Привілей кохати

Альтернатива

 

Магія мережива.

 

Гвадалахара.

 

Теплий вечір.

Початок літа.

Прогулянка містом.

Едмундо:От і все. Закінчується моє навчання.

Регіна:І ми довго не побачимося?

Едмундо:Чого це?

Регіна:Я учора чула твою розмову.

Едмундо:А підслуховувати недобре.

Регіна:Слух чудовий. І я найкраща на курсі.

Едмундо:Я в тебе завжди вірив і вірю.

Регіна:А ще мене хвалив професор Модесто Капурро.

Едмундо:Ти у нього найкраща студентка.

Регіна:То ти підслуховував?

Едмундо:Було діло. І не раз.

Регіна:А що ти там робив?

Едмундо:Чекав на тебе.

 

Дійшли до площі.

Едмундо:Що я чую!

Регіна: Скільки музики.

Едмундо:Що я бачу! Акробати! Жонглери!

Регіна:Буде весело.

Едмундо, обіймає за плечі:І під моїм захистом.

Регіна:Ходімо ближче.

 

Біля майданчику.

Едмундо, читає афішу: Французький цирк запрошує гостей.

Регіна:А у нас квитків немає.

 

Підходить Раймундо.

Раймундо:Все є.

Едмундо:Брате, ти як тут?

Раймундо:Як і ви голубки.

Регіна:А ти тут сам?

Раймундо:Чого б це я був сам?

 

Циркову виставу усі спостерігали захоплено.

Регіна, сміється:Ти подивись яку він фізіономію скривив.

Амеда, тихо:А як той шльопнувся.

 

Позаду сиділи брати.

Раймундо:Я тобі не казав. Я брате одружуюсь.

Едмундо:Потім поговоримо.

Раймундо:А ще я стану батьком.

Едмундо:Оце так новина! Коли ти встиг?

Раймундо:Я і сам не пам’ятаю.

Едмундо: Стривай, ти не знаєш коли ти спав з дівчиною?

Раймундо: Пам’ятаю як танцювали. А потім у мене усе попливло перед очима.

Едмундо:І ти отямився у ліжку.

Раймундо:Вважай що так і було. У тебе не було такого?

Едмундо:Ні, не було. Ще раз спитаю. Коли це ти встиг?

Раймундо, тихо:На її день народження.

Едмундо:Два місяці тому?

Раймундо: Майже три. Давай дивиться.

Едмундо:Я після навчання на службу йду.

Раймундо:Ти ж на кафедрі!

Едмундо: Кафедра, кафедрою. – видихнув – Повинність головне.

Амеда, озираючись:Хлопці. Тихіше.

 

Вистава минула швидко.

По дорозі додому.

Едмундо:Тобі сподобалося?

Регіна:Так, дуже. А про що ти говорив з братом?

Едмундо:Просто розмовляли.

Регіна, злегка ображено:Ми розлучаємося?

Едмундо: Усього лише на рік. – показав пальцем – Можливо що більше.

Регіна, дує губки:Довго.

Едмундо, поцілував:У мене буде відпустка. – обіймає – І не йду я на війну.

Регіна:Я тебе дуже сильно кохаю.

Едмундо:Ти моя Джульєтта.

Регіна:Проте ти, як принц.

Едмундо, посміхнувся: Сподіваюся що Данский?

Регіна:Ти просто мій.

Едмундо:Моя дівчинко. До нас наближаються.

Регіна, тихо: Грабіжники?

Едмундо:Мій друг.

 

Підійшов Ампаро.

Ампаро: Гуляєте?

Регіна:Ми були у цирку!

Ампаро:Які ви молодці.

Едмундо:А ти де забарився?

Ампаро:У клініці.

Едмундо:Проводив дослідження над черепом?

Ампаро:Я тобі не Гамлет. Бути, чи не бути?..

Едмундо, грудним голосом:От у чому питання.

Ампаро:Заходимо.

Регіна:А ти зі мною побудеш?

Едмундо:Побуду, моя принцесо.

 

У кімнаті Регіни.

Едмундо:Треба провітрити кімнату.

Регіна:Мені не душно. – заходить за ширму – Я зараз, зачекай.

Едмундо:Я послухаю радіо.

Регіна, за ширмою:У цей час чудова музика.

Едмундо, вмикає радіоприймач:Саксафон. Чудово.

 

Регіна вийшла з-за ширми.

Едмундо: Яка гарна у мене дівчина.

Регіна:Я звичайна.

Едмундо, обіймає:Ти чарівна. Анатомічно правильна фігура.

Регіна, посміхнулась:Ти вже як скажеш.

Едмундо:Я завжди говорю правду. Мене мама так навчила.

Регіна:Ти не голодний?

Едмундо:Невже будеш годувати?

Регіна:Можу нагодувати. Усе дуже швидко зроблю.

 

За столом.

Едмундо:Ум! – їсть салат – А це смачно.

Регіна:Усе звичайне.

Едмундо, посміхнувся:Проте ти надзвичайна.

Регіна:Ти каву будеш?

Едмундо:Якщо тільки шоколад.

Регіна:Зроблю. З перцем.

 

Після вечері.

Закохані сиділи на дивані.

Едмундо:Як у тебе добре, як вдома. – узяв подушку до себе – Навіть ця подушка неначе з дому.

Регіна:Сама зв’язала. – поклала голову на плече – Як з тобою добре.

Едмундо:Від тебе так пахне. – почав цілувати – Моя дівчинка.

Регіна, тихо:Не треба. Не зараз. Про що у тебе була розмова?

Едмундо:Якщо ти про брата? То Раймундо вирішив одружитися з Амедою.

Регіна, посміхаючись:Вони чудова пара.

Едмундо, наспівує:Коли ти посміхаєшся.

Весь світ посміхається разом з тобою…

Регіна:Чудова пісня.

Едмундо:Я не хочу щоб ти плакала. – доторкнувся до голови – Моя дівчинка.

Регіна:Тобі краще піти.

Едмундо:Я буду з тобою.

Регіна:Всю ніч?

Едмундо:До ранку і все життя.

 

Настав ранок.

Едмундо, дивився у вікно: Привіт, новий день.

Регіна, прокинувшись: Едмундо!

Едмундо:Що моя дівчинка?

Регіна:Мені наснилась чарівна сукня.

Едмундо:Біла?

Регіна:Рожева.

Едмундо:Моя закохана дівчинка. Сходимо на сніданок.

Регіна:А гроші?

Едмундо:Знайдемо. А якщо хочеш заробимо.

Регіна:Я співати не буду. Відвернись будь ласка. Мені треба одягнутися і привести все до ладу.

Едмундо: Тоді я за грошима і буду чекати на тебе.

Регіна:Дай мені пів години.

Едмундо:Час пішов.

Регіна: Не будь занудою.

Едмундо, біля дверей:Я чекатиму.

 

Минуло сорок хвилин.

Біля будинку.

Едмундо, присвиснув:Перша леді відпочиває.

Регіна: Йдемо?

Едмундо:Пішли.

 

Біля найближчого кафе.

Едмундо:Я вже відчуваю ці аромати!

Регіна:Я теж.

 

У кафе.

За столиком.

Едмундо:Наш сніданок.

Регіна:Млинці та кава.

Едмундо:Що може бути краще?

Регіна: Тільки рідна домівка.

 

Підійшов Раймундо, сів до столу.

Раймундо:Які аромати. – бере млинець – Як пахне.

Едмундо, здивовано: Взагалі тут на двох!

Раймундо:Не будь занудою.

Едмундо:Тебе кохана не годує? А ще одружуватися зібрався.

Раймундо:Усе добре. Просто вона ще спить. – їсть млинці – Як смачно.

Регіна, здивовано:Хто одружується?

Раймундо:Я красуня.

Регіна:Може кави?

Раймундо:Ні, ні. Не турбуйтеся. У мене з собою.

Регіна:А коли весілля і де?

Раймундо:Усе відбудеться на батьківщині коханої. – п’є Колу – Смакота! Ви між тим теж запрошені.

Регіна:Ясна річ.

Едмундо, посміхнувся:Ти у всьому брат перший.

Раймундо:Проте ти розумніше. – дивиться на годинник – Я побіг. Справ багато.

Регіна: І нам вже час.

 

Раймундо піднявся і вийшов з кафе.

Едмундо, подає шматочок: Тільки після того, як це з’їси.

Регіна, з’їла млинець:Вони такі смачні.

Едмундо:Підемо гуляти?

Регіна:Пішли.

 

Прогулюючись містом.

Регіна:Яке чудове місце.

Едмундо:Я помітив художників.

Регіна:У них своя робота.

Едмундо:Яка знайома фігура.

Регіна:Ти когось помітив?

Едмундо, посміхнувся:Твою подругу.

Регіна:У мене їх багато.

Едмундо:Ти придивись уважно. Аріадна Піке, власною персоною.

 

Підійшли ближче.

Регіна, посміхаючись: Подруго. Яка зустріч!

Аріадна:Я вас теж рада бачити.

Регіна:Ти на пленер? Чи як це називається?

Аріадна:Так, моя дівчинко, ти вгадала.

Едмундо:А нащадків королівської сім’ї зробиш портрет?

Аріадна:Не маю часу.

Регіна:Розповідай як ти?

Аріадна:Чудово. Навчаюсь. Зараз творча робота.

Регіна:Тоді на початку мого навчання ти казала що будеш неподалік від дому. А ти тут?!

Аріадна:У мене творче завдання. Знайти цікаві старовинні споруди.

Едмундо:Тобі тоді до пірамід, або міст Майя.

Аріадна, робить штрихування:Мене надихнула ця споруда.

Регіна:Ці церкви чудові. Якщо у тебе є час.

Аріадна:День можу виділити.

Регіна:Я щаслива тебе зустріти.

Аріадна, складає олівці:Я тебе теж, дівчинко.

Едмундо:Йдемо гуляти.

Аріадна, посміхнулась:Пішли.

 

Молодь попрямувала гуляти містом.

Аріадна:Яке чудове місто.

Регіна:Воно дихає історією.

Едмундо:Дівчата, я таке пригадав?

Регіна:Щось смішне?

Едмундо:Дуже.

Регіна:Я вже чула?

Едмундо:Ні. – розповідає – Сеньйора, а що це ви похнюпилися, без настрою, де ваш оптимізм?…

Регіна:Вже цікаво.

Едмундо, продовжує:Я зробив призначення, хворобу здолаємо. Ви у мене ще поживете.

Аріадна:А що ж сеньйора?

Едмундо:Сказала що буде жити у лікаря.

Аріадна, посміхнулась:Кумедно.

Регіна:Ти десь зупинилася?

Аріадна:Так. Дона Роса.

Едмундо, посміхнувся:Чудова старенька.

Аріадна:Ти її знаєш?

Едмундо:Дуже добре знаю. Я винаймаю у неї кімнату.

Регіна:Яке щастя. Ми з тобою сусіди.

Аріадна:Так, на цілий місяць.

 

Минув місяць.

Настав час іспиту.

Ранок.

Кімната Едмундо. Чути стукіт у двері.

Едмундо: Зараз відчиню. – відкриває двері – Ти! Проходь.

Регіна, посміхаючись:Я сьогодні вільна і вирішила підтримати тебе.

Едмундо:Я готуюся до іспиту. Сьогодні здача.

Регіна:У пом’ятій сорочці?

Едмундо:Вона у мене одна.

Регіна:Скидуй. Я щось придумаю. Праска є?

Едмундо:У сусідки.

Регіна:Що ж робити? – радісно – Згадала. Потрібна вода.

Едмундо,здивовано: І все?

Регіна, задоволено:Так.

 

Едмундо приніс воду.

Регіна: Тепер набирай воду у рот, я буду тримати сорочку. – бере сорочку – Чого чекаєш. Час не буде чекати.

Едмундо:Я тебе зрозумів.

 

Минуло десять хвилин.

Регіна:Що я говорила. Ні складочки.

Едмундо, одягає сорочку:Ти велика молодець. Прохолодна.

 

У університеті.

Едмундо:Я пішов.

Регіна, цілує:Ти все здаси.

Едмундо:Чекай мене.

Регіна:Він тебе не з’їсть.

Едмундо:Хто?

Регіна:Твій Архагат.

Едмундо, посміхнувся:Хто світило медицини? Гіпократ.

Регіна:Ти йди. Я дещо почитаю.

Едмундо:Я швидко.

 

Минула 1 година.

Біля університету.

Едмундо, задоволено:Я склав!

Регіна:Вже сьогодні додому.

Едмундо:Я коли підходив ти щось робила?

Регіна:В’язала павутинку.

Едмундо:І вийшло?

Регіна:Треба тренуватися. Ходімо додому. Будемо збирати речі.

Едмундо:І зустрічай рідна земля.

 

Другого дня.

Коста Дорада.

Едмундо:Ми вдома.

Регіна:Нас зустрічають.

 

Підійшов Раймундо.

Раймундо:Привіт, молодь!

Регіна, посміхаючись:Старий обізвався.

Едмундо:Ти вдома?

Раймундо:Вже завтра їду.

Регіна:Як Амеда?

Раймундо: Готується стати моєю дружиною.

Регіна:А також мамою.

Раймундо:Не переживай. Ти теж будеш. – посміхаючись – А можливо що вже?..

Едмундо, обурено:Обирай слова!

Регіна: Підвезіть мене додому, потім можете з’ясовувати стосунки. Брати називається.

 

Раймундо узяв валізи.

Едмундо:Не звертай уваги.

Регіна:Я вас знаю з дитинства.

Едмундо:Ти образилася?

Регіна:Я втомилась.

 

Вечір Регіна зустріла вдома.

Будинок Ернандес.

Чепа:Сестричко!

Регіна:Привіт, маленька.

Чепа:У тебе канікули?

Регіна:Так. Що читаєш?

Чепа:Лист від друга.

Регіна, показує що зв’язала:Як тобі таке?

Чепа:Яка краса!

Регіна:Ну ще не зовсім краса. Як пахне домом.

Чепа:І дещо солоденьким.

 

За столом.

Мередіт:Дівчатка мої! Регіно, як твоє навчання? Ще не передумала про спів?

Регіна, їсть кончас:Про все розповім.

Мередіт:Зустрічала нещодавно Донію Жизель. Вона щаслива, обидва сини скінчили навчання.

Регіна:Вони такі розумні, що я не мала сумніву.

Мігель:А що ж Раймундо?

Мередіт:О, як мені казала, Донья Жизель, то він буде працювати на авіазаводі.

Чепа:Ти не їси?

Регіна, в’яже:Це так захоплююче. – посміхнулась – Яка краса виходить.

Мередіт:Дівчата, невже кончас несмачний?

Регіна, п’є шоколад:Усе смачно, мамо.

Чепа:Сходимо на прогулянку?

Регіна: Обов’язково.

Мігель:Дівчата! А вдома посидіти? З батьками поговорити?

Мередіт:Нехай вже йдуть.

Чепа, радісно: Дякую тобі мамо.

 

На прогулянці.

Регіна, озираючись назад:Який вечір!

Чепа:А кого ти шукаєш?

Регіна:Просто озирнулась. То що у листі?

Чепа:Це особисте.

Регіна, обіймає:Моя дівчинка.

Чепа:А ось і той на кого ти чекаєш.

Регіна:Я ні на кого не чекаю.

Чепа:Я побачила подруг.

Регіна:Добре, йди.

 

Підійшов Едмундо.

Едмундо, обіймає:Моя дівчинка.

Регіна:Ти відпочив?

Едмундо, цілує:Я вже скучив.

Регіна:Нас можуть побачити.

Едмундо:Ти когось боїшся?

Регіна: Ні, просто не хочу чуток.

Едмундо:Ти їх не почуєш. Ходімо на кіносеанс.

Регіна:А сестра?

Едмундо:Вона з подружками.

Регіна:А що за фільм?

Едмундо:Пригоди.

Регіна:Добре, пішли.

 

Неподалік розмовляли дівчата.

Чара:Твоя сестра пішла.

Чепа:Ти не хочеш почути чим все скінчилося?

Ката:Самі прочитаємо.

Чепа:О, скільки там кохання!

 

На кіносеансі.

Фільм “Біла дикунка”

Регіна:Щось тут багато хлопців.

Едмундо:Фільм то пригодницький. Я вже бачу де ми сядемо.

 

Сіли на лавку.

Едмундо: Приємного перегляду.

Регіна:Буде цікаво подивитися.

 

Під час перегляду.

Регіна, Яка вона красуня!

Едмундо: Непоганий фільм!

Регіна:А чого це він такий?

Едмундо:Хоче пограбувати дикунів. Викрасти золото.

 

Після перегляду.

Дорогою додому.

Регіна:Цей час пройшов непомітно.

Едмундо: Можливо що ти хотіла на романтичний фільм.

Регіна, поправила сукню:Мені романтики вистачає у книжках. Фільм чудовий.

Едмундо:Дівчата не спостерігаються.

Регіна:Вже пізно. То коли ми поїдемо?

Едмундо:Куди моя дівчинка бажає?

Регіна:Не блазнюй. Я про твого брата?

Едмундо:Якщо він їде завтра… То ми на наступний день.

Регіна, тихо:І я з тобою?

Едмундо:Ти моя дівчина. – цілує дівчину – Тому вже як член родини.

 

Біля будинку.

Едмундо:Прощавай, красуня.

Регіна:До зустрічі.

 

Регіна зайшла до будинку.

 

Свято весілля настало.

Акапулько.

Ранок.

На набережній, під час прогулянки.

Едмундо:Який краєвид.

Регіна:Дуже гарно.

Едмундо:Я бачив неподалік кафе. Поснідаємо?

Регіна:А ми встигаємо на церемонію.

Едмундо:Так. Ми встигаємо скрізь.

Регіна:У мене вже є мереживо.

Едмундо:Ти моя рукодільниця. Ось і кафе.

 

У кафе пробули чудових пів години.

Едмундо:Нам вже час.

Регіна:Невже і у нас так буде?

Едмундо, сумно:Усе буде.

Регіна:Чого ти засумував?

Едмундо:Що не побачу тебе довго.

Регіна: Зараз ти ж мене бачиш.

Едмундо, обіймає:І можу навіть обійняти.

Регіна:Наречена буде красунею.

Едмундо, поцілував у скроню:Це ти у мене красуня.

 

Церемонія вінчання проходила на пляжі. Усе було прикрашено квітами і стрічками.

До церемонії вінчання був час.

Регіна: Скільки квітів!

Едмундо:Тебе сфотографувати?

Регіна:У тебе є на що?

Едмундо: Мій новенький фотоапарат. – показує фотоапарат – То як?

Регіна:Який маленький.

Едмундо, посміхнувся:Ним ще мої онуки будуть користуватися.

Регіна, подивилась на годинник: Через пів години почнеться.

Едмундо, посміхаючись:І хтось отримає букет. – налаштовує фотоапарат – Посміхнись.

Регіна, щасливо посміхнулась:Я готова.

Едмундо:Завмри і не ворушись.

 

Едмундо зробив фото.

Регіна:А ось і твоя мати.

Едмундо:Мамо, фото не бажаєш?

Жизель, посміхнулась:Куди вже мені.

Регіна:Ви чудово виглядаєте.

Жизель:Дякую тобі дівчинко.

Едмундо, навів фотоапарат:Так і стійте.

Регіна, посміхаючись:Я ще обійму цю чудову жінку. – обіймає Жизель.

Жизель, посміхаючись:Моя дівчинка.

Едмундо, робить фото:Який кадр.

 

Підійшов Дієго.

Дієго:Вже Раймундо тут.

Жизель:Займаємо місця.

 

Після вінчання.

Раймундо:Я радий всіх вас бачити. А зараз прошу усіх до будинку моєї коханої дівчини…

Едмундо:Дружини.

Раймундо:Так, до будинку моєї дружини. Невеликий бенкет у родинному колі.

 

Сад будинку Сорті.

Євхеніо:Мої діти. Прийміть найщиріші вітання.

Раймундо:Тут так гарно.

Дара:Усе для вас.

Амеда, погладжує живіт: Дякую тобі мамо.

Едмундо:А тепер у подарунок пісня.

Регіна:Від тріо “Родріго і Ко”.

Раймундо:Ні, подруго. Тепер вже дуету.

Едмундо:Ти покидаєш колектив?

Раймундо:Я залишаюся на місці.

Едмундо:Я теж.

Регіна, чистить горло:Я готова.

 

Залунала мелодія оркестру.

Едмундо, співає:Коли ти посміхаєшся. Коли ти посміхаєшся.

Весь світ посміхається разом з тобою…

Регіна, підхоплює:Коли ти смієшся, коли ти смієшся сонце світить.

 

Неподалік розмовляли батьки.

Дара:То ви акторка?

Пелегія:Ви знімались у кіно?

Жизель:Ні. Я усього лише актриса театру.

Дара:Мені ваш голос знайомий.

Жизель:Був випуск платівок.

Дара:Чудові у вас хлопці.

Жизель, посміхаючись:Мені і ця дівчинка, як рідна.

 

Після закінчення співу.

Едмундо:Ти молодець.

Регіна: Стільки людей і багато незнайомих.

Раймундо:Що ж піду до дружини.

Едмундо:Заспіваємо щось?

Регіна:Так. Це наш тобі, вам подарунок.

 

Раймундо підійшов до Амеди.

Раймундо:Моя дівчинка.

Амеда:Наш перший танець.

Раймундо, подає руку:Це буде вальс.

Амеда, опустила долоню: Тільки обережно.

 

Почався танець молодят.

Едмундо, посміхаючись:Дивись і вчись.

Регіна, тихо:Хто кого ще вчив.

 

Свято тривало до опівночі.

У кімнаті.

Едмундо:Наша кімната.

Регіна:Два маленьких ліжка. Це раптом не дитяча?

Едмундо:Ця кімната для нас.

 

На наступний день після весілля родина Родрігес і Регіна виїхали додому. Амеда і Раймундо відправилися у весільну подорож.

 

Минуло 2 тижні.

Коста Дорада.

Ранок.

Будинок Родрігес.

Едмундо:От і все. Вже час…

Жизель:Синку, ти щось з собою береш?

Едмундо:Тільки необхідне.

Дієго:Службу неси відповідально.

Едмундо:Знаю. Не маленький.

Жизель, витирає очі:Ох, синку.

Едмундо:Мамо, не плач. Я повернусь.

Жизель, обіймає:Мій світ. Моє життя. Мій хлопчик.

Дієго, обіймає дружину:Ну все. Довгі проводи – зайві сльози.

Едмундо:Де ж це Регіна?

Дієго: Поїхали. Ще побачитесь.

Жизель:Я з вами.

 

Місце збору.

Регіна, обіймає:Мій коханий.

Едмундо:Ти хоч не плачеш?

Регіна:Я тобі писатиму. Часто-часто.

Едмундо, обіймає:Моя дівчинка. Тобі потрібно навчатися.

Регіна:Ще рік.

Едмундо:І кращі джазові колективи захочуть мати таку вокалістку.

Регіна: Тільки з тобою.

Едмундо:Час пролетить ти і не помітиш.

 

Підійшов Дієго.

Дієго:Синку. Вже час.

Едмундо:Я чув. – цілує дівчину – Моє сонечко. Бувай. Чекай на перший лист.

Жизель:Не переживай. Доглянемо.

Регіна, тихо:Я буду чекати.

Едмундо:Я повернусь. – міцно обійняв дівчину – Прощавайте мої любі.

 

Едмундо пішов до хлопців. Зустрінуться тільки через 3 місяці.

 

Будинок Ернандес.

Мігель:Провела свого принца?

Регіна:Так, провела. Тато, розкажи про свою службу.

Мігель:Дівчатам це не цікаво.

Регіна:А все ж.

Мередіт:Коли твій тато служив, то він зустрів мене.

Регіна, з великими очима:А якщо і мій?..

Мігель: Тихіше. Ти ж хотіла почути від мене історію?

Мередіт, обіймає доньку:Якщо кохаєш, то повернеться обов’язково повернеться.

Регіна:Я його дуже кохаю. Вже повертатися на навчання.

Мігель:З тобою поїду.

Регіна:Я і сама можу.

Мередіт: Бланко теж буде їхати. Поїдеш з ним.

Регіна:А це ідея. Сходжу до Габріеля.

Мігель:А від мене історію почути?

Регіна:Розповіси колись.

Мередіт:Ти доню можеш відпочити.

Регіна:Я повинна домовитися.

Дівчина вийшла з будинку.

 

На ранчо.

Сусанна: Доброго дня, Регіно.

Регіна:А ви Габріеля можете покликати?

Сусанна: Зараз покличу.

 

Підбіг Альфредо.

Альфредо: Привіт. Зіграєш зі мною?

Сусанна:Поклич брата.

Альфредо:Добре. Я знаю де він.

 

Підійшов Габріель.

Габріель:Малий йди допоможеш. – подивився на дівчину – Ти до мене?

Регіна:Я чула що ти їдеш до міста.

Габріель:Мені потрібно на захід.

Регіна:І мені туди ж.

Габріель:А що ж Едмундо, чи його брат?

Сусанна: Едмундо пішов до війська. Раймундо…

Регіна: Одружився Раймундо.

Габріель, відбив м’яч:Оце так новини. Добре я подумаю, чи брати тебе…

Сусанна:Синку…

Габріель:Добре, добре. Завтра я їду.

Регіна: Післязавтра буду на місці.

Габріель:То як?

Регіна:Добре. Я погоджуюся.

Габріель, задумливо:Було весілля. Ех, хлопці, молодці!

Регіна:До зустрічі.

Габріель: Побачимося.

 

В ту ніч Регіна довго не спала. Заснула після опівночі. Снився Едмундо.