Повернення.
від undergraund_1— Ти довго валятимешся? — Ерік човпає мене по голій дупі.
— Відстань. — півночі не давав спати і тепер ще чогось хоче від мене.
— Збирайся. Сьогодні твій перший робочий день.
— Що? Ти серйозно? —перевертаюсь на спину не соромлячись своєї наготи.
— А я колись жартував? — так нахабно оглядає мене, що соски твердіють. Тіло пам’ятає вчорашню ніч і я не можу не посміхатися, дивлячись на Еріка.
— Десять хвилин і я готова!
— П’ять, красуня.
Що? Ерік зробив мені комплімент? Схоже, він теж на щось підсів. За пару хвилин приймаю душ і одягаюсь. Навіть не думала, що радітиму простому робочому дню. Зачинена в одній кімнаті з Еріком тиждень я стала напевно така ж дика як і він. Заколюю волосся і з’являюся перед тепер уже босом у чорних штанах та майці на голе тіло. Він запитливо дивиться на соски, що просвічують.
— Ти вчора порвав мій ліф, так що з тебе боржок – проходжу повз і фальшиво тягнуся його поцілувати, але натомість бадаю чолом. Еріка це не влаштовує і моя усмішка його не влаштовує, він притягує мене назад та цілує так само, як уночі при вимкненому світлі. Він погладжує груди і стискає горошину разом із тканиною, викликаючи солодке зітхання в мене.
— мені так навіть більше подобається.
Як тільки ми вийшли в коридор на нас кидали спантеличені погляди. Здається Ерік насолоджувався цим, всі дивляться, але боятися йому щось сказати. Мені не по собі, але зараз я шукаю очима Хейєса та Прайор. Я вже й забула, наскільки люди огидні без поглинання наркотиків цебрами.
— Ти не знаєш, Убога ще зустрічається з Пітером? — Ерік піднімає брови і кривить губами.
— Думаєш я стежу за сплесками гормонів неофітів? — повз проходить Юрайя і затримує погляд на моїх грудях, Ерік не спускає з нього очей і мені хочеться сміятися. Хто ми тепер один одному? Надовго? — шаряться наче разом. — додає Ерік.
— А Тріс куди визначили? -У їдальні достатньо народу щоб завтикати і поглядом шукати Хейєса. О, на своєму звичайному місці.
— Вона в патрулі з Чотири.
— Бідолашний Чотири, дивитися можна – трахати не можна. — Командир дивиться куди спрямований мій погляд і паралельно кладе на піднос яєчню з какао.
— У тебе три хвилини, якщо спробуєш втекти, я зламаю тобі ногу.
Сумніватися не доводиться, я киваю і поставивши піднос на стіл біля Еріка тікаю до Хейєса весь цей час, відчуваючи на собі погляд лідера.
— Ну все, ти в заручниках! — затискаю ліктем шию Пітера і цмокаю в щоку. Тріс ховає посмішку в чашці та спостерігає за возз’єднанням.
– Хто б говорив! Я сумував — Хейєс притискає мене до себе і я щаслива знову побачити його. Я дивлюся на Tріс яка блискучими очима спостерігає за Пітером. Тим хлопцем, що зірвав з неї рушник першого дня в ямі і який не давав їй проходу своїми приколами. Вона зробила його трохи м’якшим і добрішим, таким яким він би не став зі мною і я не стану такою доброю як вона, особливо поряд з Еріком.
— Я теж — підморгую тріс і бачу в її очі багато запитань. Хочу сказати спасибі, за все, що вони робили для мене… Чорт, здається і я стаю синтементальною – тепер я чиста як твоя тарілка Пітер і до того ж помічник Еріка.
— Може точніше секретутка? — Пітер отримує потиличник.
— Він не робив нічого поганого тобі? — насторожено запитує Тріс і озирається на мого боса-коханця.
— Ні. Все добре, просто… Поки що я буду під його наглядом. Так буде найкраще для мене.
— Ти зайняла моє місце, якби у мене були цицьки я теж сидів би в теплому кабінеті, а не тягався за старою.
– Ерік сказав що твоя дупа для його кабінету не така гарна. – Кидаю погляд назад і бачу, що Ерік досі не зводить очей. – Мені пора. Потім ще побалакаємо.
Щипаю за щоку друга і йду до командира. На мене не дивиться тільки лінивий, мабуть думали що я давно в ізгоїв. Плюхаюсь поряд і відчуваю мурашки по шкірі від його настрою.
– 3:40. Це перший і останній раз, коли ти запізнилася.
— Ти не моя нянька, лише мій командир. — гарячий сніданок це найсмачніше, що я їла за тиждень.
— Їш швидше. В нас багато справ.
0 Коментарів