поезія

ми різні, але ми про одне й те ж саме.

але, що ти намагаєшся відшукати в мені?

і те слово, що було раніше мною сказане,

назавжди залишиться нічим.

але тепер я одна в цьому світі.

мої спогади та кошмари стануть лише зірками.

ти можеш ранити мене,

поки я сиджу сама в затемненій кімнаті, наповненою своїми ж страхами.

ми як той титанік, у якого немає щасливого кінця.

я знаю, ти думаєш, що ти знаєш мене.

хоча я божевільна та різка як безжалісна стріла.

але ти навіть не бачив моєї темної сторони.

а ти як морський бриз того океану,

і все ще намагаючись прийти до тями

ти все ще тут.

тоді коли наші серця повністю залиті холодними дощами.