Потяг у Ґоґвортс

✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨
Енджі Браун – це… я? — поїзд заїхав у тунель, і на кілька хвилин дівчинка побачила власні величезні очі на дитячому обличчі, що з переляком дивляться на неї з відображення темного скла.
— Якщо довіряти своєму розуму, то мені зовсім не вісімнадцять років, — пергаментний папір, що оголосив її нове ім’я, стрімко вирушив назад під магічні підручники та котли, ніби дівчинці хотілося якнайшвидше позбутися її.
— Лист, який запрошує до школи магії, надходить у одинадцять років. Першокурсниця, — приречено прошепотіла вона, шестерні в голові шалено крутилися, намагаючись усвідомити те, що відбувається.
-Господи, мені доведеться жити заново, ніби іншої мене ніколи й не існувало, жити у світі чарівників, — перед очима став Драко Мелфой, який ознаменував образ презирства чистокровних, яким її окатили в перші хвилини нового життя.
— Найімовірніше, маглонароджена. Чому я не могла виявитися якоюсь спадкоємицею? Я – ніхто в цьому світі, – з жалем вимовила Енджі. — Обережніше зі своїми бажаннями, так? — відкинувши голову на м’яку спинку сидіння, дівчинка немигаючим поглядом дивилася у вікно.
— І все-таки я зможу бути поруч із ним… Северус Снейп, — його ім’я вимовлялося легко та м’яко. — Правда, тепер мені слід називати його лише «сер» та «професор». Професор Снейп, — легка посмішка торкнулася губ. Думки про викладача ніби рятуючи забрали її далеко від переживань про свою долю. Туманне майбутнє безперечно турбувало Енджі, але дівчинка все ж таки вирішила, що вирішуватиме проблеми в міру їх надходження. Жах, що скував розум, поступово відступав, звільняючи простір для захоплення та ейфорії.
Побоюючись, що виконання її заповітного бажання — лише вражаюче реалістичний сон, дівчинка вирішила, що жалкуватиме, якщо прокинеться, так нічого й не здійснивши.
– Я – чарівниця, – несміливо пробубнила Енджі і вже голосніше додала. — Я — та, кого тут не повинно бути, я можу змінити світ на краще чи скинути його в хаос. А ще … я можу насолоджуватися отриманою можливістю, – її очі заблищали від передчуття, і ведена помислами, відомими однією їй, дівчинка вирішила вирушити шукати головних героїв цієї історії. У поспіху вона витягла з довгастої коробочки чарівну паличку і різко, як блискавка, вискочила з купе.
Відчиняючи одні двері за іншими, Енджі бачила безліч учнів, але не могла зрозуміти, хто перед нею. Її уявлення про зовнішність персонажів та реальність зовсім розходилися. Через п’ятнадцять хвилин метань потягом вона помітила дівчинку з пишним каштановим волоссям, яка так само відчиняла двері і питала пасажирів, чи не бачили вони жабу.
✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨