Повернення в отчий дім, знайомство з сусідським альфою та пекельні свята

Чонгук – дорослий омега, який вимушений повернутися на свята в отчий дім для святкування Різдва та весілля молодшого брата. Поїздка обіцяла бути жахливою, але неочікувано чоловік знайомиться з юним сусідським альфою, який виявляється його істинним…

 

Надворі вже починало сутеніти. Чонгук розслаблено сидів на підвіконні своєї старої спальні в батьківському домі, прочинивши навстіж вікно та саме докурював останню цигарку зі своєї невеличкої заначки. А це, між іншим, був лише початок його захопливої поїздки до родичів. Треба було брати більше, не на день же приїхав. Але батьки не любили, коли він курив у їх домі, вони взагалі не любили той факт, що він палить, дарма, що хлопчик вже давно дорослий. Але очі не бачать – серце не болить. Тому омезі доводилось приховувати свою погану звичку хоча б наступні кілька тижнів, бо чути довжелезні тиради про шкоду куріння та все нові й нові дослідження з цього приводу, ніби йому це й так не відомо, вже не було ніяких сил. Один з пунктиків у списку «чому не варто приїздити сюди на свята й не тільки». Чонгук знав той список на пам’ять. Він викарбуваний на його ментальному здоров’ї кривавими літерами. Але ось омега знову тут. Й до слова, потреба в палінні тут зазвичай зростає в декілька разів, а коли батечко сватає його з кожним нежонатим, починаючи від тих хто дозрів до шлюбного віку й аж до тих, хто ще не втратив здатність запліднення інших особин, попит на цигарки зростає у геометричній прогресії з кожним новим знайомством. А ще, на жаль, сперма альф плодюча доволі довго, якщо ви не знали, тому його татко підбираючи кандидатів перебирає не надто сильно. Таких, що йому в дідусі згодяться вже певно що не було, слава Всевишньому. Але тих, кого можна назвати своїм татком цілий вагон. Ще та бридота, враховуючи, що й омега вже давно не юний.

Завітав Чонгук до батьків вперше за останні декілька років, до речі. Чоловік був доволі вигадливим, щороку його нібито спіткали все нові й нові негаразди: робота, грип, отруєння, щоразу щось інше. Загалом можна знайти ще незліченну кількість причин, щоб провести святковий час у більш приємній компанії, було б лише бажання чи радше небажання. Хоч зазвичай приємна компанія це він сам і є, а ще трохи чогось міцненького і смачненького, ванна з пінкою і якась романтична комедія на вечір чи ще краще порнушка, бо проводити свята з альфами він не надто любив. Це нібито зобов’язувало до чогось серйозного, а когось хто б годився на таку роль омега ще, на жаль,  не зустрічав. Цього ж разу не приїхати на Різдво в отчий дім можна було лиш якщо в тебе невідкладні справи на тому світі й то не точно. Вони б його напевно з-під землі дістали та з мертвих воскресили якщо треба, а причиною цього була вочевидь надто низька сексуальна просвіта серед молоді, бо як ще пояснити те, що братик омеги і його бойфренд не розібрались як користуватися презиками, а тепер Чонгуку доводиться ще й відвідувати святкування цього безвідповідального дійства й прогалини в освітній та виховній сфері у їхньому суспільстві.

І цього разу, будьте певні, карма врешті таки його дістала, бо тепер він вже не обійдеться кількома жахливими днями в «дружньому й затишному» сімейному колі, цей квест буде дещо довшим та складнішим, дасть можливість наздогнати згаяне сповна, оскільки виходить заміж брат невдовзі після Різдва. Тож доведеться провести весь той час з ними усіма, у колі родичів і не тільки. Дай йому сили, Всевишній, вирватись звідси живим.

Батьки, якщо хочете знати, дуже раділи з приводу поспішного весілля Чіміна. І це був ще один камінь у сторону старшого брата. Бо так вже сталось, що Чонгуку цього року виповнилось тридцять п’ять і одною з головних причин чому він так не любив ці сімейні збориська було те, що кожного разу там обов’язково зачіпалась тема його відсутнього заміжжя, якого всі так з нетерпінням чекали й дітей, які ще чомусь не повилазили з його утроби. Бо якщо послухати його омегу-татка, то його матка от-от має всохнутись і якщо він не зробить дитинку найближчим часом, то так і не виконає свого головного омежого призначення, а ще він гнилий і скоро вмре. А от його братик справжній молодець, бо зміг у свої двадцять залетіти від альфи якого знає від сили декілька місяців і тепер чимдуж виходить заміж, примушуючи Чонгука провести тут кілька пекельних тижнів. Брата чоловік любив, але це була справжня підстава за яку той ще поплатиться.

Його батьки завжди хотіли багато дітей, але після першої, як потім виявилось, не дуже вдалої спроби у них ще дуже довго нічого не виходило, але напевно в якийсь момент, коли Всевишній переконався, що з Чонгука вже точно не виросте нічого путнього, змилосердився над парою і дав їм ще одного сина, який очевидно їх так не розчарує. Може то й було причиною чому вони такі зациклені на шлюбі та потомстві, особливо на потомстві.

Омега зробив ще кілька останніх затяжок, зітхнув, затушив недопалок, взяв кілька м’ятних цукерок, щоб перебити сморід та збирався вже спускатись на вечерю, з нетерпінням очікуючи як усі присутні будуть зустрічати його сумними, принизливими та жалісливими поглядами, через те, що він не привіз з собою першого ліпшого мужика на свята, коли раптом побачив у вікні навпроти хлопця. Молодого й красивого хлопця, вірогідно альфу. Той втомлено грюкнув дверима своєї кімнати й поспіхом стягнув із себе светр, залишившись в одних штанах. Отож окрім красивого личка омега мав змогу підмітити, що у сусіда було ще й спортивне, підтягнуте, смагляве тіло. Непогано. Чонгуку б можливо стало трохи соромно за себе якби він не був таким зайнятим вирячанням, у нього буквально потекли слинки від того видовища. Напевно уся провина в тому, що в нього просто доволі довго нікого не було. А секс Чонгук любив та ще і як.

І все б було ще нічого, вирячається на юного, занадто молодого для себе альфу, ну то й що, та він же просто у вікно дивиться, але наступної миті той молодий красунчик повернувся просто у його сторону і замість того, щоб спокійненько стати собі й піти ніби нічого не сталось, зрештою він же дійсно просто сидів у себе на підвіконні й не винен, що у вікні навпроти розгулює напівголий альфа, омега так розгубився, що незграбно звалився на підлогу. На що незнайомець з сусіднього дому лиш весело й чарівно усміхнувся, але Чонгук вже цього звісно не побачив, бо так і залишився засоромлено сидіти під вікном.

– Який же я бовдур. Як незручно.

Напевно останнім часом всесвіт точно був не на стороні Гука, бо за мить у дверях почувся короткий стукіт, після чого вони швидко розчинились, а на порозі стояв його молодший брат.

– Тато кличе… Чонгукі? Все добре? Чого ти сидиш на підлозі? Чого вікно відчинене навстіж? Холодно ж.

– Там хтось є?

– Ти про що? Де? – молодший вже подумав, що його брат остаточно зійшов з розуму. От у їх сім’ї й з’явиться свій місцевий божевільний.

– За вікном, у сусідньому будинку, Чімі.

– Еммм… Ти про Техьона? Так, він зараз дивиться сюди.

Чімін привітно помахав хлопцеві, а Чонгук зі всієї сили ляснув себе по лобі.

– Закрий вікно… і штори…

– Що?

– Закрий кляті штори, негайно.

Брат виконав прохання і глянув на Чонгука з німим питанням в очах.

– Ну все тепер точно пішли вечеряти. – відрізав старший.

– То ти не розкажеш, що тут відбулось?

– Нічого. Я як завжди осоромився. Йдемо.

– Нууу добре, але ти ж не збираєшся піти отак? Там буде мій Намджуні, а ще тітка з чоловіком.

– А ще цілий список претендентів на запліднення моєї матки, яких запросив татко?

– Не сьогодні, тому не переймайся.

– Яке ж щастя. – з сарказмом відповів Чонгук, закотивши очі так, що аж стало трохи боляче.

Гук поглянув на себе у дзеркало і до нього з жахом дійшло, що він весь той час сидів на підвіконні в одних леопардових трусах  та шкарпетках з залізною людиною, поверх яких недбало натягнута розстібнута зимова курточка з тих часів, коли йому було чотирнадцять.

– Трясця. Невже він мене бачив у цьому.

 

 

Спільні сімейні вечері можна було б вважати одним з видів найжорстокіших тортур, які Чонгук навчився витримувати з неабиякою силою, сміливістю та незламністю. Це можна було б без сумнівів використовувати при підготовці секретних агентів та шпигунів.

 

– Ти що знову почав палити? – запитав його тато-омега, стурбовано схилившись до сина, так ніби питав як там його невиліковний рак на четвертій стадії.

– Ні, з чого ти взяв?

«З чого ти взяв, що я закінчував».

– Чонгукі, я знаю, що твоє становище викликає стрес і тривогу, а цигарки…

– Яке ще становище? Про що ти взагалі?

– Так, тепер світ інший, я знаю, що ти у нас сильний та незалежний омега, якого цікавить лише кар’єра й перший ліпший хлопець на одну ніч. Але час іде, а ніхто не схоже брати заміж старого омегу курця та ще й брехуна.

– Тату… – чоловік ледь не завив.

«Перший ліпший? Перший ліпший? Ну цього ж точно не скажеш про тих за кого ти мене сватаєш, татку?». – подумки лютував омега.

– Ми з батьком не молодіємо. Може й помремо невдовзі й так і не побачимо внуків.

– Та вже б швидше, а то тільки обіцянками мене годуєш. – на злостях пробурмотів омега, але його все ж розчули.

– Чонгукі. – подав голос його альфа-батько. – Не смій так говорити з татом. Він бажає тобі щастя. Ми всі бажаємо…

– Не розумію про що ви, якщо сильно постараєтесь і не помрете в наступні 5 місяців, а я думаю це вам під силу, то й побачите внука чи внучку. Чімін – молодець, вже над цим попрацював. Мені його не наздогнати, навіть якщо почну просто зараз.

– То варто вже починати. Може тобі подобається міняти альф як шкарпетки. – не вгавав тато, ігноруючи все сказане сином. – То й добре, нехай, я готовий це зрозуміти, я ж кажу часи інші. Я тебе розумію, не хочеш постійного альфи, ми з батьком готові з цим змиритися, але хіба ти не хочеш дитинки? Зараз же бувають різні способи, гроші є, а ти, смію нагадати, не молодієш. Можна навіть просто обрати когось гідного з твоїх коханців, та й по всьому. Я молюсь Всевишньому, щоб вже пізно не було. Хіба у тебе ніколи не було ніяких курйозів з захистом? Такого бути не може. Може краще перевіритись, щоб знати на що розраховувати. Може ще є шанс?

Чонгук опустив голову в долоні, заплющив очі та кілька разів глибоко вдихнув та видихнув, рахуючи до десяти. А тоді підняв обличчя до татка, мило посміхнувшись.

– У нас нові сусіди тату? – змінити тему видавалось єдиним порятунком.

– Та ні, ті самі.

– Хіба? Я бачив якогось нового хлопця по сусідству, не помічав його раніше.

– Це Техьон. – у розмову втрутився Чімін.

– Це названий син пана та пані Кім. Його, щоб ти знав, всиновили п’ять років тому. Може якби ти частіше тут бував, а не годував нас відмовками на свята, то знав би своїх сусідів, а ще б може вже й заміжній був, бо знаєш я мав для тебе кілька чудових кандидатур. – знов почав тато.

– А він не задорослий для названого сина? Скільки йому?

– Ти думаєш я не бачу, що ти робиш? Теми не міняй.

– Це ти теми не міняй. І взагалі-то я ж і говорю про альфу. Як думаєш він достатньо гідний? Дещо молодий, але це навіть краще, сильна здорова сперма зможе проникнути навіть до моєї старенької яйцеклітини й запліднити її як слід, тож, як на мене, непоганий для збору генетичного матеріалу, якщо звісно повнолітній. Бо проблем із законом нам не потрібно. Хоча коли стоїть питання продовження роду, про який закон може йти мова? Треба правильно розставляти пріоритети, татку, як ти мене і вчив. То що скажеш?  – Чонгук з викликом поглянув на старшого омегу. Той аж почервонів від злості, усі очі в кімнаті були направлені на них. – Не хочеш про це побалакати? Так отож. Я теж, теж не хочу говорити про заміжжя й дітей, тату.

– Добре, тоді поговоримо про твою нікотинову залежність. – промовив той, ніби його син щойно не сказав всього того сорому за родинним застіллям. – Знаєш, ти й так немолодий, а так твоя матка ще більше…

– Тато. Та що з тобою? Ми за столом. Тут люди. Перестань вже говорити про мою матку.

На цьому, слава Всевишньому, від нього відчепились, принаймні того вечора. Намджун саме дуже вдало перевів тему дотепним жартиком, рятуючи його. Може не такий він вже й поганий. Ну просто не поталанило хлопцеві, спершу презики браковані, тепер ще й нова сімейка за якою дурка давно плаче.

 

 

Щоб сніданок пройшов не в тому самому дусі що й вечеря, Чонгук з самого раненька нишком зайшов на кухню та набрав собі смаколиків, перш ніж всі зберуться до столу, щоб непомітно пронести те все добро у свою спальню, точно як ніндзя. Але напевне вдача не його сильна сторона, або йому просто на просто бракувало тренувань, все ж кілька років без практики даються в знаки, бо встигнути провести  ту секретну операцію чоловікові не судилось. Тато був вже тут як тут, ніби хижак, що полював на свою жертву.

– Зазвичай ми снідаємо разом, якщо ти вже забув наші традиції. Може тобі варто частіше у нас бувати?

– І тобі доброго ранку, татку. Щодо приїздів я не впевнений, не хочу вас тривожити й тіснити зайвий раз. І ти ж й так дзвониш мені весь час коли треба і не треба, тож бачитись вже зайве, не згоден? А щодо спільних трапез, повір, таке не забувають, татко. Це окрема тема для розмов, для розмов з моїм психотерапевтом та й знаєш, я вже щось зголоднів трохи. Сил немає на всіх чекати.

– Ну вже вибач, що ми з батьком все життя старались зробити нашу сім’ю дружньою та міцною, створювали…

– Маніпуляція. – перебив його Гук. – Хочеш викликати в мене почуття провини?

– Не говори дурниць. От якби у тебе були свої діти ти б мене зрозумів. Але ж ти…

– А знаєш, я таки не піду снідати нагору до себе. – Чонгук не дав договорити старшому омезі, бо розумів. що як почує слово «матка» у найближчі дві хвилини, а якщо не спинити тата, то почує, він просто вибухне. Може й без убивств не обійдеться. Гарні були б заголовки різдвяних новин.

– Я радий…

– Я піду в найближчий супермаркет, поповню свої запаси цигарок і буду курити їх не десь нишком по кутках, а як дорослий чоловік у всіх на виду, бо я і є дорослий чоловік, трясця, якщо ти раптом забув. І я буду собі смалити як паровоз, скільки захочу і де захочу! І їсти теж буду де, як і коли захочу.

– Чонгук!

– І знаєш що, тату, піду отак просто у піжамі. Бо це моє кляте життя і я робитиму те, що хочу.

Омега взув черевики, надягнув на себе пуховик та шапку і вже за хвилину двері їхнього сімейного гніздечка голосно гримнули, запустивши усередину клубки холодного повітря.

– І де ж ми так схибили, коли виховували його. – на останок втомлено промовив чоловік, що від здивування навіть на мить закляк на місці. – Бачить, Всевишній, ми старались як могли.

 

 

Омега саме стояв біля прилавка з шоколадками та ніяк не міг обрати ту, що йому більше до смаку, вирішив вже брати дві, коли побачив як поблизу просто нізвідки виник той самий гарячий і юний сусід альфа, названий син пана та пані Кім, що отак просто непомітно визирнув з-за стелажів як примара й зараз прямував у бік Чонгука. Може якби чоловік знав, що у них по сусідству живе такий красунчик, то й приїжджав би до батьків у гості частіше та з більшим задоволенням й ентузіазмом. Він поглянув оцінювальним поглядом на себе, а потім на вміст свого кошика. Між бровами омеги з’явилась невеличка складочка й він приречено скривився, розвернувся та по-страусиному опустив голову ледь не в ті кляті шоколадки на стелажі, так, щоб його раптом не помітили та не дай Всевишній впізнали. До всього того, Чонгук вранці ще навіть не вмивався та й зуби не встиг почистити. І стояв тут зараз у старій, поношеній піжамі, ще зі шкільних часів, поверх якої недоладно висів величезний пуховик, а на голові перша ліпша шапка, яка потрапила під руку, можливо то навіть була шапка нареченого його брата.

– Привіт.

Від того «привіт» за спиною, Чонгука добряче так кинуло в жар, а по спині пройшовся табун мурашок. Омега налякано видихнув і все-таки повернувся, бо не відповісти було б вже зовсім кріпово. Альфа стояв неочікувано близько й дивився на нього трохи згори донизу, сяйливо посміхаючись.

– Привіт. – видихнув омега.

– Я – Техьон. Ми бачились нещодавно. Через вікно, пригадуєш?

– Так, здається щось таке й справді було. – чоловік ледь не ляснув себе по лобі. – Я – Чонгук, до речі..

«Який же сором. От же ж бовдур.» – промайнуло в голові Гука, але хлопець перед ним лиш кумедно хіхікнув.

– Радий познайомитись, Чонгук. Класна  піжама.

Омега знову з жахом оглянув себе.

– Всевишній… дякую, це єдине, що знайшлось у батьків, свою забув вдома.

– То ти син Чонів?

– Так.

– Ого, не знав, що у Чіміна є молодший брат, думав це він молодший.

На обличчі Чонгука на мить застигло здивування, а тоді він розсміявся, від чого альфа біля нього трохи зніяковів.

– Я щось не те сказав?

– Ні, не те щоб. Просто… просто не варто так мені лестити. Може я й виглядаю молодшим своїх років, та вже не настільки.

Техьон все ще дивився на нього повними нерозуміння очима.

– Я його старший брат.

– О. – вичавив з себе альфа, а тоді зібрався та з усмішкою додав. – Так і не скажеш.

– Ну хоч те добре. Я не часто буваю в батьків. Не був вже кілька років, якщо чесно, а до того приїжджав лиш на свята. Тому ми й ніколи не зустрічались раніше. Але в брата весілля тож  тепер не відмажусь як би не хотілось.

– Тепер зрозуміло. Шкода, що не бачив тебе раніше. А я названий син Кімів, вони всиновили мене п’ять років тому. Дивовижно. Я вже був доволі дорослим, зазвичай таких дітей ніхто не хоче забирати, але вони хотіли всиновити моїх молодших братів, а я йшов в подарунок. Ну… вони могли мене й не брати, але вони дуже добрі люди. То ж мені пощастило.

– Так. Кіми – хороші. – відповів Чонгук, ніяково перебираючи пальцями по кошику.

«Хай би й мене всиновили».

– Ти прийшов сюди пішки?

– Еммм, взяв таксі.

– Я можу тебе підвезти назад. Я на машині.

– Та не варто.

– Та ми ж сусіди, я підвезу, мені ж не важко.

– Ну якщо наполягаєш, то гаразд.

Вони ще якийсь час ходили супермаркетом, поки альфа щось зацікавлено розповідав, не стуляючи рота, здається, ні на секунду. І можливо Чонгуку стало навіть трохи соромно за себе, бо він майже все пропустив крізь вуха. Омега ніби зачарований просто спостерігав за Техьоном. Зблизька той був ще вродливішим, лиш трохи вищий за нього, але набагато міцніший, з неймовірним глибоким голосом, великими темними очима та до біса привабливими губами й чарівливою посмішкою. Його волосся було чорним та блискучим, достатньо довгим, щоб заплести його у невеличкий хвостик на потилиці, з якого грайливо вилізло декілька бунтарських локонів. До біса сексуально. А ще септум, як же той йому личив, робив альфу ще красивішим, додав шарму та характеру його й так винятковій зовнішності. Вже не кажучи про те, що ще там у вікні Чонгук помітив, що у хлопця є кілька татух на грудях і рукав. А що вже казати про запах. Від альфи пахло неймовірно, трохи незвично й дуже особливо, аж слинки текли. Кращого запаху чоловікові зустрічати не доводилось, а він вже точно мав досвід близького спілкування з багатьма альфами. Напевне Чонгук би не відмовився разок лизнути чи кусьнути сусіда за шию. А шия в того була на вигляд смачненька й міцна.

– Слухай, Техьон. – омега зачекав поки той нарешті на хвилину зупиниться, щоб вставити хоч слово. – Скільки тобі років?

Альфа на мить розгубився, це питання наче поставило його у глухий кут. Чонгук упевнений, що на секунду помітив як очі хлопця нажахано забігали.

– Мені вісімнадцять. – нарешті вичавив з себе альфа, після довгенької паузи, найдовшої після того, як той вперше сьогодні сказав «привіт».

«Юний… дуже… Ну, він хоча б повнолітній. Вже непогано.» – промайнуло у думках.

– То ти ще вчишся в школі?

– Ні, ні, я на першому курсі в універі, приїхав на канікули.

– Це добре.

«Хух, якби він був школярем це було б вже занадто».

Здається Чонгук й справді полегшено видихнув.

– А тобі?

Тепер настала черга ніяковіти омезі. І про що він насправді собі думає, той альфа занадто юний для нього. Хотілось якось перевести тему, він зрештою вправно вмів це робити, роки практики з любим татком, але яка різниця, рано чи пізно той й так дізнається.

– Тридцять п’ять.

– Ооо

– Так, мій батько теж так думає. Тому я й не приїжджаю додому.

– Ні, ти мене не так зрозумів, просто ти виглядаєш… забудь, я не думаю, що ти старий. Ти…

– А хто казав, що я старий? – відповів Гук з лукавою посмішкою й побачив як в очах альфи з’являється справжній жах та паніка. – Та не парся. Маємо, що маємо. Ти все купив?

– Так, наче все. – полегшено видихнув хлопець.

– Тоді мерщій на касу, візьму ще цигарки, бо я без них не проживу в тому клятому домі й дня, а тоді підемо. Не хочу тебе затримувати.

 

Додому їхали вже в тиші. Хоч Техьон постійно те й робив що поглядав на омегу трохи важким поглядом своїх темних, глибоких  очей.

«Даремно я затіяв ту розмову про вік, краще спитав би у брата скільки Техьону. Й так припхався тули в цій ідіотській піжамі, а тепер він знає скільки мені років і мені вже точно нічого не світить.» – картав себе Чонгук. Не те щоб він планував щось на рахунок альфи, ну якщо чесно, все ж планував. Він лише  на днях сюди приїхав, попереду кілька нелегких тижнів, тож разок чи два можна було б трахнутись з кимось. Хіба це велика справа? А його сусід точно зробив би цю жахливу відпустку набагато приємнішою, та він сам у руки просився, що тут ще скажеш? Може альфа трохи юний для омеги, але все ж повнолітній і виглядає просто як бог, то ж відмовлятися від такого ласого шматочка було б гріхом.

– Слухай, ти вже снідав? – подав голос альфа.

– Ні. Збирався, але посварився з татом, тож тепер це буде моїм сніданком.

Він підняв у повітря пакет повний солодощів, пива і цигарок.

– Я теж ще ні. Може тоді кудись заїдемо? Що скажеш? Якщо ти звісно не поспішаєш.

Чонгук знову оглянув себе й трохи скривився.

– Ти маєш чудовий вигляд, справді. – навипередки промовив Техьон.

– Це не так, але давай. Якщо домашні ще не поснідали, тато неодмінно затягне мене на сімейний сніданок, тож краще я трохи довше побуду у твоєму товаристві.

Від цього на обличчі альфи з’явилась радісна, щаслива усмішка.

– Та не радій ти так, це не те щоб комплімент. «Краще ніж з моєю сім’єю» планка не надто висока.

– Я радий, що ти погодився. Думав про тебе відтоді як ми вперше побачились.

Омега заплющив очі, було приємно, рибка клюнула, але в пам’яті виникли картинки з того вечора.

– Не нагадуй, такий сором. Дуже ніякова ситуація вийшла.

– Ніяково спостерігати за мною чи ніяково, що я це побачив?

– Ей, я за тобою не стежив. Просто… я не винен, що моє вікно просто навпроти твого.

– Хіба я щось казав про стеження? Та я жартую.

Проте на обличчі альфи сяяла самовдоволена посмішка. «От же ж самозакоханий. Звісно знає який він красень» – подумав Чонгук. Від свого вигляду стало ще більш ніяково, бо поряд з таким альфою він здавався ще жалюгіднішим.

 

– То чому ти не любиш бувати у батьків? – спитав альфа, коли вони вже сиділи за столиком і жували свій сніданок.

– Мені за тридцять. – омега трохи скривився після цих слів, а Техьон наче напружився. – А для мого батька незаміжній, бездітний омега у такому віці – це смерть. Він мріє видати мене заміж за першого ліпшого або в крайньому разі, щоб я залетів від когось як мій братик і не обов’язково навіть після цього якось узаконювати стосунки. Наявність дитини вже б заспокоїла моїх предків. Головне, щоб моя матка виконала своє первісне покликання. Тоді, на їхню думку, моє життя нарешті наповниться справжнім сенсом, а я перестану бути заблуканою душею, віднайду спокій та перестану палити.

Техьон у відповідь на це все засміявся, так, що ледь не подавився.

– Повір мені, якби я зараз не сидів з тобою, мене вдома б вже чекав якийсь нежонатий мужчина, що приїхав до матусі у відпустку й цілком випадково забрів до нас на сніданок. Щоб я як мінімум мав когось поруч на весіллі брата, бо інакше для мого татка це буде сором. Повір, я вже й гадки не маю де він їх всіх відкопує. Тут у нас що є супермаркет з вільними альфами поблизу? Вживані по знижці? Ось так я і живу. Тож дякую, ти мене врятував.

– Хочеш я буду твоєю парою на братовому весіллі, я теж запрошений.

Здається на обличчі альфи з’явився легкий рум’янець.

– Теж думаєш, що мені обов’язково потрібен альфа поруч?

– Ні, що ти. Це зовсім не так… просто… я хотів сказати…

– Та не переживай так. Я радий, що ти там будеш, буде добре мати когось поблизу хто зможе врятувати мене, якщо батьки раптом захочуть звести мене з якимсь розлученим підстаркуватим альфою з родини братового нареченого. Повір, вони для мене вже планку надто високо не ставлять. Та й буде хороша компанія, щоб не померти від нудьги, бо єдина весела людина, яку я знаю окрім тебе, що буде на святі то моя тітка, але вона стопудово когось підчепить вже за годинку й випарується зі свята швидше ніж хто-небудь це помітить.

– Я буду до твоїх послуг. – впевнено промовив Техьон.

Чонгук знав, що попри статус старої діви, який йому дав батько він виглядає дуже навіть нічого й проблем з альфами у нього не бувало ніколи, просто він не знайшов того з ким готовий провести життя, от і все. Тому коли омега дивився в очі навпроти одразу розумів, що нічого не втрачено. Секс у нього з цим юним сексі альфою цілком ймовірно трапиться.

 

 

Саме Різдво, на диво, пройшло доволі чудово, якщо не враховувати, що тато ледь не спалив дім під час того як смажив пампушки, потім посварився з батьком через те, що той забув слова молитви, які як глава сім’ї мав почати першим, а ще якийсь сусідський пес насрав їм під двері, тому колядників у них цього року не було. З найсмішнішого: бабуся заснула біля каміна і син батькового брата, який святкував Різдво разом з ними, подумав, що та вже гигнула і якщо чесно виглядала вона й справді так наче встигла душу Всевишньому віддати, але через те, що в силу свого віку малий не зовсім розумів, що це власне означає, він весело бігав по хаті й кричав, що бабуся померла. Звісно те, що вона жива виявили доволі швидко, але переполох був ще той.

І вже наступною зупинкою у його веселій подорожі до родичів став похід на якусь благодійну різдвяну бурду. Провести час на церковному вечері, де сімдесяти відсоткам людей усередині далеко за шістдесят може здатися не надто вдалою ідеєю для вечора п’ятниці, для Чонгука вже точно, але так він все ж зможе якщо пощастить загубитися у натовпі й провести трохи часу не замкнутим наче у клітці зі своєю божевільною сімейкою. Та й особливого вибору у нього не було, якщо чесно. А ще плюсом виявилось те, що на «похилій вечірці», як її називав Чімін, був їх красень сусід, що автоматично робило вечір трохи кращим ніж просто терпимим, а якби не його тітка і горілка в напоях, то все б склалось навіть бездоганно.

Оскільки ідеєю вечора у вільній інтерпретації Чонгука було: зробімо життя цих стариганів не таким нестерпним(хто б зробив таке з життям омеги), він мав виконувати роль персоналу та більшість часу проводив стоячи біля столика з напоями, слухаючи розмови якоїсь старенької, яка розповідала йому про те, що шлюб це повна фігня й наполегливо переконувала чоловіка уникнути цієї халепи за будь-яку ціну. «Так, напевно ця жіночка точно має рацію. Бачить Всевишній я тим і займаюсь.» – подумав омега. Техьон же стояв ледь не у протилежному кінці зали й іноді їм навіть випадала нагода випадково спіймати погляд один одного й посміхнутись.

– Ти що фліртуєш з тим молодиком? – запитала тітка, що разом з ним наливала стариганам напої, коли впіймала їх на гарячому.

– Що? Нііі… чи може так. Хочеться так думати, якщо чесно.

– Хлопчику мій, якби я не була така стара і на мене б ще западали такі парубки як цей ваш сусід. О, я б такий шанс нізащо б не упустила, повір мені. Ти тільки глянь на нього. Ходячий фетиш.

– Йому вісімнадцять. Думаєш це не занадто?

– Послухай но мене, Чонгукі. Єдине, що тебе має зупиняти у цьому житті це кримінальний кодекс. Вважай, що це твій подарунок на Різдво. Ось він – гостинець для нечемних хлопчиків.

– Ну в такому випадку я це точно заслужив.

– Ще б пак.

Але насправді альфа те й робив, що сором’язливо відводив очі, і навіть… червонів? Напевно у всьому винен омега, даруйте, здається він все-таки дещо перестарався. Минулі дні, після їх зустрічі у крамниці, він був надто зайнятий допомогою з підготовкою до весілля брата, тож нагоди зустрітися з Техьоном не випадало. Вони лиш іноді грали у дивоглядки через вікно, посміхаючись один одному, а ще, до слова,  хлопчина більше не роздягався так необачно біля вікна, на жаль. Варто зазначити, вони трохи переписувались, доволі багато переписувались, якщо чесно, іноді навіть до ночі. А через те, що часу до від’їзду омеги у них було не так вже й багато, як могло видатися, на перший погляд, Чонгук хотів якомога швидше перейти до десерту. Чого чекати зрештою, вони обоє дорослі люди. Але всі намагання перевести їх переписку в більш інтимну сферу альфа одразу зводив нанівець. Ні, ніяких тобі дікпіків. Там ними й не пахло. Невже омегу підвело чуття і ніякого сексу у них так і не трапиться? Можливо. Та що він собі зрештою думав. Йому тридцять п’ять, а тому хлопчику лиш вісімнадцять, звісно той ним не зацікавлений. А сьогодні альфа навіть здається уникав його. Трохи образливо.

Але поки Чонгук все ще слухав балакучу бабцю й думав про молодого сусідського парубка до нього непомітно підкралась біда, яка називається його любий татко з його улюбленою забавою: засватай стару діву. Такої засідки варто було очікувати. Так, винен. Омезі слід було триматися трохи обачніше.

– Чонгукі, золотце.

Тато стояв під ручку з невідомим чоловіком, не надто молодим, але все ж на фоні інших присутніх ще наче нічого. На ладан не дише й те вже добре. «Дідько, тільки не це, треба вшиватися». – попри всі переваги цього жениха подумав Гук, але кивати п’ятами було пізно, тато вже вчепився в його руку наче кліщ.

– Я хотів тебе з деким познайомити.

Чонгук через силу посміхнувся.

–  Привіт, Чонгук, мене звуть Рой.

Альфа галантно поцілував його руку, від чого Гук трохи скрився, поки той не бачить. Насправді претендент його любого татка був не з найгірших, навіть доволі вродливий, щоправда, трохи застарий, Чонгука приваблював дещо молодший контингент, але як на свій вік ще дуже навіть ого-го.

– Привіт, Рою. Дуже приємно. – знов начепив усмішку омега, хоч вже й розглядався по сторонах у пошуках порятунку. – Здається Чіміну потрібна допомога, тому татку, Рой, даруйте, мушу йти.

Але якщо тато вже вирішив його засватати, то порятунку немає. Він так міцно схопив Гука за руку, що стало аж трохи боляче.

– Чімін з Намджуном. Йому допомога не потрібна. На відмінно від тебе. Для тебе є завдання, особливе завдання, а Рой тобі люб’язно допоможе. Чи не так, Рой?

Чоловік кивнув і з посмішкою глянув на Чонгука. Він наче й справді був непоганим альфою, шкода, що мама вв’язала його в ту авантюру і йому доведеться терпіти товариство омеги. Із залицяльниками підібраними сім’єю, той особливо не панькався.

– Рой неодружений, – продовжив Чон старший пошепки, притулившись ближче до омеги, – має дітей від першого шлюбу, але це пусте, він не проти мати ще діток. Він лікар і просто чудовий чоловік. Тож не підведи.

– Ти що здурів? Він же тут і чує нас. – злісно прошепотів у відповідь Чонгук.

Те, що відбувалось видавалось божевіллям, вже не кажучи, про те, що той альфа радше був його таткові до пари. А що? Зараз у моді мати альфу дещо молодшого за себе. І якщо вже говорити про молодих альф, напевно того вечора Всевишній все ж змилувався над омегою, бо просто нізвідки як завжди, поруч неочікувано з’явився Техьон. Той мав рятувати Чонгука на весіллі, але напевно зрозумів, що ця справа передбачає переробітки. Тямущий малий, не причепитися(якщо звісно мова не йде про секс-переписки).

– Я чув вам потрібна допомога? Мені саме нічого робити. – весело повідомив той.

– Ні, Техьоні, ти у нас просто золото, але двоє тут упораються, а для Чонгука уже знайшовся помічник. – промовив тато, нібито лагідно обіймаючи молодого альфу за плече і попри сказані слова, голос звучав як: «Тікай допоки я тебе не прикінчив, малий гівнюче.»

– Чим більше, тим краще тато. – відповів омега й обійняв Техьона з іншого боку. «Так хлопче робота не з легких, але дядько Чонгук не дасть тебе образити, особливо моєму божевільному таткові». – Рой же не проти? Правда Рой? Чим більше, тим краще? Швидше і якісніше впораємось. Всім треба бути корисними заради справи. Нумо, влаштуємо цим стариганчикам справжнє свято!

– Так. – старший альфа трохи завагався, граючи в переглядки з батьком омеги.

– Чудово. То що робитимемо? – бадьоро запитав Те.

Омегу ситуація, яка склалась цілком влаштовувала. Але не його тата, він проводжав його і Техьона злісним вбивчим поглядом, коли вони разом з Роєм прямували до столу з аплікаціями. Допомагати стареньким з вирізанням паперових сніжинок та гірлянд було так собі, омезі більше подобалось розливати напої, його тітка весь час підпільно підливала у пійло трохи горілки, щоб всім було веселіше. Гості свята здебільшого були не проти та і йому досі це допомагало. Але тепер поруч з ним був Те, який так обачно сів за столом просто між ним і Роєм. Останньому це не надто сподобалось, але що він міг вдіяти? Здається чоловік був не такий вже й зацікавлений в омезі, ну може трохи, але сам омега наче й не помічаючи запропонованого татом кандидата озвався до Техьона:

– Думав ти мене ігноруєш. Погляд відводиш, навіть не підійшов привітатися, коли зайшов.

– Що? Ні… це не так. Вибач… якщо тобі так здалось.

– Та пусте. – ніби це його зовсім не тривожило відповів омега, саме допомагаючи якомусь дідусеві не виколоти собі очі ножицями. – Слухай Рой, не принесеш нам всім випити? Але бери пійло з того лівого крайнього чана, ок? Воно трохи запальніше.

Той кивнув, здається нарешті зрозумів, що він тут третій зайвий, а Чон лиш мило йому посміхнувся в дорогу.

– Я не ігнорував тебе, вибач, просто не було нагоди підійти. – знову почав виправдовуватися альфа.

– Це ти вибач, почуваюсь якимсь пристарілим звабником. Ти напевно подумав, що я…

– Перестань… я …

Але, як на зло, Рой повернувся занадто швидко тож Техьон так і не закінчив, лиш одним махом перехилив принесений стакан і скривився.

–  Це що? Тут що алкоголь?

– Тітка підлила трохи горілки для настрою. – Чонгук спробував трішки й теж ледь скривився. – Ну може не трохи. Щось не так?

– Я не п’ю.

– Що взагалі?

Альфа ствердно помахав головою, з все ще скривленим обличчям.

– Ти й справді просто золотце: займаєшся спортом, не палиш, не п’єш.

– Я от теж займаюсь спортом, не палю і майже не п’ю. – втрутився Рой.

Чонгук вже хотів йому відповісти, але Техьон різко підійнявся, схопившись за живіт й попрямував у сторону туалету.

– Чорт, я споїв підлітка й він йде блювати у туалет на церковній тусі. – встиг вимовити омега перед тим як піднятися слідом. Він зробив кілька кроків, а тоді все ж повернувся до альфи за столиком. – Вибач, мушу глянути чи все з ним гаразд. І Рой – ти класний, це правда, але я не буду зустрічатися з тим кого до мене мама сватає. Це ж жалюгідно.  Тим більше думаю у нас трохи різні погляди на життя. Нам не по дорозі. Вибач.

Після чого Чонгук з чистою совістю попрямував до вбиральні. Та до того часу слід молодого сусіда вже простиг. І де він міг подітися?

– Техьон! Ти тут?

У відповідь почулись звуки блювання.

– Вибач.

Чоловік обережно підійшов до кабінки, навіть його кроки здавались винуватими.

– Ти не знав. – ледь вичавив з себе альфа.

– У тебе якась алергія чи типу того?

– Щось схоже на те, одразу от так виходить.

Омега чув як хлопець важко дихає в кабінці.

– Допомогти?

– Ні.

– Ти впевнений?

– Так, Чонгук. Вибач, але краще дай мені спокій зараз. Добре?

Чоловік одразу поник і важко видихнув.

– Мені шкода. – наостанок промовив він, але у відповідь нічого. – Хочеш, щоб я пішов?

– Та буде краще.

Альфа приречено зітхнув, насправді не хотілось, щоб омега йшов геть, але було до біса ніяково.

– Добре. – пошепки відповів Чонгук і поспіхом забрався з того місця.

Решту вечора він провів разом з тіткою попиваючи алкогольний узвар та слухаючи розмови про бурхливу молодість стариганів та знижки на гречку та яйця. Ні Роя, ні Техьона він більше не бачив. Лише тато, на якого він намагався не звертати уваги, пропалював у його потилиці дірку своїми злісними очицями. Якщо поглядом можна було б вбити, до кінця вечора він би точно не дожив.