Початок
від Евеліна ПогорілецьГлава 1
Було вже доволі пізно Микола забіг у гуртожиток.
— Цсссс, знову це все поглинає мене. Чорт!
Він набрав Тараса, але той не відповів. Той запер двері. Він ліг на ліжко і роздягнувся, і розслабився. Він почав перетворюватися в істоту, невідому нікому. Його шкіра побіліла, він витягнувся, став заввишки 2 метри, виросли невеличкі ріжки, такі як корали, але пухнасті. Він глянув на свої руки на яких відросли довгі нігті. І перевернувся на живіт. Він лежав і дригав хвостом, що щойно виріс, але вже доволі великий, десь метр. Ноги збільшились на декілька розмірів. Він заплющив очі.
— Чорт!
Тарас почав відчиняти двері, говорячи з кимось. Микола крикнув.
— Тільки не заводь нікого! Мені погано!
Тарас попрощався і зайшов сам і закрив. Він поклав поруч з ним лаванду Микола, побачивши лаванду, накинувся і почав їсти. Глянувши у кімнату, рудий зітхнув, це було вже не вперше.
— Як ти почуваєшся? Просив без мене не перетворюватися.
— Погано, вибач, я тебе набрав, ти не взяв трубку. Просто інколи складно утримувати людський вигляд.
Тарас сів поруч на стілець і погладив його по спині.
— Води тобі?
— Мгм.
Він подав води, той випив і сів. Він накрився.
— Подай більший одяг.
Тарас дістав і подав толстовку і штани, які Микола спеціально купив і вже переробив під перетворення. Він вдягнувся.
— Стало значно краще, може це лаванда подіяла.
Тарас задумався.
— Може це якось повʼязано з тією планетою, з Плутоном.
— Можливо.
Він сів і обійняв його хвостом. Тарас взяв його за руки і роздивлявся, все ще було незвично. Він виліз йому на руки всівся і обійняв його ногами і руками, прижався до грудей. Микола погладив його по голові.
— Є щось поїсти?
Тарас зліз, відкрив холодильник.
— Хммм, у нас є мівіна. Квас який ми вчора купили, мʼясо, яке моя мама передала і пиріг. Треба мʼясо і пиріг доїсти.
Микола кивнув. Тарас дістав все з холодильника і поставив на стіл. Поклав у мікрохвильовку. І назад виліз Миколі на руки.
— На тобі зручно.
— Хто б сумнівався.
Микола пригорнув до себе і дивився на мікрохвильовку. Рудий прощупував його груди.
— І що ти в них знайшов? Цікаво?
— Агась, прикольні такі пружні, цікаво, а засоси лишаються, коли ти трансформуєшся.
— Постав і дізнаєшся.
Тарас заліз під толстовку і почав ставити на грудях засос.
— Мгх, гаряче.
Микола закусив губу. Мікрохвильовка пікнула, що готово. Тарас далі ставив засоси на Миколі.
— Ти вампір?
— Мгх.
Він накінець відпустив і посміхнувся. Виліз з під кофти і ухопився за Миколу. Той встав з ним на руках дістав їжу з мікрохвильової і поставив на стіл. Він сів і почав їсти, Тарас теж розвернувся і почав їсти. Точніше він відкривав рот, коли його годував Микола.
— Смачного.
— І тобі.
Тарас почував себе так затишно нібито в халабуді, яку ми самі робили в дитинстві. Це його дім. Він відчував себе захищеним. А Микола навпаки, задивився у стінку, бо знову почалося видіння, знову це марення. Тарас помітив, що той кудись дивиться взяв його за обличчя і зазирнув йому у вічі.
— Любчику, все гаразд?
Микола дивився повз нього і їв.
— Ні, дивись на мене.
Він зазирнув у вічі Миколи. Микола посміхнувся і зміг переключитися. Він дивився в очі Тарасу.
— Як добре, що ти в мене є, сам би було б дуже погано, вони знову хотять мене забрати на Плутон.
Тарас взяв його за обличчя.
— Не віддам.
Він поцілував його в носик. Він почав йому масувати голову і думати як повернути Миколу до реальності.
— Може в карти чи в шашки?
— Шашки.
Тарас дістав Шашки і розставив. Микола відволікся від своїх видінь і виграв у Тараса.
— Оу, молодець.
Вони доїли, Миколу хилило в сон. Тарас поцілував його і вклав, спи коханий. Він заснув одразу, а Тарас, ще довго лежав на животі у Миколи і роздивлявся його.
0 Коментарів