Фанфіки українською мовою

    Вальбурга виконала свою обіцянку і за кілька днів вони з онуком та Крічером явилися в Гогсмід. В «Медових руцях» Бетельгейзе тицяв пальчиком майже у всі ласощі, його бабуся зменшувала їх паличкою, а ельф клав у бездонну сумку. Після всіх крамничок та прогулянки у красивому лісочку Гогсміда Крічер вирушив на площу Гримо, а Вальбурга та Бетельгейзе пішли підкріпитися у кав’ярню мадам Падіфут.

    – Вальбурго Блек, яка несподівана зустріч, – голос за спиною аж налякав малюка, котрий якраз наминав третій шоколадний еклер, – я думала, що Блеки вже давно не на Олімпі.

    – Мінерво Макгонегел, Блеки завжди на висоті, підтримують престиж магічного світу та служать сюзерену, – різко відкарбувала Вальбурга чорноволосій строгій на вигляд жінці.

    – Так, Вальбурго, але сюзеренів ви завжди обираєте неправильних, марнуєте свій потенціал та витрачаєте купу зусиль в нікуди. Белла, Сіріус, Регулус – талановита молодь, котра звернула не туди. Це ваш вибір, але шлюбів з маглами вам не уникнути,   – зневажливо відрикошетила професорка, гордо розправила і без того правильну поставу та вийшла з кафе з пакетом запашних кавових зерен.

    Бетельгейзе кліпав оченятками – він практично нічого не зрозумів з цієї короткої розмови, але второпав, що його бабусю та її родину напевно не люблять. Вальбурга вдарила кулаком по столу, від чого аж розлився гарячий шоколад малого.

    – Що вона розуміє, ця напівкровна вискочка! Як була в Гогвортсі старостою, улюбленицею та підлизою (а ще ця Августа разом з нею завжди була, хоч і у Гафелпафі), так і у дорослому віці підгавкує цьому маглолюбцю Дамблдору та свято гне його лінію! А без цього всього була б прекрасною леді, розумною та милою співрозмовницею. Жаль мені тебе навіть, Мінерво, я б тебе добре перевиховала! – Вальбурга говорила сама до себе, що з нею траплялося доволі нерідко, а так як зустріч з колишньою однокласницею добряче вивела її з рівноваги, вона була змушена випити півфлакона з заспокійливою настійкою.

    Решту дня Бетельгейзе мовчав, проте ввечері підійшов до прадідуся з незвичайним питанням:

    – Дідусю, а нашу родину не люблять?

    – Бетельгейзе, ти ще замалий, щоб таке розуміти, але ти маєш знати – наша родина дуже відома та шляхетна, – Поллукс навіть забув, що правнук ще навіть не знає такого слова. – Твої прапрадіди та прапрабабусі ввійшли в історію. Ти маєш гордитися тим, що ти Блек і що ти чарівник. – А ці слова хлопчик вже зрозумів добре.

    Жовтень 1984 року.
    Бетельгейзе і далі ріс собі у домі Блеків, почав вчитися читати писати та рахувати. Він вже добре розумів, що ті, хто володіє магією – обрані, що його родина – практично королі магічного світу. Кора Селвин раз в місяць розмовляла з сином через камінний зв’язок – виявилося, що вона вийшла заміж за аврора маглівського роду та тиждень тому народила двійнят – Ліама та Софі (Вальбурга аж скипіла від люті від інформації про такі банальні маглівські імена у єдиноутробних брата та сестри її онука та про чоловіка-бруднокровця у її колишньої потенційної невістки – адже раніше вона все ще вірила у порядність Кори та у те, що вони скоріш за все поберуться з Регулусом після його повернення). Бетельгейзе з радістю відповідав на мамині питання про свої успіхи та справи, але він підсвідомо розумів, що не хотів би з нею жити – адже це зовсім чужа тітонька. Добре, що хоча присилає щомісяця подарунки.

    – Уявляєте, батьку, вийшла за бруднокровця та двох дітей народила! Добре, що я вирішила не віддавати їй нашого хлопчика – як такі люди його б виховали!!! – Вальбурга якось ввечері на кухні емоційно описувала свої враження від того, про що дізналася.

    Раптом у вікно влетіла сова з запискою. Як виявилося, Каспар Блек прибув в Англію і хоче зустрітися з онуком та подарувати йому ніфлера від мами.

    – Ніякого ніфлера!!! Ніяких зустрічей! – Вальбурга хутко порвала листа та спалила його чарами.

    – Дочко, Бетельгейзе і так виходить за межі площі Гримо та найближчого лісопарку раз в два місяці. Дозволь йому взяти звірятко, дай ніфлерові кілька перстенів Арамінти Меліфлуа, котрі вона залишила  в цьому домі ще коли Сіріус йшов до Гогвортсу, – хай бавиться, а тебе не чіпатиме.

    Місіс Блек думала кілька хвилин, вибігла з кухні і хутко побігла вверх сходами, аж затряслися голови ельфів-домовиків на сходах.

    – В неї серйозні проблеми з нервами, о Мерліне, чому адекватний Альфард підвів нашу родину, а Вальбурга випробовує мої нерви щодня? – Поллукс тільки скрушно похитав головою та затягнувся сигарою.

    Бетельгейзе таки зустрівся з дідусем по матері та взяв ніфлера. Це виявилася самочка, яку хлопчик назвав Лолою і яка дуже полюбила перстені Арамінти Меліфлуа. Окрім Лоли, компанію наймолодшому Блеку постійно складали Геркулес і Мімі – здавалося хлопчик міг годинами просиджувати разом з тваринками та говорити з ними – Драко він бачив нечасто, бабусю побоювався, прадідусь нерідко був відстороненим, а з іншими родичами він не дуже охоче спілкувався. Помітивши його любов до звірят, Вальбурга невдоволено побурчала – це звісно ж непогано, що дитина має якісь інтереси, але виходить, що він успадкував хобі своєї маглолюбивої матусі-вітрогонки, та, найімовірніше, посередність (жінка пам’ятала, що Блеки доволі скептично ставилися до гербалогії та магозоології впродовж кількох століть – відколи Сигнус Блек I не вилетів з відділу нагляду й котролю за магічними істотами через те, що його експерименти з контролем вогнедихання у драконів привели до загибелі 50 чиновників (добре, що вдалося відкупитися), а Місапіноя Блек-Блишвік не була посередньою викладачкою гербалогії у Гогвортсі та практично сквибкою за високими стандартами Блеків). Тому вона купила велику енциклопедію тварин у Флоріш і Блотс – Бетельгейзе роздивлявся її щодня, тому що поки знав лише букви.

    Навчання просувалося не дуже успішно, принаймні так здавалося Вальбурзі. Вона підозрювала, що онук не буде таким талановитим як попередні покоління Блеків і навряд чи когось переплюне – але він мав отримати достойну підготовку, мав свято дотримуватися канонів чистокровності та в ідеалі стати другом Нового Обраного. І поки Бетельгейзе досить пристойно долав цей шлях.

     

     

    0 Коментарів