Похмілля

Зранку Рейвен прокинувся перший, подивився як там його принцеса та пішов на майданчик.Сьогодні на щастя у них був вихідний тому Скай міг спати досхочу.
На майданчику він зустрівся з Дейном.
— Що це ти сьогодні такий задоволений?Невже знову щось витворив? — Ні, ти про що ? — На його лиці красувалась хитра усмішка. — Тоді якщо в тебе є вільний вечір можливо, проведемо його всі разом з Беатрікс? — Ні, якщо ти вже забув, то вона мене здала перед цією новою “директоркою”, яка згодом промила мені мізки.Тому ні, дякую Дейн. — Добре, хлопче, заспокойся.
Після тренування на сходах, він зустрів Блум. — Ти не бачив сьогодні Ская? Він не відповідає мені? — Так ще й вона, чому він досі з нею не розібрався — Ну зранку, спав у ліжку, далі не знаю.Ти не заходила у кімнату? — Ні — Ну так пішли, перевіримо. — Як бачиш тут його не має. — Добре, дякую Рейвен, напишеш якщо побачиш його? — Добре, Блум — Він зі звуком зачинив двері.
— Все можеш вилазити.Вона пішла. — Дякую. — Чому це ти ховаєшся, від своєї дівчини? — Ми з нею посварилися нещодавно, я їй сказав що закоханий в тебе.Вона не повірила?Чи думала що я намагаюся її обдурити, але вона наполягала на тому, що я заплутався. — Рейвен обезкуражений витріщався на Ская, який навіть не почервонів від цього всього.

Рейвен мовчки пішов в душ, він весь спітнілий, після тренування. — Так і що мені з цим робити?Він це все серйозно, чи це просто п’яні дурниці?Добре, нам потрібно поговорити.

Але у кімнаті Ская вже не було. — Це на краще, Фухх. — Він видихнув з полегшенням. Йому просто треба розслабитись.Він дуже напружений через останні події, ще й з Блум посварився тому і погарячкував зі мною, так.

В цей час Скай пішов поговорити з Блум. — Привіт Скай!Чому ти не відповідав?Я хвилювалася. — Мені потрібно було подумати. — Про що? — Про все. — Ну і що ти вирішив? — Блум я справді вдячний тобі за час проведений разом, але я більше тебе не кохаю. — Як ти так міг? – Ляпас-Ну я це заслужив. — Так ти цього заслуговуєш!Думаєш він полюбить тебе, такого слабкого, нещасного, всіма покинутого… — Вона б продовжувала і далі, але — Годі Блум! — Муза відвела її подалі, заспокоювати.

Скай повернувся до кімнати, з червоною щокою та засмучений. — Друже що з тобою сталося? — Та таке, неважливо.Ти кудись збираєшся?Так Беатрікс покликала, сказала що трапилось щось серйозне. — Ну звісно ти побіжиш до неї.Як слухняний песик. — Скаю що ти верзеш?Щось трапилось?Чому ти такий засмучений?Мені залишитись з тобою? — Ні, біжи до своєї Беатрікс. — Ну добре.Як скажеш.

Що це з ним сьогодні?.Розберемося пізніше, а зараз треба зустрітися з феєю.

Він дійшов до місця призначення.Там його чекала вона. — Про що ти хотіла поговорити? — Чому ти не відповідаєш на повідомлення? — Ти зараз серйозно?Ти буквально віддала мене на промивку мізків.Ти побоялася що свою шкуру і звалила на мене провину. — Ти образився через це?Тоді вибач. — Ні вибач Беатрікс, але я не можу більше.На цьому я закінчую наші стосунки.Якщо це можна так назвати. — Він пішов.Залишивши її саму.

Він був такий спустошений, через це все.Рейвен знайшов під ліжком старі запаси, та почав копатися в собі.Що саме я зробив не так? Чому життя вирішило, звалити на мене це все? Згодом він заснув у ліжку з пляшкою в обіймах.

Зайшовши в кімнату Скай відмахнувся від стійкого западу віскі. Відкривши вікна.Він побачив водночас милу та сумну картину, на ліжку Рейвена.

На ранок Рейвен прокинувся з сильною білю в голові.Після душу він вже почувався трішки краще. — Рейвен я думаю нам потрібно серйозно поговорити. — Емм добре, мачо мен.

— Про що ти хотів поговорити? — Скай заплющив очі — Про те що, ….Я тебе кохаю, Рейвен.Будеш моїм хлопцем! – Добре. — Добре?Так просто. — Так, чого ти чекаєш. — Скай не розуміючи витріщався на нього. — Ти поцілуєш мене, нарешті? — Вони поцілувалися.Так ніжно Рейвена ще ніхто не цілував. — Я також кохаю тебе, Скай.

Любі читачі, якщо у вас є ще якісь ідеї.Як можна було б закінчити цю роботу, пишіть.