Порозуміння

Люди, я ніколи нічого не писала. Ця ідея пришла до мене о 3-ій ночі, і мені дуже кортіло це реалізувати, хехе. Приємного читання 😉

Кроулі та Азірафаель йшли знайомим парком. Саме тут вони обмінялися тілами, рятуючи один одному життя. І саме з цієї події, Кроулі досконвіку переконався, що на небесах керують такі ж лицеміри, як і в пеклі. Хіба що, в більш гарній обгортці. Підходячи до озера, Янгол трохи спинився.

–  Кроулі, пробач мені.

Демон розвернувся до нього. Він міг присягнутися, що чув від Янгола слова вибачення частіше, ніж привітання. І його це трохи дратувало і засмучувало одночасно. В більшості випадків, ці вибачення справді були зайвими, і складалось враження, що Янгол завжди почував провину через найменші дрібниці. А Демон ненавидів дивитися на засмученого Азірафаеля. Він хотів, щоб на його обличчі завжди панувала така чарівна усмішка, яку він так любив.

– Іноді мені здається, що вибачатися  та пробачати іншим – це твоя захисна реакція. Що сталося, Янголе?

– Вибач, що тоді не пішов за тобою. Я справді думав, що якщо Гавриїла більше немає, я маю на увазі того, минулого Гавриїла, то я можу змінити…

– Не треба – трохи різко перебив його Кроулі – ми це вже обговорювали, чи не так?

Звичайно, небеса просто хотіли мати ще одну надійну фігуру в своїх руках.  Але навіть завжди стриманий Азірафель, почав помічати, що до нього ставляться, м’яко кажучи, нахабно. А ще він сумував за Кроулі. Він з неохотою, але визнавав це. Йому завжди було з ним добре, незважаючи на будь-які пригоди, в які вони потрапляли. Тож, влаштувавши неабиякий скандал у Раю (мабуть перший дійсно справжній скандал у його житті), він повернувся на Землю. До Кроулі.

Відтоді Демону майже кожного дня доводиться слухати такі вибачення. Святі грішники, він пробачив йому все в першу хвилину, як зустрів. Він розумів, що Янгол хоче зробити все якнайкраще для них обох. Азірафаель завжди наполягав на святості Раю та його членів, скільки б Кроулі не намагався йому показати їхні справжні обличчя. Всіх і кожного.

Далі вони продовжували йти мовчки. Діставшись вже рідної їм лавки, вони сіли на свої звичні місця.

– Просто розумієш… – Азірафель точно не збирався закінчувати свої вибачення, але цього разу Кроулі не став перебивати – тоді в книжному, коли ми залишились самі, і ти.. ну..

– Поцілував тебе? – вставив Кроулі, ледь усміхаючись куточками губ.

– Так.. – на світлому обличчі Янгола з’явився невеличкий рум’янець – вибач, що так зреагував на це. Тоді мені здалося, що, можливо, я роблю не зовсім обдуманий вибір…

Азірафаель добре запам’ятав ту мить. Дуже добре. Той поцілунок був несподіваний, і йому здалося, що мозок перестав працювати на декілька хвилин. «Я пробачаю тобі» – це не те, що хотів сказати тоді Янгол, зовсім не те. Подумки він навіть погодився з Кроулі, що пробачати – це його захисна реакція. Але чи захистила вона його в ту мить?

–  … я хотів, щоб нам було добре разом. І я сподівався, що Небеса зрештою, допоможуть нам.

– Людська їжа тобі теж спочатку не сподобалась. – ніби не чувши другу половину відповіді мовив Кроулі.

– Що? – трохи зніяковіло відказав Янгол

– Я про поцілунок.

– А.. – тільки і зміг вичавити із себе Азірафаель, сильніше притискаючись до дерев’яної  лавки

Здавалося, що в цій тиші ніяковіє тільки Янгол. Кроулі ж з невинним виглядом дивився на качок. Інколи йому хотілося просто перетворитися на качку, щоб щипати за дупцю всіх ідіотів, які захочуть погодувати його братів та сестер хлібом. Було б весело. І, можливо, хтось нарешті б запам’ятав, що качки не їдять хліб.

Не відводячи свій погляд від водойми з качками він мовив:

– Шість тисяч років, Янголе. Ми знайомі так довго. Це майже 90 людських життів за сучасною тривалістю життя. Рай та Пекло завдали нам не мало клопоту за цей час, еге ж? – усмішка заграла на його обличчі – Під час нашої першої зустрічі, там, серед зірок, ти виглядав таким чудовим. Я тоді так зрадів, коли ти зупинився біля мене.

Кроулі відірвав свій погляд від озера, дивлячись тепер самісінько на Азірафаеля, продовжуючи посміхатися. Янгол помітив, що його співрозмовник повернувся обличчям до нього. Але він не міг дивитися у відповідь. Не зараз, коли здається, що просто вибухне від емоцій. Він не вірив, що все це чує від Кроулі. Тому зосередив свій погляд на очереті.

– Зрештою, с тих пір нічого не змінилося, Янголе. Ти – найпрекрасніше створіння, що коли-небудь було на Землі. Ти робив все це заради добра, єдиний з усього Раю. Я завжди цінував тебе за це. І завжди буду продовжувати цінувати.

– Але… – Господи, Азірафаель просто не знав куди себе діти, слова застрягали на пів дорозі – ..але ти Демон. Чому ти звертаєш на такі речі увагу..?

Зібравши всі свої сили, він нарешті подивився на Кроулі. Їхні погляди зустрілися у чарівну мить.

– По-перше, я кохаю тебе, мій Янголе. А по-друге, не завжди я був Демоном, не забув, дурнику? – трохи зі сміхом відповів Кроулі.

А тоді нагнувся і легенько поцілував Янгола у щічку. Азірафаель зайшовся рум’янцем. І Кроулі запам’ятав би цей вираз обличчя до кінця життя. Його милий, сором’язливий Янгол.

– Я теж кохаю тебе. – тихо промовив Азірафаель

– Дозволь-но запросити тебе на обід, Янголе мій? – сказав Кроулі встаючи, і театрально простягнув свою долоню у запрошувальному жесті.

Зазвичай, Демон теж інколи таке робив, коли запрошував Азірафаеля на обід, але цього разу не прибрав руки. Тому, підвівшись, Янгол поклав свою долоню у його.

– Дякую, любий. – Трохи соромлячись мовив Янгол.

Дійшовши до Бентлі, Кроулі люб’язно відчинив дверцята для Янгола. При звичайних обставинах, Демон вже перевищив би усі можливі обмеження по швидкості, але поряд з ним був його Янгол, а він не любив, коли Кроулі дуже швидко їде. Тому він зовсім трохи перевищував ліміт, уважно дивлячись на дорогу.

Раптом він відчув, що щось легенько торкається його долоні. Він відвів погляд від дороги лише на мить, і побачив долонь Янгола на своїй власній. Він посміхнувся, перевертаючи вільну руку так, щоб їхні пальці могли переплестись.

Всю дорогу до ресторану вони не розмовляли. І цю чарівну тишу порушувало тихенько увімкнуте радіо в салоні.

♫ Good Old-Fashioned Lover Boy ♫

Ooh, love, ooh, lover boy
What’re you doing tonight? Hey, boy
Set my alarm, turn on my charm
That’s because I’m a good old-fashioned lover boy

Ooh, let me feel your heartbeat (grow faster, faster)
(Ooh-ooh) can you feel my love heat? (Ooh-ooh)
Come on and sit on my hot seat of love
And tell me how do you feel, right after all
I’d like for you and I to go romancing
Say the word, your wish is my command