Повернення до реальності

Новий світ, де слова набували фізичності, розкривав переді мною безмежні можливості. Мені було цікаво досліджувати цей світ, де реальність і фантазія зливалися в єдине ціле. Ілай супроводжував мене, показуючи різноманітні куточки цього магічного місця. Серед тих місць був старовинний ліс, в якому дерева мали відмінні від звичайних лісів кольори. Листя було золотистим і сріблястим, а їхні відбитки на землі створювали якісь магічні паттерни.

– Це Ліс Золотої Осені,-  пояснив Ілай. – Тут час завжди стоїть на моменті осені, коли листя приймає найчарівніші відтінки.

Ми блукали стежками лісу, досліджуючи його дивовижну красу. Я був зачарований кожним кущем, кожною кроною дерева. Щоразу, коли я обіймав дерево своєю долонею, відчував пульсуючу енергію цього місця. Але мої думки не могли не повертатися до Ілая.

-Ілай, ти казав, що ти провідник між світами,-  почав я, – але чому ти обрав мене? І чому саме зараз?

Він зупинився, і його погляд заглибився у далеке небо:

-Це складне запитання, Алекс. Тобі слід знати, що світ книг взаємодіє з реальністю більше, ніж можеш уявити. І ти, із своєю цікавістю, з’єднався з цим світом міцніше, ніж інші. Я відчуваю цей зв’язок.

Такі слова викликали багато запитань, але я відчував, що єдиний спосіб знайти відповіді – це рухатися вперед.

-Тоді це все не просто випадковість,- відповів я. – Тобто, я маю здійснити щось важливе в цьому світі?

Ілай поглянув на мене, його очі висвітлювались жвавістю:

-Не випадковість, але ти несеш з собою можливість. В тобі є потенціал змінити цей світ, а можливо, і твій власний.

Я споглядав на Ілая з відчуттям, що він зберігає багато таємниць. Чи була його мета такою ж чіткою, як його відповіді?

Ми продовжили свою подорож, і я відчував, як наша спільна подорож формує більш глибокий зв’язок між нами. Ми побували в місцях, де ріки текли навпаки, де небо було рожевим і вода сяяла, як діамант. Кожен куток цього світу розкривав нові загадки, які я прагнув розгадати.

Але в той момент я відчув, як звуками та ароматами навколо мене наповнився звичайний кімнатний простір. Мій світ почав повертати мене до реальності. Я стояв у крамниці, серед запаху старих книг та відтінку м’якого світла. З відчуттям незакінченої подорожі та відкриттів я оглянувся навколо, маючи на увазі, що наша подорож виявить мені ще більше незвіданих глибин.