Фанфіки українською мовою

    Броменко:
    -Ходімо.
    Ви вдвох зайшли в кімнату де всі вже зібрались. Косач сідає на місце і чекає твого плану. Взявши планшет, ти виводиш всю інформацію яка потрібна на екран.
    Т/і:
    -Знайомтесь, Худченко Євгеній Андрійович, 43 роки. Та Худченко Яна Володимирівна. 37 рокі. Декілька років тому Яна була дружиною Євгенія. Десь приблизно через місяць або 2 відбулась пожежа в самому ж будинку.. Точно не можу сказати, але я пам’ятаю як він дивом вижив. Діло було закрито, так як вважали що це нещасний випадок та не хватало доказів.
    Римар:
    -Я чув про це, але чому ти згадала?
    Т/і:
    -Отут починається найцікавіше. Одного разу я випадково почула їх розмову в кафе.
    Косач:
    -Я боюсь спитати, як так вийшло?
    Т/і:
    -Я повинна була зустрітись з інформатором. Мене попросили інші слідчі. Не суть. Ось що я почула тоді. Перед тим як відбулась пожежа, у них було якесь свято. Звісно там був алкоголь і тому подібне. Сам він казав що випив небагато, але події того дня не всі пам’ятає.
    Червона:
    -Але все ж таки пам’ятає.
    Т/і:
    -Так. Він пам’ятає що чув розмову дружини з кимось. З його слів, вони обговорювали план пожежі і тому подібне. Ну і тепер він мріє про помсту. Всі дівчата дуже схожі на його зрадницю-дружину. Навіть неозброєним оком видно схожість.
    Гайворон:
    -Ну і який план?
    Т/і
    –Він дуже добре переховується, тому ось що ми зробимо. Будемо ловити на живця, а точніше на двох. Я буду Яною, а от коханцем повинен бути хтось із персоналу, який ні разу не світився. Римар із Шаблієм відразу відпадають. Вони будуть в засаді. Потрібна ще одна особа.
    Твій погляд впав на Шугаєва. Закусив нижню губу, ти думаєш чи може він підійти на роль живця, а потім переводиш погляд на Косач.
    Т/і:
    -А Шугаєв зможе якщо що захистити себе?
    Гайворон:
    -Ти впевнена?
    Т/і:
    -А чому б нам не дати йому шанс? Зможеш нам допомогти?
    Шугаєв:
    -Так, я зроблю все можливе!
    Хлопець зіскочив зі свого місця. На його реакцію ти про себе засміялась. В його очах була подяка за довіру.
    Косач:
    -Одну хвилину! Може, давайте я когось другого знайду?
    Шугаєв:
    -Ну Ольго Сергіївно, ну будь ласочка. Я зроблю все можливе.
    Косач:
    -Я проти.
    Т/і:
    -А я за. І якщо я за, то я не буду слухати інші варіанти… Дай хлопцю шанс.
    Декілька хвилин жінка дивиться на тебе з суворістю, але потім її погляд став більш м’якішим.
    Косач:
    -Добре, але тільки з бронежилетом.
    Шугаєв:
    -Добре.
    Т/і:
    -Тоді мені потрібні мірки одягу. Не підеш же ти в такому. Він нізащо не повірить. Коханець не ходить в картатих сорочках.
    Після твоїх слів він дивиться на сорочку поправляючи комірець.
    Шугаєв:
    -Чим тобі сорочки не подобаються?
    Т/і:
    -Та мені то подобаються.
    Римар:
    -Ну годі фліртування. А ти знаєш ім’я коханця?
    Т/і:
    -Ображаєш? Коханця звати Головченко Сергій Юрійович. Він же адвокат.
    Шаблій:
    -Ну, такому і не важко зробити так, щоб не хватило доказів.
    Гайворон:
    -Так а який план?
    Т/і:
    -А план такий. Я знайду Зайченко і попрошу щоб вона влаштувала вечірку. У них там багато зв’язків, і вечірка буде розкішною. Шугаєв буде коханцем, ну а я ж нею самою. Яною буду по простій причині. В мене схожа зачіска, і якщо нанести косметики, то буду і зовнішньо схожою. Хоча я і не хочу..
    Шаблій:
    -А як він прийде на вечірку.
    Т/і:
    -Тут мені допоможе Бром. Зробити так, щоб новина про вечірку була тільки на його пошті. Це не запрошення буде. Просто покажем що вона жива.
    Броменко:
    -Добре.
    Т/і:
    -Ну а Римар та Шаблій будуть на парковці та спостерігати, і прийдуть якщо щось піде не так.
    Римар:
    -Можеш на мене розраховувати.
    Косач:
    -Добре, мені цей план подобається. Тільки будьте обережними.
    Т/і:
    -Я постараюсь.
    Косач:
    -Поки Т/і буде розбиратися з вечіркою, решта займайтесь з погрозою.
    Після її слів, всі розходяться по своїх справах. Тільки ти відправилась до виходу із агенції слухаючи музику, до тебе підбігає Андрій та легенько доторкнувся до твого плеча. Витягнувши навушники, ви продовжили іти.
    Броменко:
    -Ми так нормально не привітались. Радий тебе бачити. Не хочеш після справ сходити в якесь кафе?
    Т/і:
    -Можна, тільки давай не в кафе.
    Броменко:
    -А куди?
    Т/і:
    -Як ти ставишся до алкоголю, і вмієш ти його пить?
    Броменко:
    -Та нормально. Стараюсь не перебирати. А що?
    Т/і:
    -Хочу сходити в бар, а компаньйона немає. Можем взяти Альбіну з Яріком.
    Броменко:
    -Я спитаю в них. До речі, як тобі наш колектив? Хто тобі сподобався?
    Т/і:
    -Ну Машу, Яріка, тебе, Альбіну і Ольгу Сергіївну я знаю ж. Катя мені сильно сподобалась. Відразу видно що може за себе постояти. Римар відразу дав знати про себе, треба намагатись не давати можливості його харизмі одурманити себе. Ну а Віктору Вікторовичу я, здається, не сподобалась. Його скептицизм було дуже добре видно.
    Броменко:
    -А Стасік?
    Т/і:
    -Ходячий мертвець. Він взагалі знає що таке сон?
    Броменко:
    -Це із-за роботи. А якщо не зважаючи на круги під очима?
    Після його слів, дівчина зупинилась і різко розвернулась щоб бачити лице друга.
    Т/і:
    -Що за допит? Це він попросив тебе спитати?
    Броменко:
    -Ні. Просто мені цікаве твоя думка про наших.
    Т/і:
    -Єдине що я можу сказати, він не часто буває на таких завданнях.
    Броменко:
    -І ти йому дала можливість із-за жалю?
    Т/і:
    -Ні.
    Броменко:
    -А тоді чому?
    Т/і:
    -Ну дивись. Червона точно відпадає. Римаря, Гайворона часто показували в новинах.
    Броменко:
    -Дай вгадаю. Шаблій за віком не підходить.
    Т/і:
    -Зовсім трішечки. Чи ти хотів?
    Але у відповідь Андрій дивиться на свій планшет, роблячи вид, що йому терміново треба до лабораторії.
    Броменко:
    -Мені час іти.
    Він швидко іде в іншу сторону. Т/і відправилась в кафе і по дорозі відправляє повідомлення Зайченко, що хоче зустрітися. Зайшовши в кафе, дівчина вирішує взяти собі щось перекусити та чаю. Через декілька годин в кафе заходить Яна в пошуках того, хто її погукав. Побачивши її, Т/ф махає рукою гукаючи до себе.
    Зайченко:
    -Це ви мене гукали?
    Т/і:
    -Так. Нам потрібна ваша допомога. Худченко Євгеній ваш колишній чоловік?
    Зайченко:
    -Так, але звідки ви знаєте?
    Т/і:
    -Неважливо. Декілька років тому, ви зі своїм коханцем скоїли пожежу. А в будинку знаходився ваш чоловік. Ви думали що йому не вдасться вижити, але він вижив.
    Зайченко:
    -Цього не може бути.
    Т/і:
    -Може. Але я не для цього вас погукала. Потрібно щоб ви організували вечірку.
    Зайченко:
    -Добре.
    Т/і:
    -А ще нам потрібно знати в якому одязі ви будете.
    Зайченко:
    -Я все зроблю, але навіщо?
    Т/і:
    -Я зі своїм другом хочемо спіймати його.
    Зайченко:
    -Добре, але я не влаштовувала і не планувала пожежу.
    Т/і:
    -Тобто?
    Почувши її слова, ти непомітно вмикаєш диктофон на телефоні.
    Зайченко:
    -В той день коли відбулась пожежа, я випадкова опинилась на вулиці.
    Т/і:
    -Як?
    Зайченко:
    -Я проснулась води попити. Тільки переступив поріг кухні, почула запах газу. Звісно, я швидко перекрила труба, але краєм ока побачила що хтось був на задньому дворі. Ну і пішла перевіряти… Та коли вийшла, я очам не повірила. Пів будинка вже тоді горіло.
    Т/і:
    -Виходить, вам вдалось вижити випадково.
    Зайченко:
    -Так. Якби я знала, то і його б розбудила.
    Т/і:
    -А ти можеш хоча б припустити хто міг це зробити?
    Деякий час вона мовчить.
    Зайченко:
    -Це зробив Юра, мій коханець.
    Т/і:
    -А звідки така впевненість?
    Зайченко:
    -Декілька тижнів тому я почула його розмову. Це він зі своїм дружком підпалив дім, а мене виманив на подвір’я. У нього були плани на мене, а Женя йому заважав. Ось він і вирішив від нього позбавиться.
    Т/і:
    -Так а чому ти не підеш від нього?
    Зайченко:
    -Я б із задоволенням, але я винна йому чимало, тому я не маю права піти від нього.
    Т/і:
    -А ще подібні ситуації він робив?
    Зайченко:
    -Ні, але я чула як вони планують вбити когось.
    Т/і:
    -Якщо це правда, то він за це відповість. А поки що… Вам потрібно готуватись до вечірки та робити вигляд ніби нашої зустрічі не було.
    Зайченко:
    -А що мені йому сказати на рахунок вечірки?
    Т/і:
    -Хм… Кажете у нього на вас плани. Скажіть що хочете весілля.
    Зайченко:
    -Добре. Я вам напишу.
    Т/і:
    -До зустрічі.
    Декілька хвилин ти сидиш в кафе. Допиваючи свій чай, відправляєш Броменку запис, щоб був доказ аби посадити коханця Яни. Оплативши своє замовлення, ти направляєшся назад у офіс. Зайшовши в приміщення, відразу направилась до Ольги Сергіївни. Вона говорила з Шугаєвим по справі з погрозами.
    Т/і:
    -Можна?
    Косач:
    -Так, заходь. В тебе є ще щось крім аудіо яке прислала?
    Т/і:
    -Тільки те що вона погодилась допомогти.
    Косач:
    -Отже все йде за планом. А по поводу того запису… Ти впевнена що вона не бреше?
    Т/і:
    -Ні. Мене одна людина навчила психології.
    Косач:
    -Часом не Саша?
    Т/і:
    -Він. Учив мене жити в цьому світі, і щоб ні разу не потрапила в пастку шахраїв. Якщо ви не проти, то піду трішки постріляю.
    Косач:
    -Добре. Як будуть якісь новини, я повідомлю.
    Більше нічого не сказавши, Т/і направилась в тир. Тільки вона відійшла, до Косач звернувся Стасік.
    Шугаєв:
    -Я так розумію, Саша не її батько.
    Косач:
    -Ні, він їй двоюрідний дядько. Мати кинула їх як тільки народила. У 5 років вона залишилась без батька, а в дитбудинок не хотіла. Вона втекла від охорони опіки. Тоді я і познайомилась з нею.
    Шугаєв:
    -Тобто, вона як і я без батьків.
    Косач:
    -Так, але на відміні від тебе, у неї ще ж і був двоюрідний дядя, і рідний брат.. Але чому вона з ним не хоче спілкуватись, я не знаю.
    Шугаєв:
    -Може спитати?
    Косач:
    -Це її особисте діло. Якщо захоче, тоді розкаже. А зараз… Займись ділом.
    Шугаєв:
    -…Добре.
    Після розмови, він пішов до Т/п. Деякий час він спостерігав як дівчина тренується. Через декілька хвилин вона кладе пістолет, знімаючи навушники та опирається на стіл.
    Т/і:
    -Ти не бачив Яріка?
    Шугаєв:
    -Ні… Як ти дізналась що я тут?
    Т/і:
    -Відчула що не одна. Щось мені не подобається його відсутність. Я хотіла поговорити, але він поза зоною.
    Шугаєв:
    -Може телефон розрядився?
    Т/і:
    -Ну.. Взагалі слідчим не можна допустить щоб телефон розрядився.
    Шугаєв:
    -Якщо хочеш, то я відслідкую де він був останній раз.
    Т/і:
    -Дякую.
    На твоєму лиці була вдячна посмішка. Тільки він хотів ще щось сказати, як його перебило повідомлення яке прийшло на ваші телефони.
    Шугаєв:
    -Косач викликає терміново.
    Ви швидко побігли на оперативку. В кабінеті вже були всі в зборі. Сівши на місця, ви дивлятесь на Косач з питанням.
    Косач:
    -Хто останній бачив Яріка?
    Римар:
    -Після того як ми розійшлись, не бачив.
    Косач:
    -А хтось пробував телефонувати йому?
    Т/і:
    -Я пробувала, але він поза зоною.
    Косач:
    -Тоді у мене погані новини. Хтось викрав Гайворона.
    Броменко:
    -В нього міг розрядиться телефон.
    Косач:
    -У всіх слідчих повинні бути телефони заряджені. І тим більше подивіться на екран.
    Вона виводить на екран фото Ярослава, який був зв’язаним та побитим.
    Косач:
    -Треба як можна швидше розібратись із цим покидьком та врятувати Ярослава. Стасік, передивись це фото і дізнайся хто і звідки відправив це фото.
    Шугаєв:
    -Зроблю.
    Косач:
    -Т/і, що там с приводу Яни?
    Т/і:
    -Вона вже про все домовилась, ждемо п’ятниці.
    Червона:

     

    2 Коментаря

    1. Mar 10, '23 at 13:11

      Це дуже гарно і класно чекаю продовження

       
      1. @Лілія ЖбадинськаMar 19, '23 at 22:32

        Дякую 🥰. Намагаюся якомога швидше написати продовження 😌❤