Початок пригод

Любисток співав нові балади в таверні якій зупинився на ночівлю.Люди пританцьовуючи підспівували , весело сміючись , поряд сиділи дівчата за келихом вина, хтиво споглядаючи за бардом.
– Де ти живеш – білим біло від снігу.– Майже шепотом промовляючи – Покриті льодом річки й моря. – зі сторін дверей чується гуркіть– У твоїх словах сум, заклик і милість. – Очі Любистка зустрічаються поглядом з Ґеральтом.–Але зимовим сном охоплена земляяяяяяяя….
Любисток посміхається своїм глядачам, отримуючи купу оплесків , та зваблюючи погляди молодих дівчат.
–Ґеральт,ґеральт мій любий Відьмак , яким вітром в Новіграді ? –запитує Любисток, сідаючи до Ґеральта за стіл. – Хмм – відповідає відьмак не дивлячись на гостя – Ти як завжди багатослівний зі мною. – З нотками суму помічає бард.
Відьмак спокійно підійшовши до селян, взяв нове замовлення, на вбивство нового чудовиська, та знявши кімнату , пішов відпочивати. – Я не здивований  – В спину сказав бард.
Натомість бард залишився внизу ,веселитися в компанії ,вже п’яненьких дівчат,розповідаючи історії зі своїх пригод .
——————————————
Відьмак достатньо відпочивши та зрозумівши, що вже пізня ніч.Зібрав свої речі та пішов на полювання.По дорозі в низ зустрівши барда,пішов далі.
Любисток побачивши відьмака ,пішов за ним та намагався йти непомітно.Та у трішки підпитого барда ,це не виходило не вдало.
–Любисток! Виходь,годі вже ховатися. – Нібито з роздратуванням промовив відьмак – Ой ой, мене спіймали! — Що ти тут робиш?–Запив Ґеральт – Я збирав матеріал для нових балад. – Йди звідси, я збираюсь полювати на чудовисько — Сподіваючись що це злякає, барда говорить він – Я сподіваюсь на щось цікаве?Бо мені вже наскучили ці однотонні пісні – Легковажно, та весело бард пішов уперед -Хм –незадоволено хмикнув Відьмак.

Далі вони йшли по лісу разом, Бард тихенько під ніс наспівував собі вже нові мелодії, натхнення так і ллється з нього. Відьмак прислуховувався до кожного шурхіту  .Підійшовши до озера чоловік вийняв мечі, та почав виконувати свою роботу. Любисток натомість присів коло дерева, відкрив свій записник та почав записувати свої ідеї проспівувавши їх.
Відьмак вийшов з озера з головою чудовиська, та задоволено кинув її на берег.
— Ґеральт, це було неперевершено.Те як ти його бац, бац, а потім як кинув, бух, і він такий ееее.Це те що мені було потрібно. — Збираючи свої речі та попрямувавши за відьмаком, нахвалював його бард. — Пішли, це все – Спокійно, але з посмішкою покликав того Ґеральт.