Подарунок на всі свята авансом

Завірюха щедро встеляла землю білосніжним простирадлом. Подекуди виднілися зелені острівці, наче невипрані плями від соусу песто, котрий невдало хлюпнув на постільну білизну. Певно, ще не вся зелень здалась в полон зимі, котра так наполегливо випробовувала її стійкість. Гілки дерев були вкриті напівпрозорою, льодяною бронею. Ще донедавна з них стікала дощова вода, а вже зараз вони нерухомо стояли в обіймах морозу. Хмарки щільно вкривали небо, обмежуючи споглядання яскравих крапочок на темному полотні. Тепер, замість теплих крапель дощу, з них, наче з аеродрому, злітали сніжинки, в котрих кінцева зупинка була поверхня земного шару. Туман завзято стелився простором, натякаючи, що на вулиці варто довго не затримуватись. Ледь не в кожному вікні яскраво блимали гірлянди. Останні години перед Новим Роком найбільш хвилюючі. Усвідомлення своїх помилок, аналізування своїх рішень, врешті решт примирення з близькими людьми.

Кропітливі кроки лишали по собі чіткі сліди підошви чоботів. Юнак з поспіхом оминав людей, що неквапно рухались затримуючи свої погляди на дивах природи. Ні, він обожнював годинами милуватись красою флори і фауни. Проте зараз в пріоритеті було дібратись домівки, і бажано встигнути до початку комендантської години. Переступивши поріг під’їзду, парубок з полегшенням вдихнув тепле повітря, наповнене різноманітними пахощами. Шлунок в ту ж хвилину повідомив про своє обурення, нагадуючи час останньої трапези. Важко поєднувати прийом їжі та невідкладні справи. Тут явно передує друге. Піднімаючись сходами, він з жалістю поглянув на ліфт.

— Ні. Я на це не поведусь. Застрягти в ніч Нового року в ліфті, так собі розвиток подій. – невдоволено пробурмотівши, він, не маючи іншого вибору, далі здіймався поверхами. Нарешті, натиснувши кляту кнопку дзвінка коло дверей, молодик сперся до стіни, насолоджуючись прохолодою. Довго чекати не довелось. На порозі опинився блондин, що ніяково перебирав рушник в руках, допоки товариш з цікавістю розглядав його зовнішній вигляд. Брюнет з ноткою глузування посміхнувся, як умога краще стримуючи свій дзвінкий сміх.

— Женька, я твої думки вже наперед знаю. Не смій. – Суббота миттю повернувся до плити, контролюючи процес підготовки продуктів для повноцінних страв.

— А тобі личить..) – гість влаштовується на софі, безсоромно поглинаючи поглядом хлопця. — Навіть тут не порушуєш свою палітру кольорів. Звичайно, якщо три кольори можливо охарактеризувати саме таким визначенням. – Спартак лиш стримано всміхається, зосереджуючи думки на рецепті. Фартух є невід’ємною частиною вбрання на кухні. Він рятує одяг від забруднення і ймовірних пошкоджень, але не від настирливих рук коханця.

— Невже настільки знецінюєш свої можливості, що замість прелюдії переходиш на дражнилку?

— Ні. Всього лиш роздивляюсь потенційний аксесуар для наших фантазій. – перевести незручну ситуацію на іншу людину цілком непоганий навик. Особливо, коли в колі друзів є Спартак Суббота.

— Ну тоді це програшний варіант. Роль домогосподині заїжджена варіація. – підхоплюючи ініціативу продовжує блондин.

Зрештою, Євгеній змушений відкласти свої пестощі до відповідного моменту. Він дочекається його. А зараз, невимушено допоможе з приготуванням страв.

Час минав швидко, жартівливі розмови сприяли цьому процесу. Невдовзі, вже ситі хлопці, обернувшись в теплий, м’який пледик сиділи на ліжку споглядаючи телебачення.

— Неочікував, що в твоєму гардеробі знайдеться чорна піжама з рожевими смужками. Хоч якесь різноманіття. – погляд затримався на ключицях, повільно перемістившись нижче. Знаходячись у передчутті чогось неймовірного важко контролювати мову тіла. Стримувати — ще те випробування. Сьогодні його можна завалити. Євген, не даючи можливості заперечити, нестримно накриває його вуста своїми. Цілує, розтягуючи кожен момент, щоб насолодитися сповна цим рідкісним видовищем. Непідвладний Спартак покірливо слухається Яновича. Нонсенс, але реальний. Спартак, наче віск, плавився в руках Жені як від вогню. Вже того не помічаючи, лежав, безсилий перед спокусою отримати свій подарунок раніше, ніж планувалося.

Поцілунки стають все наполегливішими, вимогливими. Вправні руки пірнають крізь одяг, повільно звільняючи тіло від зайвого. Першим на підлозі опиняється чорна кофтинка. За нею летять й інші елементи вбрання, лишаючи своїх господарів голими і беззахисними. Справжніми, щирими. Гарячі вуста торкаються шиї, викликаючи хвилю мурашок. Продовжуючи свій шлях цілунків, де-не-де лишаючи фіолетові позначки, Євгеній, кожен раз вдихаючи аромат шкіри свого хлопчика, блаженно прикривав очі. Так, він хоче закарбувати це в своїй пам’яті навічно. Його погляд, запах, смак. Яскраві спогади живуть з нами до самої смерті. Саме таким спогадом хотів залишити Женя Спартака. Довічним. Торкаючись ерекції, він чує благаюче зітхання.

— Не муч. – коротко і змістовно. Все ще намагаючись повернути контроль над ситуацією, Суббота з проханням поглянув у карі очі.

— Твоє бажання було почуте. – довго чекати не прийшлось. Женя, маючи мінімальне уявлення процесу, почав діяти. Доторки губ плавно, з внутрішньої частини бедра перемістились до основної цілі. Губи обхопили голівку, продовжуючи свій шлях далі, наскільки це можливо. Старанно ховаючи зуби, згодом до процесу додалась і рука. Він не дотримувався однієї швидкості, постійно змінюючи тем і напрям, вловлюючи лиш вдоволені стони свого коханця і руку, що інколи стискала його кучері. Момент, і бажана розрядка нарешті звільнилась з тіла. Плювати, що скажуть друзі. Батьки. Знайомі. Вони тут і зараз, в насолоді і гармонії один з одним. Хіба це не головне? Почуватися щасливим.

Прибравши наслідки бурхливого розвитку подій, хлопці стомлено заповзли під простирадло. Єдиним джерелом світла був місяць, котрий ліниво пробивався світлом крізь щілину у хмарах. Трохи відійшовши, Спартак міцніше притиснув інше тіло до себе, з утіхою оглядаючи сонного Женю.

— Ти чудо. Напевне, навіть не уявляєш наскільки ти безцінний. І ні, не тому що ти мені відсмоктав. Це лиш приємний бонус. Твій голос, кучеряве волосся.. Очі, які тебе кожен раз безсовістно видають. Мова тіла.. Я майже вивчив її, але кожен раз спостерігаю щось нове! Жень, ти — подарунок мені на всі свята авансом. 

— І я тебе люблю, Спартак. 

—————

пишіть враження у коментарях, ставте вподобайки 👀🫰🏼

посилання на матеріал, котрим я надихнулась ↓

https://www.instagram.com/p/Cm8y5BeI-1C/?igshid=OGQ2MjdiOTE=