предісторія

—Ну все Чонгук, ти програв– Хосок мало не плакав від сміху.
— Чорт, і що тепер робити?– він дивився на друзів, які вже 5 хвилин сміються без зупинки.
— Що-що іти в тату салон,– Чімін ще досить не відійшов від думки як влетить другу від батьків за цю витівку.
Так-так саме в тату салон, таке було покарання тому хто програє. Чонгук знав як йому влетить від батьків, але відступити не міг. Він людина слова, якщо пообіцяв– зробить. 
— Та ну вас, побачимось завтра в школі, – він хотів поскоріше закінчити цю розмову, він програв 3 рази підряд і тепер повинен бити собі нове тату.
Йому не хотілось згадувати як його покарали за рукав з тату, його на цілий місяць відправили до дядка в село, він повинен був доглядати за усім господарством(а це ну дуже багато). Але цей факт також і заспокоював, якщо його так покарали за багато тату, то за ще одне йому нічого не зроблять(принаймні він так думає).
                                               ***
Вечір Гук шукав в телефоні номер якогось тату майстра.
Гук так і не вибрав що буде бити, а сеанс уже завтра. Менеджер тату салону сказав що його прийме новенький майстер, адже його старий звільнився. Чонгук не хвилювався на цю тему, головне щоб набив нормально, а далі йому і діла немає. Він ще трохи посидів в телефоні та ліг спати.
                                              ***
Зранку у будинку нікого не було, батьки Чона були зайнятими людьми і застати їх у будній день було нереально, але якось вони всеодно знали все про Гука. Від них не можливо було щось сховати.
Хлопець поснідав зібрався та поїхав у школу, так він був досить багатий та займав поважне місце у школі, але характером він взагалі не був схожий на цих  багатих придурків. Він відносився до всіх однаково.
Гук ніколи не виділявся гарним навчанням, але сьогодні він вирішив слухати вчителів. А все тому що Хосок з Чіміном розказали про вчорашній програш майже всій школі(якщо хтось не знав, то тільки ті кого не було у школі). Цілий день друзі підкалували його, він не ображався. Вони були його єдиними справжніми друзями, інші завжди хотіли бачити лише його гроші.
***
День пройшов швидко, і ось він вже стоїть перед дверима салону, але не заходить. Гук наче чує щось нехороше, навіть думає піти додому. Лише дзвінок Чіміна витягує його з роздумів.
—Ну що герой, ти вже на місті? – чутно як друг мало не задихається від сміху.
—Якщо ти подзвонив познущатися, то в мене немає часу на тебе,– Гука вже починає бісити Чімін. Мало того що в школі цілий день не замовкав, так ще й тут.
— Я просто вирішив спитати,– чути що Чімін не сподобалась така відповідь.
— Так я вже на місті, тобі достатньо?– Гук відповідає біль спокійно.
— Ти обрав що будеш набивати?– Друг хотів запитати це ще у школі, але Чон не слухав його.
— Ні, виберу у салоні. Тому я прощаюсь з тобою, мене вже чекають.
Не дочекавшись відповіді Гук збрасує трубку, та направляється до входу. Серце б’ється як скажене, і цьому немає пояснення.