Початок історії

Аеропорт в Берліні. З приватного літака виходить чоловік. Від нього важко відвести погляд. Високий, широкі плечі та засмагла шкіра, насуплені брови та темно карі очі, байдужий погляд, що пронизує душу, яскраво виражені вилиці, які додають суворості, невеличка борода, що додає віку, сильні руки на яких добре видно вени. Одягнений в білу сорочку в якої верхні два ґудзика були розстібнуті, чорні брючні штани та піджак перекинутий через руку.

– Лука !! Як я давно тебе не бачив! – З простягнутими руками до Луки підійшов хлопець якому було десь 26 років. Він був середнього зросту з приємними рисами обличчя, обережно виділені вилиці, голубі очі та русяве волосся, ніжний погляд та радісна посмішка. Чорний гольф, джинси та кремове пальто підкреслювало зовнішність хлопця.

– Я не думав, що тут буде так холодно. – Сухо відповів Чангрета.

– Це Берлін, нема чому дивуватись. Пішли нам треба їхати. – Відповів чоловік якому було близько 32. Високий, широкоплечий, з пустим поглядом, хоч його яскраво голубі очі заворожували, русе волосся було гарно вкладено як і невелика борода, вилиці доповнювали образ і через це зразу було видно, що це не звичайний чоловік. Темно сірий костюм трійка, біла сорочка, чорне пальто та сіра краватка, показували настрій чоловіка.

– Берн, будь добрішим. Ми так давно не бачилися. Скільки часу пройшло ? – З усмішкою запитав хлопець.

– Чотири роки, ми не бачилися Франциск, а з Берном я зустрічався в серпні. – Відповів Лука.

– Тобто на мене ти не міг виділити час, а на нього знайшов ? – Ображено запитав Франциск.

– Ми зустрічалися по справі. – Сухо сказав Лука.

– Ну звісно! Берн займається справами Німеччини, ти Італії, а я лише спадкоємець Франції куди мені до вас ? – Незадоволено сказав Франц.

– Не починай ! – Крикнув Берн.

Лука усміхнувся, бо його забавляли відносини між ними. Їх групу називали «Вершниками». Там їх було четверо: Лука самодостатній, гордий, прямолінійний та запальний; Берн справедливий, відвертий, розумний та мстивий; Франциск добрий, чесний, вірний та хитрий; Бенедикт розважливий, мудрий, байдужий та суворий.

– Ну чого ви знову почали ? Франциск ти зараз з нами тому заспокойся. Якщо ця справа пройде добре, то з неї почнеться твоя ера. – З захопленням сказав Лука.

Чоловіки сіли в чорний Мерседес. Шкіряний салон, дороге віскі в барі та дощ, що почався за вікном додавав таємничу атмосферу.

– Нам треба, щоб Моріс мовчав, якщо він розповість про цю справу Америці, нас накриють. – Трохи занепокоєно сказав Лука.

– Думаєш важко буде змусити його мовчати ? – Спитав Франциск.

– Напевно так. Родичів у нього нема, дружина померла підчас пологів і дитина також. Нам не має на що давити. – Задумуючись відповів Чангрета.

– Тож або гроші ? – Напружено сказав Франц.

– Або смерть. Правильно думаєш. – Відповів Лука.

– Моріс буде мовчати. – Впевнено сказав Берн, що вів машину.

– Звідки ти знаєш ? – Сказав Франц.

– Чому ти такий впевнений в цьому ? – З цікавістю запитав Лука.

– У нього є донька. – Задоволено сказав Берн.

– Звідки така інформація та яка різниця якщо його улюблена дружина померла давно і їх дитина також. А за дитину від якоїсь повії він навряд чи хвилюється. – Впевнено сказав Лука.

– Його донька жива і він переховував її всі ці роки. Тож мене беруть сумніви, що він захоче, щоб вона стала повією. – Спокійно відповів Берн.

– Може це не вона, а просто його забавка ? – Запитав Франциск

– Якщо він так її ховав всі ці 18 років, то напевно все ж вона. – Затвердив Лука. – Це 100 відсотків вона. – Затвердив німець.

– Звідки така впевненість? Та й ми ще нічого не зробили. – Затвердив Лука.

– Ви нічого не зробили, а я вже все вирішив. – Самозадоволено сказав Берн.

– Ми слухаємо. – Затвердили обоє.

– Я бачив її і бачив його реакцію на те, що її мали зґвалтувати.

– Як це було ? – Незадоволено запитав Франц.

– Її спіймали мої хлопці, привезли на склад, повідомили її батька, що зараз її будуть ґвалтувати, поки розповідали про це йому він вирахував де вони знаходилися, це нам і було потрібно. – Берн не встиг розповісти до кінця, бо його перебив Франциск.

– Вона ж невинна дівчина!! Як ти міг ? – Кричав той.

– І це майбутній бос Франції. – Зі злістю сказав німець.

– Та я …. – Хотів щось сказати Франц, та Лука його перервав.

– Помовчи, і послухай, що буде далі. – Спокійно сказав той.

– Тоді я продовжу. Я весь цей час сидів з Фрідою в іншій кімнаті і розмовляв про батька. Сказав їй, що на неї хотіли вчинити замах і батько попросив, щоб я йому допоміг. Вона повірила і за час нашої розмови випила чай з снодійним. Коли Моріс прийшов, то побачив доньку безтями, що була накрита ковдрою , а навколо неї декілька голих чоловіків. Я стояв у сусідній кімнаті і спостерігав за його реакцією. Вона була безцінною. Він запитав хто віддав цей наказ і коли дізнався, що це  я, то навколішки благав, щоб вони нічого не робили. – Закінчив історію Берн.

– Це жорстоко – Пробурчав Франциск.

– Та ні це розумно, зате він тепер буде мовчати. – Затвердив Лука.

– Вірно Моріс буде все пам’ятати і тому буде мовчати, а Фріда просто буде думати, що я врятував їй життя. Ось ми вже приїхали. – Сказав Берн.

Перед чоловіками постав казковий маєток. Зроблений він був з дерева, мав панорамні вікна та розкішний сад.