Фанфіки українською мовою

    Ізгої товклись, наступали один одному на ноги, кричали, старалися швидше потрапити в теплі ліжка. Навіть, директор не зміг заспокоїти змерзлих довгою поїздкою підлітків. Холод та голод підганяв учнів, тому на вході до Невермору треба бути обережним, якщо не хочеш отримати синець під оком.

    Венздей оглянута цей балаган прискіпливим поглядом. Її вуста прошепотіли, щось схоже на: ,,Одноклітинні організми позбавлені вміння мислити”. Дівчина чекала. Вона не планувала лізти в саме пекло.

    Боковим зором Венздей побачила декількох вампірів, що тягли великий сірий мішок, всередині якого ялинка. Поряд з ними йшла Енід, що і заправляла цією операцією. Біля входу до школи залишилося двійко – трійко учнів,  тому процесія вільно занесла пакет до холу. А звідти по сходах, аж до кімнати Сінклер.

    Після того, як і ті зникли з поля зору, Аддамс озирнулася. Двір був порожній, якщо не зважати на старого прибиральника та декількох потворних сніговиків.

    Постоявши, ще хвильку Венздей нарешті зрушила з місця. На сьогодні в неї багато планів.

    ***

    Увійшовши до своєї кімнати Венздей здивовано зупинилася. Посеред спальні височіла вища за неї ялинка. Яскраво – зелені гілочки, запах хвойного лісу, колючки розкидані по підлозі.

    Поряд з деревом стояла  задоволена Енід. Червоний светр із зображенням будинку посеред засніженого лісу, теплі легінси, рожеві кросівки і обідок на голові з рогами оленя. Щаслива усмішка, рожеві щоки та навалені пакети, навколо вовкулаки.

    – Що…це…таке? – видушила із себе Венздей, знімаючи куртку.

    – Прикрашання кімнати до новорічних свят! – енергійно відстрибнула Енід. – Я і для тебе прикрас купила. – запевнила подругу вовкулака, махаючи в повітрі чорним пакетом.

    Венздей поглянула на Енід вбивчим поглядом. Річ виліз з рюкзака, і також енергійно застрибав.

    – Я не люблю все, що пов’язано з цим… безглуздим витрачанням часу. – скривилася Аддамс, підвертаючись.

    – А раніше любила це безглузде витрачання часу! –  зловтішно повідомив Річ Енід.

    – То було раніше.

    – А може й бути зараз! – переможно крикнула Енід, кидаючи сусідці пакет.

    На її жаль, Венздей не зловила його і той впав на ліжко.

    – В мене занадто багато справ….

    – Пів години це не багато! – відказала Енід. – Я що зря шукала чорні шари на ялинку?

    Венздей знову повернулася до Енід. В погляді, як би вона старалася приховати, відбивалася  нерішучість.

    – Ти прикрашаєш свою частину кімнати і це компенсація за один раз наражання мене на небезпеку. – прощебетала вовкулака, зловтішно усміхаючись.

    ***

    Венздей не розуміла, навіщо вона це робить, але вона СПРАВДІ прикрашала ялинку. Чорні та срібні кульки додавали трохи моторошності в це веселе свято. А фігурка темного ельфа під деревом ніби казала : ,, В усього є інша сторона”.

    – Деякі речі мені довелося брати з Хелловіну, але і так гарно. – мовила Енід, розплутуючи свою гірлянду.

    Це вона мала на увазі іграшкавого черепа, що непогано потоваришував із письмовим столом.

    Річ же тим часом  тягав туди – сюди фігурку Крампуса, думаючи куди її краще поставити. Здається, його вибір мав біля ліжка Венздей.

    ***

    Мішура непогано влаштувалася на тумбочці біля ліжка та столі. Сніжинки із паперу були приклеєні скотчем до вікна.  На стороні Енід – білі, на частині Венздей – чорні. Також м’яка іграшка оленя з темно-коричневою шерстю гордо височіла біля дверей.

    ***

    На лицьовій стороні дверей, що були в коридорі висіла яскрава табличка ,, Merry Christmas”. А знизу розпечатаний малюнок Темного Санти* з мультсеріалу, що колись дивилась Енід.

    ***

    – Здається готово. – полегшено зітхнула Енід, падаючи на ліжко.

    Її частина була ще яскравішою ніж завжди. Сторона Венздей так само стримана, але і туди трохи вліз новорічний дух. Єдине, що не сподобалося Енід – це те що Аддамс підстригла свою частину ялинку, аби вона не була такою пишною.

    – Тепер я можу повернутися до своїх справ? – холодно поцікавилася Венздей.

    – А обіцяне слухання пліток? – скрикнула Енід, моментально підриваючись.

    Венздей глянула на годинник. Сьома вечора. Час ще є. Якщо не встигне і бібліотека закривається, завжди існує варіанти зловмисного проникнення.

    – Розкажуй. – сказала Венздей, сідаючи на ліжко і уважно дивлячись на Сінклер.

    Вовкулака швидко шмигнув на сторону Аддамс і сівши на ліжко, почала розповідь.

    Венздей зітхнула. Найближчі пів години будуть найбільш нудними в її житті.


    Від автора:

    * – лиходій із ,, Леді Баг та Супер Кіт”.

    Найближчим місяцем розділів не буде. Так це великий період часу, але я нічого не можу зробити. Мене записали на заняття по зору, а після них не можна напружувати очі. А писання – це ще та напруга. Мені самій сумно, але така доля.

    Але, я не збираюсь кидати фанфік. Розділи можливо будуть затримуватися, будуть маленькими, але я його не кину.

    Тому почекайте місяць, і я спробую повернутися в буденний стрій.

     

     

    0 Коментарів

    Note