Поруч

Спартак до біса розлючений коли бачить, як Женька виходить на вулицю не одівши шапку та не закутавшись у шарф.

-Ти бачив який там вітер? Голову знесе! А ти такий легковажний! -кричить Суббота, розглядаючи хлопця.

-Трясця, Спартак, не захворію ж я, в мене сильний імунітет і я п‘ю вітамінки.

-Вітамінки?! Женя, зараз же…

-Мені пора бігти. -Янович швиденько цілує чоловіка на прощання і вибігає з квартири.

-От дурень, їй-богу.

Спартак не менш розгніваний коли Янович, прийшовши додому, трясеться від холоду і старається стримати свій кашель. Він мовчки заварює запашний чай з медом, кутає хлопця в тепле покривальце та міцно обіймає за переглядом фільму, поки карі очі вдячно дивляться у відповідь.

-Спартачок, ти гніваєшся на мене? -Ох, цей погляд котика зі Шреку та невинна посмішка роблять дива, і трішки насуплений вираз обличчя Субботи поступово м‘якшає.

-Так, трохи. Можливо в наступний раз ти мене послухаєш?

-Вибач, я справді думав там трішки кращі погодні умови.

У відповідь Женя отримує ледь відчутний поцілунок на губах. Спартак справді вміє бути дуже лагідним та ніжним.

-А тепер ходімо спати, можливо за ніч стане трохи краще.

Спартак не може злитися, коли прокидається о 3 ночі відчуваючи тремтіння рідного тіла. Женя весь горить, сон його неспокійний і час від часу хлопець мугикає щось нерозбірливе. Суббота відверто нажаханий коли бачить брюнета в такому стані. Рій думок переповнює голову, серце починає битися трохи швидше. Тремор в руках зовсім не допомагає, коли Спартак починає вишукувати хоча б якісь ліки, що могли б допомогти Яновичу. Термометр показує жахливі 38.7, а жаропонижаючого в дома не виявляється, тому Суббота одягається на швидку руку, не забувши надягнути, чорт забирай, шапку, і біжить в першу ближчу цілодобову аптеку.

Аптекар не одразу розуміє, що від нього хоче чоловік. Спартак старається коротко розповісти про ситуацію і його гнів виходить за рамки, коли хлопець за прилавком задає ще одне уточнювальне запитання.

-Чорт забирай, дай мені вже щось від температури, скільки вже можна! Людині погано, ти чуєш чи ні?!

Аптекар, не очікувавши такої реакції, швиденько складає в пакет все необхідне та називає загальну суму. Суббота миттєво розплачується картою та в рекордний термін добігає додому. Коли заходить у кімнату, бачить що Женя не спить. Він скрутився клубочком на ліжку, а вигляд в нього був втомлений та наляканий.

-Спартачок, де ти був? -голос хрипкий та тихий.

-Сонце, в тебе жар, я бігав за таблетками. Тобі потрібно прийняти ліки.

Цього разу Янович вже не сперечається, тільки легенько киває головою та слухняно приймає пігулку. Суббота легенько обіймає Женю, який повільно засинає, схиливши голову на груди блондина.

Коли о п‘ятій температура спадає до нормального показника, Спартак й сам може спокійно прикрити повіки. В цю мить він розуміє, що буде турбуватись про Женю завжди. Хочеться віддати все своє тепло цьому маленькому котику, що тихо сопів у нього на грудяк. Він завжди буде поруч. 

Від автора: Я не знаю що це😅 Сподіваюся вам хоч трішечки сподобається ця коротенька розповідь. Обожнюю образ турботливого Спартака🥹

Можливо у мене з‘явиться натхнення і я напишу ще декілька частин🫶🏻