Пошуки Бріджит та повернення збройної контори (осінь, 2018)
від Натаніель і все*У розділі присутня країна-терорист як місце події*
Після бою з Сазонцями, дізнавшись, що є шанс того, що Бріджит жива, Ендрю подався на її пошуки. Ще у 2017 році він дізнався, що містер Мейнфорд дійсно існує і зараз, розібравшись з глобальною проблемою, вирішив його знайти.
Н – Ендрю, є справа.
Е – Що там?
Н – Ти вже зайнявся пошуками Бріджит?
Е – Так.
Н – Добре. Знову заворушилася збройна контора…
Е – …а вони пов’язані з Мейнфордом?
Н – Саме так.
Е – Добре. Куди? Знову в Вену?
Н – Ні, на цей раз у росію. А точніше у Волгоград.
Е – І що ж там сталося?
Н – Один тип на ім’я Іван Данилевич продовжив справу Роберта. Його люди пограбували вже кілька районів міста. Завтра поїдеш туди і розберешся, заодно буде можливість дізнатись про Мейнфорда.
Наступного дня Ендрю полетів у Волгоград. Він знав про те, що Мейнфорд пов’язаний з Бріджит, бо той дзвонив до неї за кілька днів до аварії, і за кілька секунд до втрати свідомості восени 2017 року, боровшись з конторою Роберта, Ендрю бачив дівчину, дуже схожу на його сестру.
Тим часом у Волгограді.
Е – Отже, де ти кажеш, вони знаходяться?
Н – На вулиці леніна.
Е – Окей, за кілька хвилин буду там.
Ендрю пройшов кількасот метрів і зустрів хлопців, як він тоді подумав, це були підопічні Данилевича.
Е – Прівьєт, пасані.
О – Гуд морнінг в вашу хату. Шо тобі треба?
Е – Ви говорите англійською?
О – Трохи розуміємо.
Е – Де тут живе Данилевич?
О – Данилевич? Ота хата. А ти, власне, хто?
Е – Я – Ендрю, робітник ОНЗ.
О – Кого?
Е – Не важливо. А ви?
О – Я? Олежа Левський, колєга вашого Данилевича.
Е – Проведіть мене, будь ласка, до нього.
О – Добре, але оплата само собою вперед.
Е – Скільки?
О – Ну якшо так, то так і тоді… Ну тисячі три.
Е – Долларів?
О – А шо і так можна? Ну да.
Ендрю розплатився і Олег провів його до будинку на леніна 45.
О – Отут-во.
Е – Дякую.
Ендрю постукав у двері. Відчинив чоловік років 50-ти.
Д – Чого вам?
Е – Ви не Іван Данилевич?
Д – Він самий. А шо?
Е – Хочу у вас придбати зброю.
Д – Тихо ти!… Заходь.
Іван запхав Ендрю до хати.
Д – Яку?
Е – Що яку?
Д – Зброю яку?
Е – Ви знаєте? Вже ніяку.
Ендрю натягнув Івану на руку наручника і причепив його до труби, що вела з гори до низу.
Д – Не зрозумів.
Е – Ви затримані за підозрою у незаконному продажі зброї.
Д – Олеже! Не хочеш випробувати нову базуку?
О – С удовольствієм!
Олег вистрелив у Ендрю, та той випромінив енергію і злочинці постраждали.
Е – Я – Надзвичайний. Ой, забув сказати, вибачте.
Ендрю затримав і Олега Левського, і Івана Данилевича.
На допиті з Данилевичем.
М – Отже… На кого ви працюєте?
Д – На Мейнфорда.
М – Є ім’я у цього вашого Мейнфорда?
Д – Не можу його сказати.
М – Ви працювали з дівчиною років 20-ти?
Д – Ні.
На допиті з Левським.
М – Як звати містера Мейнфорда?
О – Без поняття.
М – Ви працювали з дівчиною років 20-ти?
О – Ні, але працювали наші колєги з Грузії. Ім’я таке цікаве. Не грузинське так точно.
М – Бріджит?
О – Не помню, хоть убийте.
Слідчий вийшов з кімнати.
Е – Ну? Данилевич згадував Бріджит?
М – Ні.
Е – Ясно…
М – Але Левський казав, що його колеги з Грузії працювали з дівчиною не грузинського походження років 20-ти. Який не який, але шанс.
Е – Я лечу туди.
0 Коментарів