Перша Тічка

Було це у сезон новолисту. Здобич почала виходити зі своїх нірок, і схованок. Дерева знову починали обростати листям, а молода травичка пробивалась з під землі.   Вивірколапку висвятили дві повні тому, вона завзято навчалась полювати, і битися. Ожинокіготь. Її виховник. Приділяв чимало часу для свого першого новака, тим паче що це була донька провідника! Інакше ставитися він і не міг, якщо не хотів мати проблем з Вогнезором. Але сьогодні Вивірколапка попросила взяти вихідний. Її піхва нестерпно зуділа, пекла і трохи поколювала. Спочатку вона спробувала лизнути пару разів це місце, але швидко відсторонилась через те що звідти щось потрапило на її язик.
—Фу. Що це? — Оце вперше Вивірколапка опинилась у такому становищі, вона була розгублена, і налякана але дякуючи зореклану у неї була сестра, Листолапка. Вона якраз була ученицею медикішки, тому саме туди новачка і подалася.

—Листолапко? — Мовила Вивірколапка зазирнувши до кубла медикотів, де солодко пахли різні трави перемішуючись з легким ароматом котячої М’яти. — І як вони тільки з розуму тут не сходять від всіх цих запахів..? — Подумала Вивірколапка коли її розум неначе почав непритомніти.
— Привіт! — Озвалась Листолапка яка до цього копошилась десь у своїх запасах. — Ти щось хотіла? Вигляд у тебе так собі. — Підмітила Листолапка коли побачила стривожений, вираз морди у сестри.
— Ем.. Мені треба з тобою поговорити. Ти можеш відлучитися від роботи не на довго?
— Так, звичайно! Щось сталось? —Тривожно запитала Листолапка перебираючи всі моливі варіанти того що могло відбутись.
—Ходімо, я зараз все розкажу. — І дві сестри вирушили за межі табору, до непримітного місця за кущами, куди привела їх Вивірколапка. Обоє кішок сіли, а новачка медикішки стурбовано поглянула на сестру.
— То що сталось, люба?
Вивірколапка була геть сором’язлива. Як зараз вона мала про це сказати сестрі? Але діватись було нікуди, тому глибоко вдихнувши вона наважилась.
— Листолапко.. Пробач, але… — Воячка розвернулась спиною до сестри і підняла хвіст оголяючи свої статеві органи. — Сталось це… Я не знаю що це, і мені страшно. Благаю, скажи що від цього є ліки. — Майже не плакала маленька коли говорила це все.
Листолапка спочатку здивувалвсь, а потім поклавши хвіст на спину своєї сестри, підійшла збоку і сказала. — Ох, люба, не хвилюйся. Це називається “тічка”. Такий період коли у нас завдяки воякам можуть з’явитися кошенята, і організм про це говорить. — Вивірколапка була спантеличина. — Мені від цього не легше! І кошенят мені ще зарано…
Листолапка задумчиво глянула кудись в далечінь і мовила: — Я зараз! — А потім вона відійшла до невеликого поваленого дерева, з якого різнобіч стирчали великі, і маленькі сухі гілочки.
— Дорослі кішки справляються з цим за допомогою інших котів, але ти ще замала для цього, тому можеш використати ось це: — Вона вказала на те саме повалене дерево.
— ЩО!? — Скрикнула від жаху новачка. — Ти пропонуєш аби я засунула це в себе!? Ти божевільна..
— Слухай сестро. Я тобі допомогти намагаюся взагалі-то, але якщо тобі простіше ходити, і капати своїм задом на все підрят, то без проблем.
Вивірколапка знову опустила голову від соромості, коли та згадала про її проблему конкретно. — Гаразд. — Коротко нявкнула новачка. — Я.. згодна. Що робити? —Більше від безвиході промовила Вивірколапка. Адже терпіти це все було складніше, і складніше. Та й оточуючі певно б це помітили. А це викликало не абиякий сором у неї серед своїх друзів, і співкланівців.
— Ну по перше, робити будеш це на самоті. А по друге, нічого складного. Обери якусь невеличку гілку яка до вподоби, і вперед!
— І.. що? Просто отак зробити це? А боляче не буде?
— Якраз у такий період, не буде. Я пішла, а ти справляйся. Якщо що, прийдеш. Тільки не переоцінюй свої можливості! Чула?
— Чула, чула. Що ж. Дякую! Можеш йти) — Вже весело мовила новачка, адже обрала для себе бажаний “агрегат” і була в передчутті нарешті покінчити з цим.
— Та гаразд, йду я, йду. — Мовила Листолапка і зникла за тереном табору.
Нарешті новачка, її тічка, і спосіб вирішення проблеми лишились на самоті. Трохи з острахом, але й передчуттям вона ще раз поглянула на гілку що росла з молодого поваленого ясена. Він давно засох, і тепер не буде валятися без діла.
Отже Вивірколапка рішуче кивнула, і повернулася спиною до гілки. Її вагіна все так само зудила, і пекла в очікуванні і от, вона зробила перший крок назад прицілюючись. —Мгхм… — Вилетів стогін новачки коли гілка ще навіть не ввійшла, а просто торкнулась її органу, готова до занурення. І ось, обережний другий крок назад. — Мр-нгняаа…. — Ще один стогін виринув з її уст і полетів високо у небо. Тепер палиця була на половину довжини у вагіні новачки. Її голова і думки зійшли з розуму коли та почала потихеньку рухатися вперед-назад насаджуючись на невеличку палицю, що служила аналогом для заспокоювання цієї частини тіла. Новачка вперше відчувала “щось” у своєму тілі, але це приносило їй чимало задоволення. Вона раз за разом продовжувала робити рухи тазом, і як можна глибше насідати на гілку. Її стінки вагіни вперше були розсунуті, а сам же орган ніби просив “ще, ще” чому Вивірколапка була тільки рада все глибше, і сильніше намагаючись протиснути її всередину себе, але нажаль палиця була занадто мала.
Після кількох митей новачка відійшла від гілки, і поглянула на неї. Та була вся у якійсь прозорій рідині, і солодко пахла. Точно так само як піхва новачки! Цей запах ніби привів її до тями, і нагадав її брудні бажання. А саме спробувати щось більше! Її заполонило бажання відчути все це сильніше, і глибше. Тому обійшовши пару разів повалене дерево вона запримітила парочку хороших гілок. Вона зупинилась на одній. Та була значно ширше і довше. Приблизно як дві її лапи по товщині, і як третина її самої по довжині. У очах загорівся вогник щястя, але тут хутко на думку прийшли слова її сестри: — Тільки не переоцінюй свої можливості! Чула? чула? чула? чула? чула…
Відлунням пройшлись останні слова у її голові.
— Я краще знаю що для мене добре!
І з цими словами вона з хитрою посмішкою підійшла до палиці, і знову повернулася спиною готуючись вставити в себе нову “іграшку” Вона обережно притулилася своєю піхвою до гілки, і була трохи здивована. На перший погляд гілка не здавалася особливо великою, але тепер коли вона притулилася впритул, та навіть і не думала так легко входити у вагіну новачки.
— Оце вже цікаво..
З захватом промовила воячка і спробувала зробити оберееежний крок назад. Та палиця все одно досі не хотіла входити у неї. Тоді Вивірколапка почала тиснути своїм тазом на неї. У неї декілька митей нічого не виходило тож вона посилила тиск. Мить, дві, *плям* роздався звук ззаду.
— Мрня-ах…. Мрнгхм…
Палиця різко ввійшла на всю довжину у нутрощі воячки. Вона боляче розсунула стінки вагіни, а довжина здавалось такою великою, що ніби та опинилась у неї в животі.
— Мрнгняяяяв!
Стогнала від болю, насолоди, і незвичного приємного відчуття наповнення що заполонило увесь таз, і ніжні кінцівки. Її вуса дріботіли, не кажучи про можливість поворухнутися, лише стоячи у цій принизливій позі, насівши на гілку.
Раптом в очах все почало плисти. Розум заполонив туман, а очі почали заплющуватися самі собою. Здається новачка втрачала контроль над тілом, і з протяжним стоном відійшла від гілки, звільнивши вагіну. Звідти миттю потекла прозора рідина, а сама новачка обезсилено гепнулась додолу, і поринула сама собою у сон. Це був її перший оргазм…