Привілей кохати

Альтернатива

 

До мрії усе ближче.

 

Гвадалахара.

 

Друга половина Березня.

 

Університет.

Біля аудиторії.

Регіна: Доброго дня, професоре.

Професор Капурро: Доброго дня. – відкриває двері – Дівчинко, ти до мене?

Регіна:Професоре, сеньйоре Модесто…

Професор Капурро:Ти прийшла мене попередити?

Регіна:Так. Сьогодні плановий огляд.

Професор Капурро:Я тебе зрозумів. Можеш бути вільною. Сьогодні буде завдання.

Регіна:Ви попереджали що дасте список літератури.

Професор Капурро: Літератури усього небагато. Творча робота.

Регіна:Так, вплив класичної школи композиції на сучасну музику.

Професор Капурро, подає аркуш паперу:Тут список потрібної літератури.

Регіна, бере аркуш:Дієго Дуран, Берналь Діас Де Кастільо. – посміхнулась – Три книги професора Модесто Капурро.

Професор Капурро:Вашого покірного слуги.

Регіна, ховає аркуш:Добре у мене ще одне заняття. Книги я візьму у бібліотеці.

Професор Капурро:Там знайдете і мої доробки.

Регіна:Я вас зрозуміла.

 

Навчальний день скінчився швидко.

У бібліотеці.

Бібліотекар:Слухаю.

Регіна, подає папір:Мені потрібні ці книги.

Бібліотекар: Тільки у читальному залі.

Регіна:А на руки я можу взяти?

Бібліотекар: Гаразд, можеш узяти. Але тільки поверни.

Регіна:Я все поверну. Обов’язково поверну.

Бібліотекар: Можеш і собі лишити. Дві перші все одно списувати потрібно, а професора Капурро і так достатньо.

Регіна:Все одно дякую.

 

Час пообіді.

Клініка.

Кабінет лікаря.

Регіна:Лікарю, можна?

Лікар Кортес:Проходьте, сідайте.

Регіна: Я прийшла на прийом і дізнатися про результати аналізів.

Лікар Кортес, переглядає папери:Що ж аналізи добрі. Але слідкуйте за харчуванням. Вам потрібно добре харчуватися.

Регіна: Дякую, вам лікарю.

Лікар Кортес: Дозвольте я вас огляну.

Регіна:Так, я готова до огляду.

 

Під час огляду.

Лікар Кортес:Хм! Добре, все добре. Органи у задовільному стані. Явних ознак порушень не виявлено.

Регіна: Живіт іноді пульсує.

Лікар Кортес, посміхнулась:У цьому нічого немає страшного. Будуть ще запитання?

Регіна: Іноді зводить ноги, але не сильно.

Лікар Кортес: Харчування, ось що головне. Какао, авокадо. – посміхнулась – Чіа, а також горіхи.

Регіна:Я зрозуміла.

 

Після огляду.

Лікар Кортес:Бережіть себе і майбутню дитину.

Регіна:Ще мені постійно хочеться солодкого.

Лікар Кортес:З цим обережно, але потроху можна.

Регіна, посміхаючись:Я усього дотримуюся.

Лікар Кортес:І поменше навантажень, побільше відпочинку і прогулянок. Буду за вами спостерігати й надалі.

Регіна:Лікарю, у мене незабаром буде практика.

Лікар Кортес:Я вас зрозуміла. Вам потрібна обмінна карта. Зачекайте кілька хвилин.

Регіна, підвелась:Ще раз вам дякую.

 

Регіна вийшла з кабінету.

Минула одна година.

У коридорі.

Лікар Кортес, подає теку:Тут ваші документи.

Регіна: Дякую вам, сеньйора Доротея.

Лікар Кортес: Бережіть себе.

Регіна:Прощавайте.

 

Регіна вийшла з лікарні.

Пішла у бік будинку.

Регіна, подумки: Сон коханого і тяжіння до солодкого? – радісно – Дівчинка, у мене буде дівчинка.

 

На вулиці зустріла Абріль.

Регіна, посміхаючись: Привіт.

Абріль: Бачилися сьогодні.

Регіна:Я привітаю тебе ще раз.

Абріль, обіймає: Привіт, привіт, подруго.

Регіна, обіймає: Абріль, рідна.

Абріль: Ти як? Де була?

Регіна, посміхаючись:Все добре. Чудово.

Абріль:Тебе професор Капурро питав.

Регіна:Я його бачила. Все буде завтра.

Абріль: Як самопочуття?

Регіна:Співати хочеться. Прогуляємось?

Абріль:Я не проти.

 

Неспішно пішли вперед.

Регіна:Який чудовий день!

Абріль:Я тобі не казала.

Регіна:Про що?

Абріль:Мені подобається Фредеріко.

Регіна:Він гарний хлопець. І це ти тільки помітила?

Абріль:Він такий шляхетний. Усім допомогає. Схожий на твого хлопця.

Регіна, посміхнулась:Мій Едмундіто.

Абріль:Сумуєш?

Регіна, посміхнулась:Нам не можна сумувати. – доторкнулась до живота – Моя радість.

Абріль:Зайдемо на тістечка?

Регіна: Давай.

 

У кафе.

Абріль:Ось вони які!

Регіна:А вони свіжі?

Абріль:Пахне свіжим.

Регіна:Добре, беремо.

 

За столиком.

Абріль:Я тут пригадала арію Кармен.

Регіна:Хабанера. – їсть тістечко – Моя улюблена.

Абріль, п’є шоколад:Я пригадала ту пісню.

Регіна, п’є шоколад:Яку?

Абріль:Яку ти так легко вивчила.

Регіна, їсть тістечко:Ми за ці роки чого тільки не вчили.

Абріль, наспівує:Плач моє серце.

Регіна, посміхнулась:А от плакати ми не будемо. – наспівує – Ай, ай, ай, ай,

Співай і не плач,

Бо від співу вони щасливі,

красиве небо, серця.

Абріль: Дякую тобі, подруго. Ти можеш втішати.

Регіна:Ти ж закохалась і це добре.

Абріль:Я хотіла сказати, про ту пісню з Різдва.

Регіна: Чудовим був концерт. Незвична музика.

 

Після відвідування кафе.

Регіна:Як це було смачно.

Абріль: Тепер можна і не вечеряти.

 

За спиною почувся голос.

Фредеріко: Абріль, зачекай.

Регіна, посміхнулась: Легкий на згадку.

 

Підійшов хлопець.

Фредеріко:Гуляєте, красуні?

Абріль: Були у кафе.

Фредеріко:Негоже гуляти одним у такий час.

Абріль:Чого це я одна? Зі мною подруга.

Регіна:Добре, будемо гуляти разом.

Абріль:А де Октавіо?

Фредеріко:Друг вдома.

 

Утрьох пішли гуляти.

Фредеріко:А чого красуні мовчать?

Абріль:Хочу почути тебе.

Регіна:Заспівай нам щось.

Фредеріко:Я звичайно що не маріачі. Але виконаю ваше прохання.

Регіна:А що у тебе у валізці?

Фредеріко:Мій вірний друг. Саксофон.

 

Фредеріко, дістав і налаштував саксофон, почав награвати мелодії.

Регіна:Яка музика! Блакитний місяць.

Фредеріко, прибрав саксафон:Ти її знаєш?

Регіна:Так.

Фредеріко:Заспівай, красуня.

 

Фредеріко продовжив гру на саксофоні.

Регіна, співає: Блакитний місяць, ти бачив, як я стою одна.

Без мрії у серці,

Без кохання…

 

Довкола зібралася публіка.

Жінка:Це талант!

Хлопці:Яка вона гарна.

Абріль, подумки:Це дійсно талант.

Хлопець, дістає гаманець: Люди, у кого є декілька песо, чи не пошкодуєте для таланту?

Огрядний чоловік у капелюсі:Це можна. – дістає купюри – Як гарно співає і цей юнак грає.

Абріль, тихо:Що вони роблять?

 

У валізку полетіли купюри.

Регіна скінчила співати.

Абріль:І що тепер робити?

Фредеріко, присів до валізи: Та тут сто песо набереться!

Регіна:Розділимо на трьох.

Фредеріко, зібрав гроші:Вони твої. – подає купри – Це для тебе.

Абріль:Ходімо додому.

Фредеріко:Після того як я вас проведу.

 

Біля будинку Регіни.

Регіна:Сто песо! Це великі гроші.

Абріль:Які ти чесно заробила.

Фредеріко:Бувай, красуня.

Регіна:До зустрічі.

 

Регіна зайшла до себе.

У кімнаті.

Регіна: Вип’ю шоколаду і буду відпочивати. – доторкнулась до живота – Моя дівчинка. Ти така жвава.

 

Поставила на плиту чайник. Насипала у чашку какао. Ввімнкнула приймач. До дверей постукали.

Регіна: Зараз відкрию. – відкрила двері – Ти? Проходь!

Октавіо:Був у сестри. Вирішив зайти.

Регіна, схрестила руки:Бачилися сьогодні. І твій друг сказав що ти вдома.

Октавіо:Так я живу неподалік.

Регіна, опустила руки:Добре, проходь.

Октавіо:Ти мене не женеш?

Регіна:Я тебе навіть шоколадом пригощу.

Октавіо:Це добре.

 

За столом.

Октавіо:Гарна пісня!

Регіна:А яка тобі довподоби музика?

Октавіо: Більше за все подобається кантрі.

Регіна:А я полюбляю джаз.

Октавіо:Хто зараз не полюбляє джаз?

Регіна:Не знаю. Можливо що літні люди.

Октавіо:Мій дідусь любить кантрі. Коли я буваю вдома і вмикаю програвач, він відразу кричить. Вимкни своїх півнів.

Регіна, сміється:Так і каже?

Октавіо:Так. – п’є шоколад – Смачно.

 

Минуло п’ять хвилин.

Октавіо, п’є шоколад:А ще одне пригадав.

Регіна:Вже цікаво почути.

Октавіо, розповідає: Маленький хлопчик грав у футбол.

Раз озирнувся, тут тато прийшов.

“Що ти робив, як день твій пройшов”?

“Не знаю – каже – Ось м’ячик знайшов”.

Регіна, посміхнулась:А далі то що?

Октавіо, посміхнувся:А цього ніхто не знає. Можливо що став відомим спортсменом. – подивитися на годинник – О, вже час.

Регіна:Добре. Вже і я хочу відпочити.

Октавіо:Бувай.

 

Регіна залишилася на самоті.

Регіна, дивиться на фото: Незабаром зустрінемося.

 

Другого дня.

Університет.

В аудиторії.

Регіна: Доброго дня, професоре.

Професор Капурро:Радий тебе бачити.

Регіна:Вже незабаром вирушаю додому.

Професор Капурро:На практику, голубко. І для тебе є завдання. – подає папери – То як, впораєшся?

Регіна, бере папери: Щоденник практики, звіт і завдання. – посміхнулась – Складна робота.

Професор Капурро:Це на перший погляд. – посміхнувся – І над дипломом працюй.

Регіна:Я вже почала працювати.

Професор:Літературу вже знайшла?

Регіна:Так, за вашою рекомендацією. І вибачте що вчора не змогла.

Професор Капурро: Здоров’я це важливо. – промовчав – Особливо майбутніх дітей.

Регіна:До зустрічі.

Професор Капурро:Ще побачимося. Як виникнуть питання, телефонуй.

Регіна:Буду знати.

 

Регіна вийшла з аудиторії.

Абріль:То що тобі сказали?

Регіна: Працювати над дипломом і практикою.

Абріль:Є ще час, сходимо на обід?

Регіна:Пішли, дівчинко моя, пішли.

 

Увечері Регіна збирала речі у дорогу.

 

Минуло два дні.

Коста Дорада

Вечір.

Зупинка автобуса.

Регіна:Невже я вдома?

Мігель, обіймає:Дочко! Чому не сповістила, я б приїхав за тобою?

Регіна:Усе добре. Зі мною усе гаразд.

Мігель:Там мама смаколиків наготувала.

Регіна:Пішли додому.

 

Будинок Ернандес.

Мередіт:Дівчинко моя! Все добре?

Регіна:Так, все гаразд. Як пахне їжею.

Мередіт:Ти відпочинь.

Регіна:Якщо тільки вмитися.

 

Минуло п’ятнадцять хвилин.

За столом.

Регіна:Яке усе смачне!

Мередіт:Їж дівчинко.

Мігель:А що ж навчання?

Регіна:Одна з кращих.

Мігель:Наша порода! Ернандес.

 

Після вечері.

У вітальні.

Регіна, подає гроші: Прийміть від мене.

Мередіт: Навіщо доню?

Регіна:Ці гроші я заробила співаючи. Правда дещо витратила.

Мередіт:І ці забирай собі.

Регіна:У мене буде практика. Зароблю ще.

Мігель:Бери доню.

Регіна:Добре.

Мередіт:Ходімо до саду. Подихаємо перед сном.

 

В саду.

Регіна:Який гарний вечір.

Мередіт, обіймає:Моя дівчинка.

Регіна: Тепер я розумію, коли тата довго не було.

Мередіт:Сумуєш за Едмундо?

Регіна:Дуже сумую.

Мередіт:Не сумуй. Ти повинна дбати про майбутнє. Своє майбутнє.

Регіна:Який тільки Місяць!

Мередіт:Будемо заходити. Ти йди доню відпочивай.

Регіна, посміхнулась:Колись я співала пісню. – показує – Он під тим вікном.

Мередіт:Я вже і забула про те.

Регіна:Добре, піду відпочивати.

 

Зайшовши до себе у кімнату Регіна швидко заснула.

 

Наступного дня.

Ранок.

Кімната Регіни.

Регіна, роздивляється фото: Доброго ранку, коханий. Будемо вставати.

 

У їдальні.

Регіна: Доброго ранку, мамо!

Мередіт:Як спалося у рідній кімнаті?

Регіна, посміхнулась:Міцно, солодко, як дитя.

Мередіт:Ти і є моя дівчинка. Маленька дівчинка.

Регіна:Ця дівчинка вже давно доросла. Мені потрібно як найшвидше до лікаря.

Мередіт:У нас стільки новин. Після того як відкрили церкву. Почали будувати лікарню. Щоправда маленьку. Але є місце терапевта, і навіть жіночого лікаря.

Регіна, бере чашку:Жіночого лікаря, кажеш?

Мередіт:Так, доню.

Регіна, наливає чай:Це добре. Дуже добре для мене.

 

Після сніданку.

Регіна:Сходжу на прогулянку і по справах.

Мередіт:Піти з тобою?

Регіна: Лікарня недалеко.

Мередіт:В добрий шлях.

Регіна:Після цього зайду до подруги.

Мередіт:Бережи себе.

 

Регіна вийшла з будинку.

На прогулянці.

Неподалік від лікарні.

Жизель:Дівчинко моя.

Регіна, посміхаючись: Доброго ранку, сеньйора.

Жизель, посміхнулась:А ти все гарнішаєш.

Регіна:Так, зростає потроху. Ви у поселенні?

Жизель:Приходила до знайомої.

Регіна:А я от до лікаря.

Жизель:Не буду затримувати.

Регіна:Зустрінемось.

Жизель:Неодміно.

 

Регіна зайшла до лікарні.

У кабінеті.

Регіна: Доброго ранку, лікарю Пінто.

Кармен: Доброго ранку. Я вас слухаю.

Регіна, подає теку:Тут документи.

Кармен, бере до рук:Коли був огляд?

Регіна: Перед тим як приїхати.

Кармен:Я зрозуміла. Ставлю на облік. Можете післязавтра приходити.

Регіна, посміхнулась:Мені знайоме ваше обличчя.

Кармен:Я навчалася у місцевій школі. – подає теку – Будуть ще питання?

Регіна:До зустрічі.

Кармен: Бувайте.

 

Після лікарні Регіна пішла до співочого кафе.

У кафе.

Регіна: Є хто живий?

Тадео:Ну я поки що живий.

Регіна:Ти мені і потрібен. Я хочу практикуватися у вас.

Тадео: Здається що ви співали.

Регіна:Було діло. То як?

Тадео, махнув рукою:Буде тобі практика. Красуня. Щось я Едмундо не бачив тисячу років.

Регіна:Служба у нього.

Тадео, подивився на живіт:Гарна служба, нічого сказати. – мотнув головою – Добре, сьогодні увечері розпочинай.

Регіна, подає папери:Підпиши ось це

Тадео, бере папери:Це можна. – ставить підпис – А твій стан практиці не завадить?

Регіна:Зі своїм станом я розберусь сама.

Тадео, подає папери:Ну-ну! Ну-ну! – посміхнувся – Хех!

Регіна, бере папери: Нічого смішного.

 

Денна година.

Будинок Аріадни Піке.

Аріадна:Подруго! Рада тебе бачити.

Регіна, обіймає:Привіт, Аріадна.

Аріадна:Проходь до кімнати.

Регіна:І сукню покажеш?

Аріадна:А як же ж. – посміхнулась – Ти ж не наречений.

 

Кімната дівчини.

Аріадна:Вже завтра моє весілля.

Регіна:Усі мрії повинні здійснюватися.

Аріадна, обіймає:І твоя здійсниться.

Регіна:Вже сьогодні буде твоє прощання з дівоцтвом.

Аріадна: Зберуться подружки.

Регіна:Якою буде твоя сукня?

Аріадна:На сьогоднішній вечір?

Регіна:Ні, весільна.

 

Аріадна підійшла до шафи.

Аріадна:Вона дуже проста. – дістає – Ось така.

Регіна:У дрібну квіточку. Дуже гарна і мила.

Аріадна:А ти думала вже над сукнею?

Регіна:Хочу дещо особливе.

Аріадна:Мені бабуся розповідала, що найкраща тканина, це у сеньйори Родрігес.

Регіна:Я теж незабаром стану Родрігес. – покрутила рукою – Джаз дует “Родріго і Ко”.

Аріадна:Регіна Ернандес, вже звучить як пісня.

Регіна:Я тобі сьогодні заспіваю.

Аріадна:У нашому співочому кафе?

Регіна:У мене вже був досвід. У Раймундо на весіллі співала. І раніше теж…

Аріадна:Добре, треба підготуватися.

Регіна:Я тобі ще з зачіскою допоможу. Будеш не гіршою за Керол Лендіс.

Аріадна:Вона справжня красуня.

Регіна:Розпочинаємо підготовку до свята.

 

Регіна швидко зробила зачіску подрузі.

Аріадна, захоплено:Яка краса!

Регіна:Ти справжня зірка кіно.

Аріадна:Дуже гарно. А у чому будеш ти?

Регіна:У цьому.

Аріадна: Знайдеться і для тебе сукня. У тебе гарні спідниця з блузкою. Але це не святкове.

Регіна:Добре. – розчісує волосся – Ми будемо гарними.

 

Вечір настав швидко.

Біля співочого кафе.

Регіна: Скільки спогадів.

Аріадна:Тут ми відзначали твоє день народження.

Регіна:А тепер ми прощаємося з твоїм дівоцтвом.

Аріадна:Ти якась бліда.

Регіна:Зі мною усе добре. На кого чекаємо?

Аріадна:На дівчат.

Регіна:Я вже бачу що йдуть Антуана з Хільдою.

Аріадна, здивовано:І Мартіна з Ізабель.

Регіна: Веселою буде вечірка.

Аріадна:Цікаво, як там мій Еркуле?

Регіна:Теж святкує.

 

Підійшли дівчата.

Антуана:Вітаю, подруго.

Ізабель:Давно тебе не бачила.

Аріадна:Я тебе теж.

Мартіна: Сьогодні свято дівчата. Регіна, яка ти красуня. Давно вже тут?

Регіна:У мене практика. Сьогодні розпочнеться.

Хільда:До свята все готово. Прошу до середини.

Антуана:А де ти бігала?

Хільда:Додому, потрібно було.

 

Тим часом на ранчо.

Еркуле:Яка атмосфера!

Габріель: Тільки без братів не те.

 

Підійшов Едмундо.

Едмундо, посміхнувся:Як це без братів не те?

Габріель, обіймає:Старий, радий тебе бачити.

Едмундо, посміхнувся:Що я тобі дівчина, чи що? Ні, треба і тобі дівчину мати.

Габріель:Дівчину так просто не заведеш. Це тобі не кобила.

 

Підійшов Раймундо.

Раймундо:Тут ти правий брате.

Габріель:Прошу сеньйори до маленького салуна.

Едмундо, посміхнувся:Не знав, що у тебе таке є.

Габріель:То не я, то все батько.

Раймундо, посміхнувся:Сеньйор Серхіо може.

Габріель:І нам’яти вуха зможе.

Едмундо:Тобі досі по вухах дістається?

Габріель, посміхнувся:Ні. Хлопці давайте святкувати.

 

У коморі.

Раймундо:Є місце де розгулятися.

Едмундо:І поспівати. Знаєте щось хочеться заспівати своє. Те що на серці лежить.

Габріель:Давай друже.

Едмундо, бере гітару: Ця пісня не весела.

Еркуле:Ще краще.

Едмундо, співає:Зустрів дівчину я. Думав що не моя. Ой якою гарною вона була. Пройшла ніч, пристрастю наповнена. А та дівчина мені відповіла. Приходь до мене коли зійде зоря. Чекати буду на тебе я. Прийшов туди де її знайшов. – жалібно – І від тої дівчини хустку лише знайшов.

Габріель, наливає чарки:Ну досить вже.

Едмундо:А це що?

Габріель:Усе по-дорослому. Це пульке.

 

У співочому кафе.

Регіна:У цей чудовий вечір, я хочу дещо заспівати.

Антуана:Ще встигнемо запівати.

Аріадна:Співай дівчинко, як так хочеться.

Регіна, біля мікрофона:А зараз буде пісня. – співає – Мені сімнадцять літ минало.

Якраз тоді сади цвіли.

Я про кохання ще не знала.

Ми тільки друзями були…

Аріадна:Як гарно співає.

Антуана:А про що?

Хільда:Звісно що про кохання.

 

Після закінчення пісні.

Регіна:Води можна?

Тадео:Це неперевершено! Ніколи не чув подібного.

Регіна:Це все хорова капела.

Ектор, подає воду:Випий, стане легше.

Регіна, п’є воду:Як легко відразу.

Тадео: Самородок, який став діамантом.

Антуана:А зараз усі до столу.

Регіна:А солодке буде?

Антуана: Зараз фахіта. Потім солодке.

Регіна:Я вже хочу м’яса. Багато м’яса.

Аріадна, подає фахіту:Бери моя дівчинка.

Регіна, бере фатіху:Яка смакота! Чудово пахне.

У той вечір Регіна заспівала п’ять пісень.

 

Після завершення святкування.

Дорогою додому.

Аріадна: Стільки радості приніс цей вечір.

Регіна:А мені у задоволення було співати.

Аріадна:Вже пізно. А завтра рано прокидатися.

Регіна:Для мене велика честь, зібрати тебе до весілля.

Аріадна, обіймає:Моя дівчинка. Ти повинна себе берегти. Буде ще Хільда.

Регіна:Тоді до зустрічі.

Аріадна:Так, я прийшла.

Регіна:І мені неподалік.

 

Настав день весілля у подружки.

Ранок.

Будинок Аріадни Піке.

Регіна: Сьогодні свято у дівчинки.

Аріадна:Я трохи хвилююся.

Регіна:Усі хвилюються у цей день. Навіть наші мами хвилювалися. Треба щось думати з діадемою.

Аріадна:Діадеми, то для принцес.

 

Заходить Хільда.

Хільда:А чим ти не принцеса сьогодні?

Аріадна:Сестро, подруго, ви що задумали?

Хільда: Зробити тебе красунею.

Регіна: Хільда, має рацію. – бере діадему, яка зроблена з намистин і бісеру- Як королеву з казок.

Аріадна:Добре, дівчата.

 

До завершення збирання залишилося кілька хвилин. Заходить Єсенія.

Єсенія:Готова, онуко?

Аріадна: Зараз, бабуся.

Регіна, робить зачіску:І останній штрих, діадема. – надягає діадему – Все можна вирушати.

Єсенія:Там тебе мама чекає.

Регіна:Ми вже підемо.

Хільда:Так, нам вже час.

 

Біля церкви.

Едмундо, обіймає:Моя дівчинка.

Регіна, посміхаючись:Ми раді бачити татка.

Едмундо: Майбутнього татка. Тобі як, дуже зле?

Регіна:Усе добре. Як я мрію про це.

Едмундо:Ти нічого не думай. Але на тебе чекає моя мама.

Регіна:Це ще для чого?

Едмундо:Зняти мірку, чи як це називається. Незабаром буде наше вінчання. Я хочу ще до народження стати твоїм чоловіком.

Регіна:Ти вже ним став. Ти сьогодні з фотоапаратом?

Едмундо:Моя дівчинка бажає фото?

Регіна:Ні, не хочу.

Едмундо:Ви прекрасні сеньйорита.

Регіна:Ти знущаєшся?

Едмундо:У тебе перепади настрою?

Регіна, відвертається:Вже йде Еркуле.

Едмундо:Я вчора пісню заспівав. І думав про дівчину.

Регіна:Про яку ще дівчину?

Едмундо, цілує руку:Про тебе.

 

Після закінчення церемонії.

Аріадна, посміхнулась:Настала чудова можливість передати цей букет, тій хто буде наступною.

Ізабель:Я. Можна мені?

Аріадна, посміхаючись:Я думаю що ніхто не буде проти, якщо це буде Регіна Ернандес. – подає букет – Будь щасливою.

Регіна, посміхаючись бере букет: Відчуваю що я наступна.

Едмундо:Так і буде.

Еркуле:А тепер усі до музичного кафе.

Едмундо, обіймає: Заспіваємо разом?

Регіна, цілує:Буде чудовим тріо.

 

У музичному кафе зібралися усі рідні та друзі молодят. У той день Едмундо і Регіна багато співали і танцювали. Зовсім скоро Регіна і Едмундо стануть чоловіком і дружиною.