Потаємні бажання

Події описують пропущену сцену у п’ятому сезоні 14 серії

— Нерозумію, невже тобі справді нічого не хочеться, — все ніяк не міг заспокоїтися Кас із своїми питаннями, здається, він був дуже наполегливим, — Жодного бажання?

— Так, мені нічого не хочеться, — відповів Дін, думаючи, що янгол не відчепиться від нього, якщо той не скаже хоча б про якесь дурне бажання.

— Не вірю, — замотав головою янгол, — Неможливо, — його голос звучав впевненно та доволі серйозно.

— Гаразд, бажання є, — не витримавши такого тиску, Дін здався, — Але я не хочу ділитися своїми бажаннями, — щойно сказавши це, Дін усвідомив, що зробив, можливо, найбільшу помилку у житті, ну якщо не брати до уваги першу печатку, яку він зламав, але вже було запізно щось виправляти.

— То все ж таки є? — Кас на хвилинку замовк, але потім продовжив, — Я так і знав, може таки розкажеш що це? — останні слова він сказав тихо, наче був дуже занепокоєним.

— Якщо я скажу це, то зашкоджу тобі…

—«Або собі, або нам», — проскочила думка у голові Діна. Здається, він знову сказав багато зайвого, чого навіть не збирався, можливо, вірус так на нього впливав. А отже він  не міг дозволити повідомити ще більше деталей.

— Я так не думаю, що в тебе за бажання такі, що мені можуть зашкодити? — очі у Каса розширилися, від такої відповіді. Дін дивував все більше і більше.

— Все, припиняймо цю гру у детективів, — Дін вже прийняв рішення нічого більше не відповідати, і тому такі питання починали дратувати, ну бо як він міг сказати Касу, своєму другові та посумістниству янголу, що вже давно мріє обійняти того, заритися руками у його чорне та завжди розпатлане волосся, вдихнути його аромат та ще багато чого, а з приїздом в це місто це бажання тільки збільшувалося, але зрозумівши, що відповів занадто грубо, вирішив додати:
— Це просто дуже особисте бажання, не те, що у тебе, і тому я не хочу…

Кас несподівано повернувся обличчам до нього та поклав руку тому на плече. Дін від такого несподіваного жесту смикнувся в протилежну сторону від янгола, а потім перевів різкий і здивований, хоча скоріше наляканий погляд на нього, — Що ти роб…

— У мене теж дуже особисте, — не давши Діну навіть закінчити речення, Кас перебив його та наблизився до його обличчя, зупинившись в сантиметрах двадцяти від нього і намагаючись зазирнути у самісіньку душу.

— Хіба можна вважати бажання об’їдатись бурґерами чимось дуже особистим? — тепер вже Дін дивився на Каса, намагаючись зрозуміти, що тільки почув.

— Це бажання Джимі, а я. ..— Кас трохи запнувся, тому що не був впевнений у своїй відповіді, але стиснувши руки в кулаки так крепко, як міг, він наважився на це, — Я хочу… тебе.

— Що? — Дін в якийсь момент припинив дихати та на деякий час розгубився.

Хоч він і почув ті слова, про які раніше міг тільки мріяти, але, схоже, не був готовий до них. Не був готовий почути їх так просто. Ну… Чи не настільки просто.

— Я правильно все почув? — невірючи, що це може бути реальним, Дін вирішив переконатися.

— Так, ти все почув правильно, — Кас трохи помовчав, а потім продовжив:

— І що ти відповіси?

— В мене є одне бажання, досить довгий час… Але з приїздом воно посилилось, — Дін запнувся, невірючи, що вирішив це сказати, але не хотів залишати між ними недомовки, — І це бажання — ти.

— Неймовірно, — на обличчі Каса заграла посмішка, — Чи дізнались би ми одне про одного це колись, якби не Голод?

— Ай справді, — Дін струсив головою, нахиляючись до керма, тихенько про себе посміхаючись, — То що ми з цим робитимемо?

— А ти чого хочеш, — Кас нахилився до Діна, залишаючи між їх обличчами всього лиш декілька сантиметрів.

Дін потягнувся до Каса, скорочуючи між ними відстань, що залишилася. Їх губи злилися у довгому та такому бажаному поцілунку. Їх серця готові були у будь-який момент вилетіти з грудей, дихання пришвидшувалося, а обличчя заливалися фарбою.

Нарешті, вони відсторонилися один від одного, глибоко вдихаючи гаряче повітря.

— Мені сподобалась, — плутано сказав Дін, — Треба так частіше робити.

— Я згоден, — відповів Кас.

Вони продожлили дорогу в тиші. Дуже приємній та теплій тиші, насолоджуючись моментом, бо попереду їх чекала важка битва із вершником Апокаліпсису.