Фанфіки українською мовою
    Попередження щодо вмісту: Ж/Ч

    Альтернатива

    Рожеві сатинові сни.

    Підготовка до весілля.

     

    Друга половина Травня.

     

    Коста Дорада.

    Вечір.

     

    Співоче кафе.

    Ектор:Розпочинаємо. Ти як себе почуваєш?

    Регіна:Чудово. А що це за люди?

    Тадео: Рибалки з сусіднього поселення.

    Регіна:Так вони ж напідпитку!

    Тадео:Наша справа маленька. Співати пісні.

    Регіна:Добре. За роботу.

    Тадео: Якщо усе вдасться. То будуть гроші.

    Ектор:Непогані гроші.

    Регіна:А що співати?

    Ектор, посміхнувся:Зараз почуєш. Беніто, розпочинай

     

    Залунала мелодія саксофону “Співайте, співайте, співайте (з розмахом)”.

    Регіна, співає: Співайте. Співайте. Співайте. Всі починайте співати, як ді-ді-ді, бах-бах-бах-дах

    Тадео, співає: Тепер ви співаєте з розмахом.

    Регіна продовжує співати:Співайте, співайте, співайте всі починайте співати як ді-ді-ді, бах-бах-бах-дах!

    Тадео, подовжує співати:Тепер ти співаєш, як усе.

    Коли лунає музика,

    Всі поїдуть до міста.

    Але тут варто знати одну річ,

    Співай високо і співай низько.

    Регіна, тихо співає:Ой, співайте, співайте, співайте, всі починайте співати, як ді-ді-ді, бах бах бах дах

    Тадео, співає голосно:Тепер ви співаєте з дуже гарним розмахом!

     

    Після виконання пісні.

    1 рибалка:А солоденька дівчинка! Яка солоденька! – підняв чарку – Так вип’ємо за це друзі.

     

    Почувся регіт.

    2 рибалка, підняв чарку:Я не проти.

    3 рибалка:Підтримаю.

    Решта рибалок, підняли чарки:Ми теж підтримаємо.

    1 рибалка:За це вип’ємо стоячи. – підвівся – Будьмо!

     

    На сцені стояла приголомшена Регіна.

    Тадео:Все добре?

    Регіна:Так, продовжуємо роботу.

    Ектор:З тобою усе добре?

    1 рибалка, з акцентом задумливо співає:”Ой хмелю ж мій, хмелю,

    Де ж ти зимував?”

    “Зимував я у темному лузі,

    Та я не розвивався!” “Ой сину ж мій, синку,

    Де ж ти ночував?”…

     

    До рибалок підійшла Регіна.

    Регіна:Я вибачаюсь, шановний, як вас звати?

    1 рибалка, посміхнувся:А звуть мене, шановна. Максимо. І діда мого так звали і прадіда. Царство їм Небесне. – одягає капелюх – Вибач мені, дівчинко. Піду я. Хлопці за мною.

    Регіна:Я перепрошую. А про що пісня?

    1 рибалка, посміхнувся:Про життя. Про чоловічу долю.

     

    Рибалки встали і вийшли з будівлі.

    Тадео:Продовжимо?

    Регіна:Якщо тільки дві пісні.

    Ектор:Де дві, там і п’ять.

    Тадео, посміхнувся:А де п’ять, там й десять. Працюємо.

    Беніто:А що то за чоловіки?

    Тадео:Від них тхне рибою.

    Регіна, посміхнулась:Від них пахне морем і свободою.

    Тадео:Продовжуємо.

     

    До співочого кафе зайшли Еркуле і Аріадна.

    Регіна:Подруга прийшла.

    Тадео:Настала черга французької музики.

    Беніто:Зіграти “Марсельєзу”? Ні, вже краще Діззі Гіллеспі.

    Регіна:Хлопці, або починаємо щось грати, або я піду додому.

     

    Завершили роботу близько опівночі.

    Біля співочого кафе.

    Еркуле:Дівчинко, тебе провести додому?

    Регіна:Якщо вам не важко.

    Аріадна:Ти будеш у безпеці.

    Регіна:Добре, пішли.

     

    Дорогою додому.

    Аріадна:А ти чудово співала.

    Регіна: Дякую за високу оцінку.

    Еркуле:І дійсно все чудово.

    Регіна: Тільки одне…

    Аріадна:Щось сталося, тобі погано?

    Регіна: Перед тим як ви прийшли. З кафе пішла група рибалок. Один чоловік так чудово заспівав.

    Аріадна, обіймає:Моя дівчинка. Тобі просто потрібно це забути.

    Регіна:Він так гарно співав.

    Еркуле:І про що?

    Регіна: Як він сказав про життя.

    Еркуле:Усі пісні про життя.

    Аріадна:Ти прийшла.

    Еркуле:А нам на сусідню вулицю.

    Регіна, обіймає подругу:Дякую тобі. До зустрічі.

    Аріадна, посміхнулась:Бувай, подруго.

    Регіна зайшла до будинку.

     

    Ранок.

    Будинок Ернандес.

    Кімната дівчат.

    Мередіт:Ти себе добре почуваєш?

    Регіна:Не знаю. Дуже важко.

    Мередіт:Тобі потрібно більше відпочивати. Ти перетрудила себе.

    Регіна:Ще тільки половина практики.

    Мередіт:Ти можеш подзвонити до університету?

    Регіна:Так, він сказав що можу дзвонити, у будь-який час. У будь-який момент.

    Мередіт:Це той самий випадок. Сходимо на пошту?

    Регіна:У мене є краще варіант. Після сніданку і сходжу…

    Мередіт:Добре, доню. Роби як знаєш.

    Регіна:Де моє мереживо?

    Мередіт:У тебе на столі.

    Регіна:А де це сестра?

    Мередіт:З ранку у книжках.

    Регіна, одягає сукню:Яка вона гарна.

    Мередіт, обіймає, посміхаючись:Животик теж гарний.

    Регіна, робить зачіску:А які були у тебе відчуття?

    Мередіт:У той час одна радість була, коли ти була під серцем.

    Регіна, заколює невидимку:Краса!

    Мередіт:Візьми щось на голову.

    Регіна, бере капелюшок:Це я обов’язково візьму. А зараз снідаю і йду.

     

    Після сніданку Регіна попрямувала до будинку Родрігес.

     

    Проходячи повз ранчо Регіна почула як співають.

    Габріель, співає голосно:Який прекрасний день і сонце,

    Спокійне повітря після бурі!

    Свіже повітря вже схоже на вечірку

    Як це прекрасно в сонячний день

    Але сонця не було,

    Красивіше сьогодні…

     

    Минуло дві хвилини.

    Габріель, ще голосніше:Сонце моє!

    Це перед вами!

    Сонце, сонце моє,

    Це перед вами!

    Це перед вами!

    Серхіо, почувся голос:Ти співаєш, чи працюєш?

    Габріель:Працюю. А співати що не можна?

    Серхіо:Я думав що пальці прибив.

    Габріель:Просто чарівна дівчина пройшла.

    Серхіо:Я бачу. Працюй.

     

    Біля будинку Родрігес.

    Регіна, посміхаючись:Рада вас вітати, донья Жизель!

    Жизель, посміхнулась:Дівчинко моя, доброго ранку.

    Регіна:Я від вас можу подзвонити?

    Жизель:Звісно, проходь до будинку.

     

    У будинку.

    Вітальня.

    Жизель:Проходь, сонечко. Розташовуйся. Будь як вдома.

    Регіна:Я дещо принесла показати.

    Жизель:Можна подивитися?

    Регіна:Так, звичайно що можете. – набирає номер станції – Алло, з’єднайте будь ласка з містом Гвадалахара. Університет, Факультет мистецтва, вокальна відділення. Чекаю.

    Жизель:То як?

    Регіна:Чекаю на виклик.

     

    Минуло пів години.

    Телефоністка: Університет Гвадалахара.

    Регіна:Так, це для мене.

    Телефоністка: З’єдную.

     

    Коротка пауза.

    Регіна, телефоном:Професоре Капурро? Вибачте, Ви можете його покликати? Покличте його будь ласка.

    Жизель:То як?

    Регіна, слухавка у руці: Кличуть.

    Професор Капурро, телефоном:Хто це?

    Регіна:Професоре Капурро, це Вас турбує студентка Регіна Ернандес.

    Професор Капурро:Слухаю тебе, дівчинко.

    Регіна, сльози у очах:Я прошу Вас, продовжити мою практику.

    Професор Капурро:Я тебе зрозумів. Твою практику буде продовжено до 6 місяців. Це тебе влаштовує?

    Регіна: Дякую Вам. Велике Вам дякую. У першу зручну мить я буду у Вас.

    Професор Капурро:Головне не переживай. У тебе головна мета, народження дитини.

    Регіна:Ще раз дякую Вам.

    Професор Капурро:Це я буду вдячний, коли почую тебе на сцені.

    Регіна:До зустрічі.

    Професор Капурро:До зустрічі.

     

    Регіна поклала слухавку.

    Жизель, перебирає у руках:Дивлюсь на твоє мереживо. Воно чудове. Це макраме.

    Регіна:Я вважала завжди, що це павутинка.

    Жизель, посміхнулась:У мою театральну молодість, був дуже гарний костюмер у театрі. Він з нічого міг зробити такий дивовижний костюм.

    Регіна:А як ви потрапили до театру?

    Жизель:То була моя втіха. Там я знаходила спокій.

    Регіна:А будинок? Батьки?

    Жизель:Мама була дуже суворою. Тато, тата я не пам’ятаю. Він зник, коли я була маленькою.

    Регіна:І його не шукали?

    Жизель:Не знаю. Хоча була через роки якась стаття.

    Регіна: Зрозуміло.

    Жизель:Не будемо про сумне. На нас чекають щасливі миті життя.

    Регіна, посміхнулась:Моє весілля.

    Жизель:І про весілля. Я тобі допоможу. Не будеш ж ти вінчатися у одному мереживі?!

    Регіна:Мені снилася неодноразово рожева сукня.

    Жизель:Ти просто закохана. Стривай, я зараз дещо покажу.

     

    Жизель принесла тканину.

    Регіна:Яка вона гарна. Як з мого сну. А її вистачить?

    Жизель:Ти яку сукню хочеш?

    Регіна:Така яка була у Амеди.

    Жизель: Зрозуміла. Приталену в підлогу сукню.

    Регіна:І щоб нам було комфортно. – провела рукою по животу – Щось мені захотілося солодкого.

    Жизель:Час кави настав.

    Регіна:Мені якщо латте.

    Жизель:Каву з молоком. Добре, дівчинко.

    Регіна:Вам допомогти?

    Жизель, посміхнулась:Ні, дівчинко. Відпочивай. – ставить платівку – А це тобі для настрою.

     

    Залунала мелодія з опери “Мадам Батерфляй”.

    Регіна:Дивовижно.

    Жизель, посміхнулась:Я незабаром повернусь.

     

    Жизель вийшла з вітальні. Регіна пройшлася по кімнаті. Зайшов Дієго.

    Регіна:Доброго дня, сеньйоре Дієго.

    Дієго: Доброго і тобі дня.

    Регіна:Я… Приходила подзвонити.

    Дієго:І не помітила як розговорилася.

     

    До вітальні зайшла Жизель.

    Жизель:Любий, ти саме до кави.

    Регіна:Я піду. – бере до рук згорток тканини – Мені вже час.

    Жизель, посміхнулась: Вип’єш кави і підеш.

    Дієго:Як твій батько?

    Регіна:Працює. Вам все добре відомо.

    Дієго, посміхнувся:Ти не бійся дівчинко.

    Жизель, подає тістечко:А краще спробуй це тістечко.

    Регіна, опустилась на стілець:Як пахне ваніллю. – бере чашку – І ця кава.

     

    Після кавування.

    Регіна, збирає мереживо і тканину:Буду йти. Вже і так затрималась.

    Дієго:Я тебе проведу.

    Регіна:Добре.

     

    Дорогою додому.

    Дієго:Я твого батька знаю давно. Чудовий він спеціаліст.

    Регіна:Так, тільки коли скінчив свої польоти…

    Дієго:І відразу знайшов своє призначення.

    Регіна:І знову його часто вдома немає.

    Дієго:Таке життя працюючих чоловіків.

    Регіна:Але ж ви вдома.

    Дієго:На морі, як і у небі. Скрізь небезпека.

    Регіна:Я і за Едмундо хвилююся.

    Дієго:Тобі потрібно себе берегти. – подивився вперед – За тобою їдуть.

    Регіна:Так, це татова автівка.

    Дієго:Тоді я спокійно повертаюся додому.

    Регіна: Дякую вам за те, що провели.

    Дієго:Не треба подяк.

     

    Зупинилася автівка.

    Мігель: Доброго дня.

    Дієго: Доброго і тобі дня.

    Мігель:Сідай, доню.

    Дієго, відкриває дверцята:Один момент.

    Регіна, посміхнулась:Дякую вам.

     

    В автівці.

    Регіна:І не треба було за мною їхати.

    Мігель:Тобі вчора було погано.

    Регіна, посміхнулась:Але зараз добре.

    Мігель:Що ж нехай буде по-твоєму. – подивитися на тканину – Який колір гарний.

    Регіна:Я цей колір бачила у ві сні.

    Мігель:Твоя б бабуся Рафіка зараз би сказала.

    Регіна:Що сни крадуть душі.

    Мігель:Саме так.

     

    Біля будинку Ернандес.

    Мередіт:Дівчинко моя, я переживала.

    Регіна:Я не настільки довго була на прогулянці.

    Мередіт:Ти попередила свого викладача?

    Регіна:Попередила. Він сказав що у мене є пів року. – торкається тканини – А поки готуємося до весілля.

     

    Підійшла Чепа.

    Чепа:Ух ти! Як з казки про Попелюшку.

    Регіна:Це поки що лише тканина.

    Мередіт: Заходимо дівчата.

     

    У будинку.

    Дівчача кімната.

    Чепа:Я й собі таку хочу.

    Регіна, прикладає мереживо:Яка краса!

    Чепа:А ще попереду заручини.

    Регіна: Стануться і вони. – подумки -Мій коханий.

     

    До кімнати зайшла Мередіт.

    Мередіт:То що дівчата?

    Чепа:І в мене буде така сукня.

    Мередіт:У кожної дівчини буде така сукня.

     

    Регіна лягла на ліжко.

    Мередіт:Тобі погано?

    Регіна: Трохи відпочину.

    Мередіт:А ми поки доню приготуємо обід.

    Чепа:Добре, мамо.

     

    Мередіт вийшла з кімнати.

    Регіна:Чепо, подай книгу.

    Чепа:Яку саме?

    Регіна:Нотр Дам де Парі.

    Чепа, подає книгу:Ах, кохання, кохання.

    Регіна, бере книгу:Ти вільна.

     

    Чепа вийшла з кімнати.

    Мередіт: Будемо готувати обід.

    Чепа:Зробимо гаспачо?

    Мередіт:Добре, доню. Як сестра?

    Чепа:Захотіла прочитати Нотр Дам де Парі.

    Мередіт:Про нещасну дівчину.

    Чепа:А Регіна щаслива?

    Мередіт:Будемо на це сподіватися. За роботу.

    Чепа:Я підготую помідори.

    Мередіт: Гаразд. Я тоді підготую спеції.

     

    Тим часом Регіна непомітно для себе заснула. Снився Едмундо з дитиною на руках.

     

    Минула одна година.

    Чепа:І тепер це можна їсти?

    Мередіт:Яка ти завжди швидка! Нехай настоїться.

    Чепа:Я піду до себе.

    Мередіт:Не турбуй її. Можливо що заснула.

     

    Минуло дві години.

    На кухні.

    Регіна:Як я тільки солодко спала.

    Чепа:А у нас все готово.

    Регіна:Тоді я сервірую обід.

     

    У їдальні.

    Мігель:Донечко, допомогти?

    Регіна, ставить тарілки:Я сама.

    Мігель:Як тільки пахне.

    Регіна:Мама з Чепою приготували гаспачо.

    Чепа, несе супницю:Ось і суп.

    Мередіт: Сідайте.

    Регіна, кладе прибори:Ще ложки.

     

    Після обіду.

    У кімнаті дівчат.

    Мередіт:А зараз доню, найголовніше.

    Регіна:Будемо знімати мірки?

    Мередіт:Саме так. Ти хоч уявляєш яку хочеш сукню?

    Регіна: Довжина у підлогу з рукавами вільними.

    Мередіт: Треба намалювати. Щоб не забути – малює на папері – Ось так?

    Регіна, дивиться на малюнок:Так, те що я хочу.

     

    Робота тривала до вечора.

    Регіна:Може досить?

    Мередіт:Яку ти хочеш довжину рукава?

    Регіна:До ліктя.

    Мередіт: Можеш бути вільною.

    Регіна: Сходжу на прогулянку.

    Мередіт: Разом підемо.

     

    На прогулянці.

    Мередіт: Весілля, це так відповідально і хвилююче.

    Регіна:А чи справді у ісламі, наречений бачить дівчину тільки на весіллі?

    Мередіт:Саме так доню.

    Регіна:А якщо вони не сподобаються один одному?

    Мередіт: Шлюб не завжди передбачає згоду дівчини. – погладила руку – Не будемо про це. Ти весь час співаєш якісь пісні. Про що вони?

    Регіна:Я і сама не знаю. Знаю що одна з них про Різдво.

    Мередіт:А інша можливо, що про кохання?

    Регіна: Можливо, можливо.

    Мередіт, пригорнула до себе:Моя дівчинка.

    Регіна:Як мені не вистачає Едмундо.

    Мередіт:Він тобі хоч пише?

    Регіна, посміхнулась: Регулярно. Я всі листи від нього бережу. Як і він думаю мої.

     

    Пройшли повз церкву.

    Регіна:Яка вона дивовижна. Навіть у вечірній час.

    Мередіт:Споруда, як споруда.

    Регіна, дивиться вперед:Пізня година, а діти граються.

    Мередіт:Як і ти, коли була маленькою.

    Регіна, посміхаючись:Я пригадала дещо. Як я вперше зробила зачіску сестрі.

    Мередіт:Це я теж пам’ятаю. Скільки тоді було сліз.

    Регіна, сміється:І якою вона зустрічала батька.

    Мередіт: Мігель тоді сказав, що у нього найгарніша у світі донька.

    Регіна:Цікаво, як Едмундо ставитимиться до дитини?

    Мередіт:Як і до тебе.

     

    Почулося іржання.

    Регіна, стрепетнулась:Хто це?

    Мередіт, обіймає:Це Бланко.

     

    Наблизився вершники.

    Серхіо: Доброго вечора, шановні.

    Регіна: Доброго вечора, дон Серхіо.

    Мередіт: Доброго вечора, Серхіо.

    Габріель:А зі мною привітатися?

    Регіна:Я тебе бачила сьогодні.

    Габріель:Не пригадую.

    Регіна:Ти сидів у себе на даху. І волав пісні.

    Габріель:Було діло. Я був зайнятий і тому нікого не помічав.

    Мередіт:Ви у таку годину?

    Серхіо:На прогулянці з сином.

     

    Габріель зіскочив з коня.

    Регіна:І чого ти хочеш?

    Габріель:З тобою поговорити.

    Регіна:Я дивлюся на тебе. З тебе міг би вийти непоганий співак.

    Габріель:Я вільний птах. З ранку риболовля і весь день вільний. – погладив гриву – Не бажаєш проїхати?

    Регіна: Жартуєш? Мені і ходити іноді важко.

    Мередіт:Ви можете пройтися.

    Серхіо:Синку, чекатиму на тебе вдома.

    Габріель:Добре, батьку.

     

    На прогулянці. Йшли повільно.

    Регіна:Не вже тебе не цікавлять дівчата?

    Габріель:Ще не зустрілась мені така, через яку б я перетнув би півсвіту.

    Регіна:Зрозуміло.

    Габріель:Я думав, що ти навчаєшся.

    Регіна:У мене практика. Працюю у співочому кафе.

    Габріель, посміхнувся:Кафе “Атлантіко”. Добре, колись прийду послухати.

    Регіна:А тобі знайомий рибалка Максимо?

    Габріель, посміхнувся:Знав одного борця за свободу. У книжці читав. Теж відгукувався на Максимо.

    Регіна, посміхнулась:Ти і книги речі несумісні.

    Габріель:Я багатьох рибалок знаю. Тільки у Коста Дорада. – погладив коня – Заспокойся.

    Регіна:А можна і я погладжу?

    Габріель: Тільки обережно. Я тримаю.

    Регіна, гладить коня:Мій добрий хлопчик.

    Габріель, подає банан:Нагодуй його.

    Регіна, бере банан:Добре. – годує коня – Їсть, він їсть.

     

    Минуло пів години.

    Біля будинку Ернандес.

    Габріель, сів на коня: Добре, я поїхав.

    Регіна: Дякую тобі, що провів.

    Габріель:Якщо хочеш то приходь до нас.

    Регіна:Я подумаю. А ти приходь на танці. Нічого себе ховати від людей. – кокетливо – Можливо що познайомишся з кимось.

    Габріель:Ти не загравайся.

    Регіна:Я кажу від щирої душі.

    Габріель:Бувай, красуня. Вйо! – кінь заржав – Поїхав!

    Регіна:Бувай.

     

    Регіна зайшла до будинку.

    У вітальні.

    Мігель:Хто це був на коні?

    Регіна:Розмовляла з Габріелем. Що цікаве читаєш?

    Мігель, посміхаючись:Діти капітана Гранта. Чудова книга.

    Регіна: Вип’ю води і піду спати.

    Мігель:На добраніч, дівчинко.

    Регіна:А де мама?

    Мігель:Вона у себе. – закрив книгу – І я піду.

     

    Регіна вийшла на кухню. Випила води і пішла до себе.

     

    У кімнаті.

    Чепа:Якою буде твоя сукня?

    Регіна:Ти її незабаром побачиш.

    Чепа:Як там твоя дитинка?

    Регіна:Заспокоїлась. Вночі прокинеться.

    Чепа:А я знаю що їй подарую.

    Регіна:Все буде потім, а зараз спи.

    Чепа: На добраніч.

    Регіна, стала біля Мадонни:Свята Діва, дякую тобі за цей день. Амінь. – перехрестилась, відкрила Біблію – Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!…

     

    Після читання Біблії. Вимкнула світло і лягла спати.

     

    Під ранок наснився сон.

    Голос дівчинки:Мамо, матуся!

    Регіна:Дівчинко моя.

    Голос дівчинки:Стлічки.

    Регіна:Я їх тобі вплету у волосся. Моя гарненька підеш зі мною?

    Голос дівчинки:Піду.

    Голос позаду:А до татка підеш?

    Голос дівчинки, радісно:Татко, мій татко.

     

    Регіна прокинувшись вранці. За вікном спалахував світанок.

     

    На кухні.

    Регіна:Доброго ранку, мамо.

    Мередіт:Доброго ранку, дочко. Як спалося?

    Регіна:Чудово. Бачила такий світлий сон. Дуже гарну дівчинку. Чула голос коханого.

    Мередіт:Сни багато чого несуть і доброго й поганого.

    Регіна:А ще чула голос дівчинки і бачила її. З моїми очима і губами Едмундо.

    Мередіт:Будемо снідати.

    Регіна:Пропоную поснідати на терасі.

    Мередіт:Добре, доню. Так і зробимо.

     

    Снідати сіли на терасі.

    Мігель:Яке смачне масло.

    Чепа:До нас йдуть.

    Мередіт:Вже бачу.

     

    Підійшла Жизель.

    Жизель: Доброго ранку.

    Мередіт: Доброго ранку. Поснідаєте з нами?

    Жизель:Від кави не відмовлюсь.

    Мігель:З якої нагоди до нас?

    Жизель, п’є каву:Хочу запропонувати свої послуги.

    Мігель, посміхаючись: Співати на весіллі?

    Жизель:Допомогти з сукнею.

    Регіна, посміхаючись:Я вам теж можу допомогти.

    Жизель:А у чому буде це чудове створіння? – подивилася на Чепу.

    Чепа:А у мене є гарна сукня. – посміхнулась – Не гірше ніж у сестри.

    Мередіт: Дякую вам за турботу. Але дійсно нічого не треба.

    Регіна:А я від порад не відмовлюся. Хто як не, прима театру, дасть поради.

    Жизель, посміхнулась: Дякую тобі дівчинко.

    Регіна, встала від столу:Я хочу сама пошити сукню.

    Жизель:Не треба, дитино моя.

    Мередіт:Прислухайся до старших.

    Регіна:Я і мереживо в’язала.

    Мередіт:А з сукнею не переймайся.

    Регіна, їсть пиріг:Добре, не буду.

    Мігель, встає від столу: Сніданок вдався на славу.

    Чепа: Тато, ти сьогодні зайнятий?

    Мігель:І що моя дівчинка бажає.

    Чепа:Я вчора почула іржання. То захотілося посидіти верхи.

    Мігель:Добре, поїдемо на ранчо.

    Жизель, допила каву:Тоді і я з вами.

    Регіна:А хто нам допоможе з кроєм?

    Мігель:Згадав що у мене є справи. До сусіда потрібно.

     

    Мігель вийшов на вулицю.

    Чепа: Я так хотіла на конях.

    Регіна:Підеш ще. Прошу до середини.

     

    У вітальні.

    Жизель:То розкажіть як просувається робота?

    Регіна: Тільки зняли мірку.

    Мередіт:Я думаю як найшвидше почати з кроєм та шиттям.

    Жизель:Поспішати не потрібно. Треба усе ретельно виміряти. Як справжній костюмер. Альфонсо Де Рібас, мій друг з минулого життя. Та що це я про себе. За роботу.

    Регіна:Усе у моїй кімнаті. Зараз принесу.

     

    Регіна пішла до себе.

    У кімнаті.

    Регіна:Так, моя тканина? – торкнулась живота – Моя маленька. Незабаром ти народишся.

     

    Знайшовши тканину вийшла з кімнати.

     

    У вітальні.

    Регіна, посміхаючись:А от і я! – кладе тканину на стіл – Вона така гарна.

    Жизель, посміхнулась:Підійди до мене, сонечко.

    Регіна, підійшла:Я готова.

    Жизель, робить заміри: Так, довжина рукава від плеча до зап’ястя.

    Регіна:Я хочу по лікоть.

    Жизель, посміхнулась:Добре, моя дівчинка. – робити замір – По лікоть.

    Чепа:А довжину сукні у підлогу і довгий шлейф.

    Регіна, суворо:Чепо, ти хотіла до коней? Чого ти досі тут?

    Чепа:Я хотіла з татом.

    Регіна:Не маленька дівчинка. Сама дійдеш.

    Чепа, у сльозах:Чого ти така?

    Мередіт:Ходімо, доню. Нехай залишаються на одинці.

     

    Мередіт з донькою вийшли на вулицю.

    Жизель:Так, обхват грудей, талії і стегон будемо виміряти.

    Регіна: Боюся що талії ви не знайдете.

    Жизель:Все ще знайду. – робить заміри обхвату грудей – Ідеально.

    Регіна:А що наступне?

    Жизель, робить заміри висоти грудей:Не рухайся. Стій рівно.

     

    Тим часом у саду.

    Чепа, дує губки:Мамо, чого вона така?

    Мередіт:При її положенні усе можливе.

    Чепа:Вона повинна бути життєрадісною, радіти кожному дню.

    Мередіт:Вона і радіє. А ти не ображайся.

    Чепа, радісно:Тато йде.

     

    Підійшов Мігель.

    Мігель:Дихаєте повітрям?

    Мередіт:Як бачиш. Що сусід?

    Мігель:Допомогав йому в дечому.

    Мередіт:Весь у стружці.

    Мігель: Зараз вмиюся. А чого це моя дівчинка сумна?

    Чепа:Ми підемо на ранчо?

    Мігель:Я переодягнусь і підемо.

    Чепа, радісно:Тоді я теж переодягатися.

     

    Батько з донькою швидко переодягнулись.

     

    Дорогою до ранчо.

    Мігель:А що ти узяла?

    Чепа: Ласощі для коня.

    Мігель, посміхнувся:Я думав, що для себе.

     

    На ранчо.

    Мігель:Доброго дня, хлопці.

    Альфредо:Доброго дня, дядечко.

    Габріель:Що я можу зробити для вас?

    Чепа:Хочу на коні проїхати.

    Габріель:Ви сеньйоре теж?

    Мігель: Нехай сама.

    Чепа:Так, я хочу сама.

    Габріель: Добре, поїду з тобою.

     

    Габріель зайшов до конюшні.

    Чепа:Я в передчутті.

    Мігель:Як у старі часи. Молоді пані їздили верхи.

    Габріель, підвів коней:Якого обираєш?

    Чепа:Найспокійнішого.

    Габріель:Тоді, Білий ворон. – подає вуздечку – Сама сядеш?

    Чепа: Якщо тільки з допомогою.

     

    Габріель посадив на коня Чепу.

    Мігель:Доню, обережно.

    Чепа: Відчуваю себе, як дівою-воїном.

    Габріель, сів на коня:Не чув про таких.

    Чепа:Ну як же ж! Це ще зі школи відомо. Жанна д’Арк, а також богині війни. Планета Венера, на чию честь названа?

    Габріель:На честь якоїсь жінки астронома. – пришпорив коня – Вйо!

    Чепа: Зачекай, не так швидко.

     

    Виїхали на пляж. Їхали повільно.

    Чепа:І тобі ніколи не було цікаво знати звідки назви зірок, планет, вивчати Всесвітню історію?

    Габріель:Я у школі що вивчив, цього мені і достатньо. А про зірки мені батько розповів.

     

    У будинку Ернандес.

    Жизель: Заміри зробили. Тепер головне, правильно накреслити.

    Регіна:Мені вже цікаво.

    Жизель:Що ж покажу. Усе що знаю сама.

     

    Робота тривала до обіду.

    У швейному кутку.

     

    Жизель:Що ж добре. Усе добре накреслили.

    Мередіт: Тепер я і сама все пошию.

    Жизель, погладила тканину: Тільки обережно. Тканина делікатна.

    Регіна:Я буду слідкувати, щоб не було жодної затяжки.

    Жизель:Добре, я піду.

    Мередіт:Приходьте ще.

    Жизель: Неодмінно. Дякую за гостинність.

     

    Жизель вийшла з будинку.

    Регіна:Неймовірна жінка.

    Мередіт:І цікава особистість.

    Регіна: Працювати у театрі не кожен зможе.

    Мередіт:Для цього потрібен талант.

    Регіна:Час обіду настав. Щось сьогодні приготую.

    Мередіт:Я тобі допоможу.

    Регіна:Добре, мамо.

     

    До будинку зайшли Чепа і Мігель.

     

    У вітальні.

    Чепа:Я у такому місці була!

    Регіна:Берег моря. Шум прибою.

    Чепа:А ще їздила верхи.

    Регіна:Молодець.

    Мередіт:Дівчата, готуємося до обіду.

    Мігель, бере книгу:Тоді я почитаю.

    Чепа і Регіна, посміхаючись:Ми твої діти капітане Ернандес. – засміялися.

    Мігель, посміхаючись:У дівчат гарний настрій.

    Регіна, обіймає сестру:Бо ми сестри.

    Мігель:Все йдіть і не заважайте.

     

    Обід приготували швидко.

     

    Сукня була готова за два місяці. З безліччю примірок і допрацювань.

     

    Регіна ставала менш роздратованою і все більше щасливою. До весілля залишалися лічені місяці.

     

    0 Коментарів

    Note