Пощастить наступного разу

На телефон Міна надійшло повідомлення…

«Сука! – Він не дотягнеться. – Хане! Допоможи!»
«А? Ах, так, зараз. – той підвівся зі стільця, і передав телефон у руки Лі

Відкривши чат, він зрозумів, що це написав Чонін.
“Фух, живий …”

(15:44) Ni.iN

«Привіт, не думав, що доживу до такого моменту, проте, якщо ти це читаєш, значить все дуже погано. Не знаю, що писати тут. Що я втомився? Так, втомився. Але хіба це привід для мого вчинку? Думаю що ні.
Це виглядає як знецінення власних проблем? Схоже на те. Я.. я просто хочу сказати спасибі за спілкування зі мною, без тебе все було б набагато гірше.
Я втомився від цієї безглуздої біганини за своїм хвостом. Пам’ятаєш, я розповідав, що кожен може зробити останній крок, головне тільки дочекатися того порога, який треба переступити? Я до свого дійшов.
Чесно, я не знаю, наскільки хуево все у мене в житті, але я втомився. Мені потрібна перерва.
Не вважай мене боягузом, для такого кроку потрібно багато сміливості, може я і не такий боягуз, яким мене вважали, хах.
Гаразд, не важливо. Дякую тобі за все, я тебе обожнюю найбільше на світі. Просто не пощастило.
Прощавай, Мінхо.
Пощастить наступного разу.»

На телефон Чанбіна надійшло повідомлення.
“Йені …?”