Привілей кохати

Альтернатива

 

Нова радість стала.

 

Кінець Грудня.

Військова база неподалік міста Тепік.

Військовий шпиталь.

Коридор.

Едмундо:Днювальний!

Сержант Домінгес:Я!

Едмундо: Назвіть себе, днювальний.

Сержант Домінгес: Вибачте, сержант Домінгес.

Едмундо:Сержант Домінгес, є якісь новини?

Сержант Домінгес:Ніяк ні. Усе тихо. – тримає конверт – Для вас, просили передати.

Едмундо, бере конверт:Щось службове? – перевертає конверт, тихо – Моя дівчинка.

Сержант Домінгес:Будуть якісь доручення?

Едмундо:Вільний.

 

Едмундо зайшов до кабінету.

Едмундо, розгортає конверт: Вітання з Різдвом. – посміхнувся – Тебе теж кохана.

 

До кабінету зайшов майор Пардон.

Майор Пардон: Лейтенант Родрігес, мої вітання.

Едмундо, виструнився:Майор Пардон!

Майор Пардон:Сідай, ти не на плацу. – сів на стілець – Я чого зайшов, до мене дійшли свідчення, що ти чудовий терапевт?

Едмундо, продовжив стояти:Так точно, за фахом терапевт.

Майор Пардон, торкнувся рукою живота:Печія замучила. Є якісь ліки?

Едмундо, відкрив шафу з ліками:Знайдемо. – перебирає ліки – А краще всього піти до їдальні. Випити чаю, або молока.

Майор Пардон, ледве каже:Жартуєш? Шукай свої ліки.

Едмундо:Ніяк ні, не жартую. – дістає кілька пакетів зі суспензією – Це суспензія. Повинно допомогти.

Майор Пардон, бере ліки:Щасливого Різдва!

Едмундо, пише на папірці:Це скільки, і коли приймати. – подає папірець – Веселих свят.

 

Майор Пардон вийшов з кабінету.

Едмундо, продовжив читати:”Твоє життя в мені тече рікою. Твоя квіточка Регіна”. – заплющив очі – Моя квіточка. Так приступаємо до виконання обов’язків.

 

Настав час обіду.

Дорогою до їдальні.

Майор Пардон: Лейтенант, а ти молодець хлопче.

Едмундо:Вибачте, але я поспішаю.

Майор Пардон: Насамперед літаки, а дівчата потім. У тебе дівчина то є лейтенант?

Едмундо:Є, пане майор.

Майор Пардон:Такий красень має успіх у жінок.

Едмундо:Я перепрошую, у мене пів години на обід.

Майор Пардон:Не хочеш зі мною до міста? Після обіду буде машина.

Едмундо:У мене усе є.

 

Біля їдальні.

Майор Пардон:Щось і мені захотілося поїсти. – крутить цигарку – Заходимо.

Едмундо:Ви б припинили палити.

Майор Пардон:Будеш мене ще вчити?

Едмундо:Ніяк ні. Але б це покращило ваше самопочуття.

Майор Пардон, сховав цигарку:Добре лейтенант, не буду.

 

Разом зайшли до їдальні.

Під час обіду.

Майор Пардон:Тепер можемо і поїсти. Ти як любиш поїсти, лейтенант?

Едмундо:Я спорт люблю.

Майор Пардон:А я навпаки. Поїдеш зі мною?

Едмундо:Добре, поїду.

Майор Пардон, посміхнувся.:Я тобі підпишу звільнення, як ти мені рецепт.

 

Після обіду.

У кабінеті майора.

Едмундо: Можливо що не треба?

Майор Пардон: Ти передумав лейтенант?

Едмундо:Ніяк ні.

 

Біля автівки.

Майор Пардон:Так, і де цей боєць?

Едмундо:Я теж можу керувати автомобілем.

Майор Пардон:Що ж поїхали.

Едмундо, озирнувся:А от і боєць.

 

Підбіг сержант.

Сержант:Вибачте затримався.

Майор Пардон:Який маєш вигляд рядовий?

Сержант:Вибачте, але я сержант.

Майор Пардон:Добре, поїхали.

Сержант:Так точно!

 

Дорогою до міста.

Едмундо: Сьогодні прохолодно.

Майор Пардон: Сьогодні ще тепло. Ти де живеш Родрігес?

Едмундо: П’ять років вчився у Гвадалахара, пане майор.

Майор Пардон:Зви мене просто – Селестіано.

Едмундо:Добре, пане майор. Вибачте Селестіано.

 

У місті.

Біля винного магазину.

Майор Пардон:Виний магазин. Уммм!

Едмундо, озираючись:І навіщо ми приїхали?

Майор Пардон:Погуляти містом. А ще у мене є справи. Куди ти дивишся?

Едмундо: Вибачте, земляка побачив.

Майор:У тебе вільний час. Йди і спілкуйся.

Едмундо, взяв під козирку:Слухаюсь.

 

Едмундо підійшов до Габріеля.

Габріель:Які люди! – плескає по плечах – Радий тебе бачити!

Едмундо:І що ти тут робиш?

Габріель:Подорожую – посміхнувся – Насправді я тут по справах.

Едмундо:Далеко від дому твої справи.

Габріель: Батько відправив.

Едмундо, посміхнувся:Подалі від дому?

Габріель:А ще декого супроводжував.

Едмундо:Регіна приїздила?

Габріель:Так, на свята. А так у мене справи.

Едмундо: Шерше ля фам.

Габріель, запалив цигарку:Не зрозумів.

Едмундо:Як сам, розповідай.

Габріель, випустив дим:Нічого розповідати. – схопився за шию – Щодня по горло у роботі.

Едмундо, посміхнувся:Пісні горлаєш?

Габріель, затягнувся цигаркою:Та ну тебе.

 

Минуло пів години.

Підійшов Майор Пардон.

Майор Пардон:Не познайомиш мене зі своїм співрозмовником?

Едмундо:Радий вас представити, це мій кузен Габріель Бланко.

Майор Пардон, подає руку: Селестіано Пардон, майор.

Габріель, тисне руку: Радий знайомству.

Майор Пардон:Десь служив?

Габріель:Так точно!

Майор Пардон: Відразу ж видно.

Едмундо:Нам вже час. – подає руку – Бувай!

Габріель, виструнився: Завжди лояльний. – потиснув руку – Бувай.

 

Дорогою до автівки. Біля книгарні.

Едмундо, дивиться на вітрину: Фредеріко Гарсія Лорка. Купити, чи ні?

Майор Пардон:Полюбляєш читати?

Едмундо:З дитинства. Як тільки навчився читати.

Майор Пардон:Тоді пішли купувати.

 

Дорогою до військової бази.

Едмундо читав книгу.

Майор Пардон:Про що пише?

Едмундо:Про кохання і троянди.

Майор Пардон:Трагічне?

Едмундо, читає:Троянда

не шукала світання;

на вітці майже вічна,

шукала щось незвичне.

Майор Пардон, посміхнувся:А знайшла тебе.

 

До вечора Едмундо був зайнятий.

 

Місто Гвадалахара.

Університет.

Ранок.

Професор Капурро: Доброго дня, дівчинко.

Регіна: Доброго ранку, професоре!

Професор Капурро: Доброго ранку. Сьогодні я тебе прослухаю. Готова?

Регіна:Так, я готова.

Професор Капурро:Тоді через годину я на тебе чекатиму.

Регіна:Я чула що буде концерт сьогодні?

Професор Капурро: Так. Приїздить з США хорова капела.

Регіна:Як цікаво. І яка програма?

Професор Капурро, посміхнувся:Різдвяна.

Регіна:Добре, я поспішаю. – відходить.

Професор Капурро:Я на тебе чекаю.

Регіна:Я буду обов’язково.

 

У аудиторії.

Біля фортепіано.

Регіна:Ти вмієш грати?

Абріль: Так. Хочеш почути дещо дивовижне? – торкається клавіш.

Регіна:Які звуки, а далі?

Абріль, посміхнулась:Це тільки початок.

 

Залунала мелодія.

Регіна:Ух ти! А давай удвох?

Абріль:На чотири руки. Приєднуйся.

 

Регіна почала несміливо грати.

Абріль:У тебе виходить краще ніж у мене.

Регіна:Як це приємно. Резонує кожна клітинка.

Абріль, посміхнулась:І майбутня дитинка.

Регіна:До цього ще далеко. – витирла очі – Добре пішли. Займати місця.

 

До аудиторії зайшли хлопці і дівчата.

Фредеріко:А хто тут порушує правила?

Октавіо:Найгарніші дівчата.

Євсевія:Викладач вже йде.

Фредеріко:Будемо ставити голос.

Регіна:Лопес, він у тебе нікчемний.

Фредеріко, пискляво:Регіно Ернандес, я просто вміло ним володію.

 

Зайшов викладач.

Викладач Марсела:Я почекаю пока ви вгамуєтеся. Але час чекати не буде.

Абріль, тихо: Сьогодні вона серйозна.

Регіна, тихо:Як ніколи.

 

Минуло три хвилини.

Викладач Марсела:Що ж почнемо. Хто сьогодні сміливіший? Хлопці або дівчата?

Фредеріко:Дівчата.

Викладач Марсела:От з тебе і почнемо.

 

У аудиторії засміялися.

Викладач Марсела: Прошу тиші. Проходьте, юначе.

Євсевія, тихо:Неввизнаний тенор сучасності.

 

Підійшла черга до Регіни.

Викладач Марсела:Регіна Ернандес. Прошу.

Регіна, почала тихо співати:Аве Марія…

Викладач Марсела, музикує: Трішечки голосніше.

Регіна, голосніше:Повна благодаті.

Марія повна благодаті…

Фредеріко, тихо:Я зараз засну, або помру від нудьги.

Октавіо, тихо:До весілля готується.

Фредеріко, тихо:З чого ти узяв?

Октавіо, тихо:У мене сестра живе із родиною по сусідству з нею.

Фредеріко, тихо:Я теж її бачив із хлопцем.

Викладач Марсела:Гарне виконання вправ. Прошу сідай.

 

Після першого заняття.

На занятті з гармонії музики.

Професор Капурро, посміхнувся: Початок початків!

Регіна:І мого становлення.

Професор Капурро:Я тебе помітив ще у перший день, коли ти переступила поріг цього закладу.

Регіна:І ви були здивовані моєму таланту.

Професор Капурро:Тому що він у тебе є. Ці стіни бачили багато талановитої молоді. Але у тебе є дар. – показав на стелю – Ти наділена згори неймовірним голосом. Де ти хочеш практикуватися?

Регіна: Хотілося б ближче до домівки.

Професор Капурро:Це зрозуміло. Ти готова до занять з гармонії?

Регіна, посміхаючись:Так.

Професор Капурро:Твоя посмішка заряджає позитивною енергією.

Регіна:До початку заняття п’ять хвилин.

Професор Капурро:А ось і інші студенти.

 

Під час заняття.

Євсевія, тихо:Що пишеш?

Регіна, перегорнула сторінку: Конспектую.

Євсевія, тихо:І паралельно малюєш.

Регіна:Тихо. Важлива тема.

 

Після занять.

Біля університету.

Регіна:Підемо на концерт?

Абріль:Моя мама колись вже чула подібну музику.

Євсевія:Так це буде не джаз?

Регіна:Хорова капела. Як сказав професор Капурро.

Абріль:Ти для нього як онука.

Регіна:Я це сама відчуваю.

Євсевія:А ось і концертна зала.

Регіна:Займаємо місця.

 

У залі.

Під час концерту.

Абріль:Ти чула ту пісню?

Регіна:Саме ту яку ти грала.

Абріль:Вона! Ой, а це що за диво?

Євсевія:Вказано що теж різдвяна пісня.

 

Зі сцени залунала мелодія і колядка “Нова радість стала”.

Регіна, тихо:Яка вона дивовижна. – підспівує – Нова радість стала, яка не бувала.

 

Після концерту.

У залі всі аплодували.

Євсевія:Які тільки голоси.

Регіна:І костюми.

Абріль:А пісні…

Євсевія:Виходимо на прогулянку.

 

На прогулянці.

Регіна: Скільки ми гуляємо?

Євсевія:Ще тільки десять хвилин.

Абріль:Ніхто не відмовиться від шоколаду?

Регіна:А це можна.

Євсевія:Я знаю де найсмачніший подають шоколад.

Абріль:А ще чурос.

Регіна, наспівує:Де Христос родився, з Діви воплотився…

Євсевія:Зачепила тебе пісня подруго.

Регіна, посміхнулась:Є таке.

 

У кав’ярні.

Регіна:Саме тут ми любили сидіти з Едмундо. Он за тим столиком.

Абріль:Де хлопець з дівчиною?

Регіна:Саме там.

Євсевія:Я вже бачу де ми сядемо.

 

Вечір дівчата зустріли у кафе.

Регіна, п’є шоколад:Як чудово сидимо.

Євсевія:Ми тебе проведемо.

Регіна:Добре, дівчата.

 

Настав день народження Регіни.

Ранок.

Квартира Регіни.

Регіна:Привіт, новий день! – посміхнулась – І мій Новий рік!

 

Регіна швидко зібралася і вийшла на вулицю.

Біля університету.

Фредеріко:Куди крокуємо?

Регіна:На заняття. А що?

Фредеріко:Готуємо списки практикантів. Хто і куди. Треба внести свої дані.

Регіна: Гаразд, я підійду до старости. Що ще?

Фредеріко, відкрив двері:Прошу панно!

Регіна:Хм! Дякую.

 

У аудиторії.

Абріль, посміхнулась: З днем народження, тебе!

Євсевія:З днем народження, тебе!

Усі:З днем народження, Регіно.

Регіна: Дякую вам, мені дуже приємно.

 

У той день лекції пройшли швидко.

Час пообіді.

Біля університету.

Регіна:Дівчатка, я вас запрошую. Відмову не прийму.

Абріль:А чому тебе не було на останньому занятті учора?

Регіна: Потрібно було до лікаря.

Євсевія:Ми будемо обов’язково.

Біля будинку.

Едмундо, посміхаючись:Вітаю, кохана!

Регіна, обіймає:Ти давно вже чекаєш?

Едмундо: Нещодавно прийшов. – обіймає -Я так чекав на цю зустріч. – Підемо до тебе?

Регіна:Так, пішли.

 

У кімнаті.

Едмундо:У мене багато думок… Не можу підібрати слова.

Регіна:Ми повинні підготуватися до свята.

Едмундо:Спочатку накриваємо стіл.

Регіна:І приготувати хоча б салат.

Едмундо:Зробимо. Швидко і якісно.

Регіна, накриває на стіл:А ти сьогодні надовго?

Едмундо, подає тарілки: Я взяв звільнення. Завтра повертаюся на службу.

Регіна, провела по голові:А тобі пасує коротке волосся.

Едмундо, поцілував:Моя дівчинка.

Регіна, торкається чола:Я зовсім забула. Подружки прийдуть.

Едмундо:Готуємо каву?

Регіна:Так. І спочатку салат.

 

На кухні.

Едмундо: Допомогти?

Регіна:Підготуй авокадо. А я зроблю соус і кукурудзу відкрию.

Едмундо:Довір консерви мені.

Регіна:Добре любий.

 

Салат зробили швидко.

Регіна, подає ложку:Спробуй.

Едмундо:Дуже смачно.

Регіна: Потрібно більше соусу?

Едмундо:Ні. Приготую каву.

 

У кімнаті після приготування.

Едмундо, подає м’яку іграшку:Цим ведмедиком буде гратися наша дитинка. Наш з тобою первісток.

Регіна, бере іграшку: Який він милий. – пригорнула до себе – Ти щасливий, що у нас буде дитина?

Едмундо:Дуже.

Регіна:Стукають у двері.

Едмундо:Йди відчиняй. А я все сам зроблю. – посміхнувся – На тобі гарна сукня!

Регіна: Сьогодні мій день.

 

Регіна відкрила двері.

Дівчата:Прийми вітання від нас ще раз.

Абріль, подає коробку:А ще ці тістечка.

Регіна: Проходьте, сідайте. Я зараз.

 

Регіна вийшла на кухню.

Едмундо:І хто там такий?

Регіна, тихо:Подружки прийшли.

Едмундо:Кава готова.

Регіна, посміхаючись:Ти великий молодець.

Едмундо:Ходімо до дівчат.

 

У кімнаті.

Едмундо: Доброго дня, дівчата.

Абріль: Доброго дня, хлопче.

Едмундо:Мене звати Едмундо.

Абріль:Дуже приємно.

Євсевія:Я тебе пам’ятаю.

Едмундо:Навзаєм. Я вас дівчата теж.

Регіна: Сідайте до столу.

 

За столом.

Едмундо:Сік у всіх є?

Регіна:Так.

Едмундо: У цей чудовий день. Вітаю тебе з днем народження.

Абріль:І я вітаю.

Євсевія: Всього тобі найкращого.

Абріль:І побільше.

Регіна: Дякую вам. Мені приємно.

Едмундо, цілує:А мені як приємно.

Абріль:А там де ти служиш, ти з зброї стріляв?

Едмундо, п’є сік:Я навіть траншеї копав. – посміхнувся – Насправді це жарт.

Регіна:Всі куштуємо салат.

Едмундо:Моя дівчинка приготувала.

 

Після застілля.

Євсевія:Нам вже час.

Абріль:Так, ми підемо. Вже пізно.

 

Дівчата вийшли з квартири.

Едмундо:Веселі у тебе подружки.

Регіна, цілує хлопця:Такі як і твої друзі.

Едмундо:О, ти не бачила з ким я служу.

Регіна:Це я про Ампаро.

 

Той вечір Едмундо і Регіна провели за розмовою.

Регіна: Незабаром моя практика.

Едмундо:Ти будеш поряд зі мною?

Регіна:Ні, поїду додому.

Едмундо, цілує:Я буду сумувати.

Регіна:А я готуватимуся до весілля.

Едмундо, цілує:Буду шукати туфельки, для своєї Попелюшки.

 

У кімнаті.

Регіна, сидить за столом:Що ж напишу на згадку про цей день. – пише у своєму блокноті – Щасливі миті життя.

 

Минуло півгодини.

Едмундо, обіймає:Що ти там пишеш?

Регіна: Таємниця. Це тільки для мене.

Едмундо, цілує:Я тебе хочу розгадати.

Регіна, посміхнулась:Це ти вже зробив. – поклала блокнот у шухляду -Будемо відпочивати.

 

Ранній ранок.

Кімната Регіни.

Едмундо, прокинувшись:Який чудовий сон. – подивився на дівчину – Ні, реальність.

Регіна, скрізь сон:Умм! Хі!

Едмундо, тихо:Спи, дівчинко. Спи, мій янгол. – поклав руку на живіт – Дивно. Почулося?

Едмундо підвівся і прислухався до живота.

 

Минуло десять хвилин.

Едмундо:Ні, не почулося. – посміхнувся – Стукає серденько.

 

Едмундо підвівся з ліжка. Одягнувся і вийшов з кімнати.

Едмундо: Пройдуся до ярмарку.

 

Едмундо вийшов з квартири.

 

На ярмарку.

Едмундо:Свіжий сир є?

Фермер:Є. – посміхнувся – Учора ще було кислим молоком.

Едмундо:Знаю, сам з сільської місцевості.

Фермер:Будеш брати?

Едмундо:Беру.

Фермер:Що ще?

Едмундо:А також яйця.

Фермер: Зрозумів. Зробимо хлопче.

Едмундо швидко повернувся.

 

Квартира Регіни.

Світанок.

Едмундо, цілує:Моя дівчинка.

Регіна, прокинувшись:Мій хлопчик. – посміхаючись – Ти сьогодні зі мною?

Едмундо:Аж до вечора.

Регіна:Я рада.

Едмундо:Я теж.

Регіна:Приготуємо сніданок?

Едмундо:Вже все чекає на принцесу.

Регіна, цілує:Ти мій принц.

 

За столом.

Едмундо:Усе що ти любиш.

Регіна:А що це за пиріг?

Едмундо:Усе для здоров’я. Це сирний пиріг.

Регіна, посміхнулась:Усе як лікар прописав.

Едмундо:Я твій особистий лікар.

Регіна, їсть пиріг:Де ти таку смакоту знайшов?

Едмундо:Усе ближче, ніж ти думаєш.

Регіна, цілує:Ти мій турботливий.

 

Після сніданку.

Едмундо: Тепер прогулянка.

Регіна:Я швидко одягнусь.

Едмундо, цілує:Не поспішай.

Регіна, цілує:Я обережно, але швидко.

 

На прогулянці.

Регіна:І куди ми йдемо?

Едмундо:Гуляти. Знаєш я купив одну книгу.

Регіна:Дитячих казок?

Едмундо:Ні, збірку віршів.

Регіна:Про кохання?

Едмундо:Про життя загалом. А ще побачив книгу для дітей.

Регіна:Вже цікаво. Я пригадую один вечір. Там співали пісні. Я навіть одну вивчила.

Едмундо:Як цікаво. І що за пісня?

Регіна:Про Христа, який народився.

Едмундо, обіймає:І наша дитинка народиться.

Регіна:Ти хочеш почути?

Едмундо:З превеликим задоволенням.

 

Над вуличкою злетіла пісня.

Едмундо:Який дзвінкий у тебе голос. Як у пташки.

Регіна:Коли ми будемо жити разом. То пісні будеш чути щодня.

Едмундо, посміхнувся:Я до цього готовий.

 

Біля кафедрального собору.

Регіна:Який він гарний.

Едмундо:І в якому жалюгідному стані.

Регіна: Краще дивись на мене.

 

Молодята обнялися.

Едмундо:Будемо йти далі?

Регіна:Так. – підвела голову – Ти це чуєш?

Едмундо:Ця музика для нас.

Регіна:Болерос.

 

Підійшов Ампаро.

Ампаро:Оце зустріч! Вітаю, дівчинко!

Регіна:Ти знав? Едмундо, як це розуміти?

Едмундо, посміхнувся:У мого друга відмінна пам’ять.

 

Ампаро почав танцювати Болерос.

Регіна:Яка краса.

Едмундо: Станцюємо?

Регіна:Я не знаю. Темп у музиці прискорюється.

Едмундо:Я тебе підтримаю у разі чого.

 

Едмундо і Регіна почали танцювати.

Регіна:Яка легкість.

Едмундо:Тобі подобається?

Регіна, посміхнулась: Дуже.

 

Танець скінчився швидко.

Підійшов Ампаро.

Регіна: Дякую тобі за оригінальний подарунок.

Ампаро, посміхнувся: Завжди будь ласка.

Едмундо:Друже, побудеш сьогодні з нами?

Ампаро:Якщо тільки до обіду.

 

Друзі пішли гуляти.

Едмундо:Як раз пообідаєш з нами.

Ампаро: До речі як твоя служба?

Едмундо:Чудово, коли ніхто не хворіє. – посміхнувся – Іспанського грипу не зафіксовано.

Ампаро, засміявся:Ні, так жартувати можуть тільки медики.

Регіна:А як жартують музиканти?

Ампаро:А ось як. “Дайте мені рахунок із пральні, і я покладу його на музику”.

Регіна:А це сказав Россіні.

Ампаро:Саме так.

Регіна:Який зі швидкістю блискавки міг скласти музику до будь-якого лібрето.

 

За розмовами дійшли до університету.

Едмундо: Неначе як вчора виходив з тих дверей.

Ампаро:Друже, що за песимізм?

Едмундо:Просто пригадав як тут вчився. Скільки усього було!

Ампаро:А було багато чого.

Регіна:Я можу дізнатися що тут було?

Едмундо:Було дуже багато навчання.

Ампаро:І практикумів.

Едмундо:Професор Оліварес.

Ампаро:З його жартами.

Регіна:І з якими, якщо не таємниця?

Едмундо, обіймає:З професійними.

Ампаро:У нього на будь-яку тему був певний жарт.

Едмундо, цілує у скроню:І це з серйозної дисципліни. Деонтології.

Ампаро:Вчення про моральну поведінку майбутніх медиків.

Регіна:Воно допомогає?

Едмундо:Ще як. От приходить іноді майор Пардон до мене. Злий як собака…

Ампаро:І що ти тоді робиш?

Едмундо:Спокійним голосом пояснюю що усе зроблю.

Ампаро:Добре, друже, мені час на роботу.

Едмундо, обіймає:Був радий тебе бачити.

Ампаро:Я теж. Бувайте друзі.

Едмундо:На весіллі чекаємо.

Ампаро:Буду. Обов’язково буду.

Едмундо, посміхнувся:Моїм шафером.

Ампаро:Це теж буде.

 

Ампаро пішов по справах.

Едмундо:Будемо йти додому?

Регіна:Так, але не поспішай.

Едмундо, обіймає:Моя дівчинка.

Регіна, тихо:А кого тобі більше хочеться?

Едмундо:Я зростав серед братів. Тому більше дівчинку. А тобі?

Регіна:А я зростала з сестрою.

Едмундо:І хочеться хлопчика?

Регіна:Так, щоб схожим був на тебе.

 

Регіна і Едмундо пішли до себе.

У квартирі Регіни.

На кухні.

Едмундо:Чого більше бажає моя королева?

Регіна, обіймає: Здається що вчора я була принцесою. А зараз?

Едмундо, поцілував руку:А зараз моя дівчинка голодна?

Регіна:Трішки.

Едмундо:Сідай за стіл. Буду тебе годувати.

Регіна, посміхнулась:Як маленьку дівчинку?

Едмундо:Дуже маленьку гарненьку дівчинку.

 

Після обіду.

У кімнаті.

Сіли на диван.

Регіна:Коли ти поряд, так спокійно.

Едмундо, обійняв за плече:Мені теж добре, коли тебе бачу. – подає конверт – Сьогодні лежав у скриньці.

Регіна, відкриває конверт:Певно що від батьків. – читає лист – Вже цікаво.

Едмундо, дивиться на лист:За почерком не батьки. А хтось молодший.

Регіна:Подруга виходить заміж.

Едмундо:І ти поїдеш?

Регіна: Аякже.

Едмундо:У твоєму положені?

Регіна: Весілля буде під час моєї практики.

Едмундо:А я теж запрошений?

Регіна:Будуть усі друзі.

Едмундо:І я друг Аріадни. Великий друг.

Регіна, пригорнулась:Ти сьогодні вже поїдеш.

Едмундо:І ти будеш сумувати?

Регіна, погладила живіт: Нам буде не сумно.

Едмундо:Мені наснилася гарненька дівчинка. Як ти у дитинстві. – поцілував у ніс – Отака дівчинка.

Регіна:Сни крадуть душі.

 

Той день пройшов у передчутті розлуки.

Вечір.

Біля будинку.

Едмундо:Оце так! По мою душу їде джип.

Регіна, обіймає:Бережи себе.

Едмундо, поцілував:Що зі мною може статися. Це ти бережи себе.

 

До молоді під’їхав джип. Едмундо сів біля водія.

Регіна, цілує:Я кохаю тебе.

Едмундо:І я тебе. До зустрічі.

Регіна:До швидкої зустрічі.

Едмундо, водію: Поїхали.

 

Джип поїхав від будинку. Регіна слідкувала за авто поки він не зник з уваги.

Регіна, посміхнулась:Моя радість. Будемо йти додому. – погладила живіт – Їсти сирний пиріг.

 

Регіна посміхаючись зайшла до будинку. Все ближче було до закінчення навчання. І її власного весілля.