Повернення в минуле

POV
Я розплющила очі на ліжку в якійсь кімнаті.В моїх очах усе було розмите і я не могла зрозуміти де я.Невже мене хтось врятував?Я обережно встала з ліжка і подивилася де я.Усе було мені таким знайомим.Коли мої очі стали краще бачити я знову подивилася навкруги і мені стало погано.Це ж моя кімната!Що я тут роблю,невже я в Гусу?Але хто мене врятував?Я була одягнена в біле ханьфу.Дивно,в цьому одязі я ходила рік назад,як я в нього влізла?Я повернулася до маленького столика і на ньому лежав…Мій меч!?Він був чистий і заточений.Дивно,кому яке діло до мого меча?Я вирішила до торкнутися до свого лоба чи не має у мене терператури.На моїй голові була зав’язана пов’язка.Кому я взагалі потрібна?Можливо це Лань Січень або Лань Чжань?Але я чомусь сумніваюся в цьому.Краще вийду на двір.На вулиці було прохолодно за те повітря було свіже і чисте.Давно я так не насолоджувалася погодою.Я побачила якогось чоловіка,який наближався до мене,може це він мене врятував ?
-Мені сказали усім передати,що сьогодні прибуде багато хлопців і дівчат на навчання.Завтра о шостій годині ранку почнуться заняття,не запізнися.
Ні,не може бути,яке навчання?
– Вибачте,а звідки хто прибуде?
З різних кланів прибудуть хлопці з дівчатами.
-Хіба вони того року сюди не приїжджали?
-Що з тобою?Давно Гусу не запрошувало учнів інших орденів до себе на навчання,напевне ти не виспалася.Лань Мей я знаю,що ти вже вмієш непогано володіти мечем тому надіюся ти будеш гарно вчитися і станеш сильнішою.
Не може бути!Невже…
-А скільки мені років?
-Бачу ти точно дрімаєш,тобі 16 років.Все я пішов,не маю часу,щоб з тобою тут гратися.
Це правда.Я ПОВЕРНУЛАСЯ В МИНУЛЕ!Але тільки на рік,значить я все таки померла.Шкода мені лише 17було і от як сталося.Та мене почули і я повернулася в минуле!Тепер я не буду робити тих помилок,що тоді.І буду жити спокійним життям.Тоді у мене був тільки один друг,а зараз я його маю оминати десятою дорогою.Мені потрібно з кимось подружитися в Гусу і бажано з дівчинкою.Це буде думаю не дуже легко,але нічого. Тоді я не любила заводити з кимось дружбу і завжди була одна,якби мене хтось тоді підтримав цього б не сталося. Я вже трохи довго гуляю по Гусу,але так добре згадувати усі давні моменти,які тут відбувалися зі мною.Тепер вони не мають ніколи більше повторитися,я вивчила усі свої помилки.Потрібно повернутися у свою кімнату і обдумати кожний мій крок,який я буду робити.

-Допоможіть!
-Закрий свій рот,хочеш щоб сюди старші прийшли?Ще раз щось скажеш і я не знаю,що тобі зроблю
Чому мені цей голос дуже знайомий,невже це той самий…Потрібно піти і подивитися,що там відбувається.
-Тебе ніхто не врятує.Ти занадто слабка і ще й хочеш іти вчитися?Хах,ти навіть елементарного не запам’ятаєш!
Так це ті троє ненормальних хлопців,які мене постійно ображали і принижували,але я не знала,що вони ще когось ображають.Я не можу сама врятувати ту дівчинку,тому що вони знають,що я занадто слабка.Якщо я їх зараз поб’ю то чутки дуже швидко підуть,що я посильнішала.Потрібно когось покликати на допомогу,але тут крім них нікого не має.Поки я покличу на допомогу хто знає,що вони зроблять з тою бідною дівчинкою.Гаразд,тоді план б.
-Ей хлопці вам мало мене і ви ще до інших лізете?
-Подивіться хто прийшов,ти бачу у нас стала сміливою раз сюди прийшла.
-Слухайте,хлопці,не чипайте її,або я зараз покличу на допомогу.
-Давай,тебе ніхто тут не почує.
-Справді?Там бачу іде якийсь чоловік недалечко,хлопчики останній раз вас попереджаю,не чипайте її і тікайте звідси.
-Коли ти у нас стала такою наглою?
-Хлопці ідемо звідси,хто знає,що зараз може статися.
-Ми ще з тобою поговоримо Лань Мен!
Це було так легко?Я думала,що вони і мене поб’ють.Але вже скоро так і буде.
-Ти в порядку?З тобою ті хлопці нічого не зробили?
-Зі мною все гаразд,дякую,що врятувала мене.
Хм,з нею можна мені подружитися.
-Мене Лань Мен звати,а тебе?
-Лань Фень.
-Приємно познайомитися,давай будемо друзями?
-Ти хочеш зі мною дружити?
-Так,буду тебе захищати від тих хлопців і думаю ми гарно поладимо.
-Добре,ще раз дякую,що врятувала мене.
-Ходімо до мене,за одно будеш знати де я живу.
-Угу
Ця дівчина бачу не дуже любить спілкуватися,але це нічого.Я стану її подругою і можливо вона мені відкриється.
-Розкажи мені щось про себе,Лань Фень.
-Ну мені 16 років,люблю вчити різні техніки.
-Тоді чому не могла себе захистити?
-В мене не виходять вони.
-Не хвилюйся,завтра починається навчання і ми будемо усе вчити те що в тебе не виходить.А ось і моя кімната
-Гарно в тебе тут.
-Дякую.
Ми почали розмовляти про що хочеш.Лань Фень стала веселою і як виявилося вона любить потеревенькати.Раніше я не любила з кимось так довго говорити і щось розповідати.Тому у мене не було друзів і от до чого дійшло.Тепер я маю більше спілкуватися з людьми.Можливо якщо я потоваришую з Лань Фень то розповім їй свій секрет.Але чи повірить вона мені?
-Я геть забула!
-Що?
-Скоро прибудуть хлопці з дівчатами з різних кланів,я хочу піти і подивитися на них.Лань Мен,підеш зі мною?
Це сама моя найбільша і найперша помилка,яку я зробила тоді.Я пішла подивитися на хлопців і зустріла там його.Чому я туди пішла?Мені здається якби я це не зробила,то спокійно б жила.Ту саму помилку я ще раз не зроблю!
-Ні,іди без мене.Я завтра усіх побачу.
-Тоді до завтра,Лань Мен
-Бувай Лань Фень.
Я не подумала про те,що завтра я побачу його на уроках.Саме головне просто уникати його.І жити спокійним життям.