початок

Це було жахливо. Титан зламав ворота. Ми навіть не встигли зреагувати, розповідала дівчинка якої було всього 10 років.

Flashback

Був 845 рік. Я з Арміном, Мікасою, і Ереном сиділи на сходах біля річки і говорили про своє, як раптом почули гуркіт і нас підкинуло вгору. Перша думка спала на думку “якого біса це було?.. Що сталося?” Ми одразу побігли до місця, звідки був чутний вибух і коли прибігли, то побачили що люди застигли і дивилися на стіну, Армін прибіг останнім.
і єдине що він сказав
-Що сталося? – А потім з жахом подивився на стіну з-під якої бачилася голова Титана.
Він виглядав, дивно??? На ньому практично не було шкіри і він був трохи вищий за стіну, а завжди говорили що титани до 15 метрів. Люди які стояли найближче пішли в перед і це була помилка. Наступної миті титан проломив ворота стіни Шиганшини, яка стояла 100 років. Людей просто розчавило камінням, а решта побігла. Ерен та Мікаса побігли до свого будинку, А я з Арміном так і залишилася стояти на місці. За мить ми побачили титанів які заходили в місто я швидко прийшла до тями і сказала Арміну зляканим голосом
-Армін! Треба тікати! Біжи до внутрішньої стіни Марії! Я побіжу додому забрати маму! -Армін побіг і крикнув мені
-Добре удачі! Тільки не помри!
-Тобі теж удачі! -І я в ту ж мить побігла в бік будинку, по дорозі молячись щоб з мамою все було добре. І ось через хвилину я підбігаю до будинку і бачу таку картину. Титан бере мою маму в руки, а мама намагається вибратися я відчайдушно кричу
-МАМААААААА!
Але було пізно. Її з’їв тітан. Я стояла пару секунд і намагалася
зрозуміти, що це було. Тітан. Її. З’їв. Титан пішов до інших будинків, не помітивши мене. А я у свою чергу побігла там, де була мама. Бачу лише плями крові від своєї матері. І ще дещо Кільце. Я забрала обручку і побігла до внутрішньої стіни Марія. Коли я бігла, то бачила багато людей і трупів, а також титанів, які пожирали людей.

**
Прибігши я побачила корабель мабуть для евакуації людей з міста. Побачила Мікасу та Ерена, у Ерена очі були червоні та налякані. Я дивом пробралася до корабля і зайшла разом з Ереном і Мікас ми побачили Арміна і його дідусь і сіли поруч з ними. Корабель був повністю забитий і щоб залізти на корабель люди викидали речі. Корабель був переповнений. Людей більше не можна було брати. І військова поліція зупиняла людей. Люди стрибали на корабель, але звалювалися це було так страшно, я думала, що помру. І тут ми почули крики та ще більше звук. Ми з Арміном повернули голови на стіну, а там.. Ще один титан він був меншим але на ньому була броня?? І ВІН ЧОРТ ВІЗЬМИ ПРОБИВ СТІНУ МАРІЯце був кінець.. я вже думала що нас з’їдять але.. корабель рушив та ми поїхали до стіни Рози. Люди ще намагалися залісти на корабель но вони звалилися вниз було ще багато людей та їх тримала військова позиція та кричала
-МІСЦЬ НЕМАЄ! КОРАБЛЬ ПЕРЕПОВНЕНИЙ-а я люди благали що б їх ще взялиале було пізно. Ми поїхали, а ці люди так і залишаться вмирати.

**

Ми їхали вже пів години напевно. Ніхто не знав і тут Ерен встав підійшов до поруччя (?) корабля і сказав крізь сльози
-я їх уб’ю. Я поступлю в розвідкорпус і повбиваю ВСІХ ДО ЄДИНОГО, ВСІХ ПЕРЕБ’Ю. -це було так рішуче для 9 літнього хлопчика. Що мені, Мікасе, Арміну це дало надію. Далі ми їхали..Хтось плакав, хтось просто дивився в порожнечу, а я заснула на плечі Арміна.