Порожній будинок

Ах , осінь. Як на мене , це чудова пора року. Светри , теплий чай і листя під взуттям . Так і віє гармонією . Але це й час свят , таких як Гелловін .
Чи не чудово ? Діти та дорослі одягають різні цікаві костюми , прикрашають будинки , готують цукерки . Під цією ейфорією різноманітності та жартів не помічаєш , що відбувається щось дивне та моторошне …

*****

Пил підіймався у повітря з кожним кроком . Вже жовта суха трава покривала всі вулиці Лондона. Разом зі старими деревами вона утворювала ніби лячну мелодію з фільмів жахів. Місяць світив серед темного , туманного неба . Поряд не знаходилося жодного будинку , жодної живої душі . Напевно , це дійсно схоже на фільм жахів…

-Ви впевнені , що нам варто йти туди ? – спитав Томас

-А ти що боїшся ? – посміявся Ларсон . Все з тобою зрозуміло , ти в нас боягуз.

– Я не боягуз , я просто не розумію чому у Гелловін замість того , щоб сидіти вдома і дивитися “Зомбі-піратів з пекла ” ми йдемо в незрозумілий , покинутий будинок . Ще й вночі . Ви не думали , що він може комусь належати й туди не можна ?

– В рекламі написано , що його можна відвідати безкоштовно , тому не бійся – відізвався Едд .

-Ага звичайно . Тільки реклама за 1990 рік , а так звичайно нічого дивного . Зовсім ! – грубо відповів власник чорних очей .

– Тім не переживай все буде добре , я думаю ми весело проведемо час – втрутився в розмову рудий .

Томска лише пробурчав щось собі під ніс і сховав руки у кишені .
Невдовзі вони дійшли до старого будинку . Він був покритий павутинням та брудом , дошки були покриті пліснявою через дощі . Туман стелився навкруги . Позаду будинку знаходився сад зі старими , всохлими деревами . Було враження наче вони тягнулися своїми кривими гілками до друзів.

– Що Ви думаєте там всередині ? – запитав норвежець.

-Мммм я думаю або музей або просто кімната жахів , в будь-якому випадку нам треба йти всередину і все дізнатися .

-Щось мені ніяково від цього – тихо промовив Том .

Повна тиша навкруги , можна було почути лише скрип сходів та дверей . Увійшовши в будинок можна було побачити багато старих речей 80-х років , це виглядало таким загадковим та трішки лячним .
Перед очима хлопців постали двері з червоного дерева . На диво вони не були покриті пилом або павутинням .

-От бачите тут вже хтось ходив . – бадьоро сказав Гоулд

Зелений підійшов і відчинив їх. За дверима були чотири кімнати . Двері були повністю однакові , але відрізнялися від тих через , які зайшла група . Вони були зроблені зі світлого дерева та мали на собі різні орнаменти .

-Подивимось що там . – сказав наче тільки собі Метью і не дочекавшись відповіді інших відчинив першу кімнату .
Це була маленька бібліотека . Всі книжки були рівно впорядковані та стояли по кольорах . Хтось явно добре попрацював над цим .
Хлопці вирішили оглянути кімнату , але окрім декількох картин там нічого не було .

-Я ніколи не бачив цих книг. І взагалі яка це мова ? – проказав Ріджвелл

-А ти в нас літературознавець . Дай погляну – з’явився поряд рогатий та підійшов ближче до шафи .
Й дійсно більшість книг були написані не англійською мовою .

-Може просто власники були з іншої країни – промовив Метт

-Думаю так і є , ходімо вже до іншої кімнати .
Ларсон відхилив двері … та й так і завмер. Раптом волосся стало дибки . Торд навіть протер очі , він не вірив в це , не хотів . Перед ним було лише три кімнати . Лише три…Коридор змінився і тому дверей через , які вони ввійшли не було.

-Що ти там застиг Тереодоре ? – спитався чорноокий і підійшов , щоб побачити що там сталося . Тепер була і його черга застигнути у страху і паніці .

-ЦЕ ЩО ВЗАГАЛІ ТАКЕ ? – закричав Рідж . Як це відбулося ? Це якийсь жарт ?

-Я не знаю , як це – прошепотів для себе червоний.

За секунду Гоулд та Гарґрівз були коло дверей , щелепа обох відвисла миттєво .

****************

– Може нам слід розділитись ? – запитав синьоокий.

-Щоб ми точно заблукали ? – проричав Томас.

-У нас не має виходу , окрім оглянути інші кімнати – вимовив Едд , встав зі стільця і пройшов у коридор .

Перша кімната виглядала старою , напевно це була комора. Вона містила різні непотрібні речі , як дитячі іграшки , килим , одяг та інший непотріб . Інша кімната взагалі була пустою . Всі кімнати не мали вікон та світильників , тому варіант вилізти через вікно не діяв .
Залишилася остання кімната . Відчинивши її компанія здивувалася .В кімнаті знаходились кругові сходи .

-Ми підемо туди ? – запитав Едд

-Спробуємо – промовив і пішов першим норвежець. Я сподіваюся ви взяли телефони , бо ліхтарик скоро згасне .

Томас та Едвард просто кинули головами й продовжили йти . На диво вони не були старі .

-Іііі знов двері – сказав Торд . Він відчинив їх . Перед ними знов був коридор , але з шістьма дверми .

-Що ж починаємо з початку , огляньмо всі кімнати. – проказав кололюб .

Кімнати були або пусті , або містили всілякий непотріб . В одній навіть стояли квітки в горщиках. Тільки незрозуміло , як вони змогли протриматися без води й світла .
Але одна кімната відрізнялася від інших . Це була вітальня . Дорогий килим , крісло , камін та безліч картин . Але коло каміна були двері . Оглянувши кімнату чи не має вона ще якихось таємних дверей і впевнившись , що через камін вони не вилізуть , хлопці знов відкинули двері . І знов коридор з двома дверима .
Торд вже не витримав і зі всієї сили кинув картину об стіну . Присівши на коліна і накрив обличчя долонями . Його як і інших хлопців муляло від цих нескінченних дверей , але страшно було не вийти й залишитися тут .
У інших хлопців настрій був не найкращий . Томас був розлючений , бо його знов ніхто не послухав .

– Не знаю як ви , а я буду відчиняти ці кляті двері поки не вийду звідси . – крикнув Томска і пішов перевіряти  двері . Знов пусті кімнати , тільки одна з дверима .

-Ходімо , а то загубимо один одного – крикнув Томас проходячи до кімнати . Метью одразу побіг за ним , а Едд впевнившись , що Торд в нормі дочекався його та пішов за ними …

******************

Компанія вже не рахувала скільки дверей вони  обійшли . Вони вже знаходили  підвали  і кухні , навіть ванні кімнати. Але ніде не було виходу чи вікна . Ліхтарик давно згаснув , але хлопці продовжували йти .

-Чекайте , ті двері відрізняються від інших – сказав Гарґрівз

– Дійсно вони схожі на ті , якими ми входили . – проказав Том

У всіх моментально з’явилась іскра надії . Едвард підійшов до дверей під поглядом інших . Відчинив їх ….

-Ха ура ! – закричав червоний . Це вихід з будинку .

Всіх осяяла радість. Група вибігла з будинку .
Істеричний сміх охопив хлопців , ніхто не наважувався спитати , як взагалі таке можливо . Головне було те що вони вийшли з цього клятого будинку.
Більше вони не підуть у пусті будинки в Гелловін.