Початок

Так сталося, що в історії братів Паінсів, люди зовсім забувають згадувати дівчину. Дівчину, що надихнула Стенлі, допомагала Стенфорду.

Все це почалося коли Стенлі вигнали з дому. Він йшов, не знаючи що робити далі. Перебирав ногами, йдучи асфальтом. Молодшому Паінсу кричали в слід «Не вертайся сюди, ганьба!» і таке інше. Був п’ятничний вечір. Поруч йшли сім’ї, пари, друзі, але він почував себе максимально самотнім. Під симпатичними вивісками люди пили і веселилися, але Стену було не до цього. Несподівано, йому на слід потрапила рудоволоса дівчина, десь сімнадцять років. Одна її рука була в кишені щось нервово шукаючи, друга тримала цигарку. Вона йшла недалеко, але здавалося ніби дихала прямо в потилицю Стенлі. Трохи прискоривши крок, дівчинка наздогнала його.

– Гей, запальнички не знайдеться? – спитала вона.

– А, що? Ні, відвали. – Відповідь вийшла різкою, але що ще говорити в подібній ситуації.

– То ти із різких. – усміхнулася незнайомка. – Я Жаклін.

Пригнічений хлопець намагався не помічати її. То косив погляд, то нервово стискав пальці, але навіть рота не відкрив.

– То ти збираєшся відповідати? – видно, Жаклін нервує, але намагається не придушити виду. Не дочекавшись відповіді вона практично перейшла в біг, але вийшла в пепеді його і загородила дорогу. Стен, вищий за неї на кілька десятків сантиметрів, подивився вниз. Їх поділяло зовсім невелика відстань. Стало навіть якось ніяково.. Він спробував обійти пригороду, але вона, стерво, не давала пройти.

– Я не люблю коли мене ігнорують, друже. – єхидно водить очима Жаклі.

– Гаразд, Стен. – промовив він та простягнув руку. Вона знизала його теплу руку.

– Мене ти чув. – куточки її губ грайливо коситься вгору. Відійшовши з дороги, Жаклін продовжила розмову.

– Чого такий сумний? – поцікавилася.

– Із предками посварився. – Стен зітхнув

Декілька секунд тиші..

– Слухай, Стен, ти неї хочеш зі мною в магазин заглянути? – запитальний погляд дівчини.

– Запальнички так і не знайшлося? – забувши про свій поганий настрій Паінс почав приколюватися

Вбивчий погляд Жаклін і вони стоять недалеко від маленької скриньки. Дівчина змінилася в особі, стала якоюсь серйозною.

– І так, хлопче. – Походу вона рішуче налаштована. – Зараз ця тітка відходить покурити, я туди забираюсь і краду запальничку. Твоє завдання сторожити, якщо йде – подай якийсь знак. – Здивований Стенлі зміг тільки кивнути на знак згоди.

– Відмінно – підморгнула дівчинка. Продавщиця вийшла з фургончика та зайшла за ріг магазину неподалік. Жаклін залізла через запасні двері і сховалася за вітрину. Повзаючи, вона почала набирати купу всього. Чіпси, цигарки, солодощі, кока-кола та заповітна запальничка. Весь час спостерігаючи за рудоволосою хлопець не помітив як власниця фургона почала підходити. Вже перед дверима зупинилася. Увімкнула телефон і трохи прочинила двері. Щось написала та вимкнула, відчинила двері. Там, на щастя, нікого не було. Де ж Жаклін? Дівчина, що вискочила з нізвідки, тріснула хлопця по голові.

– Ау, за що?! – обурено перевів він погляд.

– Справді. Мене могли спіймати, чорт тебе подери! – злісно, ​​практично кричала вона.

– Ладно забули. Побігли, доки не впіймали. – закинувши речі в рюкзак за плечима, вони висунулися в невідомому напрямку. Незручна тиша, Стен заговорив..

– Жаклін, нафіга ти стільки всього купи … вкрала? – походу незабаром отримає ще один удар по голові. Тебе ж з дому вигнали, я вирішила їжі більше набрати.. – глянула на нього Жаклі.

– Як ти..? – зніяковів Стенлі.

– Дізналася? Ну, дивись, твоя мама зателефонувала моєї, а вона розповіла мені.

– А, вибач, наші батьки знайомі? – Все більше і більше питань до цієї загадкової жінки.

– Так, наші батьки знайомі. Але ми з тобою особисто не бачилися, я чула багато поганого про тебе. – вона по-дитячому показала язик.

– Ну що ж.. – цього разу йому стало просто незручно.