Початок або кінець?

Весільна метушня і організація. Пошуки нарядів для нареченої і нареченого. Запис у РАГС і бронювання ресторану. Створення запрошень і пошук ведучого. І це все лише чверть чого потрібно зробити для великого свята  Миколи і Лізи. І ось настав той день коли молоді зможуть обмінятися обручками і дадуть один одному клятву.

Але давайте на чистоту, ми тут зібрались для того, щоб дізнатись історію Андрія і Валіка))

Після парубоцького вечора хлопці бачились лише на роботі. Той вечір був останнім коли вони знаходились з одним одним, вільними… бо на ранок це вже була пара люблячих людей які тепер можуть не приховувати почуття до один одного. Які тепер кожного ранку можуть казати один одному «я люблю тебе», а кожного вечора зустрівшись в спальні, цілувати один одного і в обіймах засинати. Андрій переїхав до Валіка, а свою квартиру залишив для зйомок на лайф канал. Бачились лише на роботі, зранку і вечері за вечерею.

– Як я боявся тоді говорити тобі про почуття і бути знедоленим тобою. Боявся, що зранку я відкрию очі і не побачу тебе. Ти так солодко спав і я просто годину лежав і дивився на тебе доки не продзвенів твій будильник. Я хочу насолоджуватись секундами, хвилинами, годинами, днями, роками поряд з тобою. Я шукав свою людину і весь час ти був поряд. Я люблю тебе, Андрій.

– Я боявся, що ти жартуєш зі мною, адже доки ти шукав свою людину я хотів показати, що я тут… я з тобою. Я люблю тебе, Валік.

З такими словами хлопці засинали у одному ліжку, а прокидаючись зранку боялись, що це був сон. Які ж вони милі і безтурботні. Вони не афішували своїх відносин, не казали команді, але приховувати від Миколи і Романа не стали. Якщо чесно, то хлопці були не дуже здивовані цим, але це було доволі незвично для цієї компашки. На роботі, на вулиці серед людей, в громадських місцях вони могли лише дивитись на однин одного, а дома у них віяло любов’ю і підримкою.

Що там з весіллям? Погнали

І ось настав той день коли молоді зможуть обмінятися обручками і дадуть один одному клятву. З самого ранку у всіх метушня. Микола бігає по квартирі в білизні шукаючи свої щасливі шкарпетки. Пробігаючи повз собаки Микола зрозумів, що Кріс трошки хоче на вулицю. Тому далі Микола побіг за щасливим повідцем поки собачка не натворила брудних справ дома. Ліза в готелі нервуюче ходить туди-сюди чекаючи візажиста і перукаря. Роман вичісує свої вуса поки Каріна прасує його сорочку. Лузан та Валік також з самого ранку бігають з спальні у вітальню, потім у вану і так по новій плутаючи речі один одного.

– Нам потрібно виїхати через пів години, а це означає, що через 20 хвилин нам потрібно викликати таксі, через 15 хвилин нам потрібно бути одітими і взутими. А ти вже годину сидиш в туалеті! Натягуй штани бігом! – роздратований Валік стоїть біля дверей в туалет в якому засів Андрій.

– Я нервую! Ще твоя Даша буде яка вічно тобі на шию лізе. Фу!

– В таксі понервуєш. Виходь! – стукнувши по дверях крикнув Валік і тут неочікувано Валіку подзвонив Микола – Що ти там наречений вже готовий? Ми через хвилин 40 будемо у тебе.

– Валік, в тебе випадково не буде лопераміда?

– Ну п!зdєц, сируни. Буде – Валік знов стукнув по дверях Андрію – Виходь кітайоза, я вже таксі викликав!

– Ти ж сказав через 20 хвилин

– Друга потрібно рятувати

– Хтось друг, а хто кітайоза… – пробурмотав під ніс Андрій.

Ось хлопці вже прибули до Миколи, щоб врятувати бідолаху.

– Ох, дякую пацани – з полегшенням сказав Микола і тут же додав – Пацани, по-братерськи візьміть ключі, коли ми з Лізою відправимся в готель заїдьте до нас і виведіть Кріс на вулицю, будь ласка.

Хлопці переглянулись між собою, глянули на собаку яка була готова піти з ними хоч на край світу і довго не думаючи погодились.

Через деякий час хлопці та рідні стояли біля РАГСу і чекали наречену. Ось всі зайшли в зал, всі стали на свої місця і відчинилися двері з яких вийшла прекрасна наречена. Очі Миколи заблищали, швидкий спогад промилькнув коли він вперше побачив Лізу і заново закохався.

Молоді дали один одному клятви, обмінялись обручками, підписали свідоцтво про шлюб і вийшли з РАГСу вже чоловіком та дружиною. Фотограф зробив декілька фото з гостями і по більше з молодятами. Тільки поряд з Лізою, Микола дуже ніжний та особливий.

– Нашої дівчинки не вистачає, потрібно було її з нами взяти – сумуюче за Кріс, сказав Микола.

Микола та Ліза вирішили цей день провести з друзями, тому попрощавшись з рідними вони відправились з дружньою компанією  в караоке на березі Дніпра. Всі дуже весело танцювали, співали і раділи такому дню. Молоді станцювали повільний танець, на них дивились не лише друзі, а і всі люди навколо. Молоді дарували свою енергію кохання. Всі погляди були прикуті до них. Лише очі Лузана іноді підглядали на Валіка. Бо як він і казав Даша буде висіти на шиї у Міхієнка. Даша, щось шепотіла на вухо Валіку, а він нахилявся, щоб почути що вона каже. Він щиро їй посміхався такою посмішкою яку ніколи не показував Андрію. На жаль, Андрій із-за гучної музики не міг розібрати, що ж вона йому каже, але ж у Андрія і Валентина довірливі стосунки. Лузану не має за що хвилюватись.

Після завершення повільного танцю друзі далі продовжили танцювати та співати разом. Так все було добре, гарно і чарівно. Немов в Києві біля Дніпра зібрались всі диснеївські принцеси зі своїми принцами. Наречена кинула свій букет який спіймала Каріна, вона радісно підбігла до Романа та стрибала навколо нього. Метелик від смокінгу Миколи впав прямо поміж Валіка та Андрія, хлопці переглянулись з одним одним і вирішили, що  цей метелик варто передати Роману, з побажанням для Щербана та Каріни швидкого весілля.

Коли вся компанія була всередині, Андрій помітив, що не бачить Міхієнка. Він вийшов на пошуки коханого і тут його серце завмерло. Весь світ рухнув в одну мить. Наче всі органи спустились вниз, а душа відлетіла в Дніпро і попливла за течією.

Перед ним завмерши стояв Валентин до якого тягнулась Даша, щоб подарувати свій поцілунок. Її блакитна сукня, довге каштанове волосся розвивалась від вітру. У них з Валентином була така різниця в зрісті, що навіть на підборах вона тягнулась. Вона лишила свій парфум з ароматом свіжого зеленого яблука і груші на сорочці Валентина. Її рука опинилась на обличчі у Міхієнка, Андрій не витримав коли побачив, що руки Валіка лягли на талію Даші. Андрій стрімко розвернувся і побіг на вихід. Він не знав куди дітись і що робити. Одночасно йому було дуже боляче, наче його половину взяли і відірвали, а з іншої сторони він був неймовірно злий. Йому хотілось  кришити все і всіх хто і що йому трапится під руку. Він вихватив пляшку віскі з підносу офіціанта і за раз випив цей міцний напій і тут же розбив цю пляшку. Як добре, що під закладом було таксі в яке він сів і назвав адресу своєї квартири.

Андрій відкрив вікно таксі яке розганялося по трасі. Нічний Київ… Місто успіху і невдач, любові та розлуки, радість та печаль. Андрій дістав з кишені цигарку і запалив. Перша тяга така міцна і гірка, яка нагадали вечірні студентські роки в гуртожитку коли Андрій і Валік сиділи навпроти вікна, палили і шукали дівчат на нічь. Не вже це все? На цьому вся історія? Кінець левам? Це крах, вже як раніше не буде…

Запихуючи пачку цигарок назад в кишеню у Андрія з карману випали ключи від квартири Миколи та Лізи бо вони з Валентином обіцяли погуляти з собакою. Андрій назвав нову адресу водію і вже через 20 хвилин Андрій вже гуляв з радісною Кріс. Андрій сидів на лаві неподалік від дому та дивився за Кріс, щоб та непропала. Але далеко вона не втікла б, бо не любить самоту… ну і справді вже пізно, собаці теж страшно.

Кріс знайшла паличку і запросила Андрія погратись, той не довго думав і встав кидаючи палицю коли її знаходила Кріс і приносила йому назад. Тут раптово на плече Андрія лягла масивна чоловіча рука. Андрій одразу впізнав чия була рука, адже так радів коли ця рука зранку обережно будила хлопця.

– Забери

– Андрій, пос…

– Забери руку і йди геть. Я не хочу тебе не бачити, не слухати і не відчувати, що ти поруч. Йди геть!

Валік і не намагався переконувати в чомусь Андрія. Він дійсно забрав руку і Андрій почув кроки які віддаляються від нього. Мокрі очі Андрія, ще трохи і в нього буде істерика, але він тримається. Андрій вже більше не чув кроків і не відчував нікого поряд… Валік зупинився за три метри. Він взявся за голову і відкинув назад. Він крикнув, це було щось дуже голосне і нерозбірливе «чому»?

– Чому? Чому ти не хочеш мене вислухати? – Валік підійшов знов до Андрія, той стояв до нього спиною – Ти пішов і навіть не знаєш, що було далі.

Валік взяв Андрія за плечі і розвернув до себе. І ось тепер це не лише мокрі очі Андрія, з очей ллються сльози… великі краплі розпачу.

– Навіщо ти це зробив? Навіщо ти піддався їй після слів які ти мені казав зранку? Навіщо казати «Я люблю тебе, Андрій», а потім цілуватись з цією шльондрою?

– Я… Я не знаю як це вийшло, це було дуже швидко…

– Швидко?! Для тебе це можливо і швидко, а ось у мене пролетіло все життя перед очима. Ти так боявся казати мені про свої почуття, а сьогодні ти просто взяв і викинув мої почуття у відкрите вікно.

– Андрій, вибач… Прошу

– Її рука на твоїй щоці, твої руки лягають на її талію…

– Я її тоді відштовхнув!

– Не бреши…

– Так, це правда. Ти пішов і нічого не бачив. Ось дивись – Валік тремтячими руками витягнув коробочку в якому була каблучка – Я хотів їй розказати про нас, хотів запитати як зробити тобі пропозицію. Я вирішив відати той метелик Роману, тому що б ми все одно одружились швидше. Я люблю тебе, Андрій Лузан! Я хочу бути лише з тобою! Хочу віддати тобі своє серце, всю свою любов! Я життя віддам за тебе!

5 хвилин Андрій прямо в очі дивився Валіку. Той і не намагався заставити, щось сказати Андрія, він чекав… просто чекав.

– Заведи Кріс до дому, я викличу таксі.

– Андрій…

– Нам викличу таксті, а ти просто замовкни і заведи собаку до дому.

Валентин послухався Андрія і зробив як той просив. Вони мовчки сіли в таксі, мовчки зайшли до дому, мовчки по черзі сходили в душ і мовчки лягли в одне ліжко… під одну ковдру.

– Ти правда хотів зробити мені пропозицію?

– Угу.

– Чому?

– Бо люблю.

– Любиш?

– Дуже.

– …

– А ти мене лю…

Тут неочікувано Андрій застрибнув на Валентина, закрив йому рукою рот і сказав – Я не хочу тебе чути. Я хочу, щоб ти мене відраїв як ту сучку.

– Андрій, я думаю не час…

– Не час? В мене сьогодні такий спектир емоцій, що просто не передати словами, я хочу стогнати так, щоб почув весь дім! Почув мене?

– …. спускайся в низ і бери в рот мій член, готуй свою дупцю, котик.

Вони сплились в однин страсний поцілунок, самий очікуваний, самий солодкий, самий довгий. Андрій спускався все нижче і нижче, даруючи Валентину солодкі поцілунки по тілу. Спустившись в низ, друг Валіка вже був напоготові прям вискакуючи з трусів. Провівши язиком по головці члену за годинною стрілкою декілька разів, Андрій приступив до роботи. Валік дуже любив коли його член гуляє по ротику Андрія. Валік взяв за чорняве волосся і давав зрозуміти, що він хоче все глибше і глибше. Міхієнко не скривав своєї насолоди, він стогнав своїм приємним низьким басом. Андрій піднявся назад і вони розділили ще один поцілунок. Валік перекинув вперед Андрія і встав позаду нього… Відкривши поличку, він взяв презерватив, натягнув на свій стоячий і зволожений член, наніс смазку і зайшов в Андрія. Почулось солодке – Ааа, мммммм – від Андрія. Валік все більше набирав темп, а Андрій все більше стогнав від насолоди. Міхієнко перевернув на спину Андрія продовжуючи набирати темп. Не зупиняючись він взяв смазку налив на руку, взяв в руку смазки член Андрія і почав проводити рукою верх-вниз, верх-вниз. Андрій вигинався на ліжку як тільки міг, він закатував очі і стогнав так, що чув весь дім. І ще, ще трохи, ще… і вони закінчили разом, секунда в секунду, вони разом застогнали в унісон. Валік рухнув на Андрія, вони лежали так 10 хвилин і цілувались, насолоджувались однин одним. По традиція вони обмінялись приємними словами на ніч і сказали один одному «Я люблю тебе» заснувши в обіймах.

Зранку Валентин зробив їх улюблену чорну каву з віскі, взявши ці дві чашечки приніс у спальну де вже тільки-тільки прокинувся Андрій. Він встав, взяв свою каву, поцілував Валіка і запив цей солодкий смак міцною кавою. Вони просто сиділи навпроти один одного, дивилися прямо в очі і смакували. Допивши каву, вони ще сиділи і мовчали. Валік встав і направився у вітальну, а Лузан просто спостерігав. Валік прийшов до Лузана, встав на коліно, відкрив ту саму коробочку і спита:

– Ти будеш моїм чоловіком? Дозволиш тебе любити до кінця твоїх днів і чи поділишся своєю любов’ю?

– Я віддам свою любов тобі назавжди.

Валік надягнув обручку на палець Лузана і ліг на нього не відпускаючи з своїх обіймів.

Ох, ще скільки їх чекає в майбутньому, такі хороші і милі. Давайте побажаємо їм любові та удачі))