Погані шпигуни

Шина Хосіно не очікувала, що в неї вийде затриматись в офісі. Вона дуже довго перевіряла різні документи. І дівчина навіть не помітила, як швидко пройшов час. На вулиці тепла осінь. Але темніти почало все одно раніше. На годиннику показувало 22:48. Всі працівники, мабуть, розійшлися додому. А Шина знову отримає порцію нотацій через те, що затрималась.

Шина втомлено потерла очі й відклала папірці в сторону. Пора вже закруглятись. Дівчина покидає кабінет, забуваючи свою шкіряну куртку. Зараз градусів 18, дівчина не має замерзнути. Але хто зна. На ній тільки чорний топ з довгими рукавами-рукавицями, які вдягаються на пальці та шкіряні штани, які гарно лежать на її фігурі. Знизу до стегна, прикріплений пістолет, на всякий випадок. Ні, щоденної загрози її життю не було, але вона вже звикла до нього.

Темні коридори вже давно не лякають дівчини. Але чомусь, їй здалось, що десь в кінці щось ворухнулось.

–Трясця, ще тільки пригод мені на сраку не вистачає.

Хосіно молодша завжди була грубою. Вона асоціювалась з бродячим псом, а не елегантною леді зі знатної сім‘ї. Взагалі слово елегантність було антонімом до Сі-Шини.

В кінці коридору «хтось» вмикає ліхтарик на телефоні та теж бурчить матюки. Кетсу Ґато. Ну, звісно. Хто ж як не він?

Колись він був вчителем в академії, де вчилась Хосіно. Другом сім‘ї, якого завжди ставили у приклад. А зараз був колегою по роботі, і грубо кажучи босом Шини. В них все було важко в відносинах. То вони зустрічались, то ні. На думку Кетсу, дівчина була занадто малою. Але чомусь, коли він трахався з нею вік йому зовсім не заважав.

–Шо в тебе вже шизофренія?–насмішкувато запитує Кетсу, підходячи ближче до дівчини.

–Зараз, ще й нервовий тік буде, якщо ти не вимкнеш ліхтарик.

Чоловік слухняно вимикає. Побачивши дівчину змінює свій напрям і складає компанію.

–Мені здається ти йшов у інший бік.

–Не можу залишити гарну дівчину в біді.

Не може.

–Я не потребую твоєї допомоги. Давно.

–Знаю, мала, але не буду ж я тебе тут залишати. Підвезу додому. Мені не тяжко.

Кетсу справді був гарним. І мабуть, коли казали слово «чоловік», то на думку приходив саме він. Високий, підкачаний, все тіло в тату, брюнет з зеленими очима і на лиці досить симпатичний. Шина не жаліла, що якийсь період бігала за ним. Він однозначно був цього вартий. Але часи міняються і зараз вона за ним бігати не буде.

Вони продовжують йти мовчки по коридору. Але це ж закон підлості. Знову чути, як хтось щось занадто голосно обговорює і Шині ці голоси здаються знайомими, а отже, інформація, може виявитись потрібною.

Коли кроки стають все ближчими та ближчими Хосіно штовхає Кетсу в тісну комору і притискає його до стіни, ставлячи одне своє коліно між його ніг, а рукою закриває його рот.

–Чшшш.

Розмову тепер можна справді почути.

–Я ж не можу це від батька приховувати…

Голос Шиби – старшого брата, Шина впізнає одразу. І їй справді хочеться почути про що розмова, але Кетсу тут, в цій ситуації невчасно.

Він закочує очі та нахабно своєю рукою забирає її.

–Знав, що ти любиш домінувати, але ж не настільки.

–Покидьку, закрий свій рот.

Сіна переходить на злий шепіт, якщо його можна так назвати.

–Ти знаєш, що підслуховувати не красиво? Батьки не вчили?

–Помовч.

–Знаєш, насправді багато методів було закрити мені рота,–неоднозначно натякає Ґато.

Брюнетка різким рухом дістає пістолет і притискає його до шиї Ґато. Та здається йому взагалі байдуже.

–Як тобі такий метод?–усміхається брюнетка.

Та зовсім не смішно стає коли він швидко міняє їх позиціями. Тепер Шина стоїть притиснута до стіни лицем і спиною до Кетсу. Він одною рукою тримає руку дівчини, притиснуту до стіни разом з пістолетом. А іншою легенько тримає її за шию.

Хосіно відчайдушно жметься щокою до стіни, бо коли він так близько, дихає їй в потилицю, притискається своїм тілом до її хочеться кричати.

Ґато трохи відсторонюється від неї та проходить пальцями по відкритій частині тіла, яку не прикриває топ. Там у дівчини зроблено тату хребта, шкода правда, що через цей топ, не можна побачити тату повністю.

Він відчуває, як Сіна жметься до стіни, і від нього подалі. І здається, всі розмови, які вона так хотіла почути відійшли на другий план.

–Я мав на увазі поцілунок, а не пістолет.

Здається дівчина зараз вибухне від гніву. Вона різко і сильно тріпається. І Кетсу справді готовий визнати, шо вона сильна і досить натренована.

–Погана з тебе шпійонка, якщо ти змогла опинитись в такому положені.

–Бляха, Ґато, я тебе зараз пристрелю.

Кетсу зображає здивування.

–Ого, справді? Цим пістолетом?

Він ласкаво гладить великим пальцем руку дівчини, в якій вона тримає пістолет.

–Я зараз закричу.

–Ну давай.

Легким рухом, Кетсу натискає якусь точку на руці дівчини та пістолет з шумом падає вниз, привертаючи до себе увагу.

–От лайно,–видихає дівчина, коли кроки наближуються до комори.

Кетсу різко повертає дівчину до себе лицем, не зупиняючи своїх рук, які бігають по спині під топом Шини. Дверцята відкриваються, а на порозі стоїть здивований Шиба і його подруга Лайла.

–Що ви тут робите?–запитує Шиба.

–Любимося звісно. Вирішили, що це місце ідеально підійде для нас. Хто знав, що ви теж його обрали.

Кетсу єхидно усміхається і підморгує Лайлі, яка оцінила жарт. А ось Шина, його не оцінила. Тому, що Кетсу відчуває, як вона позаду щипає його за дупу.

–Тебе відвезти додому?–цікавиться у сестри Шиба.

Погляд її фіолетових очей, немов яскравої ночі, бігає. Їй не хочеться їхати додому з братом, але схоже вибору вона немає.

–Я її підвезу, ми все одно до мене збирались.

Пан Ґато, як завжди рятує Шину. Але це її надзвичайно дратує.

Перекинувшись парою слів з нічними гостями, Кетсу і Шина покидають офіс. Вони наближаються до стоянки, на якій стоїть самотній мотоцикл.

–Твій сексі-образ підходить до мого байка, може це доля?

Кетсу усміхається, але в його словах зовсім не чути насмішки. Лише чути серйозність.

–Сюди б більше підійшов образ клоуна.

Та дівчина мовчки, і не сперечаючись сідає позаду нього і навіть обіймає чоловіка за талію.

Насправді в плани сьогоднішнього вечора Шини секс з Кетсу не входив. А дівчина, любить стабільність і планів вона очевидно змінювати не буде.

Вони несуться по нічному місту і Шина відмічає про себе, що любов до байків буде нескінченою, навіть якщо цей байк належить Кетсу.

–Давай поговоримо.

На диво, серйозно заявляє Кетсу.

–В нас занадто мало спільних інтересів, щоб говорити.

Кетсу подобається її характер, її грубість. Йому все в ній подобається, і він справді знаходить її чарівною.

–Я знаю, що я тобі подобаюсь…

–Слухай, мені не потрібні твої пояснення, я вже втомилась за тобою бігати…

Ґато ніжно кладе свою руку, поверх руки дівчини та трохи стискає її.

–То можливо ти даси мені шанс і я за тобою побігаю?