Привілей кохати

Альтернатива.

 

Найкраще свято.

 

Коста Дорада

Ранок.

Будинок Ернандес.

Вітальня.

Мігель, посміхаючись:Моя дівчинка. Моя пташка дзвінка. З днем народження.

Регіна, обіймає: Дякую тобі тато.

Мігель:Які обійми міцні.

Регіна:А де це мама?

Мігель, посміхнувся: Готується. Не щодня таке свято.

Регіна:Піду допомогати.

 

На кухні.

Регіна: Сестричко!

Чепа: Можливо, мені не варто туди йти?

Регіна: Чому, люба?

Чепа: Не люблю гуляння.

Регіна, посміхнулась: Це ж мій День Народження.

Чепа: Я знаю, люба, але…

Регіна: Буде весело, люба!

Чепа: Гаразд, я буду.

Регіна, оглядається:А де це мама?

Чепа: Зараз прийде.

 

На кухню вийшла Мередіт.

Мередіт:Моя дівчинка, вітаю тебе. Про що розмова з ранку?

Регіна: Запрошую на свято сестру.

Чепа:І що я там робитиму?

Регіна: Танцюватимеш. Розважишся. Можливо що познайомишся.

Мередіт, дивиться у вікно:Регіна, до тебе прийшли.

Регіна:Я вже помітила.

Мередіт, посміхнулась:Добре дівчинко.

 

Регіна вибігла з будинку.

Едмундо стояв у затінку.

Регіна:Ти не забув?

Едмундо:Я з дитинства пам’ятаю цей день.

Регіна:А що ти тримаєш за спиною?

Едмундо: Для тебе подарунок. – протягує коробочку – З днем народження!

Регіна, відкриває: Ланцюжок.

Едмундо: З кулоном.

Регіна:Ти що за ним до Америки літав? – роздивляється – Який гарний.

Едмундо:Ну чому? Усе набагато ближче.

Регіна, обіймає: Дякую тобі.

Едмундо, поцілунок: Увечері буде свято.

Регіна:Ти не сам?

Едмундо, поцілував у шоку:До зустрічі. Яка буде швидкою.

 

Регіна зайшла до будинку.

Мередіт:То що доню?

Регіна: Едмундо приходив. Привітати.

Мередіт:А що за коробочка?

Регіна, показує: Підвіски королеви.

Мередіт:Дуже гарна річ.

Чепа:То ти тепер Міледі?

Регіна, почала чисти овочі: Готуємося святкувати.

 

Святковий обід.

За столом.

Мігель:Люба наша дівчинка. Підійшов той час, коли ти стала зовсім дорослою. Пригадав у цей день коли ти була маленькою дівчинкою… Будь щасливою. З днем народження.

Мередіт:Вітаю, доню.

Чепа, обіймає:Вітаю, сестричко. – протягує подарунок – Це для тебе.

Регіна, бере до рук: Цікаво подивитися. – відкриває – Яка краса! Дякую вам.

Мередіт:А тепер смачного.

 

Настав вечір.

Будинок Ернандес.

Кімната дівчат.

Регіна:Ти будеш красунею.

Чепа: Сьогодні уся увага прикута буде до тебе.

Регіна:Твоя сукня дуже ніжна. – дивиться на годинник – Нам вже час.

Чепа:А як нам добиратися?

Регіна:Тато обіцяв підвести.

Чепа:Добре пішли.

 

Доїхали до місця призначення швидко.

Біля автівки.

Регіна: Дякую тобі тато.

Мігель:Я вас заберу.

Чепа:Щось мені…

Регіна:Не бійся. Я буду поруч.

Мігель:Гарно вам відпочити.

 

На святі.

Едмундо: Здається що йдуть.

Аріадна:Де наш подарунок?

Антуана: Сьогоднішній вечір, вже як подарунок.

Едмундо, з гітарою:Три, два, один. Починаємо.

 

До зали для святкування зайшли дівчата.

Усі співають:З днем народження, Регіно! З днем народження тебе.

Регіна: Дякую. Приємно.

Антуана:Люба наша дівчинко. Ми вітаємо тебе.

Аріадна, подає загорнутий портрет:І даруємо цей подарунок.

Регіна, бере подарунок:Я приємно вражена. А що це таке велике?

Антуана, розгортає пакунок:Ми допоможемо відкрити.

 

Через мить пакунок був відкритий.

Регіна:Яка краса! Він чудовий.

Аріадна, посміхнулась: Трохи моєї фантазії…

Едмундо:І великих зусиль щоб усе знайти.

Регіна, посміхаючись:Очей не відвести.

Едмундо:Починаємо святкування.

Габріель:А танцювати? – голосно – Сьогодні вечір танців.

Едмундо:Все буде. Все буде.

 

Залунала мелодія вальсу.

Під час танцю.

Едмундо, тихо:Наш перший танець.

Регіна:На сьогодні.

Едмундо:Весь вечір наш.

Регіна:А що за хлопець? Мені він незнайомий.

Едмундо: Це мій друг. Навчаємося разом. Дуже гарна людина.

 

До Чепи підійшов хлопець.

Ампаро: Ви танцюєте?

Чепа: Пробачте?

Ампаро: Ви танцюєте, дівчино?

Чепа: Якщо один танець.

Ампаро: Вальс.

Чепа: Ну гаразд.

Ампаро: Ви не хвилюйтеся, я гарно веду. Позаду два роки балетної школи.

Чепа: Як цікаво. Я теж ходила на танці. Але латино американські.

Ампаро: Моя мама наполягла.

Чепа: А Ви?

Ампаро: Мені по душі були єдиноборства. І читання книг.

Чепа, з зацікавленістю : Жюль Верн, Дефо?

Ампаро: А ще Дюма та Гюго.

Чепа: Собор Паризької богоматері.

Ампаро: Я був там.

Чепа: Справді?!

Ампаро: Так. Неймовірне місце. Назавжди запало у серце.

 

Під час танцю.

Ампаро:Як ваше ім’я?

Чепа: Хосефіна. А у родинному колі – Чепа.

Ампаро:А мене звати Ампаро. Ампаро Перес.

Чепа:У мене є подружка, теж Ампаро.

Ампаро, посміхнувся: Можливо що ми з нею родичі. Ви непогано рухаєтесь.

Чепа:Мені незручно.

Ампаро:Я вас закрутив?

Чепа:Ні, все добре.

 

Віддалік танцювали Едмундо і Регіна.

Едмундо:Ще раз з Днем народження, принцесо!

Регіна, посміхаючись:Ти мене вже вітав.

Едмундо:А я привітаю тебе ще раз. – пригорнув до себе – Як я тільки скучив.

Регіна:Твій подарунок такий незвичайний.

Едмундо, посміхнувся:О, я його довго шукав!

Регіна:Він дорогий мені.

Едмундо:Я подарую тобі усі зірки з небосхилу.

Регіна: Музика скінчилась.

Едмундо:Розпочинаємо бенкет.

 

Біля столу.

Регіна:А що це за напій?

Едмундо:Дозволено асоціацію невропатологів. – п’є Колу – Це Кока-кола.

Регіна, доторкнулась до обличчя:Мій ти розумнику. – п’є Колу – А чого ти сьогодні сам?

Едмундо:Я з другом…

Регіна:Хосефіна щаслива.

Едмундо:Їм не сумно удвох.

Регіна:Спробуй цю кемпіту.

Едмундо:Вона така смачна. Як тобі напій?

Регіна:Він чудовий.

 

Тим часом Чепа і Ампаро вели невимушену розмову.

Ампаро:А що цікавого прочитали Ви?

Чепа:Люблю класику.

Ампаро: Шекспір і Мігель де Сервантес?

Чепа:А який насправді Нотр Дам?

Ампаро:Він величний! Неосяжний!

 

Залунала мелодія Лісо.

Едмундо:Ходімо?

Регіна: Гаразд. Прошу не так близько.

 

Почали танцювати.

Едмундо:Дівчинко, це ж танго. Завтра будемо дивитися на сонце.

Регіна:Роботи багато.

Едмундо:Давно ти не була у мене у гостях.

Регіна:Ти навчаєшся. Я теж буду.

Едмундо:Можу поклопотати і тебе візьмуть на медичний.

Регіна:Я співати люблю.

Едмундо:Мені це відомо.

 

Після закінчення танго.

Підійшли до Раймундо.

Раймундо:Чого бажаємо?

Едмундо:Співати.

Раймундо:Де мій барабан? Так ось він.

Регіна:Мені треба підготуватися.

Едмундо, награє на гітарі:Я готовий.

Раймундо:І я.

Едмундо, посміхнувся:Тріо джаз колектив…

Раймундо:Родріго і Ко.

Едмундо:Погнали.

 

Залунала пісня.

Ампаро:Потанцюємо?

Чепа:Так. Моя сестра співає.

 

Те свято тривало 2 години.

Біля зали святкування.

Мігель:Мої діти.

Регіна: Тато, це було незабутньо.

Мігель:Сідайте до авто. І ви хлопці теж.

Ампаро, захоплено:Та це ж цілий Лінкольн Зефір!

Мігель: Помиляєшся, хлопче. Це Опель.

Ампаро:Чудова автівка.

Чепа: Поїхали вже.

Едмундо:Ви їдьте.

Регіна, обіймає:До зустрічі.

Едмундо: Побачимося.

 

У авто.

Дорогою додому.

Мігель, посміхаючись:Сплять дівчатка.

 

Будинок Ернандес.

Кімната дівчат.

Регіна:Який тільки день!

Чепа, роздивляється портрет:А ти тут симпатична.

Регіна:Вже пізно. Я буду спати.

Чепа:І як хлопці дійдуть?

Регіна:Вже не маленькі. Тим більше що місячно. Ти будеш читати?

Чепа, узяла книгу:Хоча б сторінку.

Регіна:І як тобі новий знайомий?

Чепа:Хлопець, як хлопець. Звичайний.

Регіна, роздивляється кулон:Проте мій такий один. На добраніч.

Чепа: Добраніч.

 

Другого дня.

Після сніданку.

Швейний куточок.

Чепа:А що це буде?

Мередіт: Нова сукня. Та й не крутись ти!

Чепа:Я його сьогодні побачу. Він знаєш, мамо, стільки усього читав. Він навіть Собор Паризької Богоматері бачив. На власні очі.

Мередіт:Я теж дещо бачила за життя.

Чепа:І що ти бачила?

Мередіт: Пустелю. Багато піску.

Чепа: Так і у нас багато піску.

Мередіт:То інше, зовсім інше. – узяла за руку – Ти моя дівчинка, будь уважною.

 

Підійшла Регіна.

Мередіт:Моя дівчинка.

Регіна:Я теж хочу шити.

Чепа:Так пішли на ранчо?

Регіна:Пізніше сходжу. А зараз піду до саду.

 

У саду.

Регіна:Ти сьогодні вдома?

Мігель:Так, доню.

Регіна:Я рада.

Мігель:Я теж.

Регіна:Спекотно зранку. І квіти майже зів’яли.

Мігель: Зараз зробимо, що усе оживе. Де мій шланг?

Регіна:У каморі. Я принесу.

 

Під час поливу рослин.

Регіна:Який тільки аромат! – робить глибокий вдих – Уммм!

Мігель:Як свято?

Регіна, поливає квіти:Весело і цікаво провели час. Який гарний Аденіум.

Мігель:Як і ти моя дівчинка.

Регіна, посміхнулась:Тебе може почути дехто допитливий.

Мігель, посміхнувся:Вона ж твоя сестра.

Регіна:Це мені відомо. – поливає квіти – Який кущ півоній!

 

За роботою пройшов час.

Мігель:До нас гості йдуть.

Регіна, обернулась: Едмундо!

 

Підійшов Едмундо.

Едмундо, посміхнувся:Моя квітка!

Мігель:Що ж не буду заважати. – зайшов до будинку.

Едмундо:Ти як квітка!

Регіна:Я думала що ти пізніше прийдеш.

Едмундо: Давай допоможу?

Регіна:Ти у чистому.

Едмундо, обіймає: Зараз стану брудним.

Регіна:Нас тато побачить, або мама.

Едмундо, поцілував:Або допитлива сестра?

Регіна:Я хочу більше дізнатися про твого друга.

Едмундо, змотує шланг:Він чудовий.

Регіна:Я вже це чула.

Едмундо:Куди нести?

Регіна:До камори. – протягнула руку – Та давай я краще сама?

Едмундо:Ти тендітна, а шланг важкий.

 

Едмундо заніс шланг.

Едмундо:Може сходимо, погуляємо?

Регіна: Пішли.

 

На прогулянці.

Регіна: Незабаром будемо разом.

Едмундо:На все життя. Якщо ти хочеш почути про Ампаро, то слухай. – почав розповідати – Він хлопець талановитий. Зробить усе, за що візьметься.

Регіна:Це по ньому видно. А далі?

Едмундо:Чим він тебе зацікавив?

Регіна:Ним зацікавилася моя сестра.

Едмундо:Чепа?! Я теж це помітив.

Регіна:Мені потрібно на ранчо.

Едмундо:Цікаво і навіщо?

Регіна:Побачиш. Хочу набрати багато тканини.

Едмундо:І відкрити швейну майстерню? Добре пішли.

 

На ранчо.

Едмундо: Привіт, друже.

Габріель: Привіт. – плете самбреро – Ось бачиш займаюся. Ти по якій справі?

Едмундо:Не я, а Регіні потрібно…

Регіна:Мені потрібна тканина.

Габріель:Багато?

Регіна:Неси що знайдеш.

Габріель:Зрозумів.

 

Габріель зайшов до будинку.

Едмундо:У мене досі ноги пам’ятають танго.

Регіна:Ти хочеш тут танцювати?

Едмундо, узяв під руку:Я знаю краще місце.

 

У сараї.

Регіна:Як тут цікаво.

Едмундо: Навіть пончо висить. Будемо танцювати.

Регіна:Так. А музика?

Едмундо:А ти рахуй за мною. До чотирьох.

Регіна: Зрозуміла.

 

Почали танцювати.

Едмундо:Які у тебе очі!

Регіна, рахує:Два, три, чотири. Очі як очі.

Едмундо, поцілунок:Вони особливі.

 

Зайшов Габріель.

Габріель:Я думав що ви пішли.

Регіна:Ти знайшов тканину?

Габріель, протягує:Усе що є.

Регіна, бере до рук: Один, два, три.

Габріель:А ти мені сорочку зашиєш?

Регіна, радісно: Шість! Буде у мене сукня!

Едмундо: Ходімо до мами?

Регіна:Пішли.

 

Подвір’я Родрігес.

Жизель, обіймає:Моя красуня. З минулим тебе.

Регіна: Дякую.

Жизель:А у мене є пиріг. Дуже смачний.

Едмундо:Щось я зголоднів.

Жизель: Зараз, мої діти. Зараз.

Едмундо:Тобі допомогти?

Жизель:Ви побудьте наодинці.

 

Жизель зайшла до будинку.

Регіна:Який день чудовий.

Едмундо:Коли ти поряд.

Регіна:І де це твій брат?

Едмундо:Спить після вчорашнього.

Регіна:Учора все було чудовим.

Едмундо:А Аріадна молодець.

Регіна, засміялась: Я пригадала як ми зірвали урок.

Едмундо:Чи вперше?

Регіна:Було багато разів і до того ж серйозна тема.

Едмундо, обіймає:І ви говорили про Дон Кіхота?

Регіна, тихо:Йде твоя мама.

 

На терасу вийшла Жизель.

Жизель:Ось і все готово. – ставить на стіл – Шоколад і тістечка.

Регіна, бере чашку:Я допоможу вам.

Жизель:Добре.

Едмундо:А тата ще не було?

Жизель:Працює.

Регіна, наспівує:До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, До!

Жизель:Дзвінкий голос.

Регіна:Так, співати – моя мрія.

 

Підійшов Ампаро.

Ампаро:До вас можна приєднатися?

Жизель:Сідай хлопче.

Ампаро, сів біля Едмундо:Чудово тут.

Едмундо:Нам вже сьогодні повертатися.

Ампаро:Так, друже.

Регіна, п’є шоколад:Як смачно.

Жизель:Гарна підвіска.

Регіна:Тато подарував.

Жизель:Як то давно було. Перші ролі у театрі.

Регіна:А фотокартки лишилися на згадку?

Жизель: Навіть десь була афіша. А зараз п’ємо шоколад.

Регіна, їсть тістечко:По поселенню ходять чутки…

Жизель:Я пліткам не вірю. І тобі дівчинко не раджу.

Ампаро:Погода чудова.

Едмундо:Можемо узяти човен.

Жизель:Ти у батька дозволу питав?

Едмундо:Так, він знає.

 

Після ланчу.

Жизель:Будемо прибирати.

Регіна:А ось і Раймундо.

 

Підійшов Раймундо.

Раймундо:Доброго ранку усім.

Едмундо:Вже майже день.

Жизель:Сідай синку.

Раймундо, сідає за стіл:Які плани на день?

Едмундо, посміхнувся: Запускати повітряного змія.

 

Минуло пів години.

У будинку.

Раймундо:Як усе смачно.

Едмундо:То що запускаємо змія?

Ампаро:А човен?

Раймундо: Човен так човен.

 

Хлопці вийшли з будинку.

Жизель:Усе чисте.

Регіна:Я хочу побачити ту афішу.

Жизель: Зараз, моя дівчинко. – дістає фотокартки – Їх небагато, але вони є.

Регіна, бере фотокартку: Яке старе фото.

Жизель:Це мої батьки.

Регіна:Жінка дуже гарна.

Жизель, посміхнулась:Схожа на мене?

Регіна:Ні, ви більше схожі на батька.

Жизель:А що за тканина?

Регіна:Хочу пошити сукню.

Жизель:Якщо хочеш то допоможу.

Регіна:Ні, я сама.

Жизель:Ти для мене як донечка.

Регіна:У вас двоє синів. – читає на звороті фото – Мадам Баттерфляй.

Жизель:Тоді був мій бенефіс. Доречі афіша теж з тієї вистави.

Регіна:Ось і афіша. – дістає аркуш паперу – Кольорова.

Жизель:Досі пригадую ті оплески глядачів. Після першої дії.

Регіна:Певно що історія не з веселих. – перевертає сторінку – Які кумедні.

Жизель:Перше фото моїх хлопчиків.

Регіна:Я навіть впізнала Едмундо.

 

Минула 1 година.

Біля будинку.

Регіна:Буду я йти.

Жизель:Приходь у будь-який день.

Регіна:А ось і Едмундо.

 

Підійшли хлопці.

Едмундо:Наспілкувались?

Регіна:Так, а ще побачила деякі фотокартки.

Едмундо: Невже і мою?

Регіна:Так, там де ти з братом.

Раймундо:У костюмі індіанців?

Едмундо:Я там був вакеро!

Регіна:Весело з вами хлопці. Але мені вже час.

Хлопці:Ми проведемо.

Регіна:Ні, вас забагато.

Едмундо:А мені дозволиш?

Регіна:Так.

Ампаро:Я теж піду.

Регіна:Я не проти.

 

Утрьох вийшли на вулицю.

Раймундо, тримає фотокартку:Яке фото!

Жизель:Яке синку?

Раймундо:З Барселони.

Жизель:То твої бабуся з дідусем.

Раймундо:Розповіси мені.

Жизель:Ви ж знаєте ту історію.

Раймундо:А я хочу почути ще.

Жизель: Добре. Слухай уважно.

 

Біля будинку Ернандес.

Едмундо:Ми прийшли.

Ампаро:Я чую музику.

Регіна:То у сестри. Я піду.

 

Вийшла Чепа.

Чепа:У нас гості?

Регіна:Хлопці зараз підуть.

Ампаро: Доброго дня, Хосефіна.

Чепа: Доброго дня. Скільки тканини. Даси і мені?

Регіна:Це мені на сукню.

Чепа:У тебе суконь більше ніж у мене.

Едмундо:Добре, ми підемо.

Регіна, обіймає:Я буду чекати.

Едмундо, тихо:Час мине швидко, і буде нова зустріч.

Регіна:Тоді до зустрічі!

Едмундо, поцілував руку: До зустрічі.

Ампаро:Який у вас гарний будинок.

Едмундо:Ходімо, Брега.

Чепа, здивовано:Брега?!

Ампаро:Це моє призвісько, ще з юності. Прощавай, красуня.

Регіна:Ходімо, сестро.

Чепа: Бувайте.

 

Сестри зайшли до будинку.

У кімнаті дівчат.

Чепа:Ти даси і мені тканину?

Регіна:Ви ж з мамою щось шиєте.

Чепа: Тільки мірку зняли.

Регіна, показує фото:Бачиш яка сукня?

Чепа:Вона дуже гарна.

Регіна:Я з подружками вирахувала і там якраз стільки тканини, скільки я принесла.

Чепа:Я теж хочу.

Регіна:Буде і у тебе сукня.

Чепа:Коли?

Регіна:Коли тобі пошиє мама. А можливо коли у мене буде весілля.

Чепа:Ти ще ніде не вчишся.

Регіна:Буду. – наспівує різними тональностями – До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, До! А потім весілля. Майже королівське. А зараз підемо готувати.

Чепа: Сьогодні я готую.

Регіна:Напечеш тортільї.

Чепа:А що зробиш ти?

Регіна:Начинку до них.

Чепа: Париж, Париж!

 

На кухні.

Регіна: Звідки музика?

Чепа:Я поставила платівку.

Регіна:Цю пісню тато дуже любить.

Чепа:Так, знайти борошно.

Регіна:Воно на столі.

 

Зайшла Мередіт.

Мередіт:Готуєте дівчатка?

Чепа:А у Регіни буде нова сукня!

Мередіт:Буде і у тебе. І не одна.

Чепа:Ота твоя?!

Мередіт:Так, з бахромою. А для чого тобі сукня?

Регіна, посміхнулась:Наша дівчинка закохалась.

Чепа:Він мені просто подобається.

Мередіт:Ти дрібніше подрібни м’ясо.

Регіна:Зроблю.

Мередіт:Як сеньйора Жизель?

Регіна:Вона така чудова. Показала мені афішу і фотографії.

Чепа:Останній коржик.

Регіна: М’ясо готове. Тепер чілі.

Мередіт:Допомогти з перцем?

Регіна:Усе зроблю. – чистить чілі, наспівує – Сонце, сонечко моє.

Мередіт: Гарний голос.

Регіна:Буде джаз колектив.

Мередіт:Ти будеш виступати?

Регіна:Так, а ще Едмундо з братом.

Мередіт:А навчання?

Регіна:А навчанню це не завадить.

Мередіт:Співай, поки молода.

Регіна:Ти теж ще не зовсім стара.

Чепа:Ти ще дуже молода.

Мередіт, обіймає:Це ви у мене молоді.

Регіна: М’ясо готове. Подрібню цибулю.

Чепа:І додамо гостроти.

Регіна:Перчинки!

 

Дівчата засміялися.

Зайшов Мігель.

Мігель: Моїм дівчаткам весело?

Чепа:У мене буде сукня.

Мередіт:Ти мокрий?

Мігель:Потрапив під дощ.

Мередіт:Переодягнися у сухе.

Мігель:А чим так пахне?

Регіна:Буде тако на вечерю.

Чепа: Зі смачним соусом.

Мігель: Смакота.

 

Вечір настав швидко.

На терасі будинку.

Чепа:Сумно без танців.

Регіна:Танці бувають щовихідних.

Чепа:Що ти там малюєш?

Регіна:Я нічого. Дещо пишу.

Чепа:А мені розкажеш?

Регіна, закрила блокнот:Це стосується тільки мене.

Чепа:І не тільки.

Регіна:Сходимо у бік каплиці.

Чепа:І помолимося за коханого?

Регіна:З такими речами не жартують.

Чепа:Я не жартую.

 

Вийшов Мігель.

Мігель:Який вечір.

Регіна:Тато, ми сходимо погуляємо?

Мігель: Гаразд. Тільки недалеко.

Чепа:Ми до каплиці.

Мігель:І надовго?

Регіна:Туди і назад.

 

Сестри вийшли на вулицю.

Чепа:Чого мовчиш?

Регіна: Думаю.

Чепа:Про нього?

Регіна:Про подальше навчання і життя у місті.

Чепа:У місті цікаво. Театри, кіно. Багато різноманітних людей.

Регіна:Мені ніхто не потрібен окрім нього.

Чепа, ображено: Навіть я?

Регіна, обіймає:Ну що ти таке кажеш! Ти найкраща дівчина.

Чепа:А ось і каплиця.

Регіна, тихо:Яка Діва Марія гарна.

Чепа: Хлопці у школі казали, що вона допомогає морякам.

 

Підійшов Дієго.

Дієго: Правильно хлопці кажуть.

Регіна:Сеньйор Родрігес!

Дієго:Ви чого тут самі?

Регіна:Гуляємо. А ви?

Дієго:Хлопців проводжав.

Регіна:Як він вже поїхав?

Дієго:Вечірнім рейсом. Нічого, дівчинко. Вас провести?

Регіна:Ні, ми самі. Ми недалеко від дому.

 

Дієго пішов вулицею.

Регіна:Я хочу помолитися.

Чепа:Я теж.

Регіна, пошепки: Дякую Тобі, Свята Діва, за прожитий день, за ті блага що Ти послала нам сьогодні. Прошу збережи на усіх шляхах Едмундо. Амінь. – закінчила молитву – Ходімо.

Чепа:Пішли.

 

Дівчата пішли мовчки додому.

У будинку.

Мередіт: Гуляли?

Регіна: Так.

Мередіт: Вип’ємо молока і будемо спати.

Чепа:А тато?

Мередіт:На вас чекає.

 

На кухні.

Чепа:Тости з молоком?

Мігель:Як у кращих будинках Європи.

Чепа:Це чудово для сніданку.

Мігель:І не тільки.

 

Вийшла на кухню Мередіт.

Мередіт:Як добре зібратися.

Регіна:Так, а зараз вечеря.

Чепа, п’є молоко:Вечеря вже була.

Регіна:Почитаємо перед сном?

Чепа:Льюїс Керрол?

Регіна:То для маленьких дівчаток.

Чепа:Невгамовна Кейті?

Регіна:Ти будеш так до ранку перебирати бібліотеку? – допила молоко – Я піду. На добраніч.

Мередіт:Добре, доню. Добраніч.

Регіна, миє склянку:Я знаю що мені читати.

Чепа:Жюль Верн?

Регіна, суворо: Чепо!

Мігель:Дівчата, по місцях.

 

У кімнаті дівчат.

Чепа:Я спати.

Регіна:А я ще почитаю. – відкрила книгу – Як цікаво. Ці звуки нагадали близнюкам, що їм пора повертатися додому. Але зустріч з матір’ю їх не вельми приваблювала.

Чепа:Про яких близнюків читаєш?

Регіна:Читаю про Скарлет О’Гара.

Чепа, посміхнулась: Тарлтон.

Регіна:А ти звідки знаєш про них?

Чепа:Колись читала розкриту сторінку.

Регіна:Ти спи, сестричко.

 

Чепа швидко заснула. Регіна прочитала сторінок п’ять і теж заснула. У ві сні бачила як танцює вальс з Едмундо. Зовсім скоро Регіна поїде на навчання до міста Ґвадалахара, поближче до Едмундо Родрігес.