Привілей кохати
від LadyMayАльтернатива
Рожеві сатинові сни.
Підготовка до весілля.
Друга половина Травня.
Коста Дорада.
Вечір.
Співоче кафе.
Ектор:Розпочинаємо. Ти як себе почуваєш?
Регіна:Чудово. А що це за люди?
Тадео: Рибалки з сусіднього поселення.
Регіна:Так вони ж напідпитку!
Тадео:Наша справа маленька. Співати пісні.
Регіна:Добре. За роботу.
Тадео: Якщо усе вдасться. То будуть гроші.
Ектор:Непогані гроші.
Регіна:А що співати?
Ектор, посміхнувся:Зараз почуєш. Беніто, розпочинай
Залунала мелодія саксофону “Співайте, співайте, співайте (з розмахом)”.
Регіна, співає: Співайте. Співайте. Співайте. Всі починайте співати, як ді-ді-ді, бах-бах-бах-дах
Тадео, співає: Тепер ви співаєте з розмахом.
Регіна продовжує співати:Співайте, співайте, співайте всі починайте співати як ді-ді-ді, бах-бах-бах-дах!
Тадео, подовжує співати:Тепер ти співаєш, як усе.
Коли лунає музика,
Всі поїдуть до міста.
Але тут варто знати одну річ,
Співай високо і співай низько.
Регіна, тихо співає:Ой, співайте, співайте, співайте, всі починайте співати, як ді-ді-ді, бах бах бах дах
Тадео, співає голосно:Тепер ви співаєте з дуже гарним розмахом!
Після виконання пісні.
1 рибалка:А солоденька дівчинка! Яка солоденька! – підняв чарку – Так вип’ємо за це друзі.
Почувся регіт.
2 рибалка, підняв чарку:Я не проти.
3 рибалка:Підтримаю.
Решта рибалок, підняли чарки:Ми теж підтримаємо.
1 рибалка:За це вип’ємо стоячи. – підвівся – Будьмо!
На сцені стояла приголомшена Регіна.
Тадео:Все добре?
Регіна:Так, продовжуємо роботу.
Ектор:З тобою усе добре?
1 рибалка, з акцентом задумливо співає:”Ой хмелю ж мій, хмелю,
Де ж ти зимував?”
“Зимував я у темному лузі,
Та я не розвивався!” “Ой сину ж мій, синку,
Де ж ти ночував?”…
До рибалок підійшла Регіна.
Регіна:Я вибачаюсь, шановний, як вас звати?
1 рибалка, посміхнувся:А звуть мене, шановна. Максимо. І діда мого так звали і прадіда. Царство їм Небесне. – одягає капелюх – Вибач мені, дівчинко. Піду я. Хлопці за мною.
Регіна:Я перепрошую. А про що пісня?
1 рибалка, посміхнувся:Про життя. Про чоловічу долю.
Рибалки встали і вийшли з будівлі.
Тадео:Продовжимо?
Регіна:Якщо тільки дві пісні.
Ектор:Де дві, там і п’ять.
Тадео, посміхнувся:А де п’ять, там й десять. Працюємо.
Беніто:А що то за чоловіки?
Тадео:Від них тхне рибою.
Регіна, посміхнулась:Від них пахне морем і свободою.
Тадео:Продовжуємо.
До співочого кафе зайшли Еркуле і Аріадна.
Регіна:Подруга прийшла.
Тадео:Настала черга французької музики.
Беніто:Зіграти “Марсельєзу”? Ні, вже краще Діззі Гіллеспі.
Регіна:Хлопці, або починаємо щось грати, або я піду додому.
Завершили роботу близько опівночі.
Біля співочого кафе.
Еркуле:Дівчинко, тебе провести додому?
Регіна:Якщо вам не важко.
Аріадна:Ти будеш у безпеці.
Регіна:Добре, пішли.
Дорогою додому.
Аріадна:А ти чудово співала.
Регіна: Дякую за високу оцінку.
Еркуле:І дійсно все чудово.
Регіна: Тільки одне…
Аріадна:Щось сталося, тобі погано?
Регіна: Перед тим як ви прийшли. З кафе пішла група рибалок. Один чоловік так чудово заспівав.
Аріадна, обіймає:Моя дівчинка. Тобі просто потрібно це забути.
Регіна:Він так гарно співав.
Еркуле:І про що?
Регіна: Як він сказав про життя.
Еркуле:Усі пісні про життя.
Аріадна:Ти прийшла.
Еркуле:А нам на сусідню вулицю.
Регіна, обіймає подругу:Дякую тобі. До зустрічі.
Аріадна, посміхнулась:Бувай, подруго.
Регіна зайшла до будинку.
Ранок.
Будинок Ернандес.
Кімната дівчат.
Мередіт:Ти себе добре почуваєш?
Регіна:Не знаю. Дуже важко.
Мередіт:Тобі потрібно більше відпочивати. Ти перетрудила себе.
Регіна:Ще тільки половина практики.
Мередіт:Ти можеш подзвонити до університету?
Регіна:Так, він сказав що можу дзвонити, у будь-який час. У будь-який момент.
Мередіт:Це той самий випадок. Сходимо на пошту?
Регіна:У мене є краще варіант. Після сніданку і сходжу…
Мередіт:Добре, доню. Роби як знаєш.
Регіна:Де моє мереживо?
Мередіт:У тебе на столі.
Регіна:А де це сестра?
Мередіт:З ранку у книжках.
Регіна, одягає сукню:Яка вона гарна.
Мередіт, обіймає, посміхаючись:Животик теж гарний.
Регіна, робить зачіску:А які були у тебе відчуття?
Мередіт:У той час одна радість була, коли ти була під серцем.
Регіна, заколює невидимку:Краса!
Мередіт:Візьми щось на голову.
Регіна, бере капелюшок:Це я обов’язково візьму. А зараз снідаю і йду.
Після сніданку Регіна попрямувала до будинку Родрігес.
Проходячи повз ранчо Регіна почула як співають.
Габріель, співає голосно:Який прекрасний день і сонце,
Спокійне повітря після бурі!
Свіже повітря вже схоже на вечірку
Як це прекрасно в сонячний день
Але сонця не було,
Красивіше сьогодні…
Минуло дві хвилини.
Габріель, ще голосніше:Сонце моє!
Це перед вами!
Сонце, сонце моє,
Це перед вами!
Це перед вами!
Серхіо, почувся голос:Ти співаєш, чи працюєш?
Габріель:Працюю. А співати що не можна?
Серхіо:Я думав що пальці прибив.
Габріель:Просто чарівна дівчина пройшла.
Серхіо:Я бачу. Працюй.
Біля будинку Родрігес.
Регіна, посміхаючись:Рада вас вітати, донья Жизель!
Жизель, посміхнулась:Дівчинко моя, доброго ранку.
Регіна:Я від вас можу подзвонити?
Жизель:Звісно, проходь до будинку.
У будинку.
Вітальня.
Жизель:Проходь, сонечко. Розташовуйся. Будь як вдома.
Регіна:Я дещо принесла показати.
Жизель:Можна подивитися?
Регіна:Так, звичайно що можете. – набирає номер станції – Алло, з’єднайте будь ласка з містом Гвадалахара. Університет, Факультет мистецтва, вокальна відділення. Чекаю.
Жизель:То як?
Регіна:Чекаю на виклик.
Минуло пів години.
Телефоністка: Університет Гвадалахара.
Регіна:Так, це для мене.
Телефоністка: З’єдную.
Коротка пауза.
Регіна, телефоном:Професоре Капурро? Вибачте, Ви можете його покликати? Покличте його будь ласка.
Жизель:То як?
Регіна, слухавка у руці: Кличуть.
Професор Капурро, телефоном:Хто це?
Регіна:Професоре Капурро, це Вас турбує студентка Регіна Ернандес.
Професор Капурро:Слухаю тебе, дівчинко.
Регіна, сльози у очах:Я прошу Вас, продовжити мою практику.
Професор Капурро:Я тебе зрозумів. Твою практику буде продовжено до 6 місяців. Це тебе влаштовує?
Регіна: Дякую Вам. Велике Вам дякую. У першу зручну мить я буду у Вас.
Професор Капурро:Головне не переживай. У тебе головна мета, народження дитини.
Регіна:Ще раз дякую Вам.
Професор Капурро:Це я буду вдячний, коли почую тебе на сцені.
Регіна:До зустрічі.
Професор Капурро:До зустрічі.
Регіна поклала слухавку.
Жизель, перебирає у руках:Дивлюсь на твоє мереживо. Воно чудове. Це макраме.
Регіна:Я вважала завжди, що це павутинка.
Жизель, посміхнулась:У мою театральну молодість, був дуже гарний костюмер у театрі. Він з нічого міг зробити такий дивовижний костюм.
Регіна:А як ви потрапили до театру?
Жизель:То була моя втіха. Там я знаходила спокій.
Регіна:А будинок? Батьки?
Жизель:Мама була дуже суворою. Тато, тата я не пам’ятаю. Він зник, коли я була маленькою.
Регіна:І його не шукали?
Жизель:Не знаю. Хоча була через роки якась стаття.
Регіна: Зрозуміло.
Жизель:Не будемо про сумне. На нас чекають щасливі миті життя.
Регіна, посміхнулась:Моє весілля.
Жизель:І про весілля. Я тобі допоможу. Не будеш ж ти вінчатися у одному мереживі?!
Регіна:Мені снилася неодноразово рожева сукня.
Жизель:Ти просто закохана. Стривай, я зараз дещо покажу.
Жизель принесла тканину.
Регіна:Яка вона гарна. Як з мого сну. А її вистачить?
Жизель:Ти яку сукню хочеш?
Регіна:Така яка була у Амеди.
Жизель: Зрозуміла. Приталену в підлогу сукню.
Регіна:І щоб нам було комфортно. – провела рукою по животу – Щось мені захотілося солодкого.
Жизель:Час кави настав.
Регіна:Мені якщо латте.
Жизель:Каву з молоком. Добре, дівчинко.
Регіна:Вам допомогти?
Жизель, посміхнулась:Ні, дівчинко. Відпочивай. – ставить платівку – А це тобі для настрою.
Залунала мелодія з опери “Мадам Батерфляй”.
Регіна:Дивовижно.
Жизель, посміхнулась:Я незабаром повернусь.
Жизель вийшла з вітальні. Регіна пройшлася по кімнаті. Зайшов Дієго.
Регіна:Доброго дня, сеньйоре Дієго.
Дієго: Доброго і тобі дня.
Регіна:Я… Приходила подзвонити.
Дієго:І не помітила як розговорилася.
До вітальні зайшла Жизель.
Жизель:Любий, ти саме до кави.
Регіна:Я піду. – бере до рук згорток тканини – Мені вже час.
Жизель, посміхнулась: Вип’єш кави і підеш.
Дієго:Як твій батько?
Регіна:Працює. Вам все добре відомо.
Дієго, посміхнувся:Ти не бійся дівчинко.
Жизель, подає тістечко:А краще спробуй це тістечко.
Регіна, опустилась на стілець:Як пахне ваніллю. – бере чашку – І ця кава.
Після кавування.
Регіна, збирає мереживо і тканину:Буду йти. Вже і так затрималась.
Дієго:Я тебе проведу.
Регіна:Добре.
Дорогою додому.
Дієго:Я твого батька знаю давно. Чудовий він спеціаліст.
Регіна:Так, тільки коли скінчив свої польоти…
Дієго:І відразу знайшов своє призначення.
Регіна:І знову його часто вдома немає.
Дієго:Таке життя працюючих чоловіків.
Регіна:Але ж ви вдома.
Дієго:На морі, як і у небі. Скрізь небезпека.
Регіна:Я і за Едмундо хвилююся.
Дієго:Тобі потрібно себе берегти. – подивився вперед – За тобою їдуть.
Регіна:Так, це татова автівка.
Дієго:Тоді я спокійно повертаюся додому.
Регіна: Дякую вам за те, що провели.
Дієго:Не треба подяк.
Зупинилася автівка.
Мігель: Доброго дня.
Дієго: Доброго і тобі дня.
Мігель:Сідай, доню.
Дієго, відкриває дверцята:Один момент.
Регіна, посміхнулась:Дякую вам.
В автівці.
Регіна:І не треба було за мною їхати.
Мігель:Тобі вчора було погано.
Регіна, посміхнулась:Але зараз добре.
Мігель:Що ж нехай буде по-твоєму. – подивитися на тканину – Який колір гарний.
Регіна:Я цей колір бачила у ві сні.
Мігель:Твоя б бабуся Рафіка зараз би сказала.
Регіна:Що сни крадуть душі.
Мігель:Саме так.
Біля будинку Ернандес.
Мередіт:Дівчинко моя, я переживала.
Регіна:Я не настільки довго була на прогулянці.
Мередіт:Ти попередила свого викладача?
Регіна:Попередила. Він сказав що у мене є пів року. – торкається тканини – А поки готуємося до весілля.
Підійшла Чепа.
Чепа:Ух ти! Як з казки про Попелюшку.
Регіна:Це поки що лише тканина.
Мередіт: Заходимо дівчата.
У будинку.
Дівчача кімната.
Чепа:Я й собі таку хочу.
Регіна, прикладає мереживо:Яка краса!
Чепа:А ще попереду заручини.
Регіна: Стануться і вони. – подумки -Мій коханий.
До кімнати зайшла Мередіт.
Мередіт:То що дівчата?
Чепа:І в мене буде така сукня.
Мередіт:У кожної дівчини буде така сукня.
Регіна лягла на ліжко.
Мередіт:Тобі погано?
Регіна: Трохи відпочину.
Мередіт:А ми поки доню приготуємо обід.
Чепа:Добре, мамо.
Мередіт вийшла з кімнати.
Регіна:Чепо, подай книгу.
Чепа:Яку саме?
Регіна:Нотр Дам де Парі.
Чепа, подає книгу:Ах, кохання, кохання.
Регіна, бере книгу:Ти вільна.
Чепа вийшла з кімнати.
Мередіт: Будемо готувати обід.
Чепа:Зробимо гаспачо?
Мередіт:Добре, доню. Як сестра?
Чепа:Захотіла прочитати Нотр Дам де Парі.
Мередіт:Про нещасну дівчину.
Чепа:А Регіна щаслива?
Мередіт:Будемо на це сподіватися. За роботу.
Чепа:Я підготую помідори.
Мередіт: Гаразд. Я тоді підготую спеції.
Тим часом Регіна непомітно для себе заснула. Снився Едмундо з дитиною на руках.
Минула одна година.
Чепа:І тепер це можна їсти?
Мередіт:Яка ти завжди швидка! Нехай настоїться.
Чепа:Я піду до себе.
Мередіт:Не турбуй її. Можливо що заснула.
Минуло дві години.
На кухні.
Регіна:Як я тільки солодко спала.
Чепа:А у нас все готово.
Регіна:Тоді я сервірую обід.
У їдальні.
Мігель:Донечко, допомогти?
Регіна, ставить тарілки:Я сама.
Мігель:Як тільки пахне.
Регіна:Мама з Чепою приготували гаспачо.
Чепа, несе супницю:Ось і суп.
Мередіт: Сідайте.
Регіна, кладе прибори:Ще ложки.
Після обіду.
У кімнаті дівчат.
Мередіт:А зараз доню, найголовніше.
Регіна:Будемо знімати мірки?
Мередіт:Саме так. Ти хоч уявляєш яку хочеш сукню?
Регіна: Довжина у підлогу з рукавами вільними.
Мередіт: Треба намалювати. Щоб не забути – малює на папері – Ось так?
Регіна, дивиться на малюнок:Так, те що я хочу.
Робота тривала до вечора.
Регіна:Може досить?
Мередіт:Яку ти хочеш довжину рукава?
Регіна:До ліктя.
Мередіт: Можеш бути вільною.
Регіна: Сходжу на прогулянку.
Мередіт: Разом підемо.
На прогулянці.
Мередіт: Весілля, це так відповідально і хвилююче.
Регіна:А чи справді у ісламі, наречений бачить дівчину тільки на весіллі?
Мередіт:Саме так доню.
Регіна:А якщо вони не сподобаються один одному?
Мередіт: Шлюб не завжди передбачає згоду дівчини. – погладила руку – Не будемо про це. Ти весь час співаєш якісь пісні. Про що вони?
Регіна:Я і сама не знаю. Знаю що одна з них про Різдво.
Мередіт:А інша можливо, що про кохання?
Регіна: Можливо, можливо.
Мередіт, пригорнула до себе:Моя дівчинка.
Регіна:Як мені не вистачає Едмундо.
Мередіт:Він тобі хоч пише?
Регіна, посміхнулась: Регулярно. Я всі листи від нього бережу. Як і він думаю мої.
Пройшли повз церкву.
Регіна:Яка вона дивовижна. Навіть у вечірній час.
Мередіт:Споруда, як споруда.
Регіна, дивиться вперед:Пізня година, а діти граються.
Мередіт:Як і ти, коли була маленькою.
Регіна, посміхаючись:Я пригадала дещо. Як я вперше зробила зачіску сестрі.
Мередіт:Це я теж пам’ятаю. Скільки тоді було сліз.
Регіна, сміється:І якою вона зустрічала батька.
Мередіт: Мігель тоді сказав, що у нього найгарніша у світі донька.
Регіна:Цікаво, як Едмундо ставитимиться до дитини?
Мередіт:Як і до тебе.
Почулося іржання.
Регіна, стрепетнулась:Хто це?
Мередіт, обіймає:Це Бланко.
Наблизився вершники.
Серхіо: Доброго вечора, шановні.
Регіна: Доброго вечора, дон Серхіо.
Мередіт: Доброго вечора, Серхіо.
Габріель:А зі мною привітатися?
Регіна:Я тебе бачила сьогодні.
Габріель:Не пригадую.
Регіна:Ти сидів у себе на даху. І волав пісні.
Габріель:Було діло. Я був зайнятий і тому нікого не помічав.
Мередіт:Ви у таку годину?
Серхіо:На прогулянці з сином.
Габріель зіскочив з коня.
Регіна:І чого ти хочеш?
Габріель:З тобою поговорити.
Регіна:Я дивлюся на тебе. З тебе міг би вийти непоганий співак.
Габріель:Я вільний птах. З ранку риболовля і весь день вільний. – погладив гриву – Не бажаєш проїхати?
Регіна: Жартуєш? Мені і ходити іноді важко.
Мередіт:Ви можете пройтися.
Серхіо:Синку, чекатиму на тебе вдома.
Габріель:Добре, батьку.
На прогулянці. Йшли повільно.
Регіна:Не вже тебе не цікавлять дівчата?
Габріель:Ще не зустрілась мені така, через яку б я перетнув би півсвіту.
Регіна:Зрозуміло.
Габріель:Я думав, що ти навчаєшся.
Регіна:У мене практика. Працюю у співочому кафе.
Габріель, посміхнувся:Кафе “Атлантіко”. Добре, колись прийду послухати.
Регіна:А тобі знайомий рибалка Максимо?
Габріель, посміхнувся:Знав одного борця за свободу. У книжці читав. Теж відгукувався на Максимо.
Регіна, посміхнулась:Ти і книги речі несумісні.
Габріель:Я багатьох рибалок знаю. Тільки у Коста Дорада. – погладив коня – Заспокойся.
Регіна:А можна і я погладжу?
Габріель: Тільки обережно. Я тримаю.
Регіна, гладить коня:Мій добрий хлопчик.
Габріель, подає банан:Нагодуй його.
Регіна, бере банан:Добре. – годує коня – Їсть, він їсть.
Минуло пів години.
Біля будинку Ернандес.
Габріель, сів на коня: Добре, я поїхав.
Регіна: Дякую тобі, що провів.
Габріель:Якщо хочеш то приходь до нас.
Регіна:Я подумаю. А ти приходь на танці. Нічого себе ховати від людей. – кокетливо – Можливо що познайомишся з кимось.
Габріель:Ти не загравайся.
Регіна:Я кажу від щирої душі.
Габріель:Бувай, красуня. Вйо! – кінь заржав – Поїхав!
Регіна:Бувай.
Регіна зайшла до будинку.
У вітальні.
Мігель:Хто це був на коні?
Регіна:Розмовляла з Габріелем. Що цікаве читаєш?
Мігель, посміхаючись:Діти капітана Гранта. Чудова книга.
Регіна: Вип’ю води і піду спати.
Мігель:На добраніч, дівчинко.
Регіна:А де мама?
Мігель:Вона у себе. – закрив книгу – І я піду.
Регіна вийшла на кухню. Випила води і пішла до себе.
У кімнаті.
Чепа:Якою буде твоя сукня?
Регіна:Ти її незабаром побачиш.
Чепа:Як там твоя дитинка?
Регіна:Заспокоїлась. Вночі прокинеться.
Чепа:А я знаю що їй подарую.
Регіна:Все буде потім, а зараз спи.
Чепа: На добраніч.
Регіна, стала біля Мадонни:Свята Діва, дякую тобі за цей день. Амінь. – перехрестилась, відкрила Біблію – Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!…
Після читання Біблії. Вимкнула світло і лягла спати.
Під ранок наснився сон.
Голос дівчинки:Мамо, матуся!
Регіна:Дівчинко моя.
Голос дівчинки:Стлічки.
Регіна:Я їх тобі вплету у волосся. Моя гарненька підеш зі мною?
Голос дівчинки:Піду.
Голос позаду:А до татка підеш?
Голос дівчинки, радісно:Татко, мій татко.
Регіна прокинувшись вранці. За вікном спалахував світанок.
На кухні.
Регіна:Доброго ранку, мамо.
Мередіт:Доброго ранку, дочко. Як спалося?
Регіна:Чудово. Бачила такий світлий сон. Дуже гарну дівчинку. Чула голос коханого.
Мередіт:Сни багато чого несуть і доброго й поганого.
Регіна:А ще чула голос дівчинки і бачила її. З моїми очима і губами Едмундо.
Мередіт:Будемо снідати.
Регіна:Пропоную поснідати на терасі.
Мередіт:Добре, доню. Так і зробимо.
Снідати сіли на терасі.
Мігель:Яке смачне масло.
Чепа:До нас йдуть.
Мередіт:Вже бачу.
Підійшла Жизель.
Жизель: Доброго ранку.
Мередіт: Доброго ранку. Поснідаєте з нами?
Жизель:Від кави не відмовлюсь.
Мігель:З якої нагоди до нас?
Жизель, п’є каву:Хочу запропонувати свої послуги.
Мігель, посміхаючись: Співати на весіллі?
Жизель:Допомогти з сукнею.
Регіна, посміхаючись:Я вам теж можу допомогти.
Жизель:А у чому буде це чудове створіння? – подивилася на Чепу.
Чепа:А у мене є гарна сукня. – посміхнулась – Не гірше ніж у сестри.
Мередіт: Дякую вам за турботу. Але дійсно нічого не треба.
Регіна:А я від порад не відмовлюся. Хто як не, прима театру, дасть поради.
Жизель, посміхнулась: Дякую тобі дівчинко.
Регіна, встала від столу:Я хочу сама пошити сукню.
Жизель:Не треба, дитино моя.
Мередіт:Прислухайся до старших.
Регіна:Я і мереживо в’язала.
Мередіт:А з сукнею не переймайся.
Регіна, їсть пиріг:Добре, не буду.
Мігель, встає від столу: Сніданок вдався на славу.
Чепа: Тато, ти сьогодні зайнятий?
Мігель:І що моя дівчинка бажає.
Чепа:Я вчора почула іржання. То захотілося посидіти верхи.
Мігель:Добре, поїдемо на ранчо.
Жизель, допила каву:Тоді і я з вами.
Регіна:А хто нам допоможе з кроєм?
Мігель:Згадав що у мене є справи. До сусіда потрібно.
Мігель вийшов на вулицю.
Чепа: Я так хотіла на конях.
Регіна:Підеш ще. Прошу до середини.
У вітальні.
Жизель:То розкажіть як просувається робота?
Регіна: Тільки зняли мірку.
Мередіт:Я думаю як найшвидше почати з кроєм та шиттям.
Жизель:Поспішати не потрібно. Треба усе ретельно виміряти. Як справжній костюмер. Альфонсо Де Рібас, мій друг з минулого життя. Та що це я про себе. За роботу.
Регіна:Усе у моїй кімнаті. Зараз принесу.
Регіна пішла до себе.
У кімнаті.
Регіна:Так, моя тканина? – торкнулась живота – Моя маленька. Незабаром ти народишся.
Знайшовши тканину вийшла з кімнати.
У вітальні.
Регіна, посміхаючись:А от і я! – кладе тканину на стіл – Вона така гарна.
Жизель, посміхнулась:Підійди до мене, сонечко.
Регіна, підійшла:Я готова.
Жизель, робить заміри: Так, довжина рукава від плеча до зап’ястя.
Регіна:Я хочу по лікоть.
Жизель, посміхнулась:Добре, моя дівчинка. – робити замір – По лікоть.
Чепа:А довжину сукні у підлогу і довгий шлейф.
Регіна, суворо:Чепо, ти хотіла до коней? Чого ти досі тут?
Чепа:Я хотіла з татом.
Регіна:Не маленька дівчинка. Сама дійдеш.
Чепа, у сльозах:Чого ти така?
Мередіт:Ходімо, доню. Нехай залишаються на одинці.
Мередіт з донькою вийшли на вулицю.
Жизель:Так, обхват грудей, талії і стегон будемо виміряти.
Регіна: Боюся що талії ви не знайдете.
Жизель:Все ще знайду. – робить заміри обхвату грудей – Ідеально.
Регіна:А що наступне?
Жизель, робить заміри висоти грудей:Не рухайся. Стій рівно.
Тим часом у саду.
Чепа, дує губки:Мамо, чого вона така?
Мередіт:При її положенні усе можливе.
Чепа:Вона повинна бути життєрадісною, радіти кожному дню.
Мередіт:Вона і радіє. А ти не ображайся.
Чепа, радісно:Тато йде.
Підійшов Мігель.
Мігель:Дихаєте повітрям?
Мередіт:Як бачиш. Що сусід?
Мігель:Допомогав йому в дечому.
Мередіт:Весь у стружці.
Мігель: Зараз вмиюся. А чого це моя дівчинка сумна?
Чепа:Ми підемо на ранчо?
Мігель:Я переодягнусь і підемо.
Чепа, радісно:Тоді я теж переодягатися.
Батько з донькою швидко переодягнулись.
Дорогою до ранчо.
Мігель:А що ти узяла?
Чепа: Ласощі для коня.
Мігель, посміхнувся:Я думав, що для себе.
На ранчо.
Мігель:Доброго дня, хлопці.
Альфредо:Доброго дня, дядечко.
Габріель:Що я можу зробити для вас?
Чепа:Хочу на коні проїхати.
Габріель:Ви сеньйоре теж?
Мігель: Нехай сама.
Чепа:Так, я хочу сама.
Габріель: Добре, поїду з тобою.
Габріель зайшов до конюшні.
Чепа:Я в передчутті.
Мігель:Як у старі часи. Молоді пані їздили верхи.
Габріель, підвів коней:Якого обираєш?
Чепа:Найспокійнішого.
Габріель:Тоді, Білий ворон. – подає вуздечку – Сама сядеш?
Чепа: Якщо тільки з допомогою.
Габріель посадив на коня Чепу.
Мігель:Доню, обережно.
Чепа: Відчуваю себе, як дівою-воїном.
Габріель, сів на коня:Не чув про таких.
Чепа:Ну як же ж! Це ще зі школи відомо. Жанна д’Арк, а також богині війни. Планета Венера, на чию честь названа?
Габріель:На честь якоїсь жінки астронома. – пришпорив коня – Вйо!
Чепа: Зачекай, не так швидко.
Виїхали на пляж. Їхали повільно.
Чепа:І тобі ніколи не було цікаво знати звідки назви зірок, планет, вивчати Всесвітню історію?
Габріель:Я у школі що вивчив, цього мені і достатньо. А про зірки мені батько розповів.
У будинку Ернандес.
Жизель: Заміри зробили. Тепер головне, правильно накреслити.
Регіна:Мені вже цікаво.
Жизель:Що ж покажу. Усе що знаю сама.
Робота тривала до обіду.
У швейному кутку.
Жизель:Що ж добре. Усе добре накреслили.
Мередіт: Тепер я і сама все пошию.
Жизель, погладила тканину: Тільки обережно. Тканина делікатна.
Регіна:Я буду слідкувати, щоб не було жодної затяжки.
Жизель:Добре, я піду.
Мередіт:Приходьте ще.
Жизель: Неодмінно. Дякую за гостинність.
Жизель вийшла з будинку.
Регіна:Неймовірна жінка.
Мередіт:І цікава особистість.
Регіна: Працювати у театрі не кожен зможе.
Мередіт:Для цього потрібен талант.
Регіна:Час обіду настав. Щось сьогодні приготую.
Мередіт:Я тобі допоможу.
Регіна:Добре, мамо.
До будинку зайшли Чепа і Мігель.
У вітальні.
Чепа:Я у такому місці була!
Регіна:Берег моря. Шум прибою.
Чепа:А ще їздила верхи.
Регіна:Молодець.
Мередіт:Дівчата, готуємося до обіду.
Мігель, бере книгу:Тоді я почитаю.
Чепа і Регіна, посміхаючись:Ми твої діти капітане Ернандес. – засміялися.
Мігель, посміхаючись:У дівчат гарний настрій.
Регіна, обіймає сестру:Бо ми сестри.
Мігель:Все йдіть і не заважайте.
Обід приготували швидко.
Сукня була готова за два місяці. З безліччю примірок і допрацювань.
Регіна ставала менш роздратованою і все більше щасливою. До весілля залишалися лічені місяці.
0 Коментарів