потяг.

пройшов місяць від їхнього першого знайомства. це було… 30 жовтня.

-чекай мене завтра як подарунок на день народження : )))))

-будь ласка, припини казати такі речі

-приїду!!

-ха, ну тоді чекаю біля найдальшого в Нью-Джерсі хоттопіка о 10:00. згода?

-оке

Джерард зібрав речі. завтра на школу байдуже— прогуляє так прогуляє. він зібрав речі і чекав завтра.

завтра настало. він знову переглянув усі речі і пішов одягатись.

31 жовтня це ж Хеллоуїн, тому і треба одяг підходящий. Джерард буде вампіром— ну як вампіром, чорна сорочка, чорний піджак, бліде лице і червоні мішки під очима. “а мені до лиця бути сексуальним вампіром!!”.

о 7 він взяв свій невеликий портфель з різним хламом і вийшов з дому зі словами, що у них і школі “костюмована вечірка”. “ага ага, вечірка, хіба побачення з Френком”.

ось і потяг. Джерард сів біля вікна і почав згадувати все що в нього в портфелі.

“щоденник, зошит, ручка, браслети, шоколад, кіт… мп3 плеєр… чорт, а значки забув!! дурак”

насправді там було більше, але решта те щось дрібниці по типу грошей, ключів і іншого більш особистого. гроші Джі копив на гітару, але вона тепер не така важлива.

він сидів і слухав музику поки за вікном з’являлись все нові та нові краєвиди.

“ніщо не зупине мене.”

9:30. крайня зупинка.