Приоритети.

Сьогодні я змінила позицію і бігла останньою. У Чотири розбірки з Афракціонером, тому Ерік замінює його. Знову. До того ж він сам вирішив пробігтися … але мене це не зупинило і на третьому колі, поки є сили я звернула до пральні і вже на звичній швидкості пробігла три квартали. Як добре,  що о десятій ранку всі вже на роботі і не спостерігають безстрашну, що відбилася від зграї.

Двері в пральню я ледве відчинила. Місце завалено сміттям і смердить сечею, сподіваюся наші речі стирають не в цьому смітнику. Спочатку, я подумала що сьогодні вихідний і всередині нікого немає, або обрала немає той вхід, але пральні машини працювали, гучно підстрибуючи з підлоги.

— Хей?

Тиша. Заходжу далі і помічаю два розпластаних тіла посеред кафельної підлоги. У них жовті фартухи і безглузді шльопанці, дівчата то гарні, молоді і вже із зірковою мапою на згині ліктя. Потрапила куди треба. Я штовхаю ногою дівчину і її рука трохи тремтить, на її обличчі ейфорія. У другої тече піна біля рота, здається їй потрібна допомога… Чекати поки вони прийдуть до тями, або хтось їм допоможе немає часу і тому я швидко обшукую їхні кишені. Пара косяків, о… і повний футляр якоїсь білої погані, у другої схожий набір. Підходить. З жадібності забираю все, що знайшла. Сподіваюся, нічого не випаде зі кишень штанів.

Біжу максимально швидко назад і стикаюся з Еріком на повороті.

— Ти що, намагалася зрізати? — Ерік біжить поряд, усе тіло в краплинках поту і це збуджує не по-дитячому. Абсолютно забувши хтось переді мною, без сорому оглядаю голий торс, а потім перевожу погляд на очі.

— Ні.

Тисну на газ і обганяю лідера. За кілька секунд він наздоганяє і єхидно шепоче біля самого вуха.

— Думаєш я не помітив твого хтивого погляду? —  Виразно вигнув брови я майже вдавилася його самовпевненостю. Як будто до цього, я не дозволяла собі дивитися хтивим поглядом на голе тіло Еріка.

— Шизофренія лікується. — Звичайно, я не визнаю очевидного факту і намагаюся втекти ще швидше, від цього садиста. Наче в однієї мене течуть слини на його спортивну фігуру і брутальний вигляд, але Ерік-це погана ідея і не можна піддаватися своїм бажанням.

— Хочеш сказати, що я брешу, правдолюбку? — Він робить підножку і я несуразно падаю. Коліна, лігті здерти в кров. Чудово.Коли намагаюся піднятись Ерік штовхає мене, після цього різким ривком перевертає на спину та сідає зверху. — ти ж не повинна брехати,  скажи мені правду,  ти хочеш, щоб я тебе трахнув? Інакше я не можу пояснити твою  поведінку. —  Похмуро дивлячись на свого командира намагаюся відштовхнути його, але він ловить зап’ястки та притискає їх до землі. Він важить в двічи більше за мене тому всі мої спроби визивають у Еріка лише поблажливу посмішку.

— З нас двох тільки ти все зводиш до сексу. Невже тобі ніхто не дає?

— Ще трохи і ти договоришся — Яхидна посмішка смикає куточок губ лідера, він розвертає моє тіло на сто вісімдесят градусів і тепер його пах притиснутий до моєї дупи. Та більше я переймаюсь, щоб нічого не випало з кишень.

— І що ти зробишь? Почнеш отак погрожувати своїм прутнем? – Трохи повертаю голову на бік, та все одно не бачу командира.

—Шльондра.

Ерік встає на ноги і я щаслива, тоді як його обличчя настільки перекривило, що стало лячно. Піднявшись обтрушуюсь від пилу і помічаю, як неофіти спостерігають за нами і так, вони все чули. Такі вибрики командира прирівнюються до домагань? Пофіг, головне, він не помітив мій улов.

 

На складі нас одягають у бронежилети, незручні берці і видають автомати з неоновими кулями. Півгодини тому я стирчала в коморі зі швабрами та хлоркою, у власних думках та калейдоскопі подій. У дівчат з пральною була якась інша погань, мої очі згодом стали гостріше реагувати на світло і вловлювати бічним зором швидше  будь-який рух, ще й загострився слух. Тому коли я задивилася на Еріка, він підійшов і крикнув на вухо, що ми висуваємось і досить літати у своїх фантазіях, я відсахнулася, спіткнулася і впала. Сміх інших неофітів майже оглушив, але мені було все одно, весь світ був схожий на дитяче забарвлення. Я не пам’ятаю як піднялася на поїзд і сіла на краю, спершись на двері. Пітер сів поруч і ми спостерігали як вогні безстрашності починають переливатися з фіолетового до кислотно-зеленого, чи це тільки я бачила? До нас бігла дівчина, з автоматом на перевагу, її русяве було таким яскравим що я залипла на нього.

— Пітере, одна пасажирка запізнилася.

Киваю у бік Прайр.

Хейєс швидко підвівся з місця і вхопившись за поручень простягнув долоню Убогі. Тріс спочатку не повірила, точніше боялася довіритися Пітеру, але все ж таки вхопилася за його долоню. Я відчувала його хлоп’ячу усмішку і сама беззлобно посміхнулася, коли цей негідник підтягнувши дівчину притиснув до себе і поцілував. Ніхто не помітив, тільки почули звук ляпаса, але не здивувалися.

— Я завжди знав, що тобі подобаюся, крихітко.

Тріс з шаленим видом відійшла від Хейєса подалі, після чого до кінця поїздки з-під лоба спостерігала за ним.

— Слухаємо уважно, повторювати не буду— всі окрім мене підійшли ближче до Командира, поки я заплющила очі і подумки переносилася в натовп, не в силі дійсно підійти. На жаль, дія препарату закінчувалася і замість електричества, по моїх венах починала текти звичайна кров. — Це нейростимулятор.

— Чорт! — Едвард отримав кулю в ногу і впав біля мене.

—Біль, як від вогнепального. Ми з Чотири поділимо вас на дві команди. Кожна з команд захищатиме, ось такий прапор – Лідер підняв над головою два різнокольорових прапора – та намагатиметься захопити чужий. Чотири вибирай.

Трис перша пішла до Чотири, Хейєс пішов до Еріка. Юрайя, Крістіна, Алл, Вілл та ще кілька неофітів приєдналися до команди Ітона. Ерік забрав таку ж кількість людей як і чотири, а я так само мовчки сиділа біля краю і ловила залишки кайфу, який так швидко випаровувався, як надія на світле майбутнє.

— Дідько, залишилася Блек. — Ерік підійшов ближче і легенько штовхнув мене носком черевика. — Чотири, можеш забрати собі.

— Нехай сама вирішить у яку команду хоче. — Чотири не хоче в свою команду, бо я там буду зайва, і дурному зрозуміло. А от чого мене не захтів брати Ерік, це вже образливо! Проте настрій просто прекрасний, треба комусь його зіпсувати, комусь хто сьогодні зіпсував його мені.

— Моє місце серед кінчених ублюдків —  і обіймаю за ногу світловолосого лідера. Пітер ляснув себе долонею по лобі. А я вирішила що краще не дивитися на обличча Еріка тому просто важко зітхнула очікуючи на його реакцію.

— Якщо ти мене не відпустиш, то я виштовхаю тебе на ґрунт. — Судячи по тому як він це процідив через стиснуту щелепу Ерік був не в захваті.

— Абсолютно не шкодую про свій вибір.

Смішки на тему «якраз зробить Еріку приємно» швидко затихли, Хейєс вистрілив у моїх кривдників і навздогін ті неофіти отримали вбиваючий погляд від Командира.

Ми першими вистрибнули з вагона і бігли за своїм лідером до укриття.

— Пропозиції щодо тактики?

— обійдемо їх з тилу і розстріляємо!

Темноволосе дівчисько,  намагалося перетягнути на себе капитанську ковдру.

— Прапор повісимо на найвищому місці, як приманку, а самі зробимо пару аванпостів для нападу. — Пітер мав бути ерудитом, а не марнувати свої таланти тут.

— Маєш рацію, Хейєсе.

Так ми й вчинили. Командир узяв із собою Едварда, інші розбилися на пари, як хотіли. Лише нас з Пітером Ерік поставив разом, бо ми найкращі у стрільбі. Наша позиція була на даху в якості снайперів. Щоб бути не такими помітними ми в лежачому положені моніторили теріторію.

– Хто по твоєму переможе? — солодко позіхаю і чую, як бурчить живіт. — їсти хочу як ненормальна.

— Чотири спритніші за Еріка. Думаю, ми програємо. — констатує факт Пітер і з дитячим азартом виглядає противника.

– Я теж. Якби Ерік не був таким мудаком, можливо, я б хотіла йому допомогти.

— Головним у твоїй пропозиції є «Можливо»! — Першим помічаємо Вілла і по цьому приводу переглядуємось. — Дай їм підійти на більш відкриту місцевість.

І тут же після моїх слів один за одним біжуть супротивники. Ледве втримуючи сміх ми тільки і вспіваємо, що натискати на гачок. Вони падають, кричать від болю, та це було б не так весело як би ми не витрачали кулі щоб ще пару разів попасти в і так поранених.

— Це, звичайно, весело, але пішли ближче! – Пропонує Пітер і ми ловлячи миті кайфу біжим до центру подій.

— Я знову твереза і дуже хочу їсти. Готова хоч зараз віддати прапор аби гра закінчилася. — Поки спускаємося кричу Хейєсу.

— Ти знаєш, я теж готовий віддати прапор. Аби вразити Убогу, здається її не сподобався поцілунок?

— Вона ще не поняла, сподобалось, чи ні. Краще поцілуй ще раз! — Прикладом вирубую Христину, що вискочила з-за рогу, поки Пітер відстрілюється від Чотири, який підійшов надто близько до вежі з прапором і зник десь в середені будівлі. — До речі вона.

Тикаю пальцем в двох неофітів із нашої команди, які затиснули Прайор у кутку.

— Побудь лицарем. — хлопець усміхається і стріляє в спину своїм, а потім посилає повітряний поцілунок. Трис бентежиться, підтискає губу і мчить уперед. А Пітер, майже, в приприжку за нею.

Залишившись одна, забігаю в будівлю, та помічаю як Чотири ранить Еріка у груди. Не знаю яким боком він почув мене, але майже влучив у голову. Відмінно, я віч-на-віч з найкращим командиром. На носках, ледве чутно рухаюся від укриття, до укриття іноді прислухаючись до пострілів та важких, чоловічих кроків. Здається Ітон не здогадується де я чи думає, що ховаюсь за тим самим кутом, де він мене майже застрелив бо кулі з його автомата летять все в один і той же бік. Чую його перебіжки і чергою стріляю в суперника, той встигає сховатись за балкою і я теж ховаюсь щоб перезарядитись. Чотири чує це і біжить у мій бік. На носочках відбігаю на два укриття назад і захлопую магазин, коли Чотири, так само чергою обстрілює порожній кут, а я пару трійку разів потрапляю йому в плече зі спини. Ерік самодоволенно посміхається з Чотири який тепер як і він валяється на підлозі. Тільки в білявого попали один раз, а я щедро витратила сім куль. Хотілося так зробити і з Еріком, але страх взяв верх і я неквапом просто пройшла повз нього.

– Ти знущаєшся? Там один Едвард! – Мій капітан прискає слиною.

— А де подяка?!? — Киваю в сторону Чотири. А в Еріка почало смикатись око, але промовчав.

Піднімаюсь сходами і майже ловлю нейростимулятор, Світле волосся тут тільки в однієї дівчинки і вона цілується з Хейєсом. Коли це вони проскочили мимо нас, і де Едвард?

— Хейєс, блять! Припини! — Верещу я на постріли, і той опускає стовбур, але не відпускає дівчину. — Трісе, Ти захопила наш прапор?

— Так. — ляскає своїми великими очима, не вірить, що почула своє ім’я з моїх вуст і дивиться на ворожий прапор у руці.

— Ну все, ми програли. Спускайтеся, я хочу їсти.

— Взагалі-то це моя заслуга! – Пітер по хлопчячему тішиться.

— Ерік про це буде радий почути.

Внизу, вже Пітеру пред’явили через стрілянину по своїх, але той просто знизав плечима і сказав що, обізнався. Кожен потис руку один одному і нас втомлених відпустили. Хтось пішов на вечірку, решта здала зброю і впала без почуттів на свої ліжка, навіть не знімаючи черевиків.

Відчуваючи приплив бадьорості, я сходила в душ і пробралася на кухню. У закритих кюветах з їжею знайшовся омлет та хліб. Мені вистачало світла з коридору і тому не клацаючи вимикач я вмостилася на дальній столик у кутку. Тільки піднесла веделку до рота, як в одних спортивних штанях і босоніж пройшла гладка постать, у татуюваннях та з ідеально укладеним волоссям. Гучно перевіривши кожен кювет Ерік повернувся до омлета з хлібом. Ну нічого, швидко поїсть і звалить у небуття — все що я подумала. Та командир рухався до столика поруч зі мною… Дідько! Помітивши мою постать, він зупинився і через пару секунд сів зі змною за один стіл.
Мій важкий подих в повні тиші лунає гулом.

— приємного апетиту — процідила крізь зуби і продовжила їсти.

— Сьогодні ти поставила на місце Чотири. — як не дивно, але Ерік заговорив. Без злоби, чи сарказму.

– Я знаю. — Внутрішнє хвилювання перекрило кисень до мозку.  — Тепер не тільки ти ставитимеш мене в спаринги до сильних хлопців, щоб подивитися як мене б’ють.

— У командирів свої розваги, — посміхається Ерік і я відчуваю щось ефемерне в повітрі, як нам тепер легко говорить коли ми вдвох.

— А над тобою так же знущалися командири, як ти зараз це робишь? — У голові перший мій спаринг проти хлопця, коли мене несли до лікарняного боксу і на відновлення давалося три години. Тепер верхня губа трохи збільшилася у розмірах назавжди.

— Так— Командир киває і відкушує хліб.— чортів Чотири витрусив з мене все лайно, я не хотів здаватися до останнього.

– Не сумніваюся. — Прикусую губу, роздумуючи ставити запитання чи ні і все ж таки відкриваю рота, бо дійсно цікаво, а відвертий Ерік це рідкість. — я сьома, не таке вже погане місце в рейтингу. Чому ти не хотів мене брати до команди, взяв багато кого з червоної зони?

— Чотири робив те саме і не хотів тебе забирати. — Ерік кладе веделку у пусту тарілку. Він не квапиться піти.

— З Чотири все зрозуміло — закочую очі та доїдаю хліб. — від нього альтруїзмом тхне за версту, а ти… —Закриваю рот раніше, ніж вспіти нагрубити командиру.

— Ця гра-останній шанс для майбутніх ізгоїв. — У Еріка поблискує пірсинг і я ловлю себе на думці, що відчуваю до нього більше, ніж треба. Більше ніж просто бажання потрахатись і ясна річ, що навряд це взаємно. Він не залишить мене у своєму житті надовго. — Вони можуть показати на що здатні. Сьогодні, на жаль, ні в кого це не вийшло.

— А Убога? Вона сьогодні обвела тебе довкола пальця і забрала прапор.

— Прайор досить гарна була ще на початку, просто її треба було мотивувати. Завтра її ім’я буде вищим на десять пунктів.

— Не розумію навіщо когось виганяти, якщо солдати потрібні скрізь?

— Ця пропозиція надійшла від Ерудитів, щоб неофіти стрибали вище голови.

— І давно так?

– Другий рік. — Еріку надоїдає ця розмова і він  складає свій грязний посуд у мій та піднімається щоб піти геть.

— А ти з народження безстрашний? — Пора б і заткнутися. Та чомусь в мене до нього залишаються питання.

— Ні — Ерік сідає назад і повернувши голову у бік придивляється. — Я перейшов з Ерудиції. Твої допити видають твою першу фракцію, правдолюбку.

— Я цього й не приховувала — Фиркаю у відповідь та різко підвожусь, беру свій і його грязний посуд щоб кинути у раковину. Тим часом Ерік теж неквапом йде на вихід.

— А що тобі показав тест? — Ерік зупиняється у дверях, спершись на одвірок. Його профіль настільки шикарний, що хочеться порізати об про його гостру щелепу.

– Яка різниця. — повільно йду на вихід, Повітря стало спертим і я нутром відчуваю, що зараз щось буде.

— Що показав тест? — Ерік дивиться на мене знизу вгору, вперше не бачу холоду у погляді і від цього в середені щось зжимається, не дає повільно дихати.

— Безстрашність. Добраніч — Розвертаюся, щоб піти, але Ерік ловить моє зап’ястя і притискає до себе. Його тіло таке гаряче та тверде, ці його ігри до добра не доведуть.

—Брешеш! — Між нами лічені сантиметри і якщо він мене так притискатиме до себе, поки я брешу, то я готова брехати вічність.

—Дружелюбність. — Я лякаюся його сміху, ніколи не чула, щоб він так заливисто сміявся, та й у принципі не чула як сміється лідер — чого ти так ригочеш?!

— Ти й дружелюбність? — Ерік хитає головою і тепер не просто тримає за зап’ястя, а повноцінно обіймає, погладжує по спині і просто вдавлює в себе. — Так складно сказати правду, Правдолюбко?

— Тест показав, що я маю залишитися в рідній фракції, і я не правдолюбка вже! — Як швидко б’ється моє серце, дідько… Майже як під кайфом.

— Так і залишалася б там… — муркоче Ерік і я збуджуюсь від цього баритона біля вуха, піднімаю голову вище і червонію від цієї самовдоволеної посмішки. — і не треба було б займатися більше за інших, щоб не вилетіти ще на першому етапі відбору.

— У мене не було б проблем, якби ти свого часу залишився у своїй фракції, Ерудит. Намагаюся вкусити чи лягнути, Ерік стискає обійми до хрускоту кісток і мого писку. – Ай!

— Навіщо ти вириваєшся? Тобі ж подобається. — Наші очі зустрічаються, та він переводить погляд нижче.

Ерік цілує мене, з натиском облизуючи кожен куточок порожнини рота і я гублюся в маленьких іскрах, у Цьому тютюновому смаку Еріка та жорстких дотиках його рук. Як же складно чинити опір йому… Але в мені прокидається гордість.

— Ні, Еріку! — сильно штовхаю його в груди, перед цим вкусивши до крові верхню губу яку він з усмішкою облизує. – З тебе цього досить.

Залишаю Лідера одного зі стояком у штанах і йду до спальні неофітів.