній.–Ненсі відчула, що після цих слів в животі щось скрутило і посмішка з’явилася сама собою, але роздуми про причину таких дій від свого тіла були перебиті.

–Мені вже краще, поїхали. Останній ривок.–Робін встала і протягнула руку для Ненсі, яка ще сиділа на землі. В руці була пов’язка-джгут, який Ненсі зняла ще пів години тому.

–Останній ривок.–Ненсі простягнула свою руку, стиснула долоню Робін і піднялася. Робін підняла велик і чекала, коли Ненсі сяде.

“Останній ривок” Лише подумала Ненсі перед тим, як закрити очі і відправитися в дорогу.

 

–Цей голос…–Ненсі впізнала голос Мансона, який кликав їх і говорив про якусь обіцянку, дану її братові.

–Так, вони розшифрували план, і що ще страшніше вони рішилися на нього.–Робін була вимотана до неможливості, вони їхали декілька годин, обезболююче лише притупило біль, а зір розфокусувався і як би вона не старалася, чіткої картинки лісу не з’являлося

–Що ти маєш на увазі?

–Да так, нічого.

 

–Едді в біді? Схоже, що їх хтось знайшов.–Ненсі переживала за те, що хлопець залишився там через когось, але вони не мали ніякого виходу, окрім як їхати далі.

Відповіді не було, а через секунду Ненсі відчула, що її тіло нахилилося і вона падає прямо на холодну і тверду землю, яка залишить на її тілі ще кучу синців від цього падіння, але це хвилювало Ненсі в останню чергу.

–Робін?–Після двох секунд тиші паніка накотилася занадто сильною хвилею, Ненсі витягнула ногу з-під велосипеда і зняла пов’язку. Дівчина лежала і не рухалася, лице закрило волосся, руки так і тримають руль, ноги так і на педалях. Жах, крижана хвиля страху, відчаю і безнадії підкочувалася до берегів і нахлинула Віллер з головою, коли дівчина прибрала волосся і не побачила синьої радужки в відкритих очах.

–Ні, ні, ні, тільки не Векна…благаю….