Поява добра і зла

Була темрява, вічна і безкрайня, що існувала всюди і ніде. Так було з початку віків і мало буди надалі, доки не прийшло світло. Світло відтіснили темряву, взяло її собі за рівну і почало існувати в мирі з нею. Темрява ж не знала, як жити з світлом. Пройшла численна кількість часу, допоки світло і темрява вчились жити разом. Вони були різні і однакові, вільні і відокремлені, цілим і частиною. Прагнучи пізнання, шукали спосіб висловитись. Так з’явилось слово.

Те слово мало силу. Силу створювати, дізнаватись, пояснювати. Світло і темрява спілкуватись так довго, що не помітили, як створили щось, окрім себе. Це були сутності, частини них самих, наділені найсильнішими словами. Слова, що мали міць існувати окремо, з часом теж змогли пізнавати.

Сутності захотіли звернутись до світла і темряви, та не знали як. Довго блукаючи в роздумах, вони вирішили, що потрібне «ім’я» – достатньо могутнє слово, щоб описати їх. Та вони не мали права обрати його, тож залишили це на них. Після довгих роздумів, світло отримало ім’я Акіон, а темрява – Даріон. Це був їхній взаємний дар, що показував їхню рівність і значимість.

Смакуючи свої нові імена, вони осягнули їхню важливість. Та їхні діти не мали імен, тільки слова, що несли силу. Тож, світло і темрява, вирішили нагородити сутностей, давши їм цей дар. Але разом з цим, дали набагато більше – оболонку. Матеріальне тіло, що показувало їх справжніх.

Сутності нарекли Акіона і Даріона першими богами. Бо вони мали силу створювати щось нове, віддавати частину себе, щоб отримати більше. Вони панували над всесвітом, над непроглядною пітьмою та над сліпучим світлом. В них все починалось і закінчувалося.

Тут бере свій початок історія панування богів. Тут народилось добро і зло.