початок

2022 рік  назавжди лишиться в пам*яті у кожного  українця. Кожного,  хто проживає зараз  і кожного,  кому  тільки доведеться   з*явитися на світ під жовтоблакитним стягом.

24.02. 2022 

Донецький напрямок.

-Чому, Дім, навіщо ти це зробив, навіщо прикрив собою, уламки ж летіли до мене, військовий  відвів погляд на власні руки і сказав тихішим голосом, – були призначені для мене.

      Діма м’яко та болісно посміхнувся.

 -Питаєш ще, тіло рухалося само.. кхп самостійно

 Скрутившись над окривавленим  напарником, Рома благав щоб солдат  протримався ще трохи,  трохи, аби тільки лікар встиг. Хлопець перев‘язав, звичайно як міг, та  вколов все що потрібно, порожня ампула з-під морфію лежала поруч. Це має зменшити біль на якийсь час, тепер йому залишилося лише чекати. Лікар допоможе, він повинен допомогти. У палаті, для надання швидкої медичної допомоги  було досить похмуро. Сіра стеля та холодна плитка. Біля стінки стояли  дві  шафи  забитих медикаментами, банками та різним не(можливо і ) потребом, розкладачка, на яку поклали Діму, кілька стільців та рибацький столик, де  стояла  невелика запилена гасова лампа. Тоді вона служила чи не єдиним джерелом світла і періодично- миготливо,  підсвічувала силуети хлопців, чиї  тіні падали на  бетонну стіну, по всій довжині, покриту невеликими тріщинами.

 Ще мить і двері з розмаху відчинилися.

Рома різко вихопив лампочку, провів у сторону входу, 

У кімнату влетів молодий хлопчина, років 19-ти середнього зросту та щуплуватої статури. Його рудувате волося, незважаючи на те що було досить коротко підстриженим, на голові лягало маленькими хвильками. Таке юне,  ще дещо дитяче, рум*яне  обляччя, але погляд. Погляд,  пронизаний страхом

-Вони наступають, нова хвиля пішла, нервово змахнувши руками він продовжив, чорти-орки масово навалили звідусіль. Командир сказав У нас є не більше години, потім швидко йти, ми тільки втратимо, якщо будемо тримати позиції.  Зараз, тут  їх не зупинити…

от йолоп, знов забув.  Рудий, клацнув себе по чолу, завжди забуваю представитись

-Ай, вже неважливо, просто  Толя.

-тоді, відповів хлопець що сидів біля Діми , тоді і я просто –  Рома і зі мною мій побратим Дмитро

На секунду, коли погляд рудого юнака ковзнув  Діми, він жахнувся, вражений з яким змиротворенням лежав солдат,  весь в крові, а  в  очах не  було ні ляку, ні переживання. Солдат змирився з усім. З усім, що вже сталося і що тільки може його чекати.

 Миттю, схвильований Толя струснувся, зібрався і підійшов до шафи, починаючи щось шукати. Так, тут пляшка бензину, ганчірки, банки, покришений пінопласт  і… от завалявся якийсь бандероль, ні це все не те. *

-Та йди ж сюди, там щось заважає не можу дістати ц-цю кляту коробку

-Толь,  глузливо кинув Рома, якщо ти хочеш забрати з позиції цукерки та хрумтівки, саме тут наврядчи щось знайдеш, краще скажи що там з приводу лікаря, нам чекати чи бігти далі, ледь сюди його довіз і  переживаю, що дорогу до великого госпіталя Діма не … 

-Бинт, нитки, голка є… пробурчав Толя. Він примружив очі та притримуючи палець біля краю губи,  продовжив- Ром, не вистачає тільки якогось дезінфікуючого засобу.

-А ти?

-ах та, закінчив медичний коледж  минулого року і вже планував вступати далі…, але зараз не про це, дайка я погляну напарника 

-З-звичайно… Рома також дістав із  ручної аптечки пляшку з перекисом ,-підійде?

-Хіба що руки протерти.

мед брат підійшов до лежачого та враз змінився в обличчі. Хутко розклав всі потрібні інструменти: їх було не багато але хлопець відповідаьно відносився до кожного, тримав їх у чистоті, наскільки це було можливо в тих майже польових умовах і приступив до роботи. 

Рома тоді встав, підійшов до лікаря і 

-я не сильний у медицині і біологію якщо чесно у школі прогулював але якщо я  можу щось  зробити

-тримайте ліхтарик, все інше , на мені 

Тіло Дмитра було п в різних місцях. Десь глибше, десь тільки шкіра та деякі м‘язи. Наразі важко було сказати чи постраждали життєво важливі органи, це може показати лише рентген, до якого іще потрібно доїхати. В дану секунду, робота Толі була така: стабілізувати та зробити так аби військовий зміг перенести поїздку далі. Толя мастерно, хутко позашивав найглибші рани, наклав дгутм де потрібно і в кінці, аби перестрахуватись від зараження, лишилось вколоти антибіотик  

Такс…останній штрих і можна в путь     

Але тут пролунав пронизливий свист і далі  всеохоплюючий грохіт, земля затремтіла, Стеля почала обрушуватися і по стіні пішла поздовжня щілина.

–

 Розпечені гради накривали підрозділ з усіх боків, танки міномети бмп, але що саме гупнуло  зараз було не дуже важливо. Врешті  якщо темрява настає, вона не питає – через що