Понеділок важкий день

Перед тим як ви прочитаєте новий розділ хочу дещо запитати. Можливо мені строрити телеграм канал, щоб я бачила ваші враження? Мені дійсно важливо чути читачів.

Міко прокинулась з думкою що все це сон, ніякого бою не заплановано і це жарт. На жаль ні, вона під’їхала до свого спортзалу, поблизу школи, та залишила мотоцикл й змінні речі там. У входу в школу її чекав знайомий силует. Баджи обійняв її за плечі.
– Як проживає моя перемога? Це я скільки разів зможу заправити повний бак…
– Я ще не перемогла.
– Не важливо, якщо ти програєш я тебе й інвалідне крісло посаджу. Жартую.
Поки командир заливався сміхом дівчина прибрала його руку та поспішила до класу. На жаль цім не закінчилося, хлопець весь день не давав їй спокою. На фізкультурі напросився в партнери по розминці. В результаті вийшло доволі дивно, розминка була схожа наче б то вони її проводять. Всі погляди були на дивній парі, хлопець чи то невдаха, чи то задира та дівчина яку тільки в цьому році перевели. Деякі навіть подумали що він зламати її хоче, коли всією вагою натиснув при виконанні одної з вправ.
– Ти подивись як він її тисне… Бідна, не хотіла б я опинитись на її місці.
– До речі, чому вони разом, зазвичай ця дивачка відмовляється і розминку сама робить, а до Баджи навіть бояться підходити, не те що розминку робити.
– Дивно це все… Можливо він її змушує, дівча то не з дурних, списує у неї екзамени.
І такі розмови були вже по всій школі, навіть до Чіфую дійшли, він на обід забрав командира якомога далі від всіх поговорити навіщо він дістає новеньку. Це дало час Хараді відпочити від галасу та шепотіння поруч, вона вкотре впевнилась – Мацуда прекрасний персонаж. Але її радість не була довгою тихе шепотіння перервало думки ближче до кінця дня.
– У Такаши уроки вже закінчилися, тому давай збирай речі та ходімо.
– Ти з глузду з’їхав нас точно помітять.
– Зроби лице страждальне.
Баджи накинув на плечі дівчини свій піджак та впевнено підійшов до старости. Розмова була дивною й обурення на блідому обличчі зростало з кожним словом, створюючи дивний контраст з блакитними очима.
– Слухай друже, мені потрібна допомога, дівчину, в яку я закоханий, потрібно відвести в медпункт. Їй зле, якісь жіночі штуки, каже живіт дуже сильно болить. Я хочу здаватись крутим, тому залишусь з нею поки не стане легше. Вона повинна це оцінити.
– Ну добре….
Староста явно не повірив, але все ж погодився, всі сумніви зникли коли той побачив сцену “кохання”. Кейске підійшов до дівчини, заправив пасму волосся за вухо та ніжно погладив коліна дівчини. Примовляючи “ходімо”, подумав про себе, що турботу про когось доволі легко зіграти. Харада тяжко видихнула, та спробувала піднятись й відразу сіла на стілець. Вони грали чудово, ні в кого не було жодного сумніву що дівчині погано. Тільки завтра підуть чутки, що хлопець який залишився на другий рік довів дівчинку до жахливого стану. Які замісник чудом перекрутить в те що Кейске Баджи закоханий так що готовий годинами сидіти у ліжка коханої, і від попередніх чуток зовсім нічого не лишиться. Хару хотілося помститись за все що було в весь цей день.
– Зачекай, мені потрібно трохи часу, ноги не тримають.
На подив всіх командир першого підрозділу підняв дівчину на руки. Під прицілом очей однокласників вони покинули клас.
Коли вони дійшли до мед кабінету то звернули в клас де зберігаються парти та стільці.
– Ти така легка, не пробувала більше їсти?
– Ти такий великий, не пробував більше не рости?
Вони обидва посміхнулись та сіли на підлогу, чекаючи поки пройде декілька хвилин з дзвінка. План втечі обговорили швидко, в цьому крилі немає прибиральників в цей час, ховатись не потрібно, щоб не йти пішки заберуть Мрію дівчини. А потім почекають Чіфую з сумками в кафе. Все йшло чітко як задумувалося поки діло не дійшло хто де сидітиме. Дівчина сіла з переду, але Кейске не змирився від слова зовсім. Хлопець сів позаду, наче так й потрібно відтіснив дівчину в перед та схопився за руль. І поки вона не почала про те що це нахабство він виїхав на дорогу. Коли вони прибули на місце Міко била розлючена. Мало того що він вів так, ще й був дуже близькі. Її ціль у світі це врятувати всіх і зникнути в темряві, наче її й не було. Вона і так заволоділа значно більшим відсотком уваги чим планувала. Вона навіть не розуміє чому зближується саме з Кейске, він ніколи не був її улюбленцем.
– Більше не роби так.
– Тільки якщо відповіси на декілька питань, Хако.
Вони залишили байк у кварталі від школи та всю дорогу Хараду вимусили відповідати.
– Ducati 748, звідки?
– Ну…. Мої батьки подарували його мені зовсім недавно.
– Яким чином ти взагалі в школу на ньому їздиш?
– Я залишаю його в спортзалі в який ходу вже декілька років, мій тренер виїхав за кордон, залишив ключі, щоб я не кидала займатись.
– То ти в нас цяця.
– Цяця яка майже у твоєму підрозділі. Не мала дитинства, щоб… Мати дорогі подарунки за успіхи в спорті та навчанні.
– То ти мамина чи татова цяцька?
– Іди до біса.
Поки тривало опитування вони дійшли геть до самого закладу ніякого опору від охорони не було. Баджи тут буває періодично і Міцуя домовляється якщо хтось приходить. Вони зайшли й дівчата відразу підхопили Хараду, одна шукала ширму, інша підв’язку для талії та лінійку. Міко відчувала себе трохи не у своїй тарілці.
– Зачекайте, у мене під низом спортивний одяг, він приталений і я не соромлюсь.
Коли відпала потреба закритись, справи пішли куди швидше мірки зняли менш ніж за пів години. Були не великі заминки, бо зазвичай вони знімали з хлопців, але це було мило, дівчата вибачались та шукали в записниках, що саме пропустили. Баджи кудись зник з головою цього гуртка, повернувся вже коли дівчата почали креслити.
– Все, погнали.
– Ти не забув – цього разу я за кермом?!
Баджи посміявся і вони разом пішли до Мрії, де історія повторилась. Дівчина ненавиділа вже його, ця усмішка гидотна дратувала ще більше він сидів на їх байку так неначе все було його, це злило неймовірно. Вона все ж сіла позаду пиляючи його очима. В кафе не довелося до довго чекати. Чіфую був роздратований, на кого саме ясно не було, Міко забрала речі та вийшла зі швидкістю знищення окупантів збройними силами України. Тому дізнатися велику таємницю не вдалося. Залишок дня пройшов спокійно.