Початок

Це був теплий квітневий ранок,на вулиці співали пташки і літали жуки. Альбус сидів на ґанку в нього було купа думок і за жодну він не міг схопитись. Альбус, семикурсник і після великодніх канікул він поїде до Хоґвартса де його чекатимуть екзамени. Він думав про те що з ним буде після школи,він не знав чого хоче. Альбус також згадав той випадок Аріаною,він думав що все могло скластися по іншому. Коли Аріані було шість років вона чаклувала на задньому дворі, це побачили маглівскі діти . Які підійшли до дівчинки і почали вимагати розкрити фокус ,дівчинка не могла цього зробити. Один з маглів спробував вдарити Аріану, але її батько зреагував дуже швидко. Через те що магли бачили як чоловік використав магію то їм довелося змінити пам’ять. Альбус був дуже радий що все склалося саме так ,але від відчуття радості він швидко повернувся до тривожності в зв’язку з екзаменами. Альбус сидів так ще хвилин десять, коли побачив Аберфорта який йшов в підприжку до будинку.

—Альбус!ти навіть не за книжками,ти мене дивуєш.-хлопець виглядав задоволеним собою . Альбус подумав що тут щось не ладне .

—і тобі привіт,не моя справа але де ти був?— Альбус був працювитий ,любив вчитись. Але не дивлячись на це йому завжди були цікаві незначні речі,як наприклад чим брат займався на протязі дня.

—я був у Батільди. До неї доречі онук приїхав.- Альбус здивувався адже батільда була самотня жінка,або він так думав. Аберфорт побачив здивоване лице брата і продовжив:

— так от, він наче альбінос. Виглядає не дуже доброзичливий. Я прийшов до Батільди спитати про останнє повстання тролів ,вони мене впустила провела на кухню а там цей,сніжок.- Аберфорта цей жарт здався дуже інтелектуальним. Альбус декілька секунд спостерігав за братом яки надривав живіт від сміху.

—продовжуй-попросив Альбус. Аберфорт заспокоївся і знову почав говорити.

—от він на з під лоба подивився ,встав і вийшов з кухні .Батільда всадила мене за стіл і сказала “він не дуже контактний”вона розказала що він приїхав то з Норвегії,то з Фінляндії. Вона так розповідала про нього наче він друге пришестя хреста. А точно я згадав у нього ще очі дивні були, один блакитний інших то карий ,то чорний,не знаю . Все , не знаю як ти ,а я хочу їсти.-Аберфорт пішов у будинок їсти. Альбус сидів здивований ,але вирішив що його це не стосується і пішов в дім їсти. До вечору він навіть не згадував про цю новину, але в вечері батьки покликали всіх дітей до столу я Дамбилдор оголосив що сьогодні  у них будуть вечеряти Батільда та її онук . У Альбуса було дуже дивне відчуття . Коли вони з мамою закінчили  прибирати, та накривати стіл. Альбус сів у вітальні на диван і почав читати,він намагався сконцентруватися ,але дивна тривожність його не покидала. Так пройшли подальші півгодини ,коли у двері постукали . Батько сімейства впустив гостів,і Альбус зрозумів жарт Аберфорта . Юнак і справді виглядав як сніжок ,або сніг. Адже Альбус для себе впевнився ,не дивлячись на біле волосся,брови,вії . Юнак виглядав дуже погрозливо він був в чорному і через білу шкіру та волосся такий одяг виглядав ефектно. Альбус був дуже освічений  тому подумав про те що хлопець не є альбіносом, або є не повноцінним альбіносом адже у альбіносів очі червоні. Гості привіталися і сіли за стіл. Що зробили і всі Дамблдори. Альбус почував себе дивно та не впевнено . Він подумав що тембр голосу хлопця звучав так наче лунав з далека,з подойбічча. Альбус подивився навколо і зробив для себе висновок що ніхто окрім нього не зробив таких висновків.

—ну щодо я думаю що всім цікаво дізнатись ім’я його юнака.-Персиваль говорив дуже урочисто. Неначе було якесь величезне свято. Батільда подивилась на свого онука. Який весь цей час дивився кудись в одну точку . Батільда легко його підштовхнула ліктем.

—мене звати Ґелерт Ґріндельвальд.- у Альбуса пробігли мурашки . Коли він  вперше почув голос Ґелерта йому він таким холодним ,не зацікавленим не здавався. Після цього всі почали трапезу Альбус просто сидів і майже нічого не їв. Він відчував себе дуже дивно ,настільки дивно що його навіть трохи нудило. Аберфорт інтенсивно розказував про якісь свої плани які він планував реалізувати в школі. Але Альбус його чув ,але не піддавав його слова аналізу. Він чув як його сім’я задавала питання Ґелерту.

—де ти навчаєшся?-Персиваль цікавився всім підряд . Ґелерт чудово розумів що йому ніяк не викрутитися і він просто змирився.

— я вже закінчив школу. Вчився я в Дурмстрангу.-Ґелерт сидів з рівною спиною. Він створював відчуття спілкування з дорослою максимально врівноваженою людиною. Аріана в той час як Персиваль питав у юнаком про його батьків,вона хиталась стільці, через декілька секунд після того як Альбус звернув на це увагу,у стільця відламалась ніжка і вона впала на підлогу міс Дамблдори підійшла до неї і відремонтувала стілець за допомогою чарів.

— чим плануєш займатись в житті?- Персиваль продовжував питати Ґелерта про все під ряд.

— не знаю , можливо буду мракоборцем.-Альбус подумав що саме ці слова Ґелерт сказав за максимально відразою. Ще півгодини всі їли. Альбус набридло сидіти просто так і він подякував батькам та пішов до своєї кімнати він думав що буде готуватись до екзаменів але він не хотів, і змусити себе не міг. Тому хлопець просто ліг на ліжко і лежав дивлячись в стелю ,він так лежав без жодних думок. Так він і заснув. Наступного ранку він прокинувся і подивившись на годинник зрозумів що вже десята ранку а він пообіцяв допомогти прибрати в місцевому парку. Простогнав Альбус піднявся з ліжка і почав збиратись зібравшись він спустився у вітальні ,а потім пішов на кухню . Батьки пішли на роботу , а Аберфорт та Аріана пішли гуляти. Кухня була до блиску вичищена ,це для сім’ї дамблдорів було не дивно майже всі в сім’ї обожнювали чистоту. Альбус повернувся до годинника і звернув увагу на картину яка висіла під цим годинником на ній був зображений його дідусь. Чоловік поважного віку був зображений з феніксом. Дід підмигував та посміхався ,а фенікс літав за межі картини і назад. Альбус завжди мріяв стати відомим,успішним щоб ним пишались. Не дивлячись на те що батьки завжди його хвалили,йому здавалось що він не достатньо багато працює для похвали. Він з’їв шматок яєчні з холодильника який для нього залишили батьки і пішов до парку . Альбус подумав що буде швидше якщо він зкоротить дорогу через кладовище. Він пішов до церкви зайшовши до двору церкви перед очима хлопця відкрилась дуже гарна будівля. Це була дерев’яна не великих розмірів церква прикрашена різним різьбленням. Альбус вийшов з двору через задні двері та опинився на кладовищі. Він був тут взимку і тоді кладовище виглядало містичним та страшним , а зараз весною коли цвітуть дерева співають пташки ,це місце здавалося затишним. Взимку Альбус був тут щоб перевірити одну свою теорію ,він прочитав легенду про “дари смерті” і йому здалося логічним пошукати на кладовищі якісь натяки на цю легенду. Адже він ще в дитинстві чув від старших що легенда пішла саме з Годрікової впадини. Тоді взимку він нічого не знайшов вірогідно тому що через холод не дуже шукав. І зараз Альбус вирішив що не погано буде витрати кілька хвилин щоб дослідити ті ділянки кладовища які він не дослідив минулого разу. І хлопець пішов по кладовищу,він йшов по викладених бруківкою доріжках . Через хвилину він вийшов на доріжку на якій до цього ніколи не був. Альбус помітив що ця частина кладовища менш доглянута ніж інша його частина. Він пішов по цій доріжці уважно дивлячись на всі боки,коли помітив Ґелерта який уважно роздивлявся якийсь надгробок. Альбус не став стримувати свою цікавість і пішов прямо до юнака.

—що робиш?-Альбусу справді було дуже цікаво. Ґелерт судячи з усього злякався від того що хтось заговорив за його спиною, про це говорило те як різко він розвернувся ,але виду той не подав. Альбус не став чекати відповіді і підійшов до надгробка..

—це ж символ дарів смерті!-Альбусу ледь не закричав від радості він до останнього не вірив що ця легенда має щось спільне з реальністю.

— ти знаєш про дари смерті?-Ґелерт явно зацікавився словами Альбуса.

—так! Я читав цю легенду і навіть ходив на кладовище ,але тоді нічого не знайшов.

—як ти думаєш чи можна використати дари смерті як засіб досягнення світового правління?

—що ти маєш на увазі?

—те що за допомогою дарів смерті можна захопити владу над маглівським світом. Або хоча показати що є чаклуни і що їх варто боятися.-Альбус задумався якась його частина кричала що “ні не можна ,магли заслуговують такогош ставлення як до чаклунів”. А інше говорила прямо протилежне “магли ледь не побили твою сестру,через маглів чаклуни повинні ховатись”. В Альбуса знову виникло те дивне відчуття. Він вирішив що магли слабші та не заслуговують гарного відношення.

—думаю ти правий.- Ґалерт похвально плескав Альбуса по плечу.

—давай так ми зараз розходимось і знаходимо як можна більше інформації по дарам смерті,я відправлю тобі сову потім.

—добре-вони Ґелерт пішов в сторону церкви,а Альбус в сторону парку.